Профіль

идиётец

идиётец

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Фортеця Україна

  • 09.01.23, 23:35
Ця писанина є деяким продовженням писанини про орків
http://blog.i.ua/user/651130/2393652/
Отже, бажано спочатку перечитати першу писанину з цієї серії.
Відповідав собі на питання "чому саме на нас та чому саме зараз?"
Побачив наступні причини:

1. Потреба самої Орди.
Як раніше зазначено, орда, щоб існувати - має постійно живити ся додатковими ресурсами. Природніми та людськими. Принцип отримання тих ресурсів має бути якнайшвидший та найпростіший: вдаватися до складних механізмів їх отримання Орда не може, бо історично суттю виживання орди було "захоплюй, споживай і як виникають складнощі то йди далі" . Тому помилково вважати, що війну почав лише Хан, одноосібним рішенням. Вимогу пожерти-накрасти та виплеснути накопичену внутрішньо агресію, назовні - висував насамперед узагальнений ординець.
(окремо зазначу: орда буде й далі перебудовувати ся у "бойове положення": шляхом знищення менш готових своїх ординців заради виведення більш агресивних та сповнених ненависті до всього живого, орків. Орді для створення "армії берсерків", не жалко втратити й 10% боєздатного населення. Себто, витратити 4,5-5 мільйонів ще живих ройїсян, заради виведення 500-600-тисячної боєздатної орди )

Тож, після цієї головної причини, в орків має виникати питання "вибору жертви та часу":
Чому саме ми, чому на нас напали?
Здавалося б є "більш легкі та ресурсоємні" цілі, на кшталт Казахстану, Таджикистану, Вірменії, Азербайджану або прибалтів, монголів чи фінів?
І чому саме у цей час, а не скажімо на покоління (17 років) раніше чи пізніше?

2. Час та місце.
По-перше, здійснилася внутрішня підготовка орди до великих військових дій:
за час свого правління, хан виростив покоління відданих орків, що не знали іншого володаря, окрім нього. Та ще й витратив 4-5 років на навчання цього війська у чеченських, грузинській та сирійських війнах.
І він не мав більше вільного часу, бо це військо цілком реально могло зайнятися вже його особистим усуненням та перерозподілом "місця для поживи" у межах самої величезної території орди.
(миттєве збільшення "державної ваги" прігожина та кадирова, колишніх ляльок хана - цьому реальний доказ)

"Час для нас".
Україна, серед усіх можливих об'єктів близької атаки, була дуже виснажена на шляху перетворення совкової та постсовкової системи на свою особисту, українську.
Настільки виснажена, що інколи наставали часи(14й рік, 11й, 08й, 04й) коли деякі державні інституції або зупинялися у безкерованості, або підмінювалися на корпоративні.
Але Україна й більше за всіх зробила кроків для повного відокремлення від постсовка. І була вже на фінішній прямій. Що, при наявності досить розвиненої економіки - фактично унеможливлювало будь-які подальші спроби завести Україну під протекторат та "мирне захоплення" ордою.
У той же самий час, у вищеперерахованих країнах, вже існують хоч і постсовкові, але особисті соціальні системи. Засновані, перш за все, на своїх національних традиціях та соціальних стосунках. Ці системи - неможливі для швидкої інтеграції зараз у ординський простір.
І це , ймовірно, головна причина відсутності прямої війни проти них.
Адже їх постсовковість дає шанси орді підмінити їх, з часом. Без великої витрати ресурсів.
Саме тому на них не напали.
І саме тому напали на нас.

