Нехай це сонечко посвітить...

У світі злому і холодному
де щастя зіткане з прощань
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п'янить?
Нехай це сонечко посвітить,
нехай ця туга продзвенить.

/ Ліна Костенко /