У четвер, 21 травня представники студентських та молодіжних організацій України йдуть на перемовини із Прем'єр-міністром України щодо останніх освітянських ініціатив Кабінету Міністрів. Об 11:00 молодіжні лідери зустрінуться на вул. Грушевського, 12, і підуть шукати Юлію Тимошенко, або її уповноваженого представника.

Нагадуємо, що студентські та молодіжні організації України вже неодноразово вимагали повністю призупинити дію постанов No.369 і No.133 та розпорядження No.416-р Кабінету Міністрів, а також наполягали на проведенні повноформатних консультацій з молоддю з приводу зазначених документів. На думку молодіжних лідерів, освітянські ініціативи Кабміну, зокрема, загрожують збільшити рівень корупції у сфері освіти та збільшити рівень злочинності серед молоді. Указ Президента призупинив, а Кабінет Міністрів днями скасував дію деяких положень постанови No.369, але це не влаштувало молодь, оскільки попередні вимоги були задовільнені лише частково. Зокрема, досі лишається чинним дозвіл брати гроші за "складання студентами іспитів та заліків при ліквідації академічної заборгованості, що виникла під час проведення основної сесії, та в разі їх переведення з одного вищого навчального закладу до іншого - академічної заборгованості, що виникла внаслідок відмінностей у навчальних планах", та платні послуги "пов'язані з підготовкою до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук та його проведенням".

Саме тому сьогодні задля призупинення дії освітянських ініціатив до проведення повноформатних консультацій з молоддю об'єдналися: Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України, ВМГО <<Українська асоціація студентського самоврядування>>, Студентська Рада міста Києва, ВМГО <<Студентська платформа>>, ВМГО <<Національний студентський союз України>>, громадська ініціатива <<Студентський захист>>, сітка незалежних студентських профспілок <<Пряма дія>>, Міжнародна федерація студентів медичних вищих навчальних закладів, Студентська рада Закарпатської області, Громадянська кампанія <<Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає!>>, ВМГО <<Молодий народний рух>>, ВМГО <<Національний альянс>>, ВМГО <<Молода Просвіта>>, ВМГО <<Фундація регіональних ініціатив>>, Кіровоградські обласні молодіжні організації <<Молоді медики>> та <<Молодь разом>>, Молодіжна рада міста Бердянськ, Харківська молодіжна рада, Луганська обласна молодіжна організація <<Молодіжний центр регіонального співробітництва>>, Громадська організація <<Варта>>, Ліга політологів-міжнародників <<Дипкорпус>>, Громадянський рух <<Чиста Україна>>, Громадська ініціатива Центр інтеграції кримсько-татарської молоді в європейську Україну, студентські ради інших міст, областей та вищих навчальних закладів.

"Нагадуємо, що Ви були запрошені, але не з'явились 7 травня на Круглий стіл із молоддю, який стосувався зазначених ініціатив Кабінету Міністрів. Нагадуємо також про Вашу обіцянку про повне призупинення постанови Кабінету Міністрів No.369, яка була опублікована на Урядовому Порталі, але так і не була виконана," - кажуть молодіжні лідери до Прем'єр-міністра України у листі-запрошенні провести перемовини стосовно останніх освітянських ініціатив Кабінету Міністрів.

Як стверджують молодіжні лідери, подальше ігнорування позиції студентських та молодіжних організацій України може підштовхнути молодь "до більш рішучих та радикальних кроків, спрямованих на привернення уваги до проблем та їх вирішення."

За додатковою інформацією звертайтесь до Михайла Лебедя, Голови Київського осередку всеукраїнської молодіжної організації <<Фундація регіональних ініціатив>>, за тел.: +380681217741

"Майдан".

Гамлетівське питання "бути чи не бути" можна було б уточнити: "Бути чи існувати". Відомо, що данський принц почав дошукуватися правди і утвердив своє право бути зі шпагою, бути принцом. Бути героєм п’яти актів. А "не бути" означало існувати поза історією.

