Дорогами АТО з Самообороною

  • 05.02.15, 12:34


Життя заграло яскравими фарбами. Знову божевільна гонка найдовшим і найнебезпечнішим маршрутом АТО. Від Артемівська до Станиці Луганської. Запросив координатор Самооборони Троєщини Дмитро Бричок. І ми поїхали.

Догрузили старенький Опель-кадет Івана Клименка і Діми Жанкова, Шкоду Віки - сестри Дмитра Бричка. Під Борисполем в кафе на заправці зустрілися з легендою волонтерів Самооборони Майдану Робіном, Мойшею, Сашком Гусаром. Везли все! Від ліків до одягу і продуктів, плакати, календарі, газети...

Вже під Пирятином влетіли в яму. Кадет сів - колесо. А запаску через брак місця не взяли... Поки Діма ганяв у пошуках монтажу, грілися біля багаття з туалетного паперу...

Під ранок, у Полтаві, приєднався бус Самооборони Звенигородки - то видатні люди Черкащини Ігор Педоренко, Олександр Табацький, Віталій Вовченко. За Харковом зняли номери. В Ізюмі зустріли колони військових, які летіли в обидва боки. На багатьох БТРах солдати сиділи на броні, кутаючись у целофан від холоду та дощу. Невже автобусів нема на таку далеку дорогу?

Без пригод добралися Артемівська, пройшли блок-пост, очікуючи хлопців з 92 бригади, аби передати гостинці. Збиралися до напівоточеного Дебальцевого.

Далі буду тезово викладати і враження з Фейсбуку, коли заливав фото...

Нарада в Артемівську

Хлопці з 92 бригади. Загрузили одягом, їжею... Харківяни. Бандерівці...ГАЗ 66 оббитий транспортерною гумою. Ні кулі ні осколки фактично не беруть. Раціоналізатори!

Залп наших систем Смерч. Єта абзац малята! Сумська реактивна. Жахнули поруч, ми трохи не попадали. Ракетники моментально зібралися і мимо нас здиміли. Ми з хлопцями з 92 зрозуміли - буде атветка. Ніякого Дебальцевого! Стояли на заправці поруч з газовим резервуаром повним, обкладеним посіченими осколками мішками. І бензин. Заправка спокійно працює. Звикли...

Ефективні точкові удари. Звичайна робота розвідки. У т.ч. космічної. Штаби, бази... Все необхідне є. Війна перейшла на інший рівень... Хтось у Генштабі і МО - молодці! Хай вата продовжує тупо перти в лобові атаки... Ми бережемо наших солдат! Як хто не розуміє! Спершу сходіть у військовий госпіталь або в Артемівську райлікарню... Вчасно випущені у потрібну точку ракети сприяють українізації...

Інфа для вати і дурнів з рашки. Україна має 99 систем (у 2008) Смерч. Є Точка У. РСЗВ 9К57 «Ураган» - 137 одиниць 9П140, станом на 2012, всього поставлено 139 РСЗВ «Ураган». У 2013 у Молдові куплені всі її 11 бойових машин 9П140 і 12 транспортно-зарядних машин 9Т452. Град - На 2007 в Україні на озброєнні було 336 РСЗВ БМ-21.

Під Артемівськом. Гриміло конкретно... Мимо пройшов автобус посічений осколками. 9 жертв. Йшли з Дебальцево... Якраз думали, чи пропустять туди...

Артемівський блок-пост. Самооборона Троєщини. 600 бійців. 50 на фронті - добровольці. Інші волонтери. Збирають кошти, одяг, медикаменти. Постійні рейди на Станицю Луганську, де воює чимало наших. Як хтось не розуміє, це найдовший і найнебезпечніший маршрут вздовж всієї лінії фронту. Від Артемівська до Щастя...

Новоайдар. Бат "Київщина"

Ночувати планували в "Айдарі". Однак затрималися і пізно прибули до Новоайдару. До речі, тут самооборонці часто. Комбат Юрій Покиньборода - один з кращих командирів. Робили йому, Олені Войтковій і психологу Андрію Козінчуку прес-конференцію у нашому Музеї укр пропаганди. Юра Нерослік зробив бату плакати. Настя Самойленко - виготовила наклейки-лого, які нині на всіх автівках. Я спав на ліжку Андрія, який був на виїзді. Сусідом виявився комроти Василь Миколаєнко

Ніч. Бабахає... Командир роти Василь Миколаєнко. Колишній убозівець. Доброволець. Таких треба в політику! Говорили довго.

Самооборонці накрили стіл. Звенигородка - то суперове місце!!!

Всю позаминулу ніч Новоайдарський район обробляла гаубична батарея сепарів. Брали квадрат і по команді чотири постріли. Лягало десь за півтора кілометра від нас. Четвертий номер постійно не встигав. Гупало три рази. Потім чотири. Напружувало. Збивали з ритму. Ми якраз вечеряли... Вночі знову. І вітрюган.

Прийняли душ. Зранку на Щастя. Дорога туди регулярно обстрілюється... Напружились...

Щастя. Айдар.

Біля всіх блок-постів сліди боїв. Залишки згорілої техніки. Бліндажі, окопи. Посічені дерева, зруйновані будівлі...

Перед містом - блок-пост 92 бригади. Зустрічав полковник-афганець. Я поблукав біля обстріляних бліндажів. Подивився на бункерий снаряд, що увійшов на два метри у землю. Не розірвався. Наші підозрюють відкладений вибух.

Повз обстріляні будинки, один з яких ремонтують, приїхали до бази Айдару. КПП, доброволець у кубанці з жовто-блакитною стрічкою. Наш друг і юрист журналу Іван Макар, доброволець, як і Микола Греков у Києві. На похоронах...

Даруємо газети-плакати. Гуманітарку. Плакати від Насті Самойленко. Спустилися у підвал. Хотіли глянути на полонених. Не пустили. Поговорили з капеланом. Сфоткали "раба" - заступника директора ТЕЦ, якого перевиховують працею, примушуючи читати патріотичні газети. Повз ТЕЦ поїхали на Станицю. З ФБ:

Айдар - то Січ! Норовливі, безстрашні. Територія свободи. Довкола ТЕЦ у Щасті все тихо. Вчора пролітали пару раз. Якраз Німця проводжали... У Києві...

Волонтери Самооборони. Люди асфальту. Бо ніхто не знає, чи є міни...

-Хлопці, тут міни є?
-Пройдись, ми подивимося.
Жарти на блоках...
-О, пішов і повернувся, А ми думали, є там міни... Значить нема...

Перед ривком на Станицю Луганську, капелан бату Айдар нас благословив. Ладаном намалював хрест на лобі і провів під носом. Там я зрозумів для чого. Запах гарі і вибухівки не такий страшний, коли мішається з ладаном.

