Цей парк має планетарне значення. Законсервував події, яким десь 250 мільйонів років. У світі буквально кілька таких місцин. Це - гордість України! Правда, нині тут стоять військові, а частина заповідної території замінована! Просто як Талібан... Поруч лінія фронту. Але...

Рішення очевидне. Військових із заповідної зони вивести. Міни, якщо вони встановлені, зняти. І не улюбленим методом підриву - не те місце! Парку "Клебан Бик" надати статус Національний.

Якщо нинішній Голова Донецької ОДА Павло Жебрівський з командою, зможе це зробити - навіки увійде в історію Донбасу! Будемо допомагати! Свята справа!

До регіональних мафіозі, які донедавна правили Донбасом, просто багато чого не доходило. І це зрозуміло. Хлопці тупуваті, без нормальної освіти, заточені під вишибання бабок. А тут Клебан Бик.

Дружківські скам'янілі дерева — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.

"Скам'янілі ліси також трапляються в Арізоні, на грецькому острові Лесбос (кайнозой), в Аргентині, Патагонії (мезозой, юра), в Єгипті, поряд з пірамідами (кайнозой), у Намібії, Судані. Шари порід, що містять у собі дерева, виходять на поверхню і оголюють скам'янілі стовбури або їх частини на всіх континентах, в багатьох країнах.- пише Вікіпедія.- У всіх випадках ці унікальні пам'ятки історії Землі перебувають під охороною (або найсуворішої охороною, як у Греції) держави, є національним надбанням, привертають увагу туристів. Дружківські дерева, можливо, є рекордсменами за віком (палеозой, карбон)".

За всі роки Незалежності, бандо-технократи, які керували Донецькою областю, не змогли належно оцінити значення Клебан Бику. Це ж наша Арізона! Погугліть - зрозумієте! Можливості було втрачено. Тепер - війна. Військові. Міни. Хоч парк - в тилу. Третя лінія оборони.

-Як на мене, то Донбас сміливо можна назвати парком юрського періоду:  тут під ногами,  серед білосніжних крейдяних гір Донбасу, лежать рештки прадавніх тварин та  скам’янілих  дерев – надзвичайно дивовижні сліди  розвитку нашої планети.  А донбаські скам’янілі дерева – це унікальне диво світового ріння і рідкісне явище в масштабах всієї планети. У світі залишилось дуже мало місцин, де б зберігалися просто неба  кам'яні дерева – це в Арізоні у США і у нас в Україні.- розповіла шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - За приблизними підрахунками українським скам’янілим деревам 160-250 мільйонів років. Існують  екземляри які мають  діаметр до 1 метру в поперечнику. Цей геологічний пам'ятник природи розташований на території площею всього в 1 га і має величезну цінність. На сьогодні дружковські скам'янілі дерева - геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Знаходиться в Костянтинівському районі Донецької області біля міста Дружківка і селища Олексієво-Дружківка. Ця пам'ятка природи входить до складу регіонального ландшафтного парку " Клебан-Бик ".

 Під час поїздки по Донеччині нас  підвозили до Клебан-Бику,  але в парк так і не пропустили: центральний в’їзд   перекриває блок-пост  українських військових, а сам парк, за словами місцевих жителів, замінований. Майбутня доля унікальної пам’ятки світового рівня не зрозуміла. Попередня влада  так і не зробила  це місце туристичною Меккою,  а необачні дії військових можуть привести  до втрати природної пам’ятки.

Яким може бути план дій. На мою думку, Донецькій ОДА варто оперативно створити комісію із залученням науковців. Вивчити питання. Демілітаризувати парк. Розмінувати. Сформувати і направити пропозиції про надання парку статусу Національний, вирішивши питання землі, бюджету і всі супутні. Створити музей. Благо, в навколишніх державних музеях і приватних колекціях є розкішні збірки. Саме звідси...

Ще раз підкреслю - справа важлива і потрібна! Буде перебувати в центрі уваги громадськості і преси. Головне - розпочати процес і залучити центральні органи влади. Ми говорили про Клебан Бик із заступником голови Донецької ОДА Віктором Андрусівим, начальником Управління культури і туризму ОДА Аліною Певною. Моральна підтримка і розуміння є. Вже обговорювали на нараді... Головне - аби були можливості...

Справа делікатна. Після перекидання путінських військ до Сирії, очікувати масштабного наступу на Донбасі не варто. Можливо... У Генштабі свої розрахунки... Але, під час війни може бути все... Тому, у цій ситуації варто діяти вкрай обережно. Не треба всіх звинувачувати і кидатися на амбразури, яких нема.

Клебан Бик повинен отримати адекватний статус, увагу, стати однією з візитівок України в світі. І мого рідного Донбасу.

Давайте на це попрацюємо!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

 

 

З Вікіпедії: «Клебан-Бик» — регіональний ландшафтний парк на території Костянтинівського району Донецької області, розташовується на обох берегах ріки Кривий Торець і Клебан-Бицького водоймища.

Створення парку — данина історичному минулому. Ця місцевість тісно пов’язана з історією Війська Запорізького. Майже з 1500 року в царських грамотах, виданих Війську Запорізькому про границі козачих вільностей, зустрічається назва «Урочище річки Бичок», з 1600 року — «Клебина», а з 1720 року — «Клебан-Бик». Недалеко від місця злиття річок Бичок та Кривий Торець знаходилася козацька застава «Залізна», назву якої в наш час носить невелике селище біля міста Дзержинськ.

Рішення про створення регіонального ландшафтного парку прийнято в 2000 році (рішення Донецької обл. ради від 29.02.2000 р. № 23/11-256), Згідно з цим першим рішенням, у 2000 р. територія Парку становила 2142 га, а штат на 2005 рік становив 12 осіб.

Загальна площа регіонального ландшафтного парку 1974 га.

