В Будинку спілки письменників відкрилася виставка про діяльність націоналістів у східній Україні

 Дражлива, соціально болюча тема. Але ще живі люди, які, без перебільшення, присвятили життя боротьбі за незалежність України, кредо яких звучало як «Бог, свобода і Україна». Вони можуть розповісти, як боролися з німцями та енкаведистами в Галичині, Полтавщині чи на Донбасі 65 років тому. Один з цих «останніх з могікан» — Євген Стахів, якому 15 вересня виповнилося 90 років. Саме до дня народження цього командира підрозділу ОУН у Донбасі в Будинку спілки письменників України відкрилася документальна виставка «Східна Україна у підпіллі ОУН і УПА». А з паном Стахівом нині можна спілкуватися виключно тому, що після закінчення війни з німцями, йому дивом вдалося втекти за кордон (хто не загинув, того розстріляли фашисти або енкаведисти).

Чи вдасться завдяки таким виставкам розвіяти нав’язаний Україні міф, що ОУН та УПА — це робота виключно «западенців», покаже час, бо люди так важко змінюють свої погляди на життя, але саме цю мету переслідують організатори виставки. А це молодіжна організація «Студентське братство» й, безпосередній власник документів, вірніше, їх копій, історик із Слов’янська Донецької області Олександр Добровольський. Копій, тому що, за словами історика, багато документів з архівів Донецького СБУ було знищено, в тому числі й в останні роки.

— В Донецькій області відбувається зачистка архіву — документи палять. Особливо — після помаранчевої революції. Тому що коли я потрапив в архів Донецького СБУ у 2007-му, а до того працював там у 2001—2002 роках (під час прем’єрства Януковича мене звідти вигнали), то справи були сильно «почищені». Зокрема, спалили фото членів ОУН, накази управ, оунівські розпорядження. Таким чином заведена на когось карна справа залишається «голою» — знищується серцевина. До речі, така ж ситуація — з документами про партизанський рух на Донеччині — тотальна фальсифікація, — розповів Олександр Добровольський. — Представлені ж на виставці документи я врятував в той спосіб, що скопіював їх. Звісно, це не можна робити, але там живуть «за понятіями». Крім того особисто купував в нашім СБУ документи, свого часу цим легко торгувалося. Таким чином я видав п’ять книг, а за одну — з куплених матеріалів СБУ — навіть отримав грамоту.

З тим, що документів про діяльність ОУН у 1941—1943 роках на Донеччині залишилося мало, погоджується доктор історичних наук, професор Станіслав Кульчицький. Він нагадує, що події, які розгорталися у східній Україні в цей час довго були «білою плямою» і довгий час всі думали, що націоналістів там не було.

— Насправді діяльність ОУН поширювалося на всю Україну — таким був первинний задум: що спочатку у Львові, а потім у Києві проголошується відновлення української держави, а похідні групи, які готувалися ще до війни, в міру захоплення німцями України, створять місцеві владні структури. Таким чином з низу буде формуватися українська держава, — розповів Станіслав Кульчицький. — На жаль, все вийшло не так, як було задумано. Передусім через те, що саме в момент проголошення української держави у Львові 30 червня 1941 року гітлерівці сприйняли це як заколот проти рейху. Через певний час, коли вони пересвідчилися що це проголошення не відкликається Бандерою і Стецьком, у вересні 1941 року дали інструкцію винищувати бандерівців. Тим не менше діяльність похідних груп продовжувалася і вони досягли Донбасу... Нині ми маємо два джерела інформації: свідчення члени ОУН, які діяли на східних теренах України і потрапили до КДБ чи до СМЕРШу, на яких завели справи (таких матеріалів достатньо), друге джерело — свідчення тих, хто врятувався за кордоном і написав про це, як Євген Стахів.