Настрій в армійських бойових частинах оптимістично-боєготовний. Воювати навчилися. Мріють одного дня зібратися всім, навалитися на орду і знищити назавжди. А в факебікі плачі...

Раптово почав по іншому розуміти Хемінгуея і інших фронтових письменників.

Кароче, про "раба". Стоїмо собі, всі в камуфляжі... І тут кажуть щолкни раба! Чувак в костюмі гарному, в краватці, стоїть і інтелігентно читає газету. Місцевий сепар-начальник. Трохи промів двір, повіз сміття. Балшой местний начальник. Перевиховують працею... Поговорити і толком фоткнуть не встиг - їхали на передову... Но прикольно! І досвід вартий поширення. Ще б Єфремова піймати, чи Ахметку, чи...

Щастя. ТЕЦ. Ахметов дає за її перехід сепарам 25 млн. Кажуть... Айдар категорично проти. А от генерали... Бат пробують знищити...

Робін прикольнувся з арафаткою. База Айдару. Щастя. Заслужений артист АТО! Вициганив 5 гранотометів. Я один... Десь недалеко щось постійно гупало. Злегка пострілювали... Айдар - супер! 10 таких батів - і краща армія світу!!!

 База Айдару. Більш веселих і безстрашних козарлюг не зустрічав! А техніка - стара або бита... Дайте пару Кугуарів! А то мажори по тилу ганяють з мигалками і сиренами... Ці - найкращі!!!

Бат Айдар - то нова Січ! Козарлюги! Подарували плакати від Насті Самойленко. Полізли в підвал дивитися на двох матьорих пійманих сепарів. Скрізь чисто, порядок. Спокійні, усміхнені, просвітлені. Стояли ржали. Команда по машинах - майже нікого не залишилось... Один з кращих штурмових батів ЗСУ. Комбат С.Мельничук був у нас в Музеї на Троєщині...

Станиця Луганська

Тут скрізь можуть обстріляти. Можна потрапити у засідку, налетіти на міну. Безліч слідів боїв. ТЕЦ на Щасті димить, поставляє електрику всім. В такі вояжі варто б їхати зі зброєю і в броніках. Взяли гранат в машини. Теоретично кілька хвилин протрималися б... Трохи моторошно. Нам назустріч пішов бусик Нацгвардійців з бату імені генерала Кульчицького. У деяких місцях до кордону з РФ 4 км. Пряма наводка...

Зустрілися, приїхали. Світла нема. Гвардійці сплять у темряві бетонного недобуду. На пару годин запустили генератор. На другому поверсі спостережний пункт, склад медикаментів, медпункт... Наша Віка зробила кави. Якийсь офіцер зайнявся йогою, прийнявши позу лотоса. Скрізь постійно гупає. Пострілюють хаотично всі. Може прилетіти куди завгодно. І до нас... Днями Град прилетів за 200 метрів від цієї бази... Постійно загиблі, поранені. Нервую. У нашої Шкоди спустило колесо. Майдан і Звенигородка їдуть до бату "Чернігів". Троєщина смакує каву, курять і спілкуються з киянами-гвардійцями. Я знайомлюся з добровольцем Арчі. Киянин. Йдемо нагору до вікна з якого видно гору, де сепари. https://www.youtube.com/watch?v=wPMDE4eAzZA&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w відео.

Розгрузилися. Підходять хлопці з Правого сектору. Пригнали з Німеччини броньований бус у подарунок. Гвардійці дякують. Всі спокійні. А довкола періодично щось гупає. Я чомусь нервую. Переговорили з лікарем бату. Діма Бричок почав міняти колесо. Приїхав командир батареї - забирати бус і гуманітарку. Подарував йому наші плакати, зняв відео. https://www.youtube.com/watch?v=IKjOLsnmyWs&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w

Десь запрацював крупнокаліберний кулемет. Щось зріє. Передова... Знову полетіли на Щастя. У той день в Станиці були загиблі і поранені. Нам пощастило. З ФБ:

Ривок на Станицю Луганську. Троєщина поїхала без броніків і касок. Лише гранати. До кордону з рашкою 4 км... Найдальша забута гаряча точка АТО... Трохи боялися... Назустріч пішла група Кульчицького... Жахливі були бої... І досі...

У Станиці Луганській бої. Хаотично мочать артилерією і мінометами. Вчора був ближній бій. Крупнокаліберний бив... Хлопці спокійні. Прикололо, що один з командирів під обстрілом займався йогою. Наші пили каву... Повний сюр. Голівуд - то фігня.

Досить плакатися і скиглити, проклинаючи Порошенка і Генштаб! Наші освоїлися і навчилися воювати! Чому сепари завили і попросили перемиря? Бо наша розвідка спрацювала чітко. Визначили квадрати, де сепарів найбільше, де їх штаби і техніка. Одночасний ракетно-артилерійський удар. Вогняний смерч. Нікого нема... Ніхто не зна... Продуманий повномасштабний удар. Перелом операції... Наші втрати поки що мінімальні... Треба не допустити, аби рашисти завезли масово важку ракетно-артилерійську техніку... Ми стали невільними свідками. Наші ракетники спрацювали ідеально. Позиція, залп. Миттєво знялися і вийшли із зони атветки. Ми на Дебальцево більше не їхали. Пішли на Лисичанськ... У мене виникло особисте враження, що наші отримали доступ до супутників США і НАТО, які абсолютно випадково зависли над Донбасом... Ефективні точкові удари...

В Станиці наші друзі з бату Чернігів. Минулого разу я виміняв у них акваланг за календарики. Цього разу були газети, календарі... Могла бути падводная лодка... Бус-дискотека поїхав, наші ні. Пішки не ризикнув... У нас сіло колесо...

Одеколон Пот раба укропа. Коньяк Кров снєгіря. Мінералка зі смаком води Чорного моря викопаного украми.

Чимало членів Войська Донского з Станиці Луганської воюють на боці України проти Войска Донского зі сторони рашки. Абзац! Вчора на одного такого наштовхнулися. Думали сепар.

Бат ім генерала Кульчицького Нацгвардії треба якось реально підтримати! Станиця Луганська. Частина траси 4 км від кордону Рашки. Пряма наводка... Бахкає постійно. Гвардійці нас зустрічали, зупинилися. Пагаваріть, пакуріть... Ага... Рації вибухнули - мат-перемат, дебіли, мішені, красавці... Наша батарея дала залп відволікаючий... Передали гуманітарку, тепер у них виставка плакатів... Взагалі, негайно треба провести навчання для волонтерів і журналістів в АТО... Там помилки дуже дорого коштують...

