Профиль

Ньотка

Ньотка

Украина, Ленино

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Последние статьи

Свежие фотографии

Свежее видео

Виявляється

що "Приборкання норовливого" нам показували у трішки скороченому варіанті. Звідти вирізано 3-4 сцени. Хтось знав це?
Дівчата, той момент, коли руки тягнуться до монітору, із 16-ї хвилини. 

<iframe src="http://vk.com/video_ext.php?oid=73698563&id=163119725&hash=42704e8ce6ca5b09&hd=1" width="607" height="360" frameborder="0"></iframe>

Ще із флешмобу

Ваше определение любви.
Якісь хімічні рекції в організмі. Але дуже гарно колись сказав про кохання мій брат: "Коли ти хочеш пити, то не задумуєшся, що це в твоєму організмі відбуваються певні процеси. Ти просто хочеш втамувати спрагу."

Ваше определение счастью.
Якщо уявити, що людина - то глечик. А позитив - певна яскрава рідка субстанція. Виходить, що життя наповнює глечик цією рідиною і вона струменить, вихлюпується через вінця, іскрить на сонці, вибухає кольоровими фейєрверками, переливається яскравими відтінками і грає дзвінкою музикою - ото і є щастя!

Момент

И ей ли уж не знать о том, что он 
Ни в чем и никогда с ней не считался, 
Сто раз ее бросал и возвращался, 
Сто раз ей лгал и был всегда прощен.

(Э. Асадов) 

Хлопчина у мене колись був (всі біди від них, хи-хи!)... Білявий такий, веселий... Так от, друге таке стерво важко знайти. Хоча, може даремно я так грубо? Я проїбала з ним кілька своїх років. То буває таке, знаєте, наче не любов уже, а хвороба. Хочеш вилікуватись, але результат не від тебе залежить.Я не знаю скільки разів ми розходились і сходились, навіть важко порахувати. Один раз він навіть одружився і ми цілий рік не віталися, Хоча ні, він вітався, я робила вигляд, що його не існує і була впевнена, що викинула його з серця та всіх інших субпродуктів. А потім він з'явився у мене вдома... В той вечір  багато гостей було. І видно хлопчині стало заздрісно, що я така весела, щаслива і зовсім за ним не сумую, тож на другий день він остаточно розсварився з дружиною і почав мене завойовувати наново. Мені це так лестило, що врешті я піймалася знову. Звісно, музика грала недовго...

[ Читати далі ]

Був колись флешмоб

Вы бы хотели выйти замуж\женится за того человека, кто богат и некрасив, либо тот, кто беден, но красив?

Певно почати слід із того, що так питання не стоїть взагалі. По-перше, я не вірю в інститут шлюбу. Тобто зовсім. Особисто я бачила лише одного чоловіка, котрий ніколи не зраджував свою дружину. Але зрада, то не єдина причина. Напевно, колись мене хтось переконає, що він то не такий, що він найкращий, що на нього можна покластися, але досі цього не сталося. Судячи з того, що мені уже 25, цього вже може й не трапитися ніколи. 
По-друге, критерії "багатий", "красивий", "бідний", "розумний", "негарний" - відносні. Логіка завжди розбивається об почуття. Тому на чільному місці у мене стоїть питання коханий чи не коханий і тільки від цього залежить подальший розвиток стосунків. Тут така справа, якщо я людину не люблю, то не можу довго із нею витримати. От проходить місяць-два і мене починає все дико бісити! Як він їсть, ходить, п'є, жестикулює і взагалі дихає))) Мені стають огидні його обійми і поцілунки, мене вивертає від його присутності, мене обприщує від його дотиків. Отака от алергія на некоханих. 
Тож я вибираю любов. Нехай, не таку, як у всіх, нехай неправильну, нехай без майбутнього, але таку, яку я і в старості буду згадувати як найкращі миті мого життя.

Не надихають, а тягнуть донизу

Мене шалено злить, коли хто-небудь весь час ниє про те, як важко йому/їй живеться і при тому навіть пальцем не хоче ворухнути щоб щось змінити. Бісять ці страждальці грьобані! Несе таке нещастя свій "важкий хрест" по життю і смокче кров із навколишніх своїм ниттям.

Ні, повірте, я розумію, що ниємо ми всі. Але одна людина сяде, пожаліється, проговорить і піде далі, буде видиратися на гору. А страждалець буде стояти внизу і просити допомоги, співчуття. розуміння. І навіть, коли хтось його на ту гору винесе на своїхплечах, чи буде штовхати поперед себе, страждалець не подякує, а швиденько спуститься назад, бо його основна міссія не шлях, а лише розмова про нього. 

Такі нуделі паразитують на добрих людських серцях. Забирають час, енергію і сили. Вони готові втопити весь світ у своєму негативі. Ви й самі не зчуєтесь, як ваше життя буде залежати від знайомого страждальця. З ним не можна поділитися радістю, бо ж йому вічно погано, то якось незручно виходить хвалитися чимось хорошим. Треба завжди бути готовим вислухати страждальця, бо ж йому знову сьогодні наступили на ногу, нахамили у транспорті, принизили на роботі. Якщо ви думаєте, що така людина здатна хоч горе ваше розділити, то ви знову помиляєтесь. Страждалець не стане вас слухати, навіть якщо ви наважитеся заікнутися про свої проблеми (може і не наважитеся, бо ж у нього таки гірше, йому не до вас, ага). Такій людині насрати на все, що ви говорите, якщо тема розмови ніяким боком не торкається її дорогоцінної особи, тож і розповідь про ваші неприємності він не дослухає, а переведе  стрілки на смакування своїх проблем. 

А ви зустрічали таких? 

Песня, которая заставляет вас плакать

Нема такої пісні у моєму плей-листі. От нема і все! Мої сльози під музику, то, зазвичай, разова акція.

Якось було таке. Ньотка ледь не закохалася. Він був нахабним брюнетом. Про те, що у нього є дружина і син Ньотка взнала пізніше. Історія замовчує чи було б щось, якби ця інформація була відома на початку. Стосунки були стрімкими і короткими, як перший сніг. По їх закінченню, Ньотка умивалася солоною водою під пісню совіцької "Комбінації"  "Хватит. Довольно"  і награфоманила цілих три строфи. Шкодуючи естетичні смаки своїх читатчів, пропущу римовані рядки у цьому тексті.     "...только помнит тепло-го наша постееееееель, только помнит шаги старый паркее-геееет..." - старанно підвивала Ньотка тонкоголосим нестаріючим дівчаткам і сльози самі текли.

А потім приїхав палкий блондин і сльози висохли. А коли блондин поїхав, зателефонував ніжний шатен. Життя продовжується і без всіляких там нахабних брюнетів. 

Замальовка з минулого

- Ти не права! Зрозумій ти не права! - Ігор розмахував рубанком у одній руці і цигаркою - у другій, - І головне я не знаю, як тобі пояснити, що ти не права!
Ми сиділи у майстерні прямо на стосах соснових дощок.

Прівідєніє іспарилось

Вона чесно проспала будильник на першу електричку. Я сказала: "Нічого страшного, ти якраз встигаєш вмитися, випити кави і поїхати на другу".
На другу електричку вона спізнилася, бо не сіла в маршрутку. "Я зараз прийду!" - повідомила мені трубка із погано прихованою радістю. "В мене є вибір?" - про всяк випадок, спитала я. 
На третю електричку я вже майже випихала її ногами. Прівідєніє крутилася до останнього. Коли вже тре було виходити, вона раптом захотіла кави, в туалет, пити, їсти, згадала купу цікавих історій і дуже важливих новин. А ще ж підфарбуватися, взутися, розчесатися... Наостанок була спроба довго і ретельно щось вишукувати у гаманці, але я, дуже добра дівчинка, рівним спокійним голосом їй повідомила, що коли вона і тепер не поїде, то буде гуляти містом цілий день, а не сидіти в моєму ноутбуці, халаті і холодильнику. Клацнувши замком глянула на годинник - може встигне за 20 хвилин. А, мать її  туди, не встигне, нехай їде автобусом, не розориться! 
Електричка спізнилася. То було моє і її щастя!

Насправді, я не зі всіма така. Прівідєніє (в данному випадку середній рід і жіночий) дісталася мені по наслєдству від бабуськи-сусідки в селі і дівчини, з якою я деякий час дружила в шкільні роки (старша сестра Прівідєнія). Тож для мене це чумуйдан без ручки, но на ножках. І тими ножками воно за мною бігає скрізь, де встигає.  Завдяки природній простоті і наївності, Прівідєніє щитає, шо всі люди на світі - мама і папа. А всі, хто ще її не вдочерив  і бажання ніякого не виявляє - нехороші редіски. Всі мої попитки пояснити, що я не зобов'язана нею опікуватися розбиваються об чебурашачий погляд,  опущені куточки губ і фразу "та ньи-ньи, я всьо поняла!" Думаю не треба казати, що це нічого не міняє і вона продовжує бачити у мені маму, тьотю, подружку і наставника по тіпу Сковороди. Це могло б мені лестити, якби так не заїбало. 

Щойно дзвонила. На днях знову збирається у місто.  За що? Боже, дай їй щастя, але подалі від мене, будь ласка! 

плять!

Третій день вдома, а ні поговорити, ні потрахатись нормально неможливо! kill