3. Внутрішні орки. Внорки.
Одним з найпотужніших факторів, при виборі нас ціллю атаки - була наявність серед нас найбільшого числа та відсотка внутрішніх орків. Внорків, що жили та планували своє подальше життя згідно орківської ідеології, орківських соціальних та особистих відносин.
Осіб, що є орками по своїй внутрішній суті.
Орки природньо здатні до мімікрії. Тож багато з них чудово розмовляють українською. Та чудово використовують проукраїнські гасла за надійний щит до своїх справжніх і завше добре прихованих, дій.
Наразі,зараз ще дуже важко відрізнити внорка від
українця(представника ще не сформованої, остаточно, системи) або від величезного відсотку осіб, що ще не зробили свій життєвий вибір. Тож зараз внорки присутні у абсолютно всіх прошарках та структурах країни - від родичів чи сусідів до владних, безпекових та й армійських структур. Вони іноді роблять цілком корисні для країни дії,
але головна мета їх світосприйняття - бути частиною соціальної структури та ієрархії орди.
Тому раніше чи пізніше вони проявляють себе у діях, що так чи інакше перешкоджають розвитку незалежної України.
Частіше за все, вони це роблять з метою особистої користі, рідше - аби просто піднасрати усім, хто живе поруч, ще рідше - з метою завдання прямої шкоди країні. Але під час появи складних ситуацій - всі внорки дуже швидко проходять шлях від особистої користі до прямої шкоди та зради. Тож не варто дивуватися коли давно знайомі люди "нормальні та трохи з прокацапськими поглядами", під час важких випробувань, - стають навідниками, зрадниками чи колаборантами. Бо це - внорки.
Але якщо ми просто відкриємо полювання на внорків, то повторимо жахи "нквдшних трійок та ворогів народу". Та доки існуватимуть внорки - доти існуватиме безпосередня загроза нашим життям та небезпека повторного нападу.
Монолітність нашого суспільства - складний, але найбільш реалістичний засіб убезпечити нас від мотивованих воєн.
Тому нам одночасно потрібно віднайти цивілізовані та соціальні методи знешкодження цієї небезпеки.
Одним з таких методів вважаю введення "градації соціального залучення". Себто, якщо людина приймає БІЛЬШУ участь у житті соціуму(безоплатна праця на відтворення країни, участь у створенні та реалізації ідей покращення соціуму етс) - то вона отримує кращі умови життя (менші податки, комунальні збори, слабше держрегулювання етс.)
Якщо ж людина апатична чи патрімоніальна, то вона просто не отримує покращення.

Ясно єдине: якщо ми хочемо жити в мирі - від вноркив треба здихатися.
Чи фізично, чи перетворивши їх на людей - вирішувати громаді.


4. Переплетені соціальні системи. Методи розплетення.
Ось я і добрався, нарешті, до головної мети цього допису:
віднайти та зрозуміти відмінності орківської та української соціальних систем.
І не просто знайти відмінності, а й знайти головні риси, що уособлюють ці системи.
Себто, НЕ зосередитися на обгавкуванні їх , на кшталт
"чому вони такі кончені орки",
а зосередитися на
"чому ми - українці".
Що і як саме нас відрізняє від них.
Що саме робить нас українцями, українцями, як новою соціальною системою. А саме:
про що ми спілкуємося один з одним
кожен день,
як та на яких принципах ми діємо чи взаємодіємо один з одним
кожен день,
як та на яких принципах ми здійснюємо керування нашим суспільством,
як та на яких умовах, погоджуємось (чи не погоджуємося) на передачу своїх прав та можливостей якимсь "уповноваженим особам".

І що найголовніше, це
про майбутнє - як маємо жити не на час війни,
а на час миру.
Бо нам - жити далі.
А як не нам - то нашим нащадкам.

Отже.

Щодо орків. Припускаю, що головним важелем їх соц.системи є "можливість сили". Сила в них сприймається не тільки як фізичне застосування, а й як економічне, фінансове чи соціальне насильство чи примус. Себто, особа, що найкраще застосовує ці різновиди примусу до сородичів - займає краще становище у їх соціальній ієрархії. Це протиборство всіх проти всіх і воно не зупиняється ні на мить.
Знайома картина, правда?
В нас наче так само зараз, нє?

У тому то й справа, що нє...

Картина знайома саме тому, що дуже багато орків, на самих вищих щаблях, втовкмачували нам її вже більше півтисячі років. Добре, що ця картина в нас постійно ламається. Отже, це означає, що право сили - не задовольняє наше суспільство.

Насправді ж, українцям набагато більше притаманна СПІВПРАЦЯ. Нажаль, частіше на горизонтальному рівні. В ті рідкі часи, коли співпраця ставала ся й на вертикальних перетинах - Україна отримувала миттєву перевагу і ставала справді окремою соціальною структурою.
Себто, саме співпраця (а не безальтернативне кермування чи безвідмовне виконання) між керівниками та виконавцями різних та одного рівня і має стати основою відносин.
Співпраця, а не конкуренція. Поступка розумною частиною своїх переконань та власності заради отримання більших можливостей та надбань.

До того ж, припускаю, що термін "ієрархія" - зовсім не притаманний українській соціальній системі.
Скоріш:
"в кожному місті свій нрав і права, кожна імєєт свій ум голова"
(с) Сковорода.
Себто, містечкове самокерування. З виділенням частки ресурсів на субдержавний рівень для армії, поліції, судів, дипломатії та життєзабезпечення.
В критичні моменти на кшталт військової небезпеки або принципової зміни норм життя (закони, Конституція) - має автоматично збиратися всенародне зібрання, щось на кшталт Майдану.
Бо одноосібні рішення - ніколи не приносили Україні користі.