Мемуари пана Стахіва «Крізь тюрми, підпілля і кордони. Повість мого життя» були опубліковані в Києві в 1995 році і , як стверджує Станіслав Кульчицький, є дуже об’єктивними та точними. Зокрема, в тій частині, яка стосується ставлення місцевих жителів до оунівців та кількості донбаських учасників підпілля ОУН.

— Кажуть, що то все були «западенці». Та таких, як я, зі Львова, який у вересні 1941 року відправився у Горлівку Донецької області формувати похідний загін, було п’ять—шість чоловік на весь Донбас. Решта — місцеве населення (за даними радянської розвідки, зокрема, у Маріуполі діяло 300 оунівців, в Краматорську 120. — Aвт.), — зі сльозами на очах згадує Євген Стахів. — В наші ряди пішла молодь — колишні комсомольці, які були добрими організаторами. Також були колишні петлюрівці. Ніхто з населення нам не відмовляв коли потрібно було десь переночувати, хоча як тільки я заходив до когось в хату, казав: «Якщо у вас мене спіймають, застрелять і мене, і вас...» Особливо добре нас сприймали в грецьких та татарських селах Донбасу: навіть краще, як львів’яни. Люди нам тоді казали, що вірять, що ми здобудемо Україну. У східній Україні я перебував два роки — в Горлівці, Кременчузі, Краматорську, Донецьку — і дуже вдячний людям за їхнє ставлення до нас...

Після Києва виставка «Східна Україна у підпіллі ОУН і УПА» поїде до Донецька та Луганська: там, ближче до чергової річниці створення УПА, 14 жовтня, її зможуть побачити студенти, викладачі й ті, хто зайде у Донецький національний та Луганський педагогічний університети. Всі, кому болить минуле, сподіваються, що так ми будемо по краплі видавлювати з себе раба — завдяки правді.

Служба безпеки України.

Пригода сталася 16 вересня о 17:10 в час "пік" поблизу кінотеатру ім. Котляревського, на зупинці міського автотранспорту "Корпусний парк" з невідомих причин упала металева опора тролейбусної електричної мережі. Стовп придавив припаркований поблизу автомобіль марки БМВ-525, а його верхівка лежала на даху тролейбуса. Внаслідок падіння було пошкоджено 50 метрів контактної мережі. На відновлювальних роботах було залучено: 1 відділення в кількості 5 чол. на автомобілі АПД-2 АРЧ аварійно-рятувального загону спец.призначення, 4 чол. ОКЦ на ОША ГУ МНС; 1 аварійно-відновлювальна бригада КП “Полтаваелектроавтотранс” – 3 чол. та 1 одиниця техніки, 1 аварійно-відновлювальна бригада “Міськсвітло” в кількості 3 чол. та 1 одиниця техніки, 2-є людей шляхової експлуатаційної дільниці Полтави та 2 одиниці техніки.







"Новини Полтавщини".

Левко ЛУК’ЯНЕНКО склав із себе повноваження голови Комісії з помилування при Президентові України, написавши відповідну заяву на ім’я глави держави Віктора ЮЩЕНКА.

Своє рішення Л.ЛУК’ЯНЕНКО аргументував тим, що В.ЮЩЕНКО так і не почав нову добу в історії України, повідомив він УНІАН.

«Замість посадити бандитів до в`язниці, Ви їх поставили поруч з собою, що майже однозначне з опусканням себе до їхнього рівня», - звертається Л.ЛУК`ЯНЕНКО до Президента.

Вказуючи на те, що В.ЮЩЕНКО «оточив себе людьми, які дбають не про долю України, а про свої егоїстичні інтереси», Л.ЛУК’ЯНЕНКО апелює до Президента: «Ви потураєте главі Вашого Секретаріату, який зниження рейтингу „Нашої України" вирішив лікувати не покращенням її діяльності, а створенням іншої партії. Глава Секретаріату розіслав по областях антиконституційну вказівку, щоб керівники виступили з вимогою до Президента встановити пряме президентське правління, але Ви маєте знати, що таке не передбачене Конституцією і є ні чим іншим як узурпацією влади».

На думку Л.ЛУК’ЯНЕНКА, глава держави не скористався теперішніми вищими повноваженнями для наведення ладу в країні, і надання ширших прав сьогодні несе загрозу національній безпеці країни.

«Надання Вам ширших прав, у теперішню відсутність виконавської дисципліни в органах виконавчої влади, створило б в Україні страшніший хаос, яким не проминула б скористатися Москва для перетворення України в Малоросію. Ваше прагнення продовжити собі президентські повноваження не чесним служінням Україні, а різними організаційними способами та боротьбою проти Вашого ж помаранчевого уряду та публічне звинувачення голови уряду у злочині - неприпустиме», - заявив Л.ЛУК`ЯНЕНКО.

Політик переконаний, що «Президент цивілізованої держави перед тим, як звинувачувати прем’єра у злочинах, дав би завдання слідчим органам спочатку встановити істину, а вже потім виступати публічно».

«У морі хабарництва і беззаконня, в павутинні бюрократичного дисциплінованого жадібного чиновництва звичайна людина підіймає голову й задихається від втрати моральних критеріїв на вершині державної піраміди з Вами на чолі», - йдеться у заяви.

Усе вищезазначене не дає можливості Л.ЛУК’ЯНЕНКУ, як він стверджує, продовжувати працювати надалі на чолі комісії.

«За таких обставин вважаю за неможливе продовжувати виконання обов`язків голови Комісії з помилування при Президентові України ЮЩЕНКУ і повертаю посвідку», написав Л.ЛУК`ЯНЕНКО.

УНІАН.

Тепер питання в тому, чи почують цей сигнал від народу "народні обранці" (які самі себе призначили у списки і не дали можливості народу відділити у списках зерно від полови), чи повторюватимуть у різні голоси, що тільки їм відомо, як порятувати народ?

71,1% українських громадян вважають, що нинішня Верховна Рада за рік своєї роботи не принесла користі державі й народу і не вирішила проблем, важливих для суспільства.

Як передає кореспондент УНІАН, такими є оприлюднені сьогодні результати соціологічного опитування “Думка суспільства про долю парламенту”, що провів Національний інститут стратегічних досліджень.

За словами директора Національного інституту стратегічних досліджень Юрія Рубана, особливе розчарування серед опитаних викликала ситуація навколо демократичної коаліції у Верховній Раді: кожні двоє з трьох її колишніх прихильників змінили своє ставлення до парламентської більшості з позитивного на негативне.

Також, як засвідчило опитування, 22,7% населення покладають відповідальність за розвал демократичної коаліції на Блок Юлії Тимошенко, і 18,6% на фракцію “Наша України – Народна самооборона”.

У зв’язку з цим, за оцінками Ю. Рубана, половина респондентів негативно ставляться до утворення коаліції у складі БЮТ і Партії регіонів.

Говорячи про перспективі і можливість формування нової коаліції представниками БЮТ, Блоку Литвина і НУ-НС, Ю.Рубан зазначив, що такий формат був би вигідним насамперед для уряду України, адже забезпечить прийняття законодавчих рішень, необхідних для ефективної реалізації урядової політики.

Опитування проводилося 8-13 вересня за квотною вибіркою, яка репрезентує доросле населення України віком від 18 років. Опитано 2011 респондентів в усіх областях України, АР Крим та м. Києві. Похибка вибірки становить 2,3%.

