Нова Січ ТБ створено на популярному відеохостінгу Тік Ток

  • 20.07.23, 15:28

Міжнародний козацький журнал “Нова Січ” розширяє аудиторію!

Канал Нова Січ ТБ створено на популярному відеохостінгу Тік Ток.

Маємо сайт ( https://www.novasich.top), сторінку в Фейсбук, канал на Ютубі і на прохання молодіжної частини наших прихильників презентуємо ще один канал

https://www.tiktok.com/@novasich?lang=uk-UA

Вже є перші записи з тренування відомого рекордсмена-характерника Костянтина Стасюка,

https://www.tiktok.com/@novasich/video/7257838179758165253?lang=uk-UA

презентаційні відео з анонсами про сенсаційну історію козацтва…

https://www.tiktok.com/@novasich/video/7257862764805262597?lang=uk-UA

Залишайтеся з нами!

Розміщуйте рекламу на 15 сайтах Української пресової корпорації!

Нова Січ

морський козацький прапор

  • 05.07.23, 17:22

Один з головних  прапорів Січі – морський козацький прапор.

Після розгрому останньої Січі, реліквія була вивезена. Разом з іншими козацькими регаліями, прапор потрапив до закритих фондів Ермітажу, де стараннями російських музейників, гарно зберігся, хоча, чомусь, недоступний звичайним відвідувачам і українським дослідникам. Особливо нині…

Спробуйте потрапити до Малорассейского спецхрана №9 ФСБ РФ. Нам то вдалося…

 

На початку минулого століття, у Петербурзі жив свідомий українець і щирий патріот Микола Макаренко. Ця людина здійснила справжній громадянський і науковий подвиг. Працюючи в Ермітажі і інших музеях, він знайшов і описав чимало українських речей. У 1917 році Макаренко, описав, сфотографував і видав книгу про 14 унікальних козацьких прапорів Ермітажу. У тому числі – морський козацький прапор.

Ми проконсультувалися з відомим істориком Максимом Остапенком, який знайшов і оприлюднив сенсаційний наказ Сталіна №2, про передачу незалежній Україні козацьких регалій з музеїв Росії, з переліком. Дуже ймовірно, що до появи того наказу був причетний Микола Макаренко, бо на той момент він був найобізнанішою людиною у тій справі. Та і діяльність Українського революційного комітету Петербургу, чекає своїх дослідників…

Років з 50 тому, тодішнє керівництво Державного історичного музею України, отримало дозвіл на виготовлення копії морського прапора запорожців. Хоч і не дуже точну, копію зробили. Її можна побачити в Києві.

Десь у восьмидесятих, за наказом партії, можливо, за втручання Щербицького, Ермітаж з помпою, передав музею на Хортиці, дві майстерно виготовлені копії запорізьких прапорів, один з яких – морський козацький прапор! Будете в Запоріжжі – зайдіть, гляньте.

Ну, а західноукраїнська історія, просто вимагає екранізації!

Десь після війни, музейників  міста Львів, відправили до якогось російського міста, скажімо, К., що на Кубані, за досвідом. У складі делегації була дуже красива, але національно свідома, українка. В Росії, між нею і керівником місцевого музею,козаком, спалахнуло неймовірне кохання. А в тому російському музеї, в запасниках, лежала копія морського прапора запорожців, яка росіянам просто була непотрібна. Закоханий директор, був готовий подарувати національно свідомій галичанці, весь всесвіт, не то, що якийсь прапор… Так третя з відомих нам копій, потрапила до одного галицького музею, взята на облік і захована у далекі закапелки, до кращих часів. Дійові особи тієї історії давно померли, а прапор і легенда залишилися. Прапор зберігся і можливо, вже виставлено у Національному музеї… Ми про те багато писали…

Офіційний опис: В Государственном Эрмитаже в Санкт-Петербурге (Россия) хранится знамя Запорожского войска, представляющее собой красное полотнище, на лицевой стороне которого изображен двуглавый орел со звездами, “Спаситель, благословляющий казаков на брань, с семнадцатью звёздами кругом него” и “архангел Михаил с огненным мечом в правой руке”. По кайме знамени – надпись: “Сие знамя в войско ея императорского величества низовое сделано коштом пехоты воюющей того же войска по Чёрном морю також по рекам Днепру и Дунаю”. Под орлом трехмачтовый военный корабль.