Особливу цінність на території парку має Клебан-Бицьке водосховище з прилеглими земельними ділянками.

Територія регіонального ландшафтного парку розташована в Костянтинівському районі на берегах Клебан-Бицького водосховища, в гирлі річки Клебан-Бик. Територія парку характеризується не тільки унікальними природними комплексами і об’єктами, але й особливими рекреаційними умовами, що визначаються різноманітними мальовничими ландшафтами, придатністю для різних видів відпочинку, доступністю для мешканців великих населених пунктів.

Дана територія має гористий характер, вона складається з кам’янистих гряд, відслонень гірських порід із значною щільністю та глибиною ерозійного розгалуження, великим оголенням корінних порід, що виступають суцільними грядами. Особливий інтерес має пам’ятка загальнодержавного значення «Клебан-Бицьке відслонення», площа якої 60 га. Його головна визначна пам’ятка — вихід на денну поверхню дуже давніх гірських порід, що утворилися в прибережних ділянках старовинного Пермського моря. У кам’яновугільний період (понад 300 млн років тому) це було неглибоке море, на дні якого мешкали численні безхребетні. До наших часів тут збереглися сліди незвичайної рослинності. Скам’янілі рештки рослин, коралів, молюсків можна знайти на лівому крутоярому березі водоймища.

Рослинний світ представлений байрачними лісами, де збереглася кам’янистолюбива засухостійка флора, а також ділянки цілинних типчаково-ковилових петрофільних степів. Чагарники представлені караганою, шипшиною, таволгою, кизильником чорноплідним. У байрачних лісах домінують дуб звичайний, ясен високий, до них примішуються в’яз голий, клен польовий та ясенолистий, липа серцелиста.

Проведені на 2005 рік геоботанічні дослідження дозволили з’ясувати, що на центральні ділянці РЛП рослинний покрив складається з 9 формацій, до яких належать 29 рослинних асоціацій.

Багатий також і тваринний світ: біля водоймища, на його берегах живуть черепахи, ящірки, жаби, світ птахів налічує понад 100 видів, у водоймищах водиться понад 20 видів риб.

2005 року проведено інвентаризацію, результати якої викладено у згаданому виданні. Загалом обліковано 209 видів хребетних, що представляють 62 родини 5 класів, у тому числі 12 видів, внесених до ІІ видання «Червоної книги України». За класами ці дані розподіляються так:

риб — 26 видів,

земноводних — 3 види,

плазунів — 6 видів,

птахів — 144 види,

ссавців — 30 видів. Таким чином, враховуючи особливу природоохоронну цінність і рекреаційну значимість (тут є всі можливості для організації різноманітного відпочинку населення, зеленого туризму і проведення еколого-просвітницької діяльності), Рішенням Донецької обласної ради від 29.02.2000 р. № 23/11-256 організований ландшафтний парк «Клебан-Бик», загальною площею 1974 га, з включенням в його склад водосховища і прилеглих територій.

Дружківські скам'янілі дерева — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Статус пам'ятки природи присвоєно розпорядженням Ради Міністрів УРСР — 780-р від 14 жовтня 1975 року. Площа — 1 га. Являє собою відслонення скам'янілих дерев діаметром 1 метр.

До селища Олексієво-Дружківка з північного сходу підходить один із головних відрогів Донецького кряжу, так звана Дружківсько-Костянтинівська антиклиналь (складка пластів гірських порід, звернена вигином вгору). Тут на схилі балки, приблизно за 150–200 метрів від кінцевої опори канатної дороги Дружківського машинобудівного заводу, взято під охорону відслонення скам'янілих дерев

Деякі з уламків зберегли не тільки форму, але й внутрішню структуру рослини, за допомогою якої можна впізнати араукарію — достатньо рідкісне в наш час вічнозелене хвойне дерево.

Дерева араукарії віком близько 250 мільйонів років. Вони росли в лісі карбонового геологічного періоду, потім були ураганом вирвані з коренем і впали у річку. У воді дерева перебували без контакту з повітрям і тому не розкладалися. З часом на місці лісу утворилося море. Дружківські скам'янілі дерева опинилися під товщею осадових порід, але морська вода просочувалася до них. Морська вода вимила зі стовбурів органічні речовини, замість них у стовбурах накопичилися мінеральні речовини. Скам'яніння тривало тисячі років.

 

Національний природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією категорії II згідно з визначенням МСОП. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами.

Вперше Донецьку ОДА очолили справжні українські патріоти. Місцеві називають їх "бандерівцями". Хоча, більшість - з Донбасу. Заступник Голови Донецької ОДА (ОВЦА) з гуманітарних питань Віктор Андрусів, в образ вписується - родом зі Львова... І це, між іншим, дуже правильне призначення!

Прогнилим владним поверхам Донеччини потрібна справжня молода українська енергія - до чого довели комуно-риги бачимо. І про стиль нової команди - в день, коли ми спілкувалися, в області залишалося 15 монументів вождю. Через три дні - два. Можливо, коли цей матеріал опублікується, Леніна на українській території не буде зовсім! Епізод, але яскравий!

- Пане Вікторе, хотілося б дізнатися Ваше бачення загальної ситуації в області. Втримали?

- Треба віддати належне, що колосальні зусилля були  докладені  для того, щоб зберегти ситуацію: утримати, захистити, не дати знищити культурні заклади, соціальну сферу Донбасу. Ця місія була виконана і безпосередньо коло фронту і в звільнених містах.  Але, треба розуміти, що гуманітарна сфера на Донбасі ніколи не була нормальною на фоні України. Все, що тут було, потребує зміни, розвитку, динаміки, трансформації. І місцевих ресурсів, сил буде не достатньо.