Бусік Фолькс на якому ми возили гуманітарку сьогодні пішов на Станицю Луганську. Подарунок бату Кульчицького в Нацгвардію! Перед тим подарували броньований... Реально підтримуємо наших хлопців...

 Ми пройшли найдовший і найнебезпечніший волонтерський маршрут зони АТО.
Завершилася чергова експедиція журналу “Музеї України” . Всі живі-здорові з незабутніми враженнями. Національний музей-заповідник “Битва за Київ у 1943 році”, Музей плакату України, Музей української пропаганди отримають нові експонати, та головне – доставили гуманітарну допомогу, газети, журнали, календарі на передову.

Дорога додому. Думки...

Отож, проскочили Щастя. Стали перепочити. Діма Жанков ефектно зняв останні кадри свого кліпу з вигуком Слава Троєщині! І двома пострілами... Заїхали на дальні блок. Поговорили з місцевими міліціонерами. Нарешті вийшли із зони обстрілу. По дорозі на Старобільськ жартували. Особливі майстри тут звенигородці! Ну то просто театр! Кров снєгірей та інше. В Старобільську зустріли ще одну групу з Айдару. Знайомі... Тернопіль... Шукали шиномонтаж. Так і не знайшли.

Дорога від Купянська до траси на Харків - якесь жахіття! Атошники постійно питають, кого підстрелити, аби відремонтували. Стратегічний же напрям!!!

Далі вже без особливих пригод. Втомилися конкретно. Якийсь стрес. Спершу не могли спати, потім просто відключилися. Для мене ця війна стала жахливою реальністю.

І непричесані думки з ФБ:

Символ Лугандонії. Кафе пристойні. Блатняк вже не крутять. Дешево, смачно. Туалети відкриті, вода є. Але, УНІТАЗИ НЕ ПРАЦЮЮТЬ!!! На них так і написано! Укр мовою! І скотчем обклеєні. Тре було сфоткать...

Дімич Жанков. Знімає фільм і кліп про волонтерів і АТО. В фінальних кадрах прокричав щось войовниче, СЛАВА ТРОЄЩИНІ! і пару раз пульнув з калаша вгору. Нашим мінометникам сподобалося і вони шмальнули по сєпарам. Галівуд єта дєті... На Троєщині теж є кіностудія...

Легенди АТО. Бусік-самобранка. Рація-караоке. Кращі люди Самооборони Звенигородки. Ігор Педоренко, Віталій Вовченко, Сашко Табацький. Дорогами АТО з Самообороною... Маршрут і всіх командирів знають. На блок-постах чекають. Бусик забитий домашніми варениками, голубцями, пиріжками, смаженими курочками, якимись неймовірними делікатесами черкаських жіночок. Класний первак! Край, де сулії і досі затикають качанами... Голова не болить!!! Ваурежени і очень апасни. Активні українізатори лугандонії. Сашко - нащадок Кобзаря! Бренд Кров снєгірей - їх витвір. Неймовірне відчуття гумору! Гордість Звенигородки!

Мойша. Волонтер. Самооборона Майдану. Має реальний бойовий досвід. Правовірний іудей-бандерівець. Постійно вимагає свіжовижату кров снєгірей... Стібусь...

Що я зрозумів, проїхавшись від Артемівська до Станиці. У нас зовсім інша психологія і ставлення до солдата ніж у ращкі. Кардинально інша військова стратегія. Вони продовжують тупо гнати солдат у лобові атаки - баби іщо нарожают! Зрозуміло, їх набагато більше... Але, вже навіть Китай такого не робить! А дурнів серед вати все менше... Порошенко і Генштаб реально панічно бояться повторення Іловайська. І масової загибелі солдат. Кожна наша атака - це десятки, сотні 200. При повноцінному наступі отримаємо ТИСЯЧІ загиблих і поранених. Миттєво біля АП, Міноборони, Генштабу збереться багатенько рішучих людей вже з якимось бойовим досвідом... Поступово в армії іде ротація. Піднімаються люди, які БАЧИЛИ війну і її РОЗУМІЮТЬ. Україні потрібен час! Ми всі повинні розуміти - АТО надовго. І назва правильна. Згадайте Грузію. Вони протрималися проти відкритої навали орди три дні! Мисліть ширше! Порошенка треба конструктивно критикувати, змушувати визнавати і виправляти помилки. Жорстко контролювати. Але, кожен повинен зрозуміти - Порошенко МІЙ Президент! Інакше - України просто не буде... Все дуже просто, на жаль...

Робін. Двигун бойової групи волонтерів Самооборони Майдану. Його знають всі. Він знає всіх. Начальник караванів. Важко сказати, де він не був в АТО. Нещодавно дві доби сиділи у підвалі - молодь недосвідчена виклала час і маршрут гумконвою. Потрапили в артилерійську засаду. Гради і гаубиці. Саме тому ніколи не можна повідомляти час виїзду, маршрут. Сторінки в соцмережах закривати. Панічні пости не давати. Це може вартувати життя... Це поїздки на фронт, а не туризм... Військовий кореспондент козацького журналу "Нова Січ". Голова ради волонтерів нашого Музею укр пропаганди. Вже є стьоб - щопівгодини фоткати Робіна. Можна сказати, талісман волонтерів. Журналістам раджу їздити саме з ним. АТО без прикрас і начальства... Робін. Моя фотогалерея з рейду на Станицю... Ружжо офіційно зареєстроване.

В Старобільську у магазині папуги. Замаскувались під снєгірей. Замовили свіжовижату кров снегірей.

Зарулілі на заправку. Іржем з дівчатами. Телефон - ти де? В ЛНР. Що робите? Заправку грабуємо. Охоронець здимів миттєво. Замовили Кров снєгирєй. Не знайшли... Ні крові, ні охоронця.
Нада больше стібаться...

Заруліваєм в магазин - Слава ЛНР! Ганьба ДНР! Кричать - Смерть ворогам!

Проводити українізацію на ЛНР і ДНР треба саме зараз. Поки в руках АКМ. У них дуже красива укр мова! Слава Україні!

А волонтери продовжують збирати кошти і допомогу. Скоро і Робін і Діма Бричок знову рушать цим страшним і цікавезним маршрутом. Армійці серйозно кажуть, що якби не волонтери і не їх жертовність, не вистояли б...

Друга музейна експедиція відбулася! Продовження буде!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Музейна експедиція повернулася з АТО

  • 04.02.15, 13:19

Артемівськ-Лисичанськ-Новоайдар-Щастя-Станиця Луганська. Ми пройшли найдовший і найнебезпечніший волонтерський маршрут зони АТО.
 Завершилася чергова експедиція журналу "Музеї України" в зону АТО. Всі живі-здорові з незабутніми враженнями. Національний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році", Музей плакату України, Музей української пропаганди отримають нові експонати, та головне - доставили гуманітарну допомогу, газети, журнали, календарі на передову.
Дякуємо Самообороні Майдану, Самообороні Троєщини, Самообороні Звенигородки за сприяння!
Окрема подяка бійцям 92 бригади ЗСУ, батальйону "Айдар", комбату батальйону "Київщина" Юрію Покиньбороді, бійцям батальйону Нацгвардії імені генерала Кульчицького...
Музеї України



Початок. Артемівськ. За кілька хвилин залп Смерчу...


 Блок-пост під Щастям

Станиця Луганська. Бат ім. генерала Кульчицького

Легендарний Айдар



Бат Київщина

Волонтери і армія - гордість України!

  • 31.01.15, 17:17

Волонтери Самооборони Майдану здійснюють регулярні поїздки у найгарячіші точки лінії фронту зони АТО. Тут їх добре знають і чекають наші бійці та полюють терористи... Чекайте ексклюзивних репортажів нашого спецкора в АТО, редактора журналу "Музеї України" та "Нова Січ" Віктора Тригуба, що з караваном гуманітарної допомоги, вирушив на фронт.
Як завжди, бійці отримають патріотичні плакати від Музею плакату і Музею укр пропаганди, спецвипуски газет...
Як завжди, координує поїздку досвідчений волонтер Робін, що є палким прихильником Музею української пропаганди при редакції МУ.
Участь беруть і волонтери славнозвісної Самооборони Троєщини, інші групи...

-Ми вдячні всім, хто реально допоміг! - сказав координатор Самооборони Деснянського району Києва Дмитро Бричок, - Хтось транспортом, хтось пальним, хтось фінансово чи матеріально... Я особисто супроводжую майже кожний гумконвой. Все безпосередньо передається в руки бійців добровольчих батальйонів, частинам ЗСУ і Нацгвардії. З багатьма з них у нас встановилися дружні стосунки.

Допомогайте! Корпоративна картка Приватбанку 5169330505539954 отримувач ГО "Самооборона Троєщини" 

Контакт

Самооборона Деснянського району

(063) 610-03-66

Нещодавно самооборонці повернулися з Щастя і Станиці Луганської, де потрапили під артилерійський обстріл. Все обійшлося, завдання виконали...

-Нагадаємо, першими добровольцями стали саме активісти Самооборони! Нині, в зоні АТО воюють понад 4000 бійців Самооборони Майдану з усієї України.- сказав координатор Центру Роман Орищенко, - А Центр має 6 спеціалізованих відділів, благодійний фонд.

-Ми займаємося військовим вишколом добровольців, готуємо операторів безпілотників, офіцерів по патріотичному вихованню, - заявив Андрій Габро, - Маємо гарні контакти з громадськими структурами ряду європейських країн, що надають дієву допомогу. Нещодавно супроводжували в зону АТО велику групу з Польщі, наприклад...

-Наші гуманітарні конвої відправляються в зону АТО приблизно три рази на місяць, - повідомив начальник караванів Олександр Курза, - Щойно повернулися з Артемівська, Дебальцевого, Лисичанська, Сєверодонецька, Новоайдара, Щастя... Були на базах батальйонів "Київ-1", "Київська Русь", "Айдар", "Чернігів", "Київщина"... Готуємося до нового рейду... Контактуємо з 35 добровольчими батальйонами...

Українською Армією і волонтерами слід пишатися! І постійно підтримувати!

Успіхів! Бережіть себе!

Музеї України







Дмитро Бричок - Самооборона Троєщини





Віктор Тригуб, редактор журналу Музеї України, АТО, база бату

Тінь Азарова-Кулиняка править Лаврою?

  • 31.01.15, 11:28

Виникає стійке враження, що Микола Янович Азаров, чиновник-злочинець, який переховується в конюшнях Путіна, і досі править Нацзаповідником у Лаврі. А екс-міністр Кулиняк продовжує проводити генеральну лінію ПР через свого кишенькового директора...
І разом з попами феесбешного Гундяєва, вони ймовірно, щиро чекають того дня, коли до них тріумфально повернеться Вітя Янукович з Вовою Путіним. База гусскава міра в Києво-Печерському заповіднику за державний кошт України, яка воює з хазарською ордою на Донбасі, веде підривну роботу на повну потужність.
Кажуть, що резидентура рашистських спецслужб діє саме у Лаврі... Але, то вже справа іншого відомства...
Чому цей путінський гнійник демонстративно не помічає дійсно патріотичне керівництво оновленого Мінкульту?
Невже не зрозуміло, що проросійське керівництво заповідника, яке до того ж по вуха в корупції, треба було звільнити відразу! Хоча, ніхто не заважає зробити це найближчими днями. Провести навіть невелику перевірку, поцікавитися біографією, освітою, фінансовими оборудками нинішніх очільників... Особливо, тими хто керує тендерним комітетом, який "чесно" віддає підряди на багатомільйонні реставраційні роботи приватним фірмам, засновниками яких вони ж і є...
А незаконні звільнення десятків професіоналів-музейників? Програні суди, гігантські компенсації за які йдуть з бюджету?!
Антиукраїнська ганьба у Лаврі триває! І це вже пляма на новому Мінкульті...
З останніх подвигів регіональних путінців Лаври - виконання розпорядження біглого Азарова. Тоді він вирішив зачистити Лавру від всіх світських організацій, віддавши приміщення структурам Кремля і ФСБ, замаскованих під церкву хазарського паханату.
І прямі підлеглі патріота В.Кириленка нахабно втілюють у життя заповіти покращеного дєдушкі! Тут згадується і церква Спаса-на-Берестові цинічно вкрадена в України рашистами, інші приміщення державного заповідника...
Нині брутально, як злих духів, виганяють художників з Лаврської,21, корпус 30. Підстава - рішення Азарова (витяг з протоколу №26 засідання КМУ від 14 червня 2010 року!!!)
Про це написав у Мінкульт і Уряд Голова Національної Спілки художників України В.Чепелик. Відповідь чомусь відсутня. Ставленики улюбленого скрипаля Януковича, за його постійної присутності у Лаврі, продовжують свої антиукраїнські шабаші.
Дело Міколи Яновіча жівьот! Мабуть, художників викинуть. А феесбешна церквочка отримає нові приміщення? Мабуть використають для пропаганди боротьби з секс-меншинами, якими, як не дивно, і є більшість московських попів...
Мовчання і бездіяльність В.Кириленка стосовно хаосу у Лаврі, може привести до нищення репутації і ганебної відставки, як це вже було з багатьма його попередниками.
 Святиню час повернути Україні! Саме зараз для цього найкращий момент!
Сподіваємося, днями Нацзаповідник отримає нового Гендиректора. Патріота і професіонала.
А прислуга з тіні Азарова нарешті зацікавить правоохоронні органи...
Слава Україні!
Комітет порятунку Нацзаповідника у Лаврі







Самооборона Троєщини: рейд в АТО

  • 29.01.15, 17:36


Активісти ГО "Самооборона Троєщини" готуються до гуманітарного рейду в зону АТО. Медикаменти, одяг, потрібні бійцям речі збираються, закуповуються, упаковуються.

-Ми вдячні всім, хто реально допоміг! - сказав координатор Самооборони Деснянського району Києва Дмитро Бричок, - Хтось транспортом, хтось пальним, хтось фінансово чи матеріально... Я особисто супроводжую майже кожний гумконвой. Все безпосередньо передається в руки бійців добровольчих батальйонів, частинам ЗСУ і Нацгвардії. З багатьма з них у нас встановилися дружні стосунки. Нині закінчуємо останні приготування до чергової поїздки...

Нещодавно самооборонці повернулися з Щастя і Станиці Луганської, де потрапили під артилерійський обстріл. Все обійшлося, завдання виконали...

-Нині, на прохання бійців, спільно з командою журналу "Музеї України" і Музею української пропаганди ми видали спецвипуск газети "Секунда" і два номери "Універсальної газети" - повідомив активіст Олександр Морус, - Публікуємо бесіду з нардепом, комбатом "Айдару" С.П.Мельничуком, який був у нас в музеї, даємо статтю легендарного майстра Миколи Сядристого про Леніна. Вдячні нашій поетесі-амазонці Антоніні Спірідончевій за підтримку у виготовленні патріотичних плакатів!

Кілька груп самооборонців з різних регіонів вирушать у зону АТО. Зрозуміло, маршрут і час не для преси, але постараються доїхати саме туди, де їх чекають. З врахуванням бойової обстановки - на фронті нині постійно стріляють...

Ініціативу троєщинців з видання спецвипусків газет для активу і зони АТО, друк плакатів, підтримку Музею укр пропаганди, слід всіляко вітати і підтримувати. Не дарма, до найбільшого району України із задоволенням приїздять народні депутати, комбати, гвардійці, громадські діячі...

Допомогайте! Корпоративна картка Приватбанку 5169330505539954 отримувач ГО "Самооборона Троєщини" 

Контакт

Самооборона Деснянського району

(063) 610-03-66

Не хлібом єдиним! А і добрим словом, культурними ініціативами, переможемо!

Віктор Тригуб, директор Музею укр пропаганди, керівник прес-служби Самооборони Троєщини


Cвященик очолив Нацмузей у Пирогові

  • 29.01.15, 08:41

Міністерство культури України призначило нового в.о.Гендиректора найбільшого скансену Європи – Національного музею народної архітектури та побуту України. Колективу представили священика і колишнього нардепа Юрія Бойка. Саме він колись розпочинав богослужіння в одній з церков в музеї…
Рішення Мінкульту, прийняте в кращих бюрократичних традиціях, без суспільного обговорення, конкурсу, трохи шокувало експертів. Ніхто не ризикнув дати коментар.
Не зрозуміла ситуація і з незаконно звільненим ставлениками донецького олігархату з складу колишнього апарату Мінкульту, екс-директором Дмитром Зарубою, якого називають найуспішнішим керівником найпроблемнішого музейного комплексу Європи. Д.Заруба виграв суд першої інстанції, ймовірно виграє і другий.
Вже зрозуміло, що подія приверне увагу преси, громадськості…
І вже від професіоналізму керівництва Мінкульту, прес-служби і особисто нового в.о. директора скансену, залежить розвиток ситуації. Або скандал, або схвалення представленої програми розвитку музею.
Патріотизму у нової команди багато. І це прекрасно! Як з професіоналізмом?
130 га столичної землі, буферна зона, юридичні суперечки, хронічна недофінансованість, унікальні старовинні споруди, що вимагають постійної реставрації, великий норовливий колектив…
Нацмузей у Пирогові, не те місце, де можна тихо сидіти і глобально розмірковувати про важку долю укр культури!
Тут щодня треба рятувати, охороняти, утримувати ще й намагатися щось розвивати…
Важкий хрест…
Час, аби все обдумати і щось спробувати, є… Як і виправити якісь помилки…
У будь-якому разі, новому керівнику треба побажати успіху! Адже, нині в його руках доля музею планетарного рівня!
І одними молитвами тут не допоможеш…
Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, директор Музею плакату України


Бойко Юрій Анатолійович; УАПЦ, протоієрей, настоятель парафії Святих великомучеників Бориса і Гліба (з 1992).
Н. 24.10.1961 (с.Горохове, Кагарлицький р-н, Київ. обл.); укр.; батько Анатолій Романович (1930) – учитель, пенс.; мати Галина Ясонівна (1938) – акушерка; дружина Світлана Тихонівна (1961) – бібліограф Нац. бібліотеки ім. В.Вернадського; дочки Дарина (1985) і Юлія (1989).

 Осв.: Укр. поліграфічний ін-т ім. І.Федорова (1982-87), художник-графік; Колеґія ім. Патріарха Мстислава (1998), бакалавр богослов’я.

  09.2007 канд. в нар. деп. України від блоку “Наша Україна – Народна самооборона”, N 104 в списку. На час виборів: протоієрей, настоятель Парафії Святих великомучеників Бориса і Гліба, б/п.

  Нар. деп. України 4 склик. 04.2002-04.06, виб. окр. N 97, Київ. обл., висун. Вибор. блоком політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”. За 15.55%, 16 суперн. На час виборів: протоієрей, настоятель парафії Святих великомучеників Бориса і Гліба УАПЦ (м.Київ), б/п. Чл. фракції “Наша Україна” (05.2002-09.05), чл. фракції Політ. партії “Реформи і порядок” (з 09.2005), чл. Комітету з питань свободи слова та інформації (з 06.2002).

  07.-11.1979 – маляр-декоратор 2-го розряду, кіностудія ім. О.Довженка. 11.1979-11.81 – служба в армії. 01.1982-11.83 – вчитель малювання, Боярський дитячий санаторій. 02.-06.1984 – художник-оформлювач, Будинок відпочинку УТОС, м.Боярка. 09.1984-06.87 – студент, Укр. поліграф. ін-т ім. Федорова. 09.1987-05.89 – жудожник-реставратор, Київ. міжобласна госпрозрахункова спеціальна науково-реставраційна виробнича дільниця з реставрації творів живопису. З 08.1989 – священик, Петропавлівський храм, м.Львів. 1990-91 – настоятель, церква Св. Архістратига Михаїла, м.Київ. 1991-92 – священик, парафія Св. Архістратига Михаїла, Сан-Франциско (США). З 1992 – настоятель, парафія Св. великомучеників Бориса і Гліба, м.Київ. З 1999 – ректор, Колеґія святителя Петра Могили, м.Київ. 05.2002-05.06 – нар. деп. України. 06.2006-06.07, 09.-11.2007 – ст. викладач, Нац. аграрний ун-т. Член Комітету відродження УАПЦ (1988-89), деп. Львів. міськради (1990, склав повноваження у зв’язку з направленням на службу в Київ). Обслуговував парафію в Чорнобилі (1990-91). Член Укр. ком-ту “Гельсинкі-90 (1990-94). Член Комітету боротьби зі СНІДом (1994-97). Член редколеґії газети “Наша віра” (з 1992). Ведучий програми “Духовні бесіди” на студії “Нарт” (1997-99). Голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (05.-09.2005). Радник Президента України (10.2007-11.08).

 Захопл.: живопис.

Троєщинці вшанували загиблих на Донбасі

  • 25.01.15, 19:45


Це - сумна реальність. Путінські терористи обстріляли Маріуполь. Десятки загиблих, більше сотні поранених. Фактично, це оголошення війни. Страшно...

Але, Україна буде боротися за підтримки світової спільноти - і переможе!

В Деснянському районі Києва відбувся мітинг на підтримку Маріуполя.

-У зв'язку із трагічною загибеллю мирних жителів Маріуполя 24 січня 2015 року внаслідок масованого обстрілу житлових районів міста терористами, Президент України Петро Порошенко оголосив 25 січня Днем жалоби. 25 січня  біля Ротонди Покрови Пресвятої Богородиці на території Меморіального комплексу «Героям Чорнобиля» (на розі вул. Бальзака та вул. Ніколаєва) відбувся молебень за загиблими у Маріуполі громадянами, пам'ять про них вшановано хвилиною мовчання,- повідомив Голова Деснянської РДА Вадим Онуфрійчук.

Організатором акції виступила Самооборона Троєщини. Приємно, що ініціативу дієво підтримала Деснянська РДА Києва. Все було щиро і від душі...

-Трагедію в Маріуполі ми сприймаємо як особистий біль! - заявив координатор Самооборони Троєщини Дмитро Бричок, - Відповідно, зробимо все, аби таке не повторилося! Днями до зони АТО вирушає наш черговий гуманітарний конвой. Віримо - Україна переможе!

Прийшло багато людей. Помолилися. Вшанували загиблих. Послухали священика Київського Патріархату. Разом з Головою Деснянської РДА поставили свічки і поклали квіти до Богородиці. Ми - разом!

Україна - єдина. Як тільки путінські орки вийдуть з нашої землі - все буде добре!

І ми на це працюємо!

Віктор Тригуб, директор Музею укр пропаганди на Троєщині

Фото - Р.Тригуб

 

 

 

 

 

 


Плакати про Кіборгів Донецького аеропорту

  • 23.01.15, 15:51


Літак я вперше побачив у Донецькому аеропорту. Звідти відбувся і перший мій політ - до київських Жулян. Колись літав до Донецька по кілька разів на місяць. Квиток на потяг вартував 15 рублів, літак Київ-Донецьк 18-50...

Потім, коли працював у газеті "Радянська Донеччина", з приятелем Ігорем Зоцом частенько приїздили до аеровокзалу тролейбусом випити кави. Хотіли відчути енергію руху...

Згодом побудували суперсучасний новий термінал, від якого нічого крім легенди про українських кіборгів, не залишилось.

242 дня тривала оборона аеропорту... Ми зібрали підбірку народних плакатів про кіборгів...

Та трохи історії.

Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва — міжнародний аеропорт, розташований в 10 км на північний захід від міста Донецька. Закритий з 3 червня 2014 року.

Аеропорт названий на честь композитора 20-го століття Сергія Прокоф'єва.

 В 1933 році був відкрито аеропорт «Донецьк».

Бурхливий етап розвитку авіапідприємства припадає на кінець 1960-х — початок 1970-х років, коли було введено в експлуатацію літаки Ан-24, Ан-10, Іл-18. Екіпажі літного загону ПАНХ, досконало освоївши управління літаків Ан-2 на авіахімроботах в Донецькому регіоні, щорічно прямували на допомогу сільськогосподарським областях Середньої Азії, Німеччини та ін.

1973 року аеропорт був значно перебудований за проектом архітектора В.3. Спусканюка, а 1975 р. була здана в експлуатацію нова споруда аеровокзалу. Це дозволило приймати літаки практично всіх існуючих на той час типів літаків, значно збільшивши обсяги пасажирських і вантажних перевезень.

 1991 року Донецький об'єднаний авіазагін перейменовано на Донецьке авіапідприємство. У 1992 році на базі авіапідприємства силами підготовленого інженерно-технічного складу був розпочатий ремонт літаків Як-42, які налітали 10 000 льотних годин, оскільки авіазаводи до виконання такого виду ремонту були не готові. Починаючи з 1993 року, екіпажі авіапідприємства почали інтенсивне освоєння на ПС Як-42 міжнародних повітряних ліній. За 10 років прокладені повітряні траси більш ніж у 40 країн.

1998 року Донецьке авіапідприємство перейменовується на Донецьку державну авіакомпанію «Донбас — Східні авіалінії України». У 2003 році відбувається реорганізація авіапідприємства шляхом поділу аеропорту та авіакомпанії і утворюється Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Донецьк».

Напередодні початку підготовчих робіт до Євро-2012 в Донецьку 2007 року розпочато будівництво нової злітної смуги. Вартість проекту реконструкції злітної смуги — 972 млн грн., загальна площа проведення робіт — 653 тис. м. ЇЇ характеристики після реконструкції стануть такими: площа злітної смуги — 259 тис. м., довжина — 4 км, товщина — 1 м. Відтак, 26 червня 2011 року було урочисто відкрито нову злітно-посадкову смугу — під час церемонії з цього приводу на ЗПС приземлився літак «Мрія».

Також було вирішено побудувати новий аеровокзал. Загальна вартість реконструкції аеропорту неодноразово зростала та перевищила початковий кошторис у 3.5 рази, склавши 6,97 млрд грн ($875 млн.)

Під час Російсько-української війни 2014 2015 року аеропорт був закритий з 3 червня. Фактично, аеропорт був закритий ще 26 травня 2014 року, після обстрілів російськими бойовиками. Бої велися, не припиняючись, все літо та до кінця 2014-го, та, не зважаючи на спроби встановлення перемир'я, продовжилися в січні 2015-го. Аеропорт повністю зруйнований 22.01.15 р. в результаті атаки російських військ та терористичних угруповань.

Вікіпедія

У ніч проти 26 травня 2014 року група проросійських сепаратистів з другої спроби зайняла частину будівель аеропорту, який призупинив авіасполучення ще 6 травня.

Бойовики вимагали від українських військових, які перебували у старому терміналі летовища, скласти зброю та здатися. Уряд, натомість, висунув свій ультиматум про складення зброї та звільнення адміністративних споруд сепаратистами.

Вимоги обох сторін залишалися без реакції, почався бій.

"26 травня підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Була задіяна штурмова і армійська авіації, проведена висадка десанту. Українські підрозділи діяли стрімко і ефективно – було вбито близько 45 бойовиків, ще кілька десятків поранені. Третина батальйону "Восток" була знищена силами АТО. В рядах бойовиків почалася паніка, деякі лідери терористів поспішно покинули місто. Українські підрозділи закріпилися в районі аеропорту", - повідомили в медіацентрі РНБО.

Саме тоді стався епізод з розстріляними вантажівками, які перевозили бійців так званої "ДНР".

Тривалий час ситуація навколо аеропорту залишалася відносно спокійною. Серйозні штурми стратегічного об'єкту почалися вже після укладення Мінських угод у вересні 2014 року.

Ці домовленості, зокрема, передбачають "зупинку підрозділів та військових формувань сторін на лінії їх зіткнення станом на 19 вересня 2014 року" й відведення важкого озброєння на 15 км від цієї лінії. Реальне виконання цих умов означало б, що сепаратисти мають звільнити від озброєнь значну частину Донецька.

Для того, щоб отримати перевагу при визначенні лінії розподілу біля Донецька, сепаратисти і здійснювали постійні атаки на аеропорт, говорять військові.

З часом, після багатьох штурмів, аеропорт отримав і символічне значення. Для України - це свідчення героїзму її бійців, що успішно протистоять потужним силам ворога. Летовище стало "українськими Фермопілами" та "донбаським Домом Павлова", а його захисників супротивник за стійкість назвав "кіборгами".

В різний час в аеропорту та прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, вояки 3-го кіровоградського полку спецпризначення та батальйону "Дніпро-1", артилеристи і танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК "Правого сектора" та батальйону "ОУН", військові з інших частин.

22 січня у міноборони констатували: "Вчора 20 військовослужбовців Збройних сил України вийшли з боями з території терміналів, оскільки їх позиції були зруйновані та прострілювалися прямим наведенням. 16 військовослужбовців Збройних сил України в ході бою отримали поранення та потрапили у полон терористів. За добу у боях за летовище загинули 6 українських військовослужбовців".

У той же час в міністерстві додали, що частина будівель летовища залишається за українськими силами. "Кіборги" ведуть оборону у пожежній частині, залишках диспетчерської вишки та деяких інших спорудах, які здатні забезпечити захист.

"Поблизу Донецького аеропорту тривають жорстокі бої. Українські військові, займаючи вигідні рубежі, утримують свої позиції, одночасно завдаючи артилерійських ударів по нападникам та їх вогневим засобам", - говориться в повідомленні АТО у четвер, 22 січня, ввечері.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2015/01/150122_donetsk_airport_review_vs

Команда Музею плакату і Музею української пропаганди при журналі "Музеї України" постійно відслідковувала ситуацію довкола летовища, всіляко підтримуючи захисників морально. Спонтанно зібрали кілька народних плакатів. Автори як неформальні учасники Плакатної сотні, Ю.Журавель, Ю.Нерослік, так і інші, невідомі нам художники.

Мінівиставка буде представлена в Музеї укр пропаганди на Троєщині та у Національному музеї-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році".

Цей подвиг треба увічнити плакатно миттєво.

Ще попереду епопея з визволенням полонених Кіборгів...

Слава Героям!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею української пропаганди




































Жора Ключник - з підсвідомості ватніків...

  • 18.01.15, 11:48

Популярність цього художника пояснити важко. Вигулькнувши з народних глибин, Георгій Ключник миттєво став легендою соцмереж і лідером сатиричної громадської думки. Критикам буде важко пояснити феномен цього митця. Та і чи треба?
Хмельниччанин вдало знайшов свою творчу нішу, отримавши міжнародну славу. Блискуче підтвердивши тезу про те, що з розвитком інтернету провінції не існує!
Нині Георгій Ключник - художній директор Музею плакату України, Музею української пропаганди, член редколегії журналу "Музеї України". А його роботи доступні у всіх куточках планети, де є інтернет, зокрема Фейсбук, де Жора Ключник особливо затребуваний.
Практично щоночі Майстер створює новий гострий малюнок на злобу дня. Майже без підписів і довгих пояснень. Всім все ясно...
Емоцій дуже багато. Від щирого захоплення - до сліпої ненависті і погроз. На жаль, такий нині час.
Світ поляризується на дві сторони, як запобіжник у кулеметі... І жахливий розстріл у Парижі журнальних карикатуристів, лише підтверджує масове психічне загострення.
Вперше це реально проявилося у січні 2014, під час Майдану.
Тоді команда журналу "Музеї України" зробила сторінку Музею плакату у ФБ. Стихійно виникла вже легендарна Плакатна сотня. Ми взяли якусь неймовірну аудиторію. Отримали серію погроз і попередження про кримінальне переслідування законами 16 січня... Пропаганда екстремізму, тероризму, заклики до повалення державного ладу... Щось від 5 до 15...
 Багато хто відійшов, зник, сховався за псевдо... Десь у ті драматичні дні і почався творчий та політичний злет карикатуриста Жори Ключника. Що знаково...
Нині ми готуємо другу виставку Георгія в Музеї української пропаганди. Його роботи обійшли провідні телеканали, сайти, газети, журнали.
Більше того, це чи єдиний карикатурист, удостоєний персональної рецензії когось з крутих ідеологів кремлівських ватників. Вони вже змирилися з їдкою сатирою на рашистів, бурхливо аплодуючи на критику нової української влади.
У їх куфайкиних головах відсутнє поняття плюралізму, відчуття внутрішньої свободи, сміливості для критики не лише зовнішнього ворога, а й начеб-то "своїх" начальників, які часто діють як диверсанти...
Жорі Ключнику вдалося зчитати основні алгоритми рабської підсвідомості путлєровських ватніків, зрозуміти це збочення, зобразити його графічно, висміяти і знову запустити назад у ті зацензуровані голови, вже як очисний укроповський вірус.
У тих примітивних мізках від маленьких картинок, відбуваються якісь системні збої. Щось не сходиться у порівнянні з сюжетами РТР. Ціною на нафту і курсом рубля до долара.
 Досить швидко до них доходить як українці називають їх сонцесяйного царя і десь у мутних глибинах, вони починають погоджуватися з тим яскравим поганяйлом.
 Сподіваємося, все буде добре! І у нас і у них. Колись.
 Нині треба пережити цей історичний період, просто захистити Україну, криваво розплачуючись життями кращих...
А карикатури Жори Ключника мандрують мільйонними аудиторіями десятків країн, миттєво пояснюючи наші реалії.
Скоро - відкриття нової виставки!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею укр пропаганди













































Будівельний аферист екс-«регіонал» Вишняков хоче вкрасти дитсадо

  • 14.01.15, 17:09
Будівельний аферист екс-«регіонал» Вишняков хоче вкрасти дитсадочок у малюків Ірпеня?