Є два чудових українських слова:

"спільнота"(від слова "спільно", як головного принципу утворення соціуму). Без "спільно " в нас нічого не залагоджує ся між нами, суспільством. Справжньої спільності важко досягти, але ми маємо знайти технології для цього.
Наприклад, старовинні "толоки" - періодичні зібрання невеликих соціальних груп для вирішення локальних питань та погодження позиції щодо питань глобальних, державних.(теперішні "представницькі" органи самоврядування, нажаль живуть окремим від спільноти життям)

та слово "прошарки". Що означає частини українського суспільства, що є слоями об'ємної загальної спільноти, загального шару, Сфери.
Помітили? Сфери! а не якоїсь пірамідальної чи взагалі двовимірної ієрархічної структури орків (де окремі "сорти" суспільства намагаються унеможливити будь який взаємоперетин).
Наші прошарки, на відміну навіть від постдемократичних пірамід, часто включають до себе представників різного майнового чи владного цензу і більш зосереджені на особливостях традицій та родинного виховання. Тут є невелика схожість з клановими соц.структурами Близького Сходу та Азії, але там клани принципово не перетинаються, на відміну від наших прошарків, де стійкі контакти можливі між представниками будь-яких місць соціальної Сфери.

Ще однією найважливішою рисою соцструктури українців вважаю "бажання віддавати".
Віддати, поділитися своїм часом, своїми зусиллями, своєю працею, своїми грошима, своїми ідеями, досвідом та знаннями.
Поділитися просто так. Наперед. Без сподівань на "взаєморозрахунок".
Так, така наша риса відразу викликає у орків (та й не орків) бажання негайно "обдурити довірливих"... Але коли ми її використовуємо у межах лише (!) нашого суспільства, лише нашої Сфери - вона приносить колосальну користь як в цілому спільноті, так і кожній окремій її особі.
Себто, вирішивши проблему "кому треба довіряти" - ми вільно зможемо використовувати нашу природнью рису "допомогти та разом стати краще".
Як це відбувається зараз.
Механізм "визначення ступеню довіри " - має стати державним механізмом та звичною побутовою методикою.

Ще однією досить важливою для ідентифікації рисою, вважаю так звану "монолітність натури".
Зрозумійте вірно, в нас є різні люди: добрі й злі, ті що створюють та ті що руйнують, ті що заздрять та ті що допомагають. Різні.
Але більшість українців не схильні міняти свій психотип, свою натуру на іншу, відповідно до обставин.
Бо у спільноті України для всіх них є своє місце: місце і для добрих українців і місце для злих українців. Для всіх. Хто вважає Україну своєю батьківщиною.
На відміну від нас, виживання орків дуже часто залежить від їх вміння вчасно перевзути ся.

(Тож часті та несподівані зміни натури - цілком можуть вказувати на наявність орка під шкірою)

Ще однією цікавою рисою вважаю довідливість.
Себто, бажання отримати якнайбільше інформації, перед тим як прийняти рішення.
Орки ж не схильні до отримання надлишкової інформації бо її наявність може стати причиною застосування сили щодо них від орків більш вищого сорту.

Ну і дуже важливою нашою рисою є природня креативність.
Так чи інакше, кожен з нас у своєму житті не тільки щось придумував нове, а і втілював це в життя. (До речі, тої креативності дуже не вистачає зараз в світі і досить невелика кількість країн може похизуватися природньою схильністю своїх громадян до неї.
Наприклад, Китай - не може, а Індія - може)

І головне.
Цю війну цілком можуть зупинити лише наші ЗСУ.
Але навіть вони не можуть забезпечити відсутність нової війни.
Забезпечити цю відсутність НАЗАВЖДИ (!) можуть лише мирні, цивільні люди. Які живуть ТАК, щоб ні в кого не виникало й думки,
що ці люди можуть жити якось інакше.
Навіть, якщо їх захопити та поневолити.
Нажаль, треба констатувати, що реальна можливість космополітичного єднання людства наразі втрачена. І хвилі "бед ньюз" посилюються з кожним роком.
Тож маємо створити свою особисту фортецю.
Фортецю Україна.

Як ви вважаєте, які риси уособлюють соціальну структуру українців та де ми відрізняємо ся від соціальної структури орків?

Чергові переклади пана Кіплінга

  • 16.10.22, 21:56
З моєї точки зору не дуже вдалий.
Але особистий.
_____________

Будь сам собою власний.
Аж до краю
Між натовпу, що тЕбе забубнив.
Своєю вірою знесись до небокраю,
Та боягузам ти пробач їх мить.

Знай, де твій час, чекай як він настане.
Не май поваги щодо брехунів.
І вибач тих, хто робить тобі рани -
якщо в тіх ранах ти ж і завинив.