Років з сорок тому, ЦРУ США, проводило надсекретну операцію з вербовки якогось дуже важливого радянського вченого. Чи військового. Чи моряка… Не могли підступитися. Почали обробляти родичів. А хтось з них працював в Ермітажі. Аби посадити людину на гачок, хитрі американці дали їй міні камеру, гроші і попросили фотографувати закриті фонди Ермітажу. Так ЦРУ стало власником купи унікальних історичних знімків з фондів всесвітньовідомого музею. Як там пройшла вербовка, не знаємо. А от фотографії цікавих експонатів Ермітажу, в тому числі козацької доби, в архівах ЦРУ збереглися. Нагадуємо, в Ермітажі діяв спецхран КГБ. Нещодавно, американці зняли гриф секретності з тих знімків. Справа в тому, що в архівному управлінні ЦРУ, працював один національно свідомий українець…

Ймовірно, що ще одна копія морського козацького прапору Січі знаходиться у Дніпрі! В історичному музеї. Чи ще десь…

-Такі події скоріш за все, відбувалися в реальності, – сказав генерал-полковник козацтва, колишній радянський офіцер і національно свідомий українець, Петро Аброскін, – Дуже схоже на стиль американських спецслужб. Правда, ми розуміємо, що термін секретності ще продовжується. Тому, щось довести документально, важко… Але, ймовірність цієї історії, дуже висока!

Прикметно, що після наших публікацій, прапор здобув певну популярність. Підприємці продають копії, які радо купують сучасні козацькі організації…

Ось така легенда, основана на реальних подіях, виникла довкола Морського козацького прапора…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України» і «Нова Січ»

https://www.youtube.com/watch?v=LiOg9zN-QnA&t=335s


Володимир Яворський: Таємниці місцевих громад

  • 03.07.23, 05:41

Основою України є громада.

Громадянин, родина – є основою громади.

Люди – понад усе!

Кому належить наша земля?

Які важелі управління державою має пересічний громадянин України?

Чи можна змінити на краще наше життя не чекаючи вказівок влади?

https://www.youtube.com/watch?v=Umm1iEV5Os8&t=51s

В чому наша сила? Голова ГО “Народний контроль” Володимир Яворський про таємниці місцевого самоврядування


Володимир Яворський поділився філософським поглядом на світ

  • 14.06.23, 10:05

Створюється концепція розвитку оновленої України.

Тривають консультації, наукові дискусії, розглядаються варіанти…

ГО Народний контроль продовжує активну політичну діяльність.

Лідер організації Володимир Яворський розповідає про поточний момент.

https://www.youtube.com/watch?v=wWxeknjjIC8&t=10s

Правозахисники, юристи, документознавці – все це про активістів Народного контролю!

Завжди прийдуть на допомогу!

Володимир Яворський поділився філософським поглядом на сучасність і планами розвитку України.

Колекція Музею плакату

  • 27.04.23, 21:17

Плакатотворці на інформаційній передовій Великої війни! Робота триває! І ми явно комусь дуже дошкуляємо за парєбріком!

Раніше контролюючі органи расєї писали до редакції, в музей, нині хамськи щось наказують великій транснаціональній корпорації, якою є платформа Вордпрес.

Сумновідомий Роскомнадзор знову почав вимагати вилучити нашу статтю і підбірку плакатів Добробатів, давно опублікованих на сайті Музею плакату України при часописі “Музеї України”. Інакше – повна заборона Музею плакату в РФ.
Російський орган — Федеральна служба з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (РОСКОМНАДЗОР) — вимагав відключити наступний контент на вашому сайті WordPress.com: https://musplakat.wordpress.com/2017/03/02/ %D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B4% D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2/ Як правило, ми виконуємо такі розпорядження, щоб зберегти доступність WordPress.com для всіх у Росії. Однак ми не вважаємо, що цей конкретний наказ був добросовісно поданий російським урядом, і тому ми не виконуємо їхні вимоги. Для довідки ми додали копію скарги нижче. Відповідь не потрібна, але дайте відповідь, якщо у вас виникнуть запитання. Дякую тобі. WordPress.com

Попри всі проблеми, Музей плакату продовжує формувати віртуальну колекцію для історії.