Нинішнє філософське формування того ж питання: "здаватися чи бути" так само торкається життєвої позиції людини, яка обирає шлях активного самоутвердження в житті і в своїй ролі, обирає справжність і відповідальність, або нічого не обирає, тобто залишається в пасивній ролі вдаваного діяча, вдаваного патріота, вдаваного учасника гри.

В українській мові to seem звучить, як здаватися, і те поняття набуває додаткового значення: здавати позиції, тобто бути нікчемою. А то особлива тема — про вічно невдоволеного собою і всім.

Притчі, прочитані нерозумним

Відомо, що Христос навчав непосвячених людей притчами. В основі притчі лежить життєва подія — засівання зерна за умов неоднакового ґрунту, сезонна робота у винограднику довірливого господаря, роздача талантів для їх розумного використання тощо.

Суть притчі — у наведенні на ширші узагальнення, співвідносні з задумом Творця. Темні і запопадливі люди брали життєві факти і події безвідносно до Божого промислу. Схильні до споживацького матеріялізму, вони переживали подію саму по собі, не задумуючись над її глибшим сенсом — вони не підіймалися до розуміння вищої суті , для якої подія — тільки щабель.

Практично усе наше життя — то притчі. Нерозумні беруть самий факт і смакують деталі. Розумні — задумуються над тим, чому Господь послав їм ту пригоду, зустріч чи біду і важке переживання.

Особливо великий привід для роздумів дають нам історичні події. Кожній країні було явлено свої притчі. Україні випало в ХХ ст. нещастя бути в епіцентрі найважчих катастроф. Комуністичний полон, в який нас затягнули обманом і силою, був тяжчим за Вавилонський полон, бо у Вавилоні дозволялася пам'ять про свого Бога. Приказка "мене з дядька не скинеш" була страшно спростована большевиками.

Коли господаря виганяли і дітей викладали з хати, стало очевидним, що "світ перевернувся". А коли в урожайні роки люди мерли без хліба, чи було кому нагадати їм з Євангелії спокусу лукавого: якщо ти син Божий, то перетвори на хліб те каміння… Лукава ідея перетворення каменя в хліб запанувала на століття в країні, де було заборонено говорити про сучасне, а лише про майбутнє.

Особливо ж була заборонена Христоова відповідь лукавому: "Не хлібом єдиним буде жити людина, а кожним словом, що виходить з уст Божих".

Як таке могло статися в країні, яка тисячу років вірила і читала Євангелію? В країні, де національний пророк застерігав:

Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь…

Кланялись раби і незрячі, і вчені та ситі раби, кланялися ідолам злим і підступним… І богохульствували при цьому.

Національного пророка ніби любили і повторювали за ним:

В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.

Але коли прийшла пора грудьми захищати свою хату і свою волю, більшість поховалася по своїх кутках і спостерігала, як одчайдухи гинуть під вогнем і червоних, і білих ідолопоклонників.

Скільки притч явило нам ХХ сторіччя! А скільки їх являє ХХІ сторіччя, де особливо цинічно кидають облуду і брехню ті самі чорнороті, що вчора вели нас до комунізму.

Може люди не чують слів пророчих, бо вони слухають спокусливі голоси облудних сирен?

"Гримить, тайна дрож пронимає народи…"

Ці слова Івана Франка про національне пробудження народів пролунали вже тоді, коли "нова релігія" — соціалізм обіцяла перетворити пустелі в оази, а каміння на хліб. Пророки її вчили інтернаціональної єдності, але вже перша світова війна показала, що кожному своя сорочка ближче до тіла.

У війну стала національно оживати і Україна, поділена між ворогуючими силами. Брат на брата! Але як же мало було тих, що почули: "Розкуйтеся, братайтеся". Та й то було велике диво, що нація, по суті заборонена, висунула гасло політичної незалежности і дала політичних лідерів, які поєднали ідею націоналізму з ідеалами демократії.