Я самостійно вирішив приїхати сюди і моє бачення, що на Донбас має їхати максимальна кількість людей і робити свій внесок: це може бути приїзд на кілька днів, чи надовго... Треба спілкуватися з Донбасом, працювати з дітьми, з людьми. Місцеве населення має відчувати, що вони потрібні. Вони цінять відношення. Тут живуть достойні люди. На фоні того, що триває війна і гуманітарна криза, ви рідко побачите людей, які десь поневіряються  і жебракують. Ситуація така, що люди часто просто не звертаються за допомогою – для них це приниження. Але, вони не відчувають, що вони комусь потрібні, що хтось зацікавлений, щоб Донбас був в Україні.  В Києві цього не дуже розуміють, що образливо для тих, хто живе тут. Мій великий заклик: приїздіть сюди, несіть українські цінності, культуру. Хай люди це бачать і відчувають що вони потрібні!

- Як ви ставитесь до ідеї створення великого національного музею, на кшталт Музею героїв АТО? Як краще вирішити проблему увічнення подвигу наших солдат, які загинули на Донбасі?

- Дуже позитивно. Краще це зробити, коли буде завершена війна. Багато ініціатив щодо увічнення героїв АТО робиться завдяки місцевим патріотам. Влада мусить спрямовувати зусилля на вирішення нагальних гуманітарних та соціальних проблем  і на все не вистачає поки що часу. І те, що є ініціативні групи, підприємці, які встановлюють пам’ятні знаки  -  свідчить про настрій місцевого населення. Я би закликав подумати над тим, яким би мало бути це вшанування, яким має бути цей музей, оскільки для нас це буде національною цінністю! АТО, війна в якій ми фактично живемо,  пізніше  стане нашим національним епосом. І цей музей має відображати дух звільнення України від «совка», від «рашизму»  і він має бути такого рівня, щоб відвідувачі  з  інших країн вразились, наскільки ми шанобливо ставимося до своєї історії. Завдання масштабне, потребує грунтовної підготовки!

-І ще одна проблема – музеї прифронтової зони.

- На сьогоднішній день ми не розглядаємо жодних варіантів переміщення музеїв в інші регіони, шукаємо можливості підтримувати їх, фінансувати, щоб всі культурні заклади функціонували. І особливо, у прифронтовій зоні намагаємося забезпечити культурне і соціальне життя людей. Не зважаючи на обстріли, заклади мають функціонувати.

Заборгованість по зарплаті ми погашаємо. У нас нема проблем з коштами. На окуповану половину області гроші нараховуються. Поки що існують бюрократичні перепони. Не зрозуміла ситуація з перереєстрацією, як нараховувати зарплати людям, які не працюють у зв’язку з війною. Ми робимо все можливо, аби погасити всі заборгованості, особливо по зарплаті.

-Чи відслідковуєте долю закладів культури, які знаходяться на окупованій території?

-Ми працюємо над цим питанням, але це дуже важко. Управління культури  - це єдине управління, яке не переїхало з окупованої території. Якщо з інших управлінь приїхало хоча б по дві людини, або повним складом, то з управління культури  ніхто не переїхав. Мінкульт днр! У нас новий керівник управління культури і туризму і треба віддати належне, що за цей час робота поставлена, організована. Це вже структурна одиниця, яка намагається відслідковувати музейні фонди і діяльність тих установ, які перебувають на окупованій території. Тут все дуже непросто!

- Які перспективи? Що чекає регіон?

- Загадувати наперед неможливо. Ситуація дуже часто  змінюється  у кардинально протилежний бік. Найголовніше завдання – припинити бойові дії. Після цього можна обдумувати, щось планувати. До цього все буде працювати в авральному режимі. Поки що, жодної порядності, честі  по домовленостям нам поки ще побачити не вдалося.
Але, всі налаштовані оптимістично. Віримо в перемогу, впевнені у майбутньому.

Все буде добре!

Наталка Іванченко, Віктор Тригуб

Краматорськ

 

https://www.youtube.com/watch?v=5fqm2dFTLkI

СТЕПАН ХМАРА: ” ГАНЕБНА ЗРАДА ОМИТА КРОВ’Ю”

Безцеремонно, поетапно, крок за кроком Порошенко штовхає Україну до капітуляції. Не буду повторювати аргументи про які неодноразово писав. Багато про це говорили і писали відомі правознавці, дипломати, авторитетні особистості.

Аліна Певна нещодавно, ризикуючи життям рятувала Державний прапор від бандгрупи днр, разом з саперами входила до бібліотеки, куди вцілив Град, що не розірвався. Мало не загинула від вибуху снаряду, що зніс балкон її квартири... Нині очолює Управління культури та туризму Донецької ОДА.

Зона АТО від Києва - за 6 годин Інтер-сіті. Музеї, блок-пости, мінні поля, скільки км до лінії фронта? Що може долетіти саме сюди? Чим стріляли? Тема війни всюди. В цій атмосфері ростуть діти... Це мирний, тиловий Донбас... Деякі музеї за 3 км від фронту...

Вона – безстрашна  донбасівська "бандерівка". Говорить вишуканою українською мовою, чудово знає  історію і культуру, має дивовижний талант сучасного менеджера. Аліна Валентинівна  народилася в м. Синельниково Дніпропетровської області, всі канікули проводила у бабусі в Хмельницькій області, де їй прищепили  любов до народних традицій та  українського фольклору. Потрапила на Донбас більше ніж двадцять років тому – і прикипіла до донецького степу. Вважає себе  донбасівкою, бо все своє доросле життя прожила серед щирих та відкритих донеччан:  довгий час працювала у Будинку культури м. Мар`їнка. Була начальником  управління культури  Мар`їнського району. Під час окупації міста сміливо дала відсіч окупантам і, ризикуючи життям,  рятувала Державний прапор від бандгрупи. Підбираючи кадри для роботи керується гаслом: «Патріотизм, професіоналізм і порядність».

Під час поїздки до Донецької  області ми провели з нею майже два дні і мали час почути і побачити, як відроджується культура в українському Донбасі.

Нова команда Донецької ОДА круто взялася за Леніна. Вже демонтовано 34. Залишилося 2...

-Найголовніша проблема – це збереження музейних фондів. Зараз пошкоджено вісім музеїв. Є зруйновані музеї в Ясинуватському районі. Але найбільша проблема – кадровий голод, - розказує Аліна Певна. - Коли переводили Донецьку ОДА, жоден працівник управління культури не перейшов на українську сторону і залишилися у Донецьку. "Мінкульт ДНР"... Там  і документи. Доводиться працювати з нуля, заново набирати людей, перереєстровувати обласні музеї. Славнозвісний Донецький обласний краєзнавчий музей має кілька  філій по всій області: музей  композитора С.Прокоф’єва в с. Красне Красноармійського району, музей театрального діяча В.Немировича-Данченка в с. Нескучне Великоновоселківського району, Музей лісу в Великоанадольському лісництві Волноваського району. До Донецького художнього  обласного музею належить Музей архітектури та побуту і дитячої творчості  в селі Перелесному. Всі вони працюють без документації, без фінансування, співробітники навіть не мають трудових книжок – все це  в окупованому Донецьку. Але, не дивлячись на ту ситуацію, в якій знаходиться Донецька область, музеї працюють. Дехто без зарплати!!!

Під час музейної експедиції по Донецький області ми разом з Аліною Певною завітали до Музею народної архітектури та побуту і дитячої творчості в селі Прелесне. Музей приймає відвідувачів, проводить виставки, працює з дітьми. Навіть на території  відбувалися весілля в народному стилі.

-Музей у  Перелесному  впродовж двох останніх років працював, працює і продовжує працювати, хоча музей не фінансується протягом 14 місяців, – продовжує свою розповідь Аліна Певна. -  У музеї  є заборгованість за комунальні послуги та електроенергію, по заробітній  платі. Аби зберегти музей, деяку частину видатків за опалення закрила сільська рада.  Директор музею, Ірина Тишина, за електропостачання музею сплачує   власним коштом. Вона  за цей непростий період  змогла зберегти майже в повному обсязі кадровий склад, забезпечила збереження фондів, музею, який є автентичною частиною Донбасу. Зараз закінчуємо процес перереєстрації  і  закриємо всі заборгованості. Така ж процедура чекає і Обласний краєзнавчий музей. Плануємо закрити всі борги до кінця цього року.  Крім того, першочергово, нам  потрібно відновити роботу  пошкоджених  музеїв, продовжити   виставкову роботу, наповнити штати музеїв та залучити молодь до відродження української культури у Донецькій області. Станом на початок вересня 2015 року, на території Донецької області, підконтрольній українській владі, знаходиться 62 музеї. Загальна кількість основного фонду – 257 590 одиниць зберігання, науково-допоміжний фонд складає  69450 експонатів.

https://www.youtube.com/watch?v=6wfQNIWZ3mw&feature=youtu.be

Під час бесіди ми озвучили думку   зробити Музей Героїв АТО на Донеччині.

Аліна Певна радо підтримала:

-Мені подобається така ідея! Треба увічнити подвиг наших захисників, знати всю інформацію про загиблих і пам’ятати! На мою думку,  музей історії АТО має бути організований на горі Карачун - місце де проходили запеклі бої.  Ця місцина поступово перетворюється у суцільний цвинтар. Я вважаю, що там треба зробити пам’ятник, побудувати приміщення, де буде зберігатися  і передаватися наступним поколінням наша непроста новітня  історія.

     - Я хочу звернутися до всіх наших громадян. Знайте: всі, хто зараз працює в  українській частині  Донеччини,  люблять свою державу і працюють на благо  держави! Вони пам’ятають українську  історію, коріння свого народу. Наша  Україна для нас – це поля, луки і люди: працьовиті, віддані своїй справі, люди, які  люблять свій край, свою землю, свій народ. Ми єдині! І саме тому ми завжди будемо разом у вільній незалежній Україні!

  Команда журналу "Музеї України" буде підтримувати культурологічні проекти ОДА - семінари, виставки, фестивалі, активніше висвітлюватиме музейне життя.

Як і обіцяли - зробили сайт скансену в Прелесном, аби про це чудове місце дізнався світ.

https://prelesnemus.wordpress.com/

Можливо, це звучить трохи дико для далеких від війни регіонів, але ми говорили і про відродження туризму у безпечних районах області. Поки маршрути вихідного дня, школи, потім - інші області... Для іноземців можна запустити певну форму екстремального туризму - відвідати музеї і цікаві місця вздовж лінії фронту. Саме подібним маршрутом ми і проїхали...

Не треба боятися Донбасу! Не варто записувати всіх у сепаратисти! Після тимчасової окупації, бойових дій тут все змінилося. Панує спокійний внутрішній, можна сказати, побутовий патріотизм. Люди роблять свою роботу, ототожнюючи себе з Україною.

І Україна переможе! Слава Україні!

Наталка Іванченко, Віктор Тригуб

Донецька область

 

В скансені

В музеї Краматорська

В Прелесном нині - Донецький художній музей

Старовинний вітряк

Олександро-Калинове - музей

 

Унікальний музей під відкритим небом - скансен в Прелесном, отримав у подарунок сайт-візитівку. Колишнє керівництво управління культури ОДА, що стало "Мінкультом ДНР", не звертало уваги на просування музеїв в мережі. В Новорашкє інтернети не люблять...

https://prelesnemus.wordpress.com/

Нарешті, вперше за двадцять років, Донецьку ОДА очолили справжні патріоти України. Попри війну, проблеми - розвитку культури приділяється максимальна увага.