«Чому ви забираєте у дітей дитсадок?», «Коли дитячий садок буде нарешті передано у комунальну власність?» – такі питання ставили з десяток журналістів мовчазному хлопцю з фірми БГМ ЛТД у Київському окружному адміністративному суді, де 2 січня 2015 року під головуванням судді Балаклицького розглядався позов щодо правовстановлюючих документів на будівлю скандально відомого дитсадка «Фортеця». Хлопець мовчав, як партизан на допиті.

IMG_8734

Однак було вже пізно приховувати від преси та від громади хапальні інстинкти його фірми, власником якої є будівельний аферист, «регіонал», приятель Януковича-молодшого, колишній секретар Ірпінської міськради Ігор Вишняков.

 f_19852501361385977944

Справа в тому, що самореклама Вишнякова як успішного будівельника є дутою. Про це розповідає, наприклад, його колишній партнер Дмитро Кирильчук. Все, що Вишняков нібито збудував, насправді будували його партнери на залучені ними ж кредити та інвестиції. А Вишняков грав роль «смотрящего», займався політичним дахуванням від імені ще вищого даху.

 DSC_0041

Під час Революції Гідності найвищий дах поїхав з Банкової в Росію і залишив напризволяще свої золоті батони та банди посіпак. Вишняков залишився без цього даху. Сплачувати свої борги перед партнерами, клієнтами та громадою Ірпеня він не збирався, тому відсиджувався в Іспанії.

 

Але партнери Вишнякова, які брали участь у Революції Гідності, не збираються тікати з України і хочуть продовжувати розвивати соціально відповідальний будівельний бізнес в Ірпені. Для цього їм необхідно виконати зобов’язання перед клієнтами та громадою. І, перш за все, це стосується давно обіцяної передачі у комунальну власність міста Ірпеня будівлі дитячого садка по вул. Суворова, 1-ш.

 IMG_8742

Вишняков зараз розпоряджається дитсадком як хоче, хоча навіть формально будівля дитсадка побудована лише на п’яту частину коштів його фірми «БГМ ЛТД». І то у межах договору, за яким він та його партнери зобов’язалися передати побудований дитсадок у комунальну власність. Замість того, щоб виконати це зобов’язання, Вишняков перетворив дитячий садок на власний бізнес, оголосив його приватною власністю, відкрив там дитсадок «Фортеця» з карколомним прейскурантом. Вартість навчання однієї дитини – більш ніж 4500 гривень! Такі ціни можуть бути у вищих навчальних закладах, але для дитсадка це занадто. Не можна наживатися на дітях – так роблять лише аферисти, пише ірпінський сайт «Правда тут».

 

Щоб забрати дитсадок з кримінальної імперії Вишнякова і передати в комунальну власність міста Ірпеня, його колишнім партнерам, перш за все, треба було оформити свою долю власності на будівлю. Вони звернулися з відповідними заявами до компетентних органів. В результаті, 12 грудня 2014 року державним реєстратором Ірпінського міського управління юстиції було видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно ПП «Білдгрупменеджмент» (30/100), ТОВ «Євразіябуд Трейд» (38/100) і двом приватним інвесторам у частках по 5/100. Слід наголосити, що контора Вишнякова БГМ ЛТД має таке саме свідоцтво щодо частки 22/100.

 

15 грудня співвласники дитсадка з юристами прийшли в свою будівлю, щоб провести інвентаризацію майна та документів. Після цього на каналі «1+1» та кількох місцевих сайтах з’явилися наскрізь брехливі повідомлення про, нібито, спробу рейдерського захоплення дитсадка. А тим часом банда Вишнякова зайнялася справжнім рейдерством: затіяли судовий процес, в якому намагаються скасувати правовстановлюючі документи колишніх партнерів.

 Що характерно, юрист фірми БГМ ЛТД категорично заперечував проти відеозйомки судового засідання. Очевидно, його бос побоюється публічності.

IMG_8726

Так, громадський активіст Сергій Мельниченко написав у Фейсбуці 31 грудня 2014 року: «Сьогодні – під час слухання в Київському Окружному адмінсуді справи про передачу дитячого садка територіальній громаді міста Ірпінь – представник забудовника-рейдера Ігоря Вишнякова напав на присутніх в залі журналістів. При цьому псевдоюрист побив (насправді, побиття як такого не було, а напад і спроба пошкодити відеокамеру були –авт.) журналіста газети «Наша версія» Дмитра Федоренка та пошкодив відеокамеру телеоператора. Припинити протиправні дії нападника вдалося після появи представників охорони суду… Представник забудовника своїми некоректними висловлюваннями продовжував ображати також і присутніх жінок. Така зухвалість юриста викликала обурення у присутнього в залі суду журналіста «Диванної Сотні» і стрімера «Київського віче» козака Ведмеденка. Останній, заступившись за своїх колег-журналісток, вдався до історично сформованих звичаїв етикету – жбурнув нахабному хулігану в обличчя «перчатку», викликавши таким чином його на дуель. Проте відповісти на цей виклик журналіста юрист не наважився, тож на цьому його героїзм і закінчився».

На відміну від горе-юриста, котрий представляв загарбницькі інтереси пана екс-«регіонала» Ігоря Вишнякова, його колишні партнери зайняли чітку публічну позицію: на загальних зборах мешканців сусідніх будинків було поширено їх заяву про необхідність передачі дитсадка у комунальну власність. Будемо сподіватися, що правда переможе і діти Ірпеня нарешті отримають в новому році довгоочікуваний дитячий садок, де не займатимуться здирництвом, бо в першу чергу турбуватимуться про доступність дошкільного виховання для кожного маленького українця.

В’ячеслав КОВТУН,

«Наша версія»

http://n-v.com.ua/budivelnij-aferist-eks-regional-vishnyakov-xoche-vkrasti-ditsadochok-u-malyukiv-irpenya-videofoto/

 

 

судья IMG_8769 IMG_8762
IMG_8761 IMG_8760 IMG_8757
IMG_8755 IMG_8754