Дякуємо керівництву платформи Вордпрес за підтримку у досить непростій ситуації!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

Загинув знаний археолог юрій коваленко, захисник україни

  • 28.03.23, 13:23


д-р Володимир Мезенцев

КІУС Торонто

14 березня 2023 р. в бою з російськими загарбниками у Луганській обл. загинув д-р Юрій Коваленко, наш дорогий колеґа і друг, багатолітній учасник розкопок у Батурині.

Штаб-сержант Юрій Коваленко (1966-2023 рр.), снайпер 58-ї мотопіхотної бриґади ім. гетьмана Івана Виговського. Фото з «Фейсбуку Він стояв біля витоків створення Національного заповідника «Глухів», від 1999 р. завідував там науково-дослідним відділом та викладав археологію України у Глухівському національному педагогічному університеті. Професори вважали його прекрасним викладачем, улюбленцем студентів, новатором і ґенератором ідей.

Д-р Коваленко був провідним краєзнавцем, дослідником історії та археології рідного м. Глухова Сумської обл. і Сіверської землі за княжої та козацької діб, автором понад 70 наукових публікацій, учасником багатьох археологічних експедицій. У 2006 р. отримав освітній ступінь маґістра на кафедрі археології і музеєзнавства Київського національного університету, а 2021 р. захистив кандидатську дисертацію про історичну топографію Глухова, одної з гетьманських столиць України, в Інституті історії Чернігівського національного університету. Опублікувати її як книгу завадила його передчасна смерть.

Юрій був відданий професії археолога, захоплювався польовими дослідженнями, особливо археологічними розвідками, з любов’ю колекціонував старожитності, здебільше зброю та військове спорядження різних часів. Вчений заснував і розбудував Музей археології Глухова, де більшість експонатів знайдені ним, був ентузіастом музейної справи в Україні. Новаторськи й високопрофесійно застосовував потужні американські металодетектори та інші новітні технічні методи пошуків артефактів, поховань, втрачених споруд та різних археологічних об’єктів.

Як досвідчений і авторитетний польовий дослідник д-р Коваленко 17 років брав активну участь в розкопках м. Батурина Чернігівської обл. у складі нашої українсько-канадської археологічної експедиції, що базується при Національному університеті «Чернігівський колегіум». Від 2001 р. Батуринський археологічний проєкт спонсорують Канадський інститут українських студій (КІУС) Альбертського університету в м. Едмонтоні та Дослідний інститут «Україніка» у м. Торонто в Канаді. Цей проєкт підлягає Центру українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при Торонтському відділі КІУС

(https:// www.ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/centres-and-programs/jacyk-centre/baturyn-project.html).

Фонд Катедр Українознавства у Нью-Йорку також підтримує історико-археологічне вивчення Батурина щорічними субсидіями.

Археолог д-р Юрій Коваленко, завідувач науково-дослідним відділом Національного заповідника «Глухів». Фото з «Фейсбуку».

У складі Батуринської археологічної експедиції д-р Коваленко очолював загін студентів-істориків Глухівського університету та учнів військового ліцею Глухова й керував археологічними розвідками. Він мав незрівнянні здібності виявляти у товщі землі залишки мурованих споруд, металеві вироби і людські рештки. Йому належить відкриття фундаментів зруйнованих головного храму Батурина, Троїцького собору, фундованого гетьманом Іваном Мазепою, цегляних підвалів його резиденції та інших важливих архітектурних пам’яток і цвинтарів Мазепиної столиці, розореної московським військом за наказом царя Петра І у 1708 р.

Д-р Коваленко надавав керівникам експедиції цінні консультації про археологічні знахідки й був співавтором п’яти оглядових статей про результати розкопок Батурина 2016-20 рр. українською і англійською мовами.