-Мріємо, аби найближчим часом всі музеї області мали сайти, сторінки в соціальних мережах, відеоканали... - сказав заступник Голови Донецької ОДА Віктор Андрусів, - Адже, ми маємо що показати! Нам є чим пишатися!

Під час музейної експедиції прифронтовими музеями Донеччини, команда часопису "Музеї України" звернула увагу на недостатню комп`ютеризацію закладів культури, недоступність інтернету, відсутність сайтів у більшості з 60 музеїв області, що залишилися на українській території.

-Свого часу ми вже зробили сайт музею в селищі Сєдове, - зазначила шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - Нині він під днр. Спробуємо допомогти музейникам з виходом у мережу хоча б через сервіс Вордпресу. Нагадую, чимало музеїв у прифронтовій зоні, були під окупацією. Їм - особлива увага!

Музей народної архітектури, побуту й дитячої творчості в селі Прелєсне Слов’янського району Донецької області — філія Донецького обласного художнього музею. Комплекс під відкритим небом складається із сільського двору XIX століття — вітряного млина, будинку, комори, кузні, колодязя, вуликів. У музеї є зал зі зразками народної творчості Слобожанщини і єдиного в Україні музею дитячої творчості.
Створення музею почалося в 1983 році з ініціативи Олександра Івановича Шевченка — краєзнавця, художника, вчителя, організатора дитячої художньої студії «Синій птах». Разом із групою ентузіастів і учнями він здійснював етнографічні експедиції, під час яких були виявлені пам’ятники народної архітектури й зібрані предмети матеріальної культури, народні пісні, казки. Експонати завозили з усією округи — із сіл Бригадирівка, Сидорове, Маяки, вітряний млин завезли з Харківської області. В 1992 році музей у Прелєсному одержав статус державного.

https://prelesnemus.wordpress.com/

Через бюрократичні перепони і саботаж рашистських окупантів, музейники Прелесного 14 місяців не отримують заробітну плату. Як і 4 відділи Донецького краєзнавчого музею. Співробітники Донецької ОДА докладають всіх зусиль для нормалізації ситуації.

-Гарантую, найближчим часом заборгованість буде погашено! - запевнила начальник управління культури і туризму ОДА Аліна Певна, - Нині завершується процес перереєстрації музеїв. Вдячні журналу "Музеї України" за інформаційну підтримку і за сайт! Сподіваюся, скоро всі музеї області матимуть свої інтернет-ресурси! Головне, аби припинилися військові дії!

-Ми навіть не сподівалися на такий подарунок! - говорить т.в.о. директора Донецького обласного художнього музею Ірина Тішина, - Вдячні новому керівництву ОДА, журналістам, що не забули про нас! Завжди раді відвідувачам, що цікавляться українською історією! Вірю, що туризм, хоча б вихідного дня, відродиться, і люди знову підуть в музеї!

Ми ж зробимо все, аби підтримати музеї прифронтової Донеччини!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Два найбільші УКРАЇНСЬКІ рушники Донеччини: в музеї у Костянтинівці і в Музеї історії Краматорська. Їх зберегли під час бойових дій. Повністю у кадр не входять... Зрозуміли, що таке Донбас і що таке Україна? Розділити неможливо!

В рамках Четвертої музейної експедиції журналу "Музеї України" ми цілеспрямовано відвідали кілька музейних закладів вздовж лінії фронту, за що велика подяка Донецькій ОДА. Здійснили для себе чимало культурологічних відкриттів. До речі, новий вид екстремального туризму для любителів - екскурсії музеями Донбасу вздовж лінії фронту зони АТО...

-Взагалі, в музеях Донбасу зберігається одна з найбільших і найцікавіших колекцій українських рушників, вишиванок, килимів, кераміки... - зауважив заступник Голови Донецької ОДА Віктор Андрусів, - Було багато переселенців, біженців, заробітчан. Відбулося взаємопроникнення стилів,  обмін технікою, орнаментами, матеріалами. Виникло щось абсолютно нове, не схоже на інше. Потім хтось повернувся у рідні краї, поширивши нові знання. Музеї все це зберегли!

Варто відзначити багатолітню подвижницьку діяльність директора Музею історії Краматорська Наталії Євгеніївни Волошиної. Завдяки очолюваному нею колективу, заклад звучить на міжнародному рівні, веде велику наукову і просвітницьку роботу. Саме музей став ініціатором створення одного з найбільших рушників України і Донбасу. І вишили! Тепер це один з головних символічних експонатів експозиції, на фоні якого люблять фотографуватися відвідувачі. В фондах - понад 200 рушників!

-Донеччани пишаються своїми музеями, фактично всі школярі і студенти відвідують головні музеї та історичні місця Донбасу, навіть зараз, під час проведення АТО! - розповіла начальник Управління культури і туризму ОДА Аліна Певна, - Багато хто забуває, що крім регулярних бойових дій вздовж лінії розмежування, в області живуть мільйони людей, що виховують дітей, доглядають старих батьків. Відповідно, органи влади роблять все, аби забезпечити нормальне життя регіону, у тому числі через заклади культури. Вони збережені. Потрібен розвиток! Він почався! Головне - аби мовчали гармати!

Директор Костянтинівського районного клубу-музею Любов Кілко - талановитий організатор, краєзнавець, поетеса, організатор музейного процесу. Саме вона створила клуб-музей, нині опікується унікальним сільським музеєм в  Олександро-Калиновому, що після дооформлення може стати другим повноцінним скансеном Південно-Східної України! Хоча, до фронту звідси 10-15 кілометрів...

Костянтинівці задумали створити рушник з фрагментів вишитих майстринями кожного села району! У всіх свій орнамент! Вийшло вражаюче! Витвір дуже важко експонувати - можливо один з найдовших вишитих руками рушник світу! Фотографувати важко...

Ось так!

