Не знаю чому, надіслав до Дмитра Гордона щоб опублікував, якби зареестрував  у нього в електронному вигляді. чомусь нема відповіді будуть публікувати чи ні, чому роійською, тому що нехай і росіяни прочитають, ми добре знаємо і свою мову і їхню, назву віршу не дав, приймаю пропозиції.

Февральский дождь, пришла война,
я сердцем верю, что ты ждешь
в тебя я верю, как в себя
Надеюсь слёзы, ты не льёшь

стоишь и нежно улыбаясь
ты успокоила детей
прошу родная не печалься
войне всегда прейдет конец

 

 твоею верою живу
она в бою всегда защитой
 я как и ты, тебя люблю
и ты мой  стимул, чтобы выжить

я свято верю что вернусь

и дети радостно обнимут
я о тебе всегда молюсь
чтоб враг ушел из Украины
 

и чтоб зацвел вишневый сад.
и о войне забыли напрочь
чтоб обласкал меня твой взгляд
 чтоб дети нам дарили счастье 03 03 2022 Володимир Київський

 

Різдвяна ніч на небі зірку запалила

Маленький спокій без подій,

Молюсь Христу за Україну

Я прошу спокою землі

Взиваю. Прошу в Пресвятої
Забрати смерті на війні

Любов вручити замість зброї

Серця відкрити розумінню

 

Щоб не плодилося сиріт

Щоб молодих вбивала старість
я прошу людство полюбить
щоб лють не правила серцями

 

Різдвяна ніч принесе чудо

Поверне воїнів з полів
хай Україна мир здобуде

У цю  чарівну дивну ніч

 

Серця відкрити розумінню

І зброю кинути до ніг

І не шукати більше виних
Всіх пом’янути хто поліг

 

І Чигирин й Холодний Яр,

Залізняка Максимів дуб.

Відчутно там свободи жар,

Торкнувся пам’яттю до губ.

 

Щоб не кричав у тих місцях,

А щоб сльозою по щоці,

Та уявив той вбитий цвях,

В козацькі руки на хресті.

 

Віками жив тут мій народ,

В Русі такій старій величній,

Він мав незміряно чеснот

За то мав Долю драматичну.

 

Тисячоліття землям цим

й моєму значить стільки роду

Я уявив той часу плин

Коли дививсь в Дніпровську воду.

 

Чому ж ти бідний роде мій,

Бо ти довірливий і добрий

Ти ж не боявсь військових дій

Терпіти вмів та ти ж хоробрий.

 

Твої чесноти, то  уміння,

Ти чтив од свят  і до поста,

Найбільша з них то є терпіння,

Й любов до всіх як  у Христа.1984 В,К

 

 

Громадяни стисніть руки,

Бидлом не мовчіть!

Геть женіть з країни круків,

Разом ґвалт кричіть.

 

Убивають все в Країні,

Затикають рот !!!

Мова наша так не згине!

Піднімайсь народ!

 

Повставайте захищати!

Свою Мову й дім.

Доки буде ще знущатись!?

Хам тут -- Господін.

 

В ваших стінах! Вас ґвалтують!

Творять безпредєл!

Вас Народ давно не чують!

Ви тут «Нє у дєл»!

 

В купі! Разом наша сила!

Стисніть кулаки!

Геть!- кричіть:- З Країни круки!

Ми в ній Яструбки..В.К 2012 "за мову на майдані".

 

Батурин в променях Величний
Стоїть нескорений Братами
Горить в руках воскова свічка
Акафіст мій над Козаками

 Нема могил блукають душі
У мене просять убієнні
І  я дивитись в очі мушу
Вони благають всепрощення

Щоб  упокоїли в могилах
Кістки і попіл поза муром
простив у серці це насилля
Щоб Гнів і Злість змінив на милість

Я хочу помсти, та не вийде
Оддячить вбивцям християн
Бо не знайду куди не піду
Не підніму з могильних ям

 Сини і правнуки не винні
За вчинки пращурів своїх
Гілля не схоже на коріння
Не успадковують Гріхів

І помста лишиться у Злості
В думках невинно убієнні
і Пам'ять древності в Народі
Не завжди  буде Все-прощенна

Немає Давності убивство
Коли лютує Брат на Брата
Коли поділено Країну
Коли украли Древню назву

 

Коли зрадливо і підступно
Вбивають гості хазяїв
Нажаль московський не підсудний
За то що винищив своїх

Я бачу очі убієнних
Вони благають мене мовчки
Щоб гнів Змінив на Всепрощення
Я розумію що не зможу

Коли ця свічка догорить
Я закарбую в собі спомин
Почую назву, защемить
В душі і серці за Батурин 1999 В.К

Я відчуваю силу міста
Козацький дух і крики ворогів
Уже тепер од крові чисто
І Сейму плин здається змив,

 Уже очистив своє  русло
Тіла поховані в могилах
Але ще видно в мулі згустки
Неначе ала почорніла

 Боюсь закрити свої очі
Бо знов побачу красний плин
Дитяче тіло держить корчик
Червоним кольором полин

 
Трава смердить і ріже горло
Сестрі Мазепиній москаль
Вже запеклась і стала чорна
Краплини крові вкрили сталь

 Звонар на Звонниці розп’ятий
До мотузків від язиків
І голова внизу відтята
Зіниці вижерли круки

 Каліки коні, мертві люди
Гармати вже знімають з стін
Нехай Петра Господь осудить
Відкрились очі встав з колін

Рукою витер свої сльози
Але щемить десь в глибині
Мій смуток мертвим не поможе
І злість міняється на Гнів 1999 ВК

написано то було для мовного майдану а назви для віршика з другого видання  так і нема.( не повний, куплети з матюками вилучено, редактор не пропустив)

Вкрали з Кия, московіти,

Патріаршу ризу.

Навіть тим вони не ситі,

Кривлять ще мар-мизу.

 

Назву вкрали у Країни,

Ще б їм Крим і море.

Стали в позу бабуїна,

Мова вже їм горе…

 

Верещать, що ущімляют,

Їх язик вєлікій.

От-того в странє страдают!!

Кривлять свої пики.

 

Може всі вони забули,

Що в чужій країні.

Що тут можуть дати в скули,

Будуть морди сині.

 

Та не гоже в чужій хаті,

Хазяїв навчати,

Бо як візьмуть по лопаті,

Будуть від-учати.   В.К

Ху ло нацелен в сектор Газа

А там не нужен полу-гой

Е ло набили на Кавказе

Пришлось ни с чем уйти домой

 

Готовил долго подлый план

Забрал обманом полуостров

Так где же новая Каплан

Когда увидим на погосте

 

Царем желает на восток
Но там не нужен полукровка

Не внявши фюрера урок

В Донбассе начал подготовку

 

Как забулдыга у пивбара

В разборки лезет на рожон

Войны с одной страною мало

Да видно мозгом не дошел

 

Стратег на Турцию полез

Грозит и лает как собака

Болезнь видать дала прогресс

Пугает запад голой ср кой.

 

Одною жо пою не сесть

А он желает миром править

Но мир собьет прид урку спесь

На эшафот козла поставит

 

Садам, Каддафи, Шекельгрубер

Забыл историю Ху ло

Скидают с трона просто люди.

А прах бросают в перегной. В.К 2016

Прийшли інші до влади а що змінилось? Так і не вдалось отримати сертифікат на право власності на книжку написану ще 7.07 2012. Дивлюсь на події в країні знов жи.. при владі Крим продали, як пояснення жодного пострілу не було. за кавуни на баштані сіллю в дупу стріляють а тут півострів оддали. Не думаю що за так. Люди померли на майдані задурно, а коли вже хтось відповість за смерті і обкрадену в розтаскану країну? ще раз викладу вірш з книжки яку написав саме до Мовного майдану, саме цей вірш читав Юра семи каналам, а потім виклав у себе на сайті 

Межигірський Козацький Монастир і Могили.

Душі там стоять козацькі,
На Святій землі.
Там могили, та не братські,
В древньому селі.

Там вони дожили віку,
В небеса не йдуть.
Та чекають там каліки,
Внуки що по-чтуть.

І в молитві все-ж згадають!
Козаків з Січі.
Та вже правнуки не знають,
Хто тримав мечі.

І що тут, тих запорожців,
Без очей та ніг.
Межигірські Святі мощі,
Правнук не зберіг.

Над могилами не плачуть!!!
Там! Де був вівтар!!!
До небес построїв дачу,
Український цар.

Там гуде! Та то не вітер!
То Козацький Крик!
Їх могили просто витер,
 Той, що красти звик. 07.07.2012 Володимир Київський

http://karmazin.org.ua/2012/07/07/virshi-pro-movu-vid-narodu/

Ой ви браття Московити,
Правнуки поганці,
Вам нестерпно стало жити,
Бо ми в вишиванці?

Бабця ваша Русь Велика,
Не Москва а Київ,
Лавра віри базиліка.
Й Київська Софія.

Вас дратують шаровари?
То це мода руська.
Та вже краще ніж Петровське,
Одіяння прусське.

Ви себе назвали  центром,
Нас назвали зКраю,
Ще й говоримо з акцентом,
Та про Січ співаєм.

Стали ви коли великі
А ми малороси
Ми ж не б’ємо вам у пики
І не рвемо коси.

Пам’ятаєм  хто порізав,
Козаків ножами
Та давно за то простили
Братськими словами.

 Ой ви браття Московити
Ви й не Новгородці
Бо вони як ми ще ходять
В вишитій сорочці.

Без пихи прийміть що Київ
Русь завжди велика
І не треба лить помиїв
Та кривити пику.

Як ви браття, ними станьте
Рівними як рівні
Та у позу не ставайте
Як бійцівські півні.

Трохи ми не так говорим
То це не проблема
Ви не краще, ми ж не спорим,
Вирішим  ділему. В К