Керівники Батуринської археологічної експедиції (ліворуч): Юрій Ситий, Вячеслав Скороход (Чернігівський університет), Володимир Мезенцев (КІУС) і Юрій Коваленко, 2012 р.

Як висококваліфікований фахівець з воєнної археології він також останні роки приймав участь у розкопках в Німеччині й здобув визнання у німецьких археологів. Юрій був вражений і розчулений їхньою турботою про його родину під час російського нападу на Україну, від якого постраждав Глухів, близький до кордону з РФ.

З початком війни на сході України 2014 р. вчений приєднався до гуманітарної місії «Чорний тюльпан», де використав свій багатий археологічний досвід і хист для розшуку, ексгумації та ідентифікації полеглих українських воїнів у зоні АТО. Учасники місії з ризиком для життя віднайшли й вивезли понад 150 тіл загиблих у боях під Іловайськом і Дебальцевим та передали для перепоховання рідним. За ці заслуги 2017 р. д-р Коваленка нагороджено грамотою Президента України і відзнакою Міністерства оборони України.

Ю. Коваленко з металошукачем на розкопках залишків зруйнованого маєтку гетьмана Івана Мазепи на околиці Батурина, 2012 р. Знімки з розкопок Батурина В. Мезенцева.

Як відданий патріот, незважаючи на вік, 53 роки, у 2020 р. він добровільно вступив до лав ЗСУ і служив на передових позиціях перед тимчасово окупованими ворогом територіями Донеччини. Був нагороджений відзнаками Генерального штабу та командувача Об’єднаних сил ЗСУ. Перебуваючи у війську, 2021 р. д-р Коваленко спромігся успішно захистити свою кандидатську дисертацію і продовжував консультувати дослідників Батурина до початку масштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 р. Нехтуючи погіршеним станом здоров’я, у 56 років штаб-сержант Ю. Коваленко брав участь в боях з аґресором у Сумській, Чернігівській та Луганських областях до останньої миті свого яскравого геройського життя.

Юрія любили й поважали усі, хто його знав, тепер глибоко сумують і переживають трагедію та численно відгукнулись на сумну подію в Україні та Канаді. У спогадах на «Фейсбуці» глухівчани називають його найкращою людиною їхнього міста, цвітом нації. Вони велелюдно проводили Юрія в останній путь. Він був надзвичайною світлою особистістю, скромною, делікатною, надвідповідальною, небайдужою людиною, завжди готовою ділитись своїми великими знаннями і якомога допомогти колеґам і учням. Обдарований задушевний співак і музика, Юрій співав у церковному хорі, на ватрі в Батуринській експедиції, на музичних фестивалях та сам складав гарні пісні козацького жанру. Зараз пісні про УПА й трагічне зруйнування Батурина 1708 р. у його виконанні лунають на відео в Інтернеті

(https://www.facebook.com/100009179901870/videos/1570591816743078; https://www.facebook.com/100002595884905/videos/2838180136510818).

Справжньою опорою Юрія були його дружина Оксана Коваленко, відома журналістка і працівниця мерії Глухова та доньки-студентки Леся й Іванка, які вивчали історію і з дитинства брали участь у розкопках Батурина. Щасливою подією для родини Юрія стало народження онуки Варвари 2022 р. Він тішився немовлятком і співав ій улюблені пісні під час відпустки додому на Різдвяні Свята, незадовго до свого останнього бою.

Ю. Коваленко з дружиною Оксаною, відомою журналісткою, на прийнятті у Глухові, до 2020 р. Світлина з «Фейсбуку».

Молимось за спокій душі й Царство Небесне Герою та за милість і ласку Божу його чудовій родині у годину тяжкої втрати і смутку! 18 березня родина поховала нашого колеґу поруч могил його батьків у с. Некрасове під Глуховом. Вічна пам’ять і слава знаному науковцю та захиснику Батьківщини!

Вдова загиблого глибоко вдячна усім друзям і вченим, які співпрацювали з її чоловіком, за співчуття й всебічну підтримку та висловлює особливу подяку родині німецького археолога Ґідо Левандовського. Він прийняв до своєї хати у Німеччині й вже рік опікується обома доньками і онукою Юрія, які евакуювались з прикордонного Глухова, рятуючись від російських обстрілів. Проте Оксана Коваленко лишається з старими батьками у рідному місті.