Майдан

БЮТ и Партия регионов предлагают ввести уголовную ответственность за незаконный роспуск Верховной рады. Соответствующий законопроект №3151 был зарегистрирован вчера в парламенте, пишет КоммерсантЪ-Украина в статье Виктор Ющенко будет работать без роспуска.Этим же документом депутаты намерены ужесточить ответственность за препятствование проведению митингов и демонстраций вплоть до пожизненного заключения. В секретариате президента данную законодательную инициативу называют абсурдом.Законопроект предполагает внесение изменений в три статьи Уголовного кодекса (УК), причем все они касаются кризисных политических ситуаций. Главная инициатива законопроекта – дополнения к ст. 109 УК, устанавливающей ответственность за "совершение действий, направленных на насильственное изменение или свержение конституционного строя или узурпацию государственной власти".Одним только дополнением к этой статье депутаты могут спровоцировать президента Виктора Ющенко, и без того агрессивно настроенного по отношению к союзу ПР и БЮТ, на еще более резкие заявления в адрес крупнейших парламентских фракций.Авторы законопроекта предлагают ввести уголовную ответственность для президента за незаконный роспуск парламента: "Узурпация государственной власти путем досрочного прекращения полномочий Верховной рады способом, противоречащим Конституции, карается лишением свободы на срок от 7 до 12 лет".Представители БЮТ и ПР предлагают также внести изменения в ст. 340 УК, определяющую ответственность за "незаконное препятствование организации или проведению митингов и демонстраций". По мнению авторов законопроекта, адекватным наказанием за совершение таких действий сотрудниками правоохранительных органов, военнослужащими вооруженных сил, СБУ, внутренних войск МВД или Управления госохраны должно быть лишение их свободы сроком от трех до шести лет.За соответствующий приказ или распоряжение наказание еще более жесткое – лишение свободы сроком от пяти до десяти лет. Если же в результате действий сотрудников правоохранительных органов или военных погибнут люди, суд сможет назначать виновным пожизненное заключение.Еще одно изменение, предложенное депутатами, касается ст. 341 УК ("захват государственных или общественных зданий или сооружений"). Законопроектом вводится уголовная ответственность и наказание в виде лишения свободы сроком от двух до пяти лет за "создание искусственных преград использованию государственными деятелями зданий или сооружений, обеспечивающих работу органов государственной власти".К госдеятелям авторы законопроекта относят всех высших должностных лиц страны, в частности президента, премьера, спикера, министров, народных депутатов, членов Центризбиркома и главу Фонда госимущества.

 Корреспондент.net  Украина

Її просто не треба створювати. Без коаліцій працюють зараз Полтавська обласна і міська ради. І плідно працюють до того моменту, коли вони згадують про політику.

Але нинішнє законодавство не дозволяє Верховній Раді працювати, не створивши коаліцію, на жаль... Саме через наявність вимоги про створення коаліції у законодавстві виходить розкол не тільки політичного бомонду країни, а й суспільства.

То може, вже на часі ліквідувати вищезгадану вимогу, щоб розблокувати роботу ВРУ і дати спокій пересічним громадянам?

Моя замітка з Вільного форуму Майдану.

Міський голова Полтави Андрій Матковський закликав власників маршрутних таксі не вмикати в День міста пісні в стилі шансон. Таку пропозицію він озвучив присутнім на нараді, присвяченій підготовці до святкування Дня міста. На думку міського голови, у святковий день, 23 вересня, з райдіоприймачів маршруток повинні лунати насамперед патріотичні пісні. Більшість людей вважають, що, якщо вже водії і вмикають радіостанції з шансоном в ефірі - то повинні хоча б робити гучність тихішою. Також музика на зразок "Володимирського централу" "або "Мурки" є доволі примітивною й ріже вуха, каже багато хто з мешканців обласного центру.