Тайна дрож, на жаль, не перейшла в національне пробудження забитих гречкосіїв Але національний прапор піднято, і в обороні його пролито ріки крови. Можна сказати, що національно-визвольні змагання України утвердили волю до життя і дуже наполохали Москву, для якої Україна виникла несподівано. Виявилося, опріч національної свідомости, є щось дужче, могутніше, що жило підсвідомо в серцях вірних цареві малоросів…

Біла і червона Росія з однаковою нетерпимістю поставилася до українського духу, але червона була гнучкішою в олжі та у творенні хитрих імітацій. Вони підбирали українські прізвища своїм отаманом, маскувала свій уряд іменем свого ворога — УНР. Воєнний комісар Троцький рекомендував на перших порах "підроблятися під Петлюру" і вдавати спільність…

Отже, націоналізм уже після І світової війни став панівною стихією ХХ сторіччя і прокотився вітром свободи по всій планеті. Він визначав здоровий стан народного організму в країнах, що здобули державну незалежність.

І, навпаки, всіляка підробка під "інтернаціоналізм" явила нам те болото, в якому чорти гніздяться. Поневолені нації, обізвані "визволеними", культивували найгірші форми рабства, а російська нація під час "вітчизняної" війни явила шовіністичну пиху, яка прикривала і жандармські амбіції, і приховане приниження при конфронтації з Заходом.

Усі ці національні викривлення ціхують політику російської еліти і сьогодні.

Справа в тому, що здоровий націоналізм, так само, як добрий господар, не зацікавлений у кривдженні сусіда. Навпаки, він розраховує на порядного і статечного сусіда, який прибирає сміття і виполює бур’ян.

Добрий господар розуміє, що порядок у своєму домі є передумовою порядку добросусідського. У нашому випадку доведеться ж вголос називати всіляке псування повітря, розведення сміття і навіть використовування його для засліплення сусідів.

Хворобливий націоналізм завжди ображений і озлоблений. Варто задуматись, чому російський націоналізм, ґвалтуючи свободу сусідніх народів, завжди мав до них зневажливі прізвиська. "Хохли", "полячишки", "кавказька національність", "прибалти".

Імперський Кремль нещадно винищував і використовував східні народи. Але насправді з того нищення для Росії користі не було. Приблизно, як на лісоповалі, де план по зрубуванню дерев перевиконувався, а сплав і вивіз деревини і на половину не забезпечувався.

Праця велика, але то каральна праця. В Ічкерії і в Грузії "перемога" Росії коштувала величезних матеріяльних і моральних втрат. А хто вимірить, як будуть за те розплачуватися майбутні покоління?

Чесної Росії сьогодні не чути. З одного боку, чесні громадяни ізольовані, роз’єднані. З іншого боку — вони заглушені дезінформацією і завалені сміттям отруйної ненависті до сусідів. Імперським ґебельсам здається, що вони виграли інформаційну війну проти сусідів.

А розважливі росіяни розуміють, що на їхніх очах відбувається самоотруєння і самооглуплення. Нація по суті вигасає, зпивається і втрачає свої джерела оновлення. Ситуація куди гірша, ніж була при вождях, які потроху заморожували процеси розпаду, утримуючи народ в суворих регульованих умовах.

Що ж стосується приручення інших народів, то колишній "принцип інтернаціоналізму" все ж таки втримував хворобу цинізму і підтримував ілюзії якоїсь рівності — хоча б на рівні "тваринної ферми" Дж. Орвела, де висіло гасло: "Всі свині рівні між собою, але є рівніші".

Нині ж оголений шовінізм дитдомівського наступника династії Романових розрахований хіба що на полохливих рабів, готових визнати за ним право зверхності і розв’язної брехні перед телекамерою, та ще й національно образливої ("Україна краде").

Звичайно, зі школи КГБ джентльменом не вийдеш , але принаймні мали б навчити читати, скажімо, старі істини Марка Аврелія: "З набагато більшою певністю я називаю чумою затруєння розуму, а не повітря навколо нас".

Свободу здобувають щодня

Відомо, що раби люблять називати себе вільними. Хами люблять посилатися на права людини. Боягузи хваляться безкарністю. А свобода чекає на своїх лицарів, які несуть обов’язок і відповідальність. Простір свободи у нас не заповнений. Пересічність і пошлість узаконилися на мілинах споживацтва і спілкування мобілкою.

Дивовижна байдужість до громадянських і національних проблем робить людину тупою. Освічені люди не розуміють, що після століть рабства національну честь і гідність треба відстоювати на кожнім кроці.

Свою мову треба утверджувати принципово. Дотримуватись чистоти слід послідовно і скрізь.

Кореспондент журналу запитує мене: "Чи не краще було кошти, витрачені на дослідження Голодомору, пустити на щось корисне?" Йому не соромно, що тим українським питанням займалися переважно іноземці… А відповідно і послові сусідньої державі не страшно розмовляти в Києві мовою свинопаса.

Мені часто ставлять питання, чи за таку Україну я ставив на карту життя… Україна — то ми. На кожнім кроці бачиш маленьких людей, які не ставлять собі високих цілей і не прагнуть вирости. І на різних рівнях бачиш рабів, готових служити чужому богові з трепетом, але зраджують господаря, який не карає.

Але що найгірше: не беруть на себе справу господаря в своїй хаті. Про такі мертві душі ще Гоголь говорив: кожному здається, що на чужій посаді він робив би усе краще, але на своїй посаді йому щось заважає.

На кожному кроці ми чуємо нарікання на першу особу в державі. Але хто де чув, щоб чоловік сказав: "Я перша особа, і від мене багато залежить. Але то вже буде залежати від мене, що я зроблю…"?

На кожному кроці ми відчуваємо брак українських громадян, які усвідомлюють себе наступниками тих, що життя поклали за волю. З такими громадянами хіба мали б проблему з нардепами, які не розуміють, чиїй державі служать…

З "елітою", яка не відчуває під собою загроженого звідусіль корабля, що потребує дбайливого догляду. Та й взагалі чи чули б ми про "найстабільнішу партію зі стійким рейтингом".

Адже це інфантильна мова про посткомуністичний релікт, де нема облич і нема надії на появу якоїсь чесної творчої сили. А нема тому, що на яловому безнаціональному ґрунті росте бур’ян!

Однак нині потребує корективів поняття "національні патріотичні сили". Ми вже чули, скільки серед тих сил пустомелів і таких, що плавно переключилися з комуністичної на патріотичну риторику. Ми вже звикли до того, що в гніздо "націоналістів" підкидають зозулине яйце, з якого вилуплюється більш чи менш дурне озвучення чужого голосу.

Націоналізм для українців є позитивним поняттям, оскільки воно пов’язане з особистостями, які віддали Україні серце і розум. І життя. Поняття змінилося б, якби узагальнити усіх різних, що йшли під тим прапором.

Насправді визначальним, скажімо, в Ольжичеві був не його націоналізм, а шляхетність і порядність, поєднана з моральними і культурними цінностями інтелігента, який мав спільну мову з культурними європейцями. Тому й розшукувало його і гестапо, і МВД.

Національної риторики у нас вистачає. Бракує тільки творчого духу і любові, що надає людині справжності і енергії, додає їй відваги бути. Історію творять хоробрі серця…

Євген Сверстюк, для УП

Закінчився другий півфінал Євробачення 2009, в якому виконали свої пісні 19 учасників, включаючи Світлану Лободу, яка представляє Україну.

Рішенням телеглядачів і професійного журі до фіналу пройшли:

Хорватія

Норвегія

Данія

Азербайджан

Греція

Литва

Молдова

Албанія

УКРАЇНА

Естонія

Не пройшли Ірландія, Латвія, Сербія, Польща, Кіпр, Словаччина, Словенія, Угорщина, Нідерланди

Нагадаємо, що 12 травня фіналістами Євробачення-2009 стали Швеція, Вірменія, Туреччина, Ізраїль, Ісландія, Румунія, Фінляндія, Португалія, Мальта, Боснія і Герцеговина

За правилами Міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2009, до фіналу проходять по 10 учасників півфіналів (9 за підсумками телевізійного голосування і один - рішенням професійного журі), переможець минулого року (це була Росія) і четверо фундаторів конкурсу: Англія, Німеччина, Франція, Іспанія.

Фінальні виступи 25 учасників та телевізійне голосування глядачів з 45 країн Європи – 16 травня.

УНІАН.

Громадський рух „За Україну!” у судовому порядку оскаржить постанову уряду, якою з 1 травня збільшено внески підприємців до Пенсійного фонду, та буде і надалі захищати представників малого бізнесу усіма законними методами. Про це, перебуваючи з робочим візитом у Хмельницькому, сказав лідер Громадського Руху В’ячеслав Кириленко.

„Нас дуже турбує те, що, не дивлячись на застереження, які ми неодноразово виголошували, уряд прийняв цю антипідприємницьку і антинародну постанову. Ми будемо оскаржувати це рішення уряду у суді”, - сказав він.

В'ячеслав Кириленко підкреслив, що питання захисту малого бізнесу є особливо важливим для Хмельниччини, де зосереджена велика кількість підприємців, які  через дії уряду зараз перебувають на межі існування.

Лідер Руху "За Україну!"  також провів зустріч із хмельничанами, де обговорювалися питання економічної кризи, розвитку підприємництва тощо. На зустрічі були присутні понад 600 чоловік, серед яких - представники інтелігенції, громадських організацій та підприємницьких кіл.

"За Україну!".

Ось і залишився позаду перший іспит цьогорічної кампанії зовнішнього незалежного оцінювання: абітурієнти склали тест з історії України. Хоча такий спосіб фінальної перевірки знань уже й не новий, випускники та їхні батьки продовжують сперечатися щодо його доцільності. Нарікають здебільшого на наявність у самих текстах завдань помилок і неточностей, погану організацію процесу оцінювання та інколи навіть на невідповідність питань загальному рівневі підготовки учнів. Чи справді все так жахливо, я вирішив перевірити наочно, взявши участь у складанні ЗНО.

Я прибув до школи 127 Дарницького району Києва, де мусив скласти тест, аж за годину до його початку, проте довкола вже було велелюдно. Зібралися тут переважно вчорашні школярі, серед яких, щоправда, вдалося вгледіти й кількох старших людей - добре, що в нашій країні вступити до внз ніколи не пізно. Учасники тестування поділилися на невеличкі компанії й жваво щось обговорювали, жартували та сміялися, але пропорційно до наближення моменту початку іспиту зростало хвилювання. Минуло якихось хвилин 20 — і веселий гомін юнацьких голосів стих остаточно, учні вже просто мовчки ходили туди-сюди, роздивляючись на ходу власні паспорти й листи-запрошення на ЗНО.

За півгодини до початку іспиту двері школи відчинилися і я в морі майбутніх абітурієнтів рушив усередину. На вході нас зустріли дві життєрадісні жінки із „бейджиками", ретельно перевірили паспорт і запрошення - необхідні для участі документи. Опісля ми потрапили у фойє, де на стінах були розвішані аркуші з прізвищами-іменами учасників і номером аудиторії навпроти. Випало писати в шостій, яку я знайшов швидко: дбайливі організатори всюди порозвішували дороговкази. Щоб потрапити до аудиторії, мусив іще раз пред'явити документи, цього разу вже безпосередньо екзаменаторові.

У класі організатори розташували 15 парт таким чином, щоб списати чи проконсультуватися з сусідом було неможливо: по одному учаснику за парту, стільці розставлено у "шаховому порядку". Кожний стіл мав наліпку з прізвищем та іменем учня, його порядковим номером і номером запрошення, себто сісти абиде не вийшло.

Ті, хто мусив брати участь у тестуванні, мали залишити свої речі на спеціальному окремому столику біля дверей. Єдине, що дозволялося мати на своєму столі, це кілька ручок із чорною пастою, документи (обов'язково, по-заяк уже після початку тесту вповноважені люди заходили до аудиторій і ще раз перевіряли їх) і водичку в пляшці об'ємом 0,5 літра. Одначе за цим пильнували не дуже ретельно: якби я не сказав, що маю "мобілу", ніхто б мене навіть і не запитав. Так само міг би пронести шпаргалки в кишенях, книгу під футболкою тощо... Чи примудрився б ними скористатися — питання окреме.

За чверть години до початку зайшло двоє екзаменаторів. Вони принесли конверт з тестовими зошитами й бланками відповідей. Прочитали нам коротку інструкцію й правила поведінки, наші права й обов'язки, потім викликали одного з учасників, щоби той перевірив, чи бува не пошкоджено конверт. Одне слово, усе йшло за "планом", без порушень.

Ми отримали тестові бланки, потім — тестові зошити, й опісля чергового коротенького інструктажу від екзаменаторів узялися до роботи. Питання були трьох типів: тестові з чотирма варіантами відповіді, лише один із яких є правильним, на встановлення відповідності хронології подій. Деякі завдання змушували задуматися, їх треба було прочитати кілька разів поспіль, але, на мою думку, всі вони чітко відповідають шкільній програмі й ті, хто нормально готувався, дали б на них відповіді. До речі, попри всі "запобіжні заходи", списати було цілком можливо, бо часто екзаменатори спілкувалися між собою, особливої уваги на учасників тестування не звертали. Для експерименту я витяг із кишені гаманець, поклав його на парту, а потім знову заховав до кишені й жодна з цих моїх дій не була помічена інструкторами.

На виконання всіх 70-и завдань давалося 150 хвилин. Учні, однак, упоралися значно раніше, й дехто (я — також) здав свої роботи трішки більш як за годину після початку. Тестові зошити можна було забрати "на пам'ять" уже після тестування, охочі залишилися чекати. Зі школи постійно виходили нові й нові завтрашні абітурієнти. Обличчя їхні були досить безтурботними, відтак гадаю, що особливих труднощів тести в них не викликали. Хтось одразу діставав мобільний телефон і радо повідомляв батьків, що завдання були "лєгкотня", й вони точно матимуть гарну оцінку, когось рідні вже чекали у машині під будівлею...

Насправді нічого неможливого в цих тестах немає, на мою думку. Принаймні, "надскладними" я б їх не назвав. Помилок у формулюваннях питань я не зауважив (тільки вже ввечері почув із доволі надійних джерел, що у парі питань були можливі дві відповіді). Хто не байдикував, той складе без проблем. Але, як я вже зазначав, попри так звану "неможливість" скористатися недозво-леними джерелами знань, списати чи піддивитися у шпаргалку можна було. Тож навіть така система оцінювання знань не може цілковито забезпечити об'єктивного результату. Але так бодай ліпше, ніж традиційні іспити, котрі подекуди складалися учнями не завдяки розумові...

Богдан КОВАЛЬЧУК, газета "Молодь України" (http://www.molod-ukraine.com)

Якщо ви хочете прочитати книгу, то можете прямо зараз завантажити звідси архівований файл Nacionalizm.rar і відразу насолоджуватися твором ідеолога українського націоналізму.

Запрошуємо Вас на благодійний концерт ОЛЕГА СКРИПКИ.

Незабутні враження, виконання наживо, танці до упаду.

Кошти, зібрані від продажу квитків, будуть використані на спорудження пам’ятника в Полтаві, на Соборному майдані.
Концерт відбудеться в ПД «Листопад» 6 травня о 19:00.
Будемо вдячні всім, хто долучиться до цієї благородної справи.
Довідки за тел.: 7-31-45, 7-50-19, 56-41-45, 8-093-92-266-87

Джерело: http://prosvita.poltava.ua/

Президент Віктор Ющенко призупинив дозвіл Кабінету міністрів державним вищим навчальним закладами стягувати плату зі студентів за здачу заліків та іспитів при ліквідації академічної заборгованості, що виникла під час проведення основної сесії.

Таким чином, Президент призупинив деякі положення постанови уряду № 369 від 14 квітня.

Ющенко вважає, що введення такої норми не відповідає Конституції.

Раніше Кабінет міністрів дозволив державним вузам стягувати плату зі студентів за здачу заліків та іспитів при ліквідації академічної заборгованості, що виникла під час проведення основної сесії.

За матерiалами: Українські новини.

- Ви чули, Ющенко запросив Медвєдєва на річницю Полтавської битви?

- Так. А окрім цього він запросив ще й короля Швеції та хоче подивитися, чим знову це закінчиться.

Запозичено з газети "Молодь України".