-Думаємо про велику культурологічну виставку Донеччини в Києві! - поділилася Аліна Певна, - Можливо, вдасться показати її в кількох областях, солдати з яких нині захищають Донбас і всю Україну. Ми єдині. Один народ, одна історія, одні традиції. Нам є за що боротися. І ми переможемо!

І про особисті враження. Кілька разів пройшовши найдовшим маршрутом фронтових волонтерів від Артемівська до Станиці Луганської, я зрозумів, що то таке - страх на війні. Плече побратима. Слово ТРЕБА!

Я виріс на Донеччині, працював в обласній газеті "Радянська Донеччина", трохи їздив, спілкувався. Рідні села під окупацією. Тепер проїхав музеями і почав пишатися нашими людьми. Нашим минулим.

Це - буденний патріотизм. Про нього не говорять. Ним живуть. Навіть розмовляючи російською. Бо Донбас - то Україна!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

 

Чи не найдовший рушник світу у Костянтинівці...

Директор Костянтинівського районного клубу-музею Любов Кілко

В Костянтинівському районі вражаюча колекція!

В Музеї історії Краматорська - головне рушники!

Гордість директора Музею історії Краматорська Наталії  Волошиної

Фото Н.Іванченко, В.Тригуба з музеїв Краматорська, Костянтинівки, Прелесного, Олександро-Калинового (Донецька область)

Музеї-заручники терористів днр

Співробітники двох Донецьких обласних музеїв несподівано перетворилися на справжніх заручників днр, 14 місяців не отримуючи заробітну плату. Хоча їх заклади перебувають на контрольованій Україною території!

Донецький обласний художній музей (один відділ) і Донецький обласний краєзнавчий музей (4 відділи) були захоплені російсько-терористичними військами, а їх філії - на підконтрольній Києву землі.

 Згідно урядових постанов, всі подібні заклади повинні бути перереєстровані в Україні. Однак, процедура то довга і марудна. Адже, всі статутні документи, архіви, печатки, трудові книжки, керівництво залишилося в окупованому Донецьку.

Варто зазначити, що лише навесні нинішнього року було сформоване Управління культури і туризму ОДА, яке очолила енергійна Аліна Певна. Вона відразу розпочала процедуру перереєстрації ДОХМ, на базі відділу - Музею народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне під Слов`янськом.

-Нині директор музею в Прелесном, досвідчена співробітниця Ірина Тішина призначена на посаду тимчасово виконуючої обовязки директора ДОХМ! - заявила Начальник управління культури Донецької ОДА Аліна Певна. - Днями завершаться останні юридичні дії, процес перереєстрації добіжить кінця і співробітники отримають гроші.

Ми разом відвідали музей, поспілкувалися з колективом, оглянули цей прекрасний заклад.

https://www.youtube.com/watch?v=6wfQNIWZ3mw&feature=youtu.be

Вдячні місцевій сільраді, що взяла на себе комунальні витрати. Хоча, електроенергію музейники оплачують з власної кишені!

Ніхто не здався! Всі залишилися на своїх місцях, забезпечуюючи охорону і діяльність закладу.

-Ми зробимо все, аби співробітники відділів ДОХМ і ДОКМ найближчим часом отримали заробітну плату! - сказав під час зустрічі заступник Голови Донецької ОДА Віктор Андрусів, - Це питання на особистому контролі! Спасибі співробітникам за вірність!

https://www.youtube.com/watch?v=5fqm2dFTLkI&feature=youtu.be

Випадок - безпрецендентний! Музейники через окупацію і бойові дії, фактично перестали існувати для держави, як і державні ж музеї! Через бюрократичні капкани, ймовірно свідомо створених "доблесними" юристами Кабміну. Заклади продовжили діяльність, фонди збережено, охорона забезпечена...

Тут уже справа честі для чиновників погасити всі борги, повністю відновити повноцінну роботу, пройшовши юридичні процедури. Сподіваємося, найближчим часом почути гарні новини, від "забутих" на 14 місяців музеїв...

-Фахівцями Національної академії керівних кадрів культури розроблено спеціальний семінар, оновлені інструкції щодо дій музейників у випадку загрози окупації і перебування у зоні бойових дій! - повідомив член редколегії журналу "Музеї України", кандидат наук, полковник ЗСУ Віктор Карпов, - Як буде підтримка, готові до проведення семінару в області! Забезпечимо і віддрукованими методичками!

-З радістю приймемо таку методичну допомогу! Управління культури ОДА всіляко підтримуватиме подібні ініціативи! - запевнила Аліна Певна, - Адже, доводиться вчитися на ходу - досвіду управління і виживання закладів культури у зоні бойових дій немає ні у кого... Потім будуть вчитися на наших схемах і помилках. Але, то буде потім, а нам доводиться вирішувати неймовірні проблеми зараз! Будемо вдячні за будь-яку корисну пораду чи підтримку!

Історія по своєму кумедна і в той же час героїчна. 5 музейних відділів, 50 співробітників, були фактично забуті завдяки якимось юридичним закарлючкам. Перетворилися на фантомних заручників неіснуючої гібридної війни з неіснуючою ДНР, в рамках оригінально розпочатої АТО.

Музеї треба врятувати! А Україна повинна перемогти!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Музеї працюють! Культурне надбання збережено! Попри тимчасову окупацію і бойові дії. Із зони АТО повернулася 4 музейна експедиція журналу "Музеї України"!

Відвідали 7 музеїв і відділів у прифронтовій зоні. Побували поруч із замінованим ландшафтним парком "Клебан-Бик" в укріпрайоні між 2 і 3 лінією оборони.

Особлива подяка заступнику Голови Донецької ОДА Віктору Андрусіву і Начальнику Управління культури і туризму ОДА Аліні Певній!

Донбасом можна і треба мандрувати! Вже розробляються нові туристичні маршрути!

Музей історії Краматорська з відділами, Краматорський художній музей, відділ Донецького художнього музею - скансен у селі Прелесне Слов`янського району, Костянтинівські музеї, народний сільський музей Олександро-Калинового...

Блок-пости, патрулі, внутрішнє очікування раптового обстрілу, автоматична настороженість - не сходити з асфальту, обходити підозрілі предмети - міни! І наповнені малечею дитсадки, школи, діючі заклади культури... Такий нині прифронтовий Донбас.

Музейники Донеччини - молодці! Фактично всі найбільші музейні заклади побували під кількамісячною окупацією бандитів днр і терористів спецслужб Росії, а зберегли фонди, приміщення, колективи...

Нині працюють у звичному режимі - приймають відвідувачів, ведуть наукові дослідження, готують виставки...

В області активно демонтують радянські монументи, готуються до масових перейменувань вулиць і населених пунктів.

За нашими спостереженнями, в апараті Донецької ОДА вперше зібрано скільки справжніх патріотів України, професіоналів.

Ми подарували два виставкові комплекти патріотичних плакатів Юрія Неросліка.

Донеччина відроджується! Без України люди тут вже себе не уявляють. Надивилися... Ми - єдині!

Чекайте матеріалів про рейд.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу "Музеї України",

Віктор Тригуб, редактор часопису, директор Музею плакату, Почесний працівник туризму України

Вождь з Костянтинівки нині на задвірках...

Ландшафтний парк "Клебан-Бик". Нині - це мінне поле. На горизонті Дзержинськ...

Народний сільський музей Олександро-Калинового - фронт поруч

Господарка музеїв Костянтинівки

Один з найдовших рушників - Костянтинівка

Сільський музей Олександро-Калинового - матимемо другий скансен на Донбасі?

Чого тут тільки нема!!! Але, треба науково музеєфікувати!

Хто дозволив перетворити парк на бойову позицію?

Бійці ганяють на Хамерах

Блок-пости - звична на Донбасі процедура. Солдати ввічливі і коректні. Перевіряють всіх!

Синьо-жовтий Донбас

Трапляються унікальні експонати!

Заклади культури Донецької і Луганської областей опинилися у складній ситуації. Частина у дикій окупованій зоні, інші - вздовж звивистої лінії фронту, неподалік мінних полів і секторів обстрілу.

Порушені всі управлінські вертикалі, бюджетний процес. Співробітники філій обласних музеїв на українській території втратили трудові книжки, що залишилися в Донецьку, під ДНР, деякі 14 місяців без зарплати...

Диванним "експертам", які звично всіх звинувачують, не зрозуміти, які складні часи переживає Донбас. Попри допомогу Армії, не варто забувати про проблеми закладів культури, особливо музеїв, які в тих важких умовах повинні зберегти фонди, приміщення, колективи, вижити і розвиватися...

Музеям зони АТО потрібна постійна громадська увага, контроль і всебічна допомога.

Шеф-редактор журналу Музеї України Наталка Іванченко і редактор Віктор Тригуб, вирушають на Донбас в рамках програми Музеї зони АТО.

Як живуть прифронтові музеї?

Чому співробітники філій обласного краєзнавчого не отримують зарплату 14 місяців? Що з музеями на окупованій території? Як можна допомогти?

Музей плакату при редакції передає дві патріотичні виставки Юрія Неросліка... Чекайте репортажів!

Варто зауважити, що це вже четверта музейна експедиція часопису. Раніше журналісти були учасниками караванів фронтових волонтерів, побувавши у Станиці Луганській, Щасті, Лисичанську, Артемівську, під Дебальцевим у ті дні, коли там йшли активні бойові дії. Тож, що таке війна і як зберегти музей для них не прості слова...

До того ж, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакату Віктор Тригуб народився і виріс під Іловайськом - Амвросієвський-Старобешівський райони. Через його села пройшла ота жахлива Дорога смерті...

Отож, привернемо увагу до музеїв Донбасу і допоможемо!

Подяка  Донецькій ОДА за допомогу в організації експедиції! Персонально - заступнику Голови ОДА Віктору Андрусіву і Начальнику Управління культури і туризму Аліні Певній!

Сподіваємося, все буде добре, і музеям Донбасу повернеться колишня слава!

Прес-служба

Музеї Донбасу: врятувати і зберегти!

Шок початку війни минув. До бойових дій звикли, з окупацією частини території змирилися. Потрібно налагоджувати повноцінне життя на українських землях Донбасу.

І добре, що досвідчений професіонал-управлінець Павло Жебрівський, що очолив Донецьку ОДА, це розуміє. Саме тому, команда журналу "Музеї України" вирішила підтримати оновлену обласну владу в процесі порятунку і розвитку музеїв. Особливо тих, що залишилися на окупованій території...

-Згубні наслідки зовнішньої агресії та фінансово-економічної нестабільності в Донецькій області невідворотно позначилися на культурі регіону. Цю сферу суспільного життя ніяк не можна назвати другорядною, бо саме в культурному полі формуються цінності та світогляд громадянина. - заявив заступник Голови ОДА Віктор Андрусів. - І ми будемо робити все можливе, аби нормалізувати роботу закладів культури, вийти на нові рубежі!

Внаслідок бойових дій на території області зазнали руйнувань 22 заклади культури. На їх відновлення потрібно 18,4 млн. грн. До того ж, переважну більшість закладів культури і мистецтв побудовано понад 40 років тому, вони потребують капітального ремонту і технічного переоснащення, а також комп’ютеризації та підключення до Інтернету.

Наразі на контрольовану українську територію переведено 7 з 21 закладу культури, які перебувають у комунальній власності обласної ради. Проблемним залишається питання переведення ще 14-ти.

Начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Аліна Певна окреслила основні проблеми галузі. «Нинішнього фінансування недостатньо,  особливо в частині видатків на розвиток. Це, в свою чергу, породжує відсталість матеріально-технічної бази та відтік професійних кадрів. Існують проблеми зі збереженням та поповненням музейних і бібліотечних фондів. Ще й досі недостатньо використовується такий сучасний і ефективний метод підтримки мистецтва, як конкурсні гранти, за браком досвідчених, грамотних спеціалістів з складання відповідних документів», - констатувала Аліна Певна.

За її словами, Донецькій області потрібна регіональна програма розвитку галузі культури з фінансуванням, за попередніми розрахунками, у 99,8 млн. грн.

Водночас, голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський розкритикував роботу управління. «Сьогодні замало просто виконувати поточну роботу. Чи є культурне життя в Краматорську? Чому я нічого не почув про концертну діяльність, запрошення колективів, організацію виставок? Самодіяльність – це добре, але це далеко не вся культура. Хочу бачити в області афіші з анонсами вистав у театрах, виставок у музеях. Відписування паперу недостатньо, потрібні творчі проекти, точки росту», - наголосив очільник ОДА.

В телефонному режимі ми поспілкувалися з Аліною Певною і Віктором Андрусівим. Домовилися про візит керівництва часопису "Музеї України" до Краматорська і прифронтової зони АТО. Спробуємо спільно окреслити проблеми музеїв області і відповідно, на всіх рівнях, їх вирішити. Як виявилося, через бюрократичні перепони і байдужість деяких чиновників, співробітники філій кількох Донецьких обласних музеїв, що залишилися на українській території, вже 14 (!!!) місяців не отримують заробітної плати! Нині Управління культури відчайдушно намагається виправити ситуацію, але вже зрозуміло, що без допомоги Уряду, парламенту, проблеми не вирішити.

-Нами розроблена комплексна програма дій для співробітників музеїв, що опинилися в зоні АТО! - розповів кандидат історичних наук, член редколегії журналу "Музеї України", полковник ЗСУ Віктор Карпов, - Однак, чиновників ця проблема не цікавить. Поширюємо і вдосконалюємо силами науковців Національної академії керівних кадрів культури. Спробуємо організувати навчання і семінари для музейників Донбасу. Сподіваємося на підтримку ОДА. Зробимо все, аби підтримати музеї Донбасу!

-Варто постійно дбати про посилення патріотичного виховання в музеях! В справжньому козацькому українському дусі! - сказав боєць 92 бригади ЗСУ, арт-директор журналу "Музеї України" Юрій Нерослік, - Це - стратегічний напрям! Коли ми виходили з оточення під Іловайськом, могли порівняти ставлення до нас вати і людей, які вчилися в україномовних школах, виховані на наших традиціях. Саме завдяки патріотам - врятувалися. Саме тому я дарую комплект своїх плакатів Донецькій ОДА і Краматорському художньому музею! Мрію, аби в кожному музеї Донбасу були б мої плакати...

-Музеї, бібліотеки, взагалі всі заклади культури перебувають у зоні особливої уваги оновленої команди Донецької ОДА, - зазначив Віктор Андрусів, - Однак, проблем аж занадто багато! Були б вдячні працівникам культури з інших регіонів за будь-яку допомогу, сприяння Донбасу! Спасибі журналу "Музеї України" за ініціативу! Україна єдина!

З Вікіпедії: Перелік музеїв Донецької області, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Цей перелік створено на основі додатку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України»:

• Донецький краєзнавчий музей, 340048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189а

• Відділ: Старобешівський меморіальний музей П. Ангеліної, 342420, смт Старобешеве, вул. Поштова, 2

• Артемівський краєзнавчий музей, 343400, м. Артемівськ, вул. Радянська, 26
• Волноваський краєзнавчий музей, 342300, м. Волноваха, вул. 1 Травня, 4
• Костянтинівський краєзнавчий музей, 342000, м. Костянтинівка, вул. Трудова, 388
• Маріупольський краєзнавчий музей, 341032, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 20

• Відділ: Музей етнографії, 341032, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 55

• Слов'янський краєзнавчий музей, 343212, м. Слов'янськ, вул. Юних комунарів, 31
• Красноармійський краєзнавчий музей, 343100, м. Красноармійськ, вул. Горького, 22
• Музей історії міста Горлівка, 338017, м. Горлівка, вул. Пушкінська, 15
• Єнакіївський історичний музей, 343820, м. Єнакієве, вул. Щербакова, 122
• Музей історії міста Краматорська, 343900, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 60
• Музей історії міста Харцизька, 343700, м. Харцизьк, вул. Жовтнева, 37
• Державний історико-архітектурний заповідник в м. Слов'яногірську, 343233, м. Слов'яногірськ
• Сніжнянський музей бойової слави, 343750, м. Сніжне, вул. Леніна, 7
• Меморіальний музей Г. Сєдова, 342110, Новоазовський район, смт Сєдове, вул. Сєдова, 1
• Донецький обласний художній музей, 340055, м. Донецьк, вул. Пушкіна, 35
• Макіївський художньо-краєзнавчий музей, 339000, м. Макіївка, просп. Леніна, 51/26
• Дружківський художній музей, 343260, м. Дружківка, вул. Енгельса, 112
• Краматорський художній музей, 343900, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 66
• Горлівський художній музей, 338017, м. Горлівка, вул. Пушкінська, 23
• Горлівський державний міський музей мініатюрної книги, 338017, м. Горлівка, вул. Пригородня, 10
• Міський центр сучасного мистецтва та культури імені А. І. Куїнджі, 87500, м. Маріуполь, просп. Металургів, 25

Отже, ми знову рушаємо в зону АТО. Прохання до всіх, хто готовий допомогти музеям Донбасу - вийти на контакт з журналом "Музеї України". Можливо, зможемо запустити виставки, реалізуємо якісь культурологічні проекти...

Прифронтовим музеям - особливу увагу!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"