Майдан

Прочитавши твою замітку "Життя в незалежній Україні", я здивувався. У ній дійсно все виглядає дуже добре і саме по ній можна зробити висновок, що в Україні жити добре. Але у своїй замітці ти не показав жодного негативу, який є в Україні, і який росте щодня.Ти говориш: немає тоталітаризму. А я говорю: натомість є тотальна корумпованість влади, яка руйнує все нормальне, що є в нашій державі.Ти говориш: немає голодоморів, репресії, війн. А я говорю, що в Україні за статистикою зараз вимирає маса людей від хвороб, від аварій на дорогах, від наркоманії і алкоголізму. І за статистикою, вимирає за місяць більше, ніж від участі наших миротворців за всі часи разом взяті.Вимирає село. Проїдь і подивися. І ти побачиш, що у великій кількості сіл доживають старі, а молодь їде шукати кращого життя або закордон, або у міста. А все це тому нинішня влада зовсім не займається розвитком інфраструктури села.А що робиться з культурою, освітою, медициною? Культура гине, бо нікому не потрібна. А в освіті та медицині процвітає хабарництво, яке потім породжує "добрих" фахівців.Чому про все це тобою, шановний друже, не сказано?

Я дивився його по "Новому" каналу і отримав величезне задоволення.

А ви?

Політична боротьба за владні повноваження поміж представниками усіх гілок влади, політичними партіями та блоками, представленими у Верховній Раді, дедалі більше набирає обрисів «тотальної війни», наслідком якої буде остаточне руйнування Держави. Недотримання обіцянок, як взаємних, так і даних виборцям, постійне порушення чинного законодавства, безвідповідальні і деструктивні для національної безпеки дії та заяви, нівелювання державних інститутів свідчить про системну кризу владної та політичної еліт.

Особливе занепокоєння викликає факт повного відчуження влади від народу, усунення громадян від впливу на політичні процеси, які відбуваються в країні. Останні заяви політиків щодо змін до Основного закону та підняття виборчого бар’єру свідчать про наміри назавжди обмежити права та свободи громадян України і законсервувати породжені штучним хаосом можливості необмеженої сваволі «еліти».

Нагадуємо, що учасники Громадянської Асамблеї України у 2007 та 2008 рр. (понад п’ятсот представників громадянського суспільства) заявляли, зокрема, про необхідність:

• Відмовитись від використання конституційного процесу для досягнення політичних переваг. Припинити будь-які спроби внесення змін до Конституції без широкого громадського обговорення та впровадження інституту установчої влади.

• Забезпечити законодавчий механізм здійснення народом установчої влади. Ухвалити нове виборче законодавство, законодавство про референдуми, об’єднання громадян та законодавство про політичні партії, що передбачатиме радикальне покращення якості та прозорість політичного процесу в Україні.


Змушені констатувати: голос громадськості не було почуто ні владою, ні політикумом, і саме це, на наше переконання, стало одним із каталізаторів чергової (і, вочевидь, не останньої) політичної кризи, критично небезпечної за поточних зовнішніх умов.

Вважаємо недоцільним та неприпустимим підвищення відсотку виборчого бар’єру, оскільки це обмежить волевиявлення громадян та їх конституційні права.

Заявляємо рішучий протест проти практики жонглювання питаннями національної безпеки, вартість якої для України є незіставною з майбуттям будь-якого політика чи політичної сили.

Переконані, що подальше нехтування громадською позицією та вимогами призведе до остаточної дискредитації відповідних можновладців, політиків та політичних сил з подальшою їх маргіналізацією. Зі свого боку гарантуємо якнайширше донести до відома кожного громадянина про осіб та сили, які брали собі таку безвідповідальну позицію.

Ми також наголошуємо, що мірилом оцінювання політиків є не змагальна гучність їхніх заяв, а єдино підтверджене реальними діями ставлення до прав і свобод громадян, до захисту національної безпеки України, і що у разі подальшого штучного загострення ними політичної ситуації, спроб змінити Конституцію на догоду вузькопартійним інтересам або політичним амбіціям окремих політиків ми зробимо відповідні висновки і закличемо суспільство до адекватної реакції.

Тільки відкрита суспільна дискусія із якомога ширшим залученням політичних партій, громадських організацій та усіх небайдужих громадян може вивести країну з політичної нестабільності та гарантувати подальший суспільний поступ України.

Майдан