Профиль

Ньотка

Ньотка

Украина, Ленино

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Последние статьи

Свежие фотографии

Свежее видео

Фрази і цитати

  • 10.05.16, 08:39
  • 2016
От я пам'ятаю, що ця тема вже десь вспливала, але забула, де саме. Може в мене ж таки))) Може у Марін...
Улюблені фрази, що вже роками зі мною.

поки у мене є я, то я не пропаду!
Спеціально надрукувала з маленької, і безлико, бо тут не один сенс закладений. Це і поки є я сама в себе, то справлюсь зі всім. І поки в мене є "Я", тобто поки являюсь особистістю - житиму. І ще це про те, що надіятись у першу чергу треба саме на себе. 

 А ти перетвори свій страх на секс. Ти йди, бійся і кінчай.
Ада Самарка "Смак заборони". Читали? Кришеснос повний! Я досі не можу визначитися сподобалось мені, чи викликало негативні відчуття сіє творіння. Але у фраза точно подобається, згадую у непевних ситуаціях.
[ багато ]



Хто

сьогодні прийшов раніше додому і, замість того щоб щось робити, досі читав нову книжку, той я!  
Валентина Мастєрова "Суча дочка". Хороша книга. Раджу. 
Взагалі я віднеслась до неї упереджено. Надто багато гарних відгуків - вірний признак, що не буду у захваті! Більшу частину прочитала досить рівно, подумуючи, що добре, дуже добре. А вже десь там, ближче до кінця, на листі мене НАКРИЛО! І навіть ляп на останній сторінці не стер мого враження (тут за пару метрів на льоду стоїть і тут же падаючу підхоплює. хм. Напевно що редаговано кимсь розумнішим, звісно, але блін, покажіть мені, як це робиться!). 
По моїй особистій шкалі п'ятірки з плюсом наразі, з прочитаного за остані пару років,  удостоюється Люко Дашвар, Юрій Винничук і Василь Шкляр. Це щось таке, шо поза всякими межами і розуміння в тому числі. 
А на тверду 5. наприклад, Марія Матіос, Макс Кідрук. А тепер і "Суча дочка" Валентини Мастєрової. 

Аларм! Аларм!

21 травня буде День вуличної музики.  Це міжнародне свято припадає на третю суботу травня. 

Теоретично, для участі треба лише бажання, музичний інструмент і гарний настрій. Але в наш час почалися якісь списки, реєстрації і профіти у вигляді замітки про дійство на тирнетових просторах. 

Брат гратиме на вулицях Кам'янця-Подільського в силу непероборної любові до міста. Ніде не реєструється, оскільки в списках і обязаловці губиться сама ідея вуличного дійства.

Хто хоче приєднатися, приходьте з інструментом! Хто хоче послухати, го на вулиці!  Безумовно, в цей день будуть і інші музики, на будь-який смак, організовано чи спонтанно, зі списку чи по велінню душі, то неважливо насправді. 

Можна і треба. 
Слухати! Радіти! Танцювати! Співати! Підігравати! Знімати фото і відео! Кидати в сумку гроші! Ходити від однієї групки музикантів до іншої! Насолоджуватись! Відкривати для себе нове звучання чи навіть інструменти! 

Не можна псувати
- фейси і прочі фіззапчасті музикантам
- інструменти
- настрій людям 

Виходьте у Кам'янці-Подільському! Виходьте у інших містах! Насолоджуйтесь! Не соромтесь - це весело! Даруйте цьому світу посмішки! Всім добра! ЦІлую, люблю. Ньотка!



Фото з минулорічного свята
[ Читати далі ]

Життя крокує

Від холоду ми трішки намагаємось розвалитися на запчастинки, але, надіюсь, потепліє все ж раніше.
Аліса хуліганить, поставила Джесіці бланш на днях, поки їх у кімнаті двох закрили. 
Джесіка теж хуліганить, з'їла знову шматок лінолеума свіжопостеленого і півпачки сигарет. 
Я хуліганю. Чи то ігнорю. Чи то ображаюся. Чи ображаю... Ну, шось таке, короч.
Малюк привіз перше, друге місце з чемпіонату світу по всяких там кобудо і мені мені магнітик з міста проведення.
Живемо. 


У мене

період #говорюшодумаю. Так шо всі ходять подалі від мене в тій чи іншій ступені ображеності! А я никаюсь на балконі, кутаюся в старий теплющий халат, тихо-мирно рощу їжачка з окурків і почуття вини. 
Зараз погуляю Алісу, відлежусь у гарячій ванній і пірну під теплу ковдру. Надіюсь мені присниться щось хороше. 



Скажіть, будь ласка,

а в нас тут є хтось на сайті з Ізраїлю? 

Бінго!!!!! Я згадала, кого можна спитати! Тема замітки вже неактуальна. 

Чисто английские убийства

Я вже, напевно, когось і задовбала ними, але... Да, я досі їх дивлюся. Серії там довгі, час є не завжди, часом перегляд однієї історії в мене на 3-5 днів розтягується. 

Так от. Перший сезон прекрасний! Там стільки всяких дрібничечок! Там така атмосфера! Зараз я вже десятий сезон дивлюсь. Із велосипедів і бабусьок у капелюшках серіал причапав уже до мобільних телефонів і лептопів. Але дещо залишилось незмінним! Це люди. Вони не з фільму. Вони із життя. Це якось так дивно бачити після інших відшліфованих персонажів. Ми ж як звикли - героїня прокидається з макіяжем і укладкою, завжди має ідеальну шкіру і т. д. А тууууут!!! Перша красуня на селі така, шо якби не було озвучено, шо вона красуня, то в жізьні би не здогадатися! 

А пристрасть? Вона не картонна, не ідеальна, не винятково між красивими людьми чи винятково молодими, як ми звикли бачити по тб. Відвисші жопи, зморшки, подвійні підборіддя, диспропорція - тут є все. Естетика? Нє, не чули! І це добре, я думаю. Є у нас, як не крутіть, такий тренд, шо жінки понадивляються кіна, поначитуються романів про графа і рожеву діву та стають все далі відірвані від реальності.

Згадайте звичні нам фільми. Фігня, вже навіть, шо нам ніколи не стати такими апупітєльними, ловкими і вумними, як Лара Крофт. Лажа в тому, шо оті героїні, шо по сценарію замухришки, виглядають стильнішими за середньостатистичних жінок. Розтягнута кофта, окуляри і хвостик - то ні фігашечки не замухришка. Замухришка - то прищі, болото під обгризеними нігтями і кущ у попі. 

А знаєте, шо мене лякає? Я вже десятий сезон по 5-8 серій шарахаюсь від цих звичайних некартонних людей на моніторі! У мене звіздєц дисонанс із поняттям прекрасного! Я залежна від гарних людей на екрані. Я звикла, шо навіть дивлячись шось кримінальне, глянувши на слідака женцького полу мені хочеться вищипати брови і покрити нігті лаком. В глибині душі, мені впарили, шо навіть у джунглях, рятуючись від погоні,  можна і треба бути привабливою...  І хоч я не люблю дешевих романів в обкладинці стилю пошлота, але щось у мене теж не гаразд із стандартами краси і світосприйняттям, здається. 

Уважаєме мірозданіє! Проапдейчено.

Нехай сьогоднішня ситуація, через яку я сиджу, як на голках і мотаю на руку кілометри нервових волокон, вирішиться якнайкраще для мене, швидко і безболісно. 
Ну, а ще заодно дай, мені, будь ласка, багато сил, енергії, ентузіазму, щоб все у мене вдавалося.
Наперед дуже дякую! 

АПД Дякую мірозданію і всім плюсанувшим, коментувавшим, сопереживавшим за лучі добре. Все вийшло досить добре, жалітись нема на що. Фууууууух! Видихаю. Йду снідати. Всіх цьомаю. 

Психоделіка діалогу

- Коли ти прийдеш? - дзвонить Чарівник ледь встигши прийти від мене додому, - Я познімав прання, було б добре попрасувати...
І в цьому "попрасувати" я чую "мені не вистачає тебе в моєму житт!і". Може тому, що Ч прекрасно справляється і зі звичайною праскою, і з паровиком. А може мені просто хочеться так чути. В будь-якому разі, я відчуваю якусь непояснену теплоту і... потрібність... чи що. 
- Завтра або в понеділок. 
І в цьому "або" Ч чує "не дуже то й хотілося ходити", а насправді це означає "мені страшно зближуватися". 
- А якщо в понеділок мені потрібні будуть попрасовані речі? 
Не будуть потрібні, бо на тих протягах рулить лише китайський Адідас із резинками внизу штанин і рукавів, який ми називаємо "із 90-х" між собою. Тому я чую "тебе тут надто мало, не тікай!" і обіцяю:
- Завтра! Завтра я обов'язко прийду, - і відчуваю себе наче перелізла, обідравши коліна та лікті, черговий бар'єр, і транслюю "я намагаюся, справді, будь зі мною!"

Брат. Частина 2

Обіцяла Марін історію про труси.

Ще пару років тому мій брат грав на чому завгодно, окрім волинки. Переворот не лише у музичних смаках, а й взагалі у житті почався з фестивалю "Стародавній Меджибіж". Далі з його слів:

Виходить на сцену група. З ними волинщик у кілті (картата шотландська спідниця). П'яний в дупель. І каже щось типу: Ось у мене волинка. Публіка -  Уаааа!!!!  - Я в кілті! Публіка реагує захватом. - Але я несправжній волинщик, бо у справжнього волинщика під кілтом нічого немає!!!!!!!! З цими словами чувак знімає з себе труси і вішає на мікрофонну стійку. Група починає виступ. 

Так шо  я вам хочу сказати... Їздіть на фестивалі! Обов'язково! У більшості випадків це дуже добре закінчується))) 

-//-//-//-//-

Тепер про що ми говоримо)))))) Перечитай, бліняктвійнікправильночитається?, ми не трЕнділи, а тЕрЕнділи, хи. 
Так от в той вечір ми обгворювали дуже важливі теми:
1.  Наприклад, шо мед - то подвійна ригачка бджіл! 
2. Або про те, що ми починаємо слухати особистість, а вона перетворюється на посередність, але ми всеодно продовжуємо її деякий час слухати по інерції аж поки не втомлюємося вишукувати у ній те, що нас колись зачепило. 
3. Хто для кого? Виконавець для публіки чи публіка для виконавця? А може публіка таки не наглядач, а спостерігач? 
Чому коли артист пробує себе в інших жанрах, часто втрачає глядача, де та межа, до котрої ти цікава людина, а за нею вже для когось бог? 
4. Дивились мультик. Дякую, Дісу!!! Реально на цитати! 
5. Мольфар Нечай (хай з Богом спочиває). За і проти. Відповідно про телебачення і казки з екрану.
6. Про досвід братових знайомих на шоу "Україна має талант". Негативний. Люди об'єктивно круті, а не мацевки якісь, тому все сумно. 
7. Про те, що не варто говорити Алісі, як її предків поїли молоком виключно антилоп з імператорських садів, інакше мені буде досить туго))) 

Коротше ви зрозуміли, з братом мені є про що поговорити))), як мало з ким.