Записки полуночниці

Люди, поясніть, підкажіть, допоможіть, порадьте!
Ну от з вами так буває - познайомилися з кимось, ніби все непогано, є якийсь прогрес в стосунках, вже мимоволі починаєш мріяти як гарно все може скластися, і раптом людина чомусь зникає з вашого життя. Просто так без причин, без пояснень.
Проходить час, ти вже не згадуєш, не ..., не ...І тут опаньки: дзвіночки, повідомлення в месенджерах, запити в соцмережах.
Людина хоче аби їй дали другий шанс?
Я теж так думала і давала ті шанси, поки не дійшло до мене, що мене кидають задля когось кращого: молодшої, вродливішої, з більшими грудьми, бездітної, успішнішої, зговірливішої, розкутішої. А потім, коли стають не потрібні тим кращим, то хочеться назад до гіршої.
Згодна, мабуть, кожна людина думає, що вона варта більшого і заслуговує на когось кращого поряд з собою. Я теж не виключення, однак, принаймні, даю зрозуміти чоловікові, що він мені не підходить. І взагалі не втягую людину в стосунки, якщо мене від самого початку щось напружує.
От що ви думаєте?
У вас так буває?
І як діяти: відкривати безлімітну шансову лінію, втішаючи себе тим, що на все є причини і все можа пояснити, що треба пробачати, треба ставитися з розумінням, всі ж помиляються чи малювати карту, на якій позначене місце з трьох букв?