Надруковано у тижневику Гомін України, Рік LXXV, № 13, Торонто, 28 березня 2023 р., с. 10.

плакатотворці

  • 22.02.23, 15:03

Музей плакату при часописі “Музеї України” формує плакатну колекцію 2023 року.

В добірці роботи як відомих, так і молодих художників…

Не даремно кажуть, що патріотична графіка як філософія.

Художники-плакатисти перш за все мислителі.

Плакат – то концепція життя.

Музей плакату – віртуальний проект, що існує в мережі, збираючи і поширюючи графічні роботи.

Підкреслюємо, ми публікуємо малюнки у тому вигляді, у якому знайшли. Тому традиційно просимо художників нормально підписувати шедеври, або помічати фірмовим логотипом!

З моменту створення, Музей плакату України провів сотні плакатних виставок, в тому числі у прифронтовій зоні.

Майдан, АТО, ООС, Велика війна…

Спільно з кількома плакатотворцями, готуємо нові виставки і презентації.

Запрошуємо до співпраці!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

dav

Плакати палаючої Донеччини

  • 26.08.22, 16:37

Ветеран АТО Юрій Нерослік – відомий художник. Арт-директор Музею плакату України при часописі “Музеї України”.

Малювати плакати почав 2013 – під час Майдану. Отримав перші успіхи, популярність…

2014 розпочалася війна, цнотливо прикрита трьома буквами – АТО.

Сержант Нерослік пішов добровольцем, потрапив до славної 92 бригади ЗСУ.

Бойовий шлях почався у місті Волноваха, звідки їх колона рушила на прорив до Іловайська. Засідка рашистів, фактичний розстріл…

Втратили всю техніку, було багато поранених і загиблих…

Кілька днів, без їжі і води пробивалися до своїх. Знову повернулися до Волновахи, якій Юрій присвятив серію плакатів. Кармічне місто – нині під окупацією путлеровців…

Госпіталь і нове місце служби – місто Щастя на Луганщині, Сектор А зони АТО. Станиця Луганська, Новоайдар, Маріуполь…

Демобілізувався Юрій за інвалідністю – чисельні травми. Нині пенсіонер.

Малює ліричні пейзажі, виставляється в Європі. Нині повіз картини до Праги…

Продовжує створювати патріотичні плакати. Організував десятки виставок як у Донбасі, так і в Києві, Хельсінкі, Стокгольмі, Ризі, Вільнюсі…

Всі основні музеї Донеччини мають виставкові комплекти плакатів Юрія Неросліка! Дякуємо за підтримку тодішній очільниці Управління культури Донецької ОДА Аліні Певній!

На жаль, чимало музеїв вже під рашистською окупацією, деякі розбиті чи розграбовані…

Маріуполь, Новомихайлівка, Мар`їнка, Волноваха, Сартана, Лиман…

Інші під обстрілами – Костянтинівка, Бахмут, Дружківка, Краматорськ, Покровськ… Всі ці міста ми проїхали з Юрієм Неросліком…

Окупанти знищують плакати Неросліка першими, як і експозиції Героям АТО…

Але, знищити мистецтво українського патріотичного плакату неможливо! Плакати живуть власним життям!

Палаючий Донбас – так називається персональна виставка Юрія Неросліка. Нині там тривають запеклі бої. Гинуть солдати. І вони розуміють, що воюють за рідну землю. Бо Донбас – то Україна! А Україна – то Донбас!

