Я пророчити не буду

Про убивства і війну

Не чекаю їх до суду

Окупантів із Москви

 

Йду по вулицях і плачу

Проклинаю ворогів

Я роздерти хочу пащі

За  дочок наших, хлопчаків

 

На міста дивлюсь каліки

Пам’ятаю їх колись

Зараз в парках є могили

Сміх не чути дітлахів

 

Я пам’ятаю там тіла

В місяць березень останній

Течуть по щоках сльози зла

Мрію, ворогів на палі

 

Я плачу нишком і бажаю

Алею довгу без стовпів

Сидять рашисти всі на палях

І ця алея до Москви

Кожен камінь що ліг на дорогу

З давнини б'є загарбникам ноги

Спотикаються  в багнюку лицем

Давня пам'ять, на деревах заруби мечем

 

Вороги завжди мітять дорогу

Видно хочуть назад повернутись

Ще ніхто на здобув перемогу

В Україні-Русі голос Сокола чути

 

Між пшеницею неба блакиті

Хлібороби що мають мечі

Яким Сокіл як герб в висоті

Як побачить набатним  кричить

 

Склавши крила зайд атакує

І встають боронити країну

Козаки з пірначами полюють

І кладуть до могил ворогів

 

Сила хлопців як камінь з дороги

І такий же міцний їхній дух

Ціль одна, це лише перемога

меч у піхви і знову за плуг

Треті москалі.... Навіть отримавши незалежність ми весь час були у ярмі московитів. Тому війна не припинилася до сьогодні

За часів УПА і далі, було таке питання навіть у махровому СРСР– Які москалі були кращі? Перші чи другі? Відповідь Перші? Хто перепитував Чому отримував таку відповідь - тому що перші скорше пішли. Нажаль вони Втретє напали війною – Я зичу щоб вони не тільки пішли Скорше Перших , а щоб назавжди згинули з карти Світу!!!

 Війна яка досі триває

 Повернутися маю з війни

На якій я колись народився

Де до мене завжди глухим

Цей  режим був безжальним убивцем

 

Де народ виганяли з землі

У гулаги, тайгу і Сибіру

Убивали за гімн України

За молитви карали дитину

 

Почалась за свободу війна

Яка досі в Країні триває

Наша кров на москальських руках

Та пощади у них не благаєм

 

У підпіллі від часу УПА

Ми онуки продовжили спротив

У застінки кидає війна

Геноцид чорна мітка народу

 

Я кидаюсь у котре на них

Із віршами на клапті паперу

За Вкраїну, на мову чужих

А на кон ставлю Душу як жертву

 

Україна як фенікс воскресне

Разом з нею  діти війни

Все убите воїнство   честі

Проклянуть у церквах москалів   1973   Володимр Київський

 

Я смотрю на Михайловский снова

Вспоминая, как ветер колышет

Слышу вновь колокольные звоны

Как по мне отпевается тризна

 

Не стою я давно под набатным

Не моля о прощении Бога

Не крестясь,  не прося многократно

Ожидая, что Он мне поможет

 

Не кричу, пусть Он душу услышит

Побыстрей разрешая судьбу

Положив на весы части жизни

И мой крест, тяжелую ношу

 

 

В звуке ветра, я реквием слышу

Совсем близко, в полушаге черта

Ветер с силой все звоны колышет

Вижу Образ с младенцем Христа

 

Я к Оранте давно не взываю

Исцеленья у Духа прошу

Ветер вновь, как орган отвечает

Не стремится, задуть мне свечу

 

Там на звоннице, больше не буду

Не услышу, набатный по мне

В тот момент, простят меня люди

И отпустят с грехами  Наверх

Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів

А завзяття, праця щира ще свого докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.

Дорога в’ється серпантином,

порою поміж гострих скель

ліворуч море від машини

внизу вже видно Коктебель

 

увага вся на Чорне море

душевне збудження росте

і баранці на хвилях шторму

до себе манить наче зве

 

на хвилеріз під теплі бризки

ці відчуття сильніше Великодня

коли кропилом піп у ризі

 по головам усіх святою

 

уже машина майже в місті

місця знайомі не змінились

і дуже хочеться скоріше

нарешті вийти  вже назовні 1990

Ми скинем зірки над вежею Спаською

На інших Кремлівських засяє тризуб

Ровіємо прах сатани з мавзолею

Натомість на палю нанижемо труп

 

Хуйло розпадеться шматками на Красну

Круки позлітались вже кречуть і ждуть

Віддячим за все і почнем з Трибуналу

По вироку зашморг намилений жгут .

 

На шиї всіх винних віддячить сповна

За смерть тільки смерть тільки так справедливо

На гній усю кліку Кремлівську  Хуйла

А потім відстроїм свою Україну