Розкажи мені казку...
Розкажи мені казку, як я засинаю.
Приголуб мене ніжно - я цього бажаю.
Не розказуй мені як важко у світі.
Досить знаю про це. Досить чую - щомиті.
Ти запевни мене, що погане все зникло,
Що світитиме сонце, бо на небі вже звикло.
Ти мені розкажи, як я засинаю,
Що кохаєш мене більше, ніж я кохаю.
Обіцяй: як прокинусь, що не впаде небо.
І що будеш ти поруч...я так хочу! Так треба.
Не зникай і не кидай саму серед раю.
Побудь поруч хоч мить, коли я засинаю...
annelka.
Хотіла б бути шматком льоду,
Який ніколи не розстане.
Шматочком льоду, до якого
Ніколи сонце не дістане.
На всіх було б мені байдуже,
До всього було б все-одно,
Тому тікаю я чим дужче
Від всього, що несе тепло.
Ніколи б серце не боліло,
В душі ніколи б не пекло.
Якби ж було усе байдуже,
Той болю в світі б не було.
annelka.
Мне говорили, что любовь - это подарок свыше.
Только сейчас смысл этих слов слышу.
В душе пустота, сердце молчит,
А порой, по ночам, так громко кричит.
Может тому, кто не знает, что это -
Тихо, спокойно и на душе лето.
Но тот, кто в любви счастье познал,
Покой без неё навсегда потерял!
Уходит любовь так тихо, бесшумно.
Все как всегда но...как то безумно.
Душа рвется ввысь раненой птицей,
Но держат оковы - нельзя отцепиться.
Любовь бесценный подарок...и знайте:
На пустяки её не меняйте.
annelka. 15. 10. 2014.