Плакати Української Донеччини…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу “Музеї України”

З художником і ветераном АТО Юрієм Неросліком готуємо виставку Плакати Української Донеччини… Кілька плакатних комплектів згоріли на Донбасі разом з музеями… Шукаємо людей, готових фінансово підтримати! Інформаційно віддячимо у пресі! Приватбанк – 5168755437879915

Колекція “Плакати Донеччини” Юрія Неросліка

Плакати палаючої Донеччини

10399133_922852277836196_5086968718142397996_n 10391925_922046521250105_4391419908956329902_n 1517655_922046507916773_6568671023570450026_n 1898090_814497428671682_3562003369214367231_n 11225723_849440488510709_3069333600894060079_n 10649491_922046514583439_8847183103410758064_n 10985354_922046494583441_8121423933411818350_n 12439407_922046497916774_4477480895676086714_n 12472348_922046501250107_5571923157932319898_n 12523972_922046487916775_4580825739121658647_n

13015396_945107265610697_4846510502969213973_n

13087545_945107475610676_3270995696030738960_n

13055345_945106978944059_3877410234795147028_n

13087673_945106772277413_3729026367059573834_n

1610037_922851737836250_1939707285404398681_n 13043814_945198395601584_1008248519803618979_n 13082722_945198122268278_7111814373983162133_n 13051631_945197902268300_379133268922979231_n 13012797_945197758934981_8357004845811853429_n 13087650_945197238935033_6190790574861257668_n 1010356_869444473176977_3732836925840168636_n 12495077_932236843564406_4907177901898593078_n 12932714_935010586620365_1770140023011016806_n 11694159_922852681169489_6231632468287225948_n 10295739_922851731169584_378268408677273376_n 12472289_922851734502917_5485985703514634532_n 12523868_922851787836245_4803083960854919839_n

Недопалок і Бавовна… Легенди новітньої історії…

  • 17.08.22, 13:49

Чергова легенда Великої війни.

Про загадкові ракетні удари ЗСУ на теоретично недосяжні відстані. То не військове диво, а технології і майстерність! Достатньо поєднати ракети Гарпун з МіГ-29… Але, трохи фактів і історії. Говоримо ж про легенду, а не жартуємо про недопалки і бавовну…

Військово-Повітряні Сили України після розпаду СРСР 1992 року, отримали 245 гарних МіГ-29. Станом на 2011 рік у нас залишилося 80  МіГів.

Кількість літаків на момент початку АТО і Великої війни-22, не відома… У лютому, преса писала, що НАТО планувало передати 70 винищувачів та штурмовиків, але що саме і в якій кількості і стані, знають лише генерали. І це правильно. Експерти звернули увагу на 56 винищувачів. Особливо з морських держав Болгарії і Польщі, які, як члени НАТО, мають на озброєнні легендарні протикорабельні ракети Гарпун повітряного базування. Бо враховують загрозу від Балтійського та Чорноморського флотів РФ. Оприлюднили наміри передачі техніки: Болгарія (Міг-29) – 16 шт.; Болгарія (Су-25) – 14 шт.; Польща (Міг-29) – 28 шт.; Словаччина (Міг-29) – 12 шт. Відповідно, Москва підняла гвалт, почала погрожувати… Поставки начебто призупинили, пішли повідомлення, що літаки привозять розібраними як запчастини, без зброї і обладнання. Всі тому “повірили”, хоч і обурилися. Скандал загубився в інформпросторі.

Забувся. І це добре! Наші умудрилися приладнати потужні протикорабельні крилаті ракети Гарпун на старенькі радянські літаки з Європи. Кажуть на МіГ. Створили якусь суперсекретну ескадрилію. Явно хтось порадив… І відповідне обладнання абсолютно випадково знайшлося… Гарпун летить 280-320 км. У різній модифікації і часу випуску. AGM/RGM/UGM-84 «Гарпун» — американська протикорабельна ракета, одна з найпоширеніших у світі. Розроблена та випускалася компанією McDonnell Douglas, наразі випускається компанією Boeing Defense, Space & Security. В експлуатації з 1977 року. Виготовлено понад 7300 шт. Чимало на зберіганні. Вартість однієї одиниці становить $350-750 тис. Маса бойової частини – 225 кг.

Суть операції проста. У потрібному напрямі запускається кілька Байрактарів, Точка-У, пара Сушок… Відволікають увагу ППО. 2-4 Міга з ракетами, йдуть над самісінькою землею чи морем. Підкрадаються максимально близько. У кожного 2 ракети. Пуск і ще 280 км шляху самого Гарпуна. