Профиль

Ньотка

Ньотка

Украина, Ленино

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

Свежие фотографии

Свежее видео

Якщо

зварити велику кастрюлю какао, світ стає не таким паскудним затишним. 

Відколи у Чисто Ангилийских Убийствах змінився головний герой, серіал втратив свою якусь... статичність, рівновагу абощо... не знаю, як сказати. Він не став від цього гіршим, але став іншим. Правда, може варто почекати іншого режисера, продюсера і сценариста - вони там, по ходу, частіше за акторів мінялися і від цього теж залежать атмосфера і характери персонажів. 

Взялася за аудіокниги. Взагалі, погано сприймаю текст на слух, але читати чи дивитись часу мало, а слухати можна і з телефоном в кишені. Тепер закохана у геній Террі Пратчетта. Я таки знайшла своє фентезі.

Хочеться заритися у ковдру і додивитися Гру Престолів, а потім іти убивати, але, знову ж таки, не вистаає часу)))

Ще трохи і в нашій рукавичці стане мінус один. Важкувати жити під одним дахом з людиною, що не поважає ні себе, ні інших. 

Всім тепла. Ваша Ньотка. 

Пам'ятаєте баянисту історію з інету,

де одна шалена жінка відкрила баночку ананасів, задумалась, куди діти сік і тут панєслааааась.?... Я так сьодні крем робила сирний. Тепер у мене бісквітний тортик із сирним кремом, корзиночки із сирним кремом, яблука запечені із сирним кремом і меренга, як побічний фефект від сирного крему. А знаєте, шо саме западлючне у цій ситуації? Я не можу цього всього їсти, бо шлунок вже тиждень як збісився.

Шукаю друзів по щастю!

Є тут ще хтось, у кого 5 людей в одній квартирі живе? Ви мені скажіть - комунальні із чим рахуєте? З адаптолом? З валідолом? Під пачку сигарет? Чи одразу коньяк відкриваєте? 
І це ще газ і світло не прийшли... 






Недосип переслідує

Хз чому, але висипаюсь я рідко. Енергії не вистачає. Першу половину дня валяюсь у кутку протухшою котлетою, аж тоді починаю щось робити. Добре, що це колись пройде. 

Малюк нині їде у Львів до друзів, так шо спортзал відміняється, духовка з куркою на дорогу вітається. Ах, да! Мене ж занесло у тренажерку, я не писала. Перший раз вилізла у таке місце, со старта багато в чому натупила і, як завжди у таких випадках, все пішло шкереберть спочатку. У вівторок теж не потраплю, бо буду в селі. А ще раз не була, бо брат приїхав у той час... Коротше, всього пішла двічі - минулої суботи і позавчора :(  Перші висновки: після тренування хочеться жерти і спати! Спати і жерти! Жерти і... ну, ви зрозуміли. 

На цьому прощаюсь, бо тре побігти в магазин, тоді зняти сухе, розвісити мокре, спекти курку, зварити відерце борщу, картоплю і підливу, потім прибрати і завтра можна буде зі спокійною душою їхати в село, щоб в понеділок на 9:00 бути в Деражні, у вівторок накрутити тьолкам хвости, в середу помогти на городі, а в четвер прискакати назад у місто. 

Коли я плять маю виспатись!?! 

-/-//-//-//-//-//-

Що вам написати цікавенького наступного разу?








Осінь заполонила

Папери, листя, туга - є все. Гублюся у мелодіях і вітрі. Шукаю минуле, вдивляюся в обличчя тих, хто нічого не розказує. Слухаю місто, ліс і дім. Мало говорю. Багато відчуваю. Зима принесе спокій. Треба лише почекати, я знаю, так завжди. Зима - то мій час. Час усмішок і затишку. Час вивільнення від облуд, пут, рамок, непевності. Зима близько(с) Додивитися б Гру Престолів. І Чисто Английские Убийства. І Свати, поки нікого не убила по-англійськи. - Ви убили шістьох людей, що скажете на своє виправдання?   - Я - водолій. Привіт, Хелю. Дякую тобі))) Я таки і справді водолій. 
Час іти. Не зважайте. Просто потік свідомості. Хоч я і не Джойс. Всі ми трохи Джойси. Цим і завершу, інакше запізнюся за паперами... і назад по листю... з тугою. 

Ще одна придуркувата подушка

Я вже таке показувала. Зробила ось тим самим людям ще одну подушечку, а то дитини дві, подушка одна - джерело конфліктів на літсо. http://blog.i.ua/user/6688269/1733240/






Про хороше

А то знов будете казати, шо я лиш гадості пишу і думати, шо фсьо плохо, знаю я вас!)))

Я прокидаюсь пізно. Часом навіть пізніше за всіх. Якщо разом із Чарівником, то він робить мені каву отака я ху*ова дружина .У більшості ранків, він мене узагалі не будить, хоч я і прошу, бо сама не встану, а вранці купа роботи. Мотивує тим, що йому шкода. А мій цейтнот потім йому не шкода, головне, шо поспалаlol А сьодні діти здивували, взяли і вигуляли обидві собаки, а не лиш Джеську. 


Кількість чоловіків у квартирі зростає в порядку геометричної прогресії - щотижня по одному. Лякає тенденція, в мене закінчуються ліжка і подушки. Ковдри ще на двох будуть. На даний момент тут є я, два пси (пекінес і стафф) та 4 особи мужеської статі - всього семеро. А хто-то в рукавичці живе?(с). 

Піду приготую відро зеленого борщу, тазік салату і ще щось цікавеньке - розкрашу так сказать жізнь кулінарними фарбами. 

Про неказлів і пічальку

Я сьодні в платтячку і бусиках. Вдома три мужика і ні одна падла не сказала мені про прекрасний вигляд. День прожитий дарма! Життя проходить мимо! Шукаю широку і надійну спину стіну,  шоп срочним образом убитися! Жізьнь - боль! 

Коли відправляю усіх на роботу, першим ділом танцюю джигу на кухні, потім йду пити велетенську чашку кави у блаженній і жаданій тиші, тоді аж вигулюю Алісу. Будні домонасєдки, як вони є. 

Не помню, коли дивилася фільм від початку до кінця. На самому інтєрєсному місці хтось приходить, уходить, хоче пити, їсти, пісяти чи і того похуже піською в живу мене потикати. Врешті перестала дивитися щось зовсім. 

Чуйствую себе директором маленького філіалу дурдому. Гордо несу це почьотне званіє, подвійне підборіддя і сумки із магазинів. 

Я кончела. У мене всьо! Цілую. Люблю. Місцями ваша Ньотка. 





Моменти

- Чем ты занимаешся? - питає мене абсолютно космічна дівчина із блакитним волоссям і незвичним іменем. 
"Живу", - хотіла сказати я, але натомість ляпнула якусь дурницю, бо не люблю надто серйозних розмов при несерйозних обставинах. Дівчина втрачає до мене інтерес і улітає в свій власний астрал, де люди відвертіші і все має хитромудру концепцію. Я п'ю свій чай далі і безцеремонно розглядаю її спутника. Видно, що вони давно разом - мовчазний юнак із доброю посмішкою і космічна дівчина. Як йому із нею бути? Щоразу відчувати захват від її власного Всесвіту, куди вона його пустила? Ким відчувати себе поруч із такою людиною? Надворі майже ніч, вона толкає дивні і дивовижні фрази, все це на повному серйозі, він стоїть поруч і посміхається. Їх хочеться обійняти і обгородити заборчиком від інших. Зберегти, як раритет, бо то, в якійсь мірі, чистота почуттів, у повітрі, без всякого заземлення. 

У мене колись колега такий був. Із будь-якого невинного жарту його заносило в історичну далину чи філософію. "Ти хоч колись говориш щось беззмістовне?" - питала я його. А він не міг зрозуміти, про що це я. 

Обіцяла далі написати

Спробую. 

Найбільше чого я очікувала від поїздки - побувати у Львові. По дорозі туди і назад часу було обмаль. Я зависла перед церквою? собором? по дорозі з вокзалом, гладила стіни будинків, роздивлялася неймовірні двері і балкони. Останнього дня ми встигли оббігти навколо Ратуші, обійняти знайому, хвилинку потанцювати під вуличних музикантів, взяти кави з собою. Хотіла чашку, але зажмотила 80 грн, потому шо всього трохи більше сотні залишалося. Надіюсь, ще матиму нагоду її купити.

У мене склалося враження, що Львів, то історії. 
- Заїбали туристи, -  зітхає фігура на фасаді.
- Та да, киває інша, -  кави? - і вони розказують байки, сьорбаючи напій, роздивляючись, як губиться сонце у завитках на стінах. Розминають руки, махають гіпсовими ногами, сидячи на краю даху. А потім повертаються на місця зі словами: "Пора працювати харизмою" приймають звичні пози і розглядають безкінечний потік заворожених людей. Хто чує ті історії? Хто вловлює, що шепочуть стіни? Хто читає по обсипаній штукатурці? Не знаю, але він точно щасливець! Львів закритий. За показною щирістю - свої правила. Чужинцям зась заглядати за ширму - там свій світ. 

Фоток нема. Ще одразу я вирішила, що в цій поїзді буду жити, а не клацати телефоном. Та й останній, на той момент, давно і безбожно сів батареєю.