Мрій ти лише, як мрії мають дію,
Не заглибляйсь в пустоворіт думок
А після Успіху й Поразки - май надію
Лише вона не зведе тебе зі стежок.

Не спонукай себе до помсти.
За оману.
Якою злидень твою мову викривля
Коли життя твоє зневічено.
До стану
Що маєш ти почати все з нуля.

Навчись ризикувати всім здобутком,
Що накопичив ти за все життя.
А, як програєш - встати. Та без смутку
Почати нове своє майбуття.

Як згинуть твої сили та погорда
Між немочі, в душевній пустоті -
Ти маєш встати. Та сказати собі гордо :
"В тебе немає сил?
Та ж треба йти!"

Будь сам собою в балачках з царями
Та не бреши, як з натовпом гудеш.
Прямий та чесний будь з друзями й ворогами -
Своєю честю славу ти збудЕш.

Най кожна мить для тебе буде з сенсом.
І най часи життя доповнюють його.
Тоді весь світ до тебе обернеться.
Вшановуючи Чоловіка...
Одного

Одненька лампочка.

  • 15.10.22, 23:43
Завше розумів, що лише єднання... побутове, економічне,соціальне та духовне (саме в такій послідовності) - й може зробити так, щоб моя країна нарешті почула себе в безпеці.

І я завше міркував, як можна насправді об'єднати українців.
Не пустими(для більшості) гаслами чи присилуванням, як було багато разів... а якимось справжніми діями.

справжніми, щоб не менше 92-94% громадян разом робили ці дії. Виключно, з власного бажання , а не з користі чи страху.

І ось, чи не найперше в житті, я побачив прецедент такого.

Електрика. Дивна штука. Закони, за якими вона працює - не потребують поліцейського догляду . Але виконуються вони настільки безвідмовно, що змінюють навіть такий кашлатий різнобрід, як людське суспільство.

Веєрні відключення. Під час війни.
Вони не залежать від жадібної, чи не дуже, влади. Вони не залежать навіть від технарів, що перемикають важелі на пультах центрів енергомереж.
Не залежать - бо просто нема достатньо енергії.

Вони залежать від єдиного - наявності потрібної напруги.

А напруга та - залежить від нас.
Бо ж скільки кожен з нас її на себе забере - настільки ж він зменшить шанси, що напруга та БУДЕ не тільки у сусідів або у найвіддаленіших куточках нашої країни , а і навіть у самого себе.

Так, мені скажуть, що існує промисловість, що жере Гіга та теравати. Але промисловість регулюється, а приватна промисловість - теж є лише рішенням приватного керівника - включити додатковий станок, обладнання чи лампочку.
Теж є рішенням особи.

І, в загальному підсумку, момент... коли напруга зникає - залежить від найменшої, наймасіпусінької лампочки.
І зникає вона усюди. Такий принцип дії електрики.
У загальній мережі.
У загальній мережі людей.
І вже потім технарі відрубають якійсь гілки цієї мережі, аби зберегти дієздатність залишку мережі. Відновити напругу.

Багато з нас. Дуже багато.
Кажуть "та чхали ми на інших".
І включають,що їм треба:
- ті хто воліють зігрітися - нагрівачі.
- ті, хто воліють нажертися - нажирачі.
- ті, хто воліють ще заробити - зароблювачі.
- і навіть ті, хто воліють насрати в коментах - також вмикають свої насирачі.

І вважають себе виконувачами своєї волі...

Та ж електрика все розставляє на свої місця:
що занадто - то не здраво.

І ось бізнесмен втрачає зв'язок зі своєю удальонкою.
А багатодітна матір - втрачає можливість допрати білизну та приготувати їжу своїм дітям,
І слюсар не може включити свого верстата,
а контрики - так і не домовляться про своє паті.
а Василь Петрович - так і залишився бухати в темному під'їзду сам, без братанів.
А хтось у ліфті застряг, у когось пологи... А десь на радіолокаційній станції, у непотрібну мить, перемкнулася напруга.

І це все - лише тому, що якась Маргарита Павлівна десь з Києва, Іван Самуїлович десь з Рахіва та Арсен Денисович десь з Калинівки
- срали на всіх.
І залишили свою непотрібну лампочку включеною.
Бо їм впадло її було виключати.
Бо ж всі - не заради них,
то й вони - не заради всіх.

Але... що за куйня? світло пропало!
То ж виключилося. Включилося...
І знову пропало!

І нарешті, до наших Маргаритів, Іванів та Арсенів - починає доходити, що саме вони спричинили колапс не тільки для інших, але й для себе!
Їтіть-розпердіть!

І ось саме тут настає момент істини.
Момент, коли людина себе почуває справжньою часткою, справжньої мережі.
Мережі Людей.

І все це - лише завдяки електриці
Точніше - завдяки НЕНАДЛИШКУ її обсягів.

Дбайте один про одного.
Витрачайте на це свій час та свою енергію.
І буде вам мир.
надовго

Людям зі Сходу (Востока) України

  • 08.10.22, 12:36
Неодноразово був свідком того, що люди зі Сходу України боялися, що "Захід їх розірве"
І тільки з-за цієї дурної омани, піддавали своє життя страшним небезпекам.

Ваші припущення хібні.
Нормальні там люди.
А відсоток психопатів, такий же, як у вас на сході, навіть менший.
Там справді є люди, що будуть турбуватися за вас.
І якщо ви поважно їм вклонитеся, то їх увага до вас часто буде перебільшувати їх особисту увагу до своїх родин.
Я бачив та чув багато різного, аж до стрілянини між собою...
Та я точно знаю що : ті люди, що вклонялися хазяям хати - часто мали більше,ніж самі хазяї.
Люди.
Часто коли буває, що нам тре віддати частку своєї погорди іншим. Щоб отримати погорду інших до себе
Там вже ціла індустрія на допомогу "східнякам".
І вони справді змагаються, аби найліпше вам догодити.
Аби лише ви їх не ображали.

Тож , не ображайте.
Бо ви для них -
не пусте місце

Орки

  • 22.05.22, 23:54
ну нафіг... дуже багато буков. не читайте.
шотсторіз: орки - то не люди.

  і збрехав окаянний: передав їх, зв'язавши, татарам;
а город взяли і людей посікли і тут кістьми пали;
 а князів вони задавили, поклавши під дошки,
а самі зверху сіли обідати
,

Що таке орки?


 З візуальних рядів, пригадуємо, що орки - істоти, ззовні дуже схожі на людей: в них є по дві руки, ноги, голова, тулуб. Але все це викривлено, спотворено аж до відмінностей, що не можуть бути досягнуті природніми змінами людського організму.
Їх орда функціонує на принципах постійного захоплення нових територій з ресурсами та повного й незворотного їх використання.
Важливою рисою орди є принципова відмова від усіх механізмів відтворення використаних ресурсів, навіть для підтримання свого існування на захоплених територіях.

Але то все - візуальний ряд. Завдання якого було відобразити відмінність внутрішнього стану психіки , моралі та принципів існування, що відрізняють людей та орків.

 Бо орки мають той самий зовнішній вигляд, що й люди.

 Без детального розуміння відмінностей, ефективне реагування на б.я. дії орків - у людей може викликати фатальні, для них, помилки.

 Як виникли орки?

 Біологічно, люди та орки мають теж саме коріння. Під час створення перших соціальних відносин не тільки в середині однієї групи, а й між різними групами - існували можливості по різному їх розвивати.
Деякі групи мали змогу лишатися на невеликому ареалі пересування. Задовольняючи свої потреби у їжі та збиранні плодів, вони знаходили або допрацьовували природні прихистки.

 Що згодом стали їм житлом.

Наявність житла сприяла кращому виживанню та збільшенню групи. Але, в умовах обмеженості житла та ареалу безпечного пересування, накладала певні (невеликі) обмеження на кожну особу.
Що важливо, ці обмеження не були життєво необхідні, здійснювались за вільним вибором та впливали лише на можливості загального поліпшення життя.

- Поступитися чимось одним, щоб отримати покращення в іншому.
- Прийняти незручність від інших, щоб вони прийняли незручності від тебе.
- Користуватись загальними здобутками на умовах додання до них своїх особистих.

Саме на цих критеріях почало базуватися формування соціальних відносин людей.


 Та були й інші групи первісних людей, що об'єднувалися на територіях, де не було близьких природніх прихістків.
І ті групи також вели себе по-різному:
Всі вони мали мігрувати, у пошуках іжи та легших умов виживання. Постійне пересування накладало жорсткі вимоги щодо фізичного та психічного стану його учасників .
Та раніше чи пізніше такі групи знаходили місце, на якому створювали своє житло та приєднувалися до принципу соціальної взаємодії.

Та існував ще один різновид кочуючих соціальних груп
.
Вони надали перевагу використанню здатності Землі до самовідтворення.
Себто, якщо постійно кочувати, то через довгий час, можна повернутися на те саме місце та мати майже ті ж умови для споживання, як до початку користування.
Або використовувати навіть кращі умови, створені вже сталими групами.

За допомогою насильства.

Так з'явилися орки.

Головна відмінність від територіальних конфліктів між групами, що вже мали житло або шукали його, у тому,
що групи первісних орків принципово не бажали його мати,
вони просто користувалися ресурсами територій та й шли далі.

Такий засіб існування накладав зовсім інші принципи формування соціуму:

- потреба у постійних війнах та внутрішніх сутичках, як засобі забезпечення особистого існування
- постійна особиста конкуренція: ті, що встигали швидше розграбувати , отримували кращі умови виживання.
- тотальна ієрархія:
Перші конфлікти при розподілі награбованого, швидко створили пірамідальну систему розподілу(у мобільних умовах) та  владу(саме як право на відповідну частку розподілу, а не коригування ефективності діяльності соціуму).

Будь які суперечки з ієрархією призводили лише до залишення незгідного поза шляхом орди.

Така система стимулювала досить протилежні якості, які мала мати особа, щоб просто вижити.
З одного боку, безумовне підкорення вищим щабелям влади.
З іншого, постійні сутички з однорівневими за право залишитись на рівні та отримувати звичну частку награбованого.
І з третього - намагання послабити вищі щаблі, щоб отримати право на більшу частку.

Припинення виконання особою б.я. з цих вимог - відкидало її на нижчі щаблі існування. Соціальні відносини орків були зосереджені на ефективності
 протистояння особистості та соціуму.
І це є важливою відмінністю від соціальних відносин людей, що зосереджені на
співпраці особистості та соціуму
.

Постійні пересування орків виявляли нові незайняті місця для життя, які досить швидко ними спустошувались.
Тут важливо, що більш складні дії для здобування їжі та її транспортування сприймалися як ознака спустошення регіону та необхідності подальшого кочування.
 А покинуті місця займали більш відповідальні та працьовиті групи.
 
Сутички з захищаючими свої ареали групами - зробили вбивство та війну для орків звичним, а відношення до цього - ординарним.
Просто засобом існування, без якого їх виживання було неможливо.
 Так з'явилося оруелівське "війна - це мир".
Якщо в особи виникали окремі особисті бажання та вона починала їх втілювати - це заважало безперервному руху орди, та особа залишалась на місці втілення своїх бажань. А без захисту орди - потрапляла у рабство.

Так виникло  "свобода - це рабство". для орків.

А постійне придушення своїх бажань, при їх постійному виникненні - призвело до створення двох, а потім й більшої кількості особистостей ( в залежності від кількості рівнів піраміди розподілу, з якими спілкувався індивід).
Себто, до шизофренії. А точніше - психологічної мімікрії.
Саме за допомогою миттєвої мімікрії й стало можливим відокремити втілення власних бажань від вимог орди на марші.Та при цьому, й залишатися під захистом орди.

Саме здатність орків до психологічної мімікрії - дуже часто вводить в оману людей.
Бо ж люди таку рису вважають рідкісною хворобою і не розраховують на неї, як тотальну ознаку виду.
 
З часом, різні групи орків стали частіше програвати сутички з більш розвинутими осідлими і вимушені були кочувати по менш придатним территоріям.
Вони витискалися з різних соціальних груп, народів та націй та збивалися у єдину орду, що об'єдналася лише принципом "іти, щоб їсти".
Треба зазначити, що досить великі частки орків - залишалися на територіях оседлих.
Але єдиною умовою їх асиміляції була відсутність достатньої групи, клану.
Без наявності такої групи, вони не могли використовувати свої переваги спонтанної агресивності та нав'язування своїх бажань соціуму за допомогою сили.
Та потреба у наближенні до особ спільного виду завше їх збиває до купи, бо полегшує їх існування.
Тому, з часом, у б.я. закритому соціумі, орки все одно об'єднуються та намагаються відокремитись від цього соціуму.

 Ще з часом та технічним прогресом, орки були випхані до найменш легкоресурсних територій, де майже не залишилось достатнього місця для "йди , щоб їсти"
 та були змушені пристосовуватися до вже домінуючого засобу існування оседлих.
При цьому, зберігши усі видові відмінності на генетичному рівні.
Та вони не втратили принципів функціонування орди, загарбуючи ще менш придатні, але гігантські території Уралу, Сибіру, Далекого Сходу та Північної Азії.

Та сталася "оказія"(вас не дивує це слово? розберіть його по частинах).

 Останні 30 років...
Змінилася система керування ордою.
Замість стандартної ієрархічної системи розподілу загарбаного... себто, коли навіть найнижчим щось перепадало.
Фактично, увесь зиск від загарбання ресурсів, почала отримувати лише дуже вузька верхівка. Тож орда почала потребувати своє.
 Отже, треба розуміти,що потребу у подальших "територіях для їсти" - ініціювала не верхівка...
 Це загальна потреба всієї орди.

Як ви бачите, відмінності у процесу побудови психіки людей та орків створили два ззовні схожі, але внутрішньо принципово відмінні підвиди колишнього homo sapiens. Відмінні по принципу відношення до схожих на себе

Як функціонує орда?


Орда існує, поки рухається.
Використання наявних ресурсів задля задоволення проблем лише у терміні на сьогодні.
Завтра буде завтра.
Одночасно: прямування до зменшення числа ресурсоспоживачів та підтримання числа орків, достатнього для потрібної загальної маси орди. Що призводить до постійного зниження вартості однієї ордоодиниці.
Цінність життя особи залежить від положення у ієрархії
"Оседлі не можуть перемогти орду, бо їй завше є куди піти та відтворитися. На відміну від оседлих"(що в сучасних умовах, вже неправда).
Себто, самозбереження(навіть ядерне) не потрібно.
Сила орди у її кількості.
Надто велика орда відразу розпадається.
Тільки хан визначає кількість орди, відповідно до своїх сил.

Чи можна орку стати людиною? Чи можна людині стати орком?

Це дуже делікатне питання.
Орк - постійно у русі та не має бажання опановувати все більш складні та делікатні людські відносини. Для цього потрібно зупинитися. А для орка це смерть. Щоб змінити своє ставлення, йому потрібно наново прожити усі ті тисячі років. А це можуть занадто мало орків.

 Людина навпаки, досить часто потребує зміни місця та житла. І відправитись у "незкінченний похід", це всього лише один з варіантів.

Адже вона має право вибору.

 Має доти, доки не стане ордою.

Отже, припускаю, що орк не може стати людиною, а от людина стати орком(при певних обставинах)  - може.

Шановні українці!
 Скажіть чесно. Що саме буде відрізняти ваше життя у вільному світі, від життя під ордою?

 Відсутність права вибору.


Така фігня, яку ви не помічали, завше її маючи.

Як зупинити орду?

Якщо ви прочитали інше, ви вже знаєте відповідь.
Для свого життя, орда має рухатись. Фізично, соціально, інформативно.
Орда - як вірус,що не можна визначити, живе воно чи ні.
Можливо лише відокремити орків від людей.
Саме як вірус.
Повна та тотальна ізоляція, відсутність контакту.
Без поживи, орда почне пожирати саму себе.
А місця, що почали відокремлюватися від орди
(по суті, просто менші ордочки) - також вводити у карантин.
Всі.
Термін карантину не менший ніж час на зростання двох половозрілих осіб, одного роду.
Регіони, що позбутися вірусу орків, будуть приєднуватися до людей природньо, без додаткових тестувань.
 Саме з за орків, населення Землі не може вийти за межі свого початкового ареалу.
Адже вони нивелюють зусилля соціумів на розвиток, протидіючи їм по своїй природі.
Тож Велике Тестування та Внутрішній Карантин має пройти усе населення Землі.
Це всього лише біля 35 років.
Задля життя та Всесвіту.

Середина лета 20.21

  • 20.08.21, 19:04
Да, сегодня 20 августа, но именно сегодня -

Середина лета.

Ибо именно сегодня наслаждение окружающим миром, перестало затмеваться спешкой в его получении

Памяти Андрея Мягкова

  • 20.02.21, 21:33
Интеллигентность - это когда вам топчут ноги, 
а вы уступаете всем им место, чтоб они потоптались друг на друге.

Уходят последние, из предержащих достоинство человеческое.

"У меня двое - мальчик... и мальчик".
Имя твое, как и мягкость человеческая, уходят в прошлое.

Знаете, с вами было хорошо, с вами ВСЕМ можно было чувствовать себя людьми.
И даже, если вы незначимый, и не супергерой, - можно было утонуть в заводях нашей внутренней глуби.
и радоваться этому.

Доброта.

Такое , нынче ненужное чувство. Которого до беспамятства, болезненно, ищут все супергерои.
А вот она, здесь.

"со мною вот что
происходит
ко мне мой старый друг
не ходит
а ходят в праздной
суете
разнообразные
не те"

Умение найти среди человеков, Человека. 
Того, к которому стремиться душа. Которому не жалко, и не страшно доверить самое-самое.
И никогда не пожалеть о том.
Быть таким Человеком.

Выигрывать бои нужные, проигрывать бои нужные.... и не сражаться в боях не нужных.

"только крыши.
снег.
и кроме
Крыш и снега
никого."

Не завидовать. Не страдать.
Быть счастливым тем, что тебе отпустила судьба.

О сколько. 
Сколько чувств ненужных, 
дыханьем вдохновляет жизнь.
Тебе лишь видятся наружными.
Но ты - держись.
души держись.

"Ребята. ребята. Люди!
у меня родился очень важный тост.
Давайте выпьем за нашу дружбу!"

А давайте. Давайте выпьем, хоть это и вредно. Но за наличие дружбы - можно и рискнуть.
Ведь вы еще не забыли, какая она - дружба настоящая? нет, не забыли?
и ЧТО вы готовы за нее отдать, чем пожертвуете?

Андрей, вы один из последних людей, что не только смог признать свою ошибку, но и создать из нее любовь.

Мы теперь будем мерятся по вам.
И как признавать ошибки, и как создавать любовь.

Спасибо вам за это.

Вечерний просмотр или Время Утесова

  • 05.02.21, 22:04
Знаете, мне любиться Утесов. Сочный голос, теплые песни... и еще что-то такое.
Вот вечером , решил порыться в ютубе и послушать его. 
под коньячек, в одиночестве.
Нашел одну, вторую, третью... потом случайно наткнулся на советскую телепередачу, что-то типа квартирника.
Начал смотреть, и вроде отвернуло - совковая слащавость и правильность.

Но смотреть продолжал. И продолжал. Что-то не отпускало.
Пришла с работы жена - голодная и усталая. Кинулся ей быстренько что-то готовить, а с компа продолжала звучать передача.
В итоге у нас получился чудесный ужин, под передачу, смотреть которую было интересно.
Жена сказала: "Я уже сто лет не смотрела телевизор, но то, что мы посмотрели сейчас - доставило мне удовольствие".

И я задумался. От чего же? Обычный совсковый квартирник - сейчас таких миллион на каждом канале.
Захотелось понять что же отличает эту передачу от тысяч других, которые я не смотрю.
Много чего отличает. Личности. Культура. Импровизация.
Но,  самое главное - полное отсутствие желчи. Издевки над ближним. язвенности. Самовлюбленного хихикания, пиара и манипуляций.

Возможно, именно поэтому я досмотрел эту передачу до конца - отвык смотреть что-то, от чего не надо напрягатся.

Знаете, последние 5 лет я провел в курилке, среди простых рабочих людей.
 И за это время... их речи, от которых бы не несло злобой и желчью - могу пересчитать на пальцах рук.
До этого, 25 лет пробыл в компаниях различных высоколобых интеллектуалов. В их речах я тоже не слышал добра - язва, издевка, желчь. Пусть и сдобренные порциями красивых фраз - не переставали быть язвой, издевкой и желчью.

Я так давно не слышал того, от чего не надо было бы напрягаться...
пожалуй, в последний раз это было за праздничным столом у бабы Раи и деда Вани, которых уже давным-давно нет. 
Но песни и смех у этого стола - звучат в моей памяти до сих пор.

Время Утесова. Страшное время. Люди гибли пачками. Возможно, именно это их заставляло общаться между собой прямо и тепло. Обратил внимание, как принципиально отличаются от когорты "времени Утесова", тогда еще молодые Ширвинд и Державин. У этих уже проскакивают толики язвенности, они ведь выросли в более благополучное время.

И еще заметил. Когда в песнях проскакивало "Москва, москвичи"" и пр. - невольно убирал звук. Не потому, что было стыдно - просто не хотелось слышать эти слова. Хоть я и понимаю, что они обусловлены тем временем.

Что-то мы упустили с тех времен. 
От туда не надо брать все. 
Но что-то лучшее - вполне достойно было бы быть взятым.
Хотя бы то, спокойное , культурное и заинтересованное общение
(пусть и слегка дифирамбное)
, что было в этой передаче

Не перебивать

  • 26.01.21, 11:36
Искуйство общения - постепенно уходит от нас.
Ведь общение - это обмен. Обмен мнениями, мыслями, прошлым , будующим.
А обмен предполагает, что все стороны выскажутся полностью.

Все реже и реже наблюдаю это.

Чаще люди, в стремлении доказать , что они ЗНАЮТ это - перебивают и доказывают...
Доказывают, натыкаясь на соответственные перебивания.

Старый анекдот:
Два умных : 
полностью выслушают мнения друг друга и поблагодарят.

Умный и дурак:
 умный попытается  высказать свое мнение. Если его пербьют - выслушает мнение оппонента и поблагодарит за него. Дурак будет уверен, что он победил в споре.

Два дурака:
будут беспрестанно доказывать правоту своего мнения. Победит более тучный. или с пистолетой.

Мне, в последнее время, стали почему-то часто говорить, что очень внимательно слушают меня.
Потому, что я говорю тихо и при перебивании - сразу замолкаю.

Зачем же мне перебивать?

Конечный итог пандемии

  • 07.01.21, 02:35
Это, когда мы будем бояться больше, чем любить.

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
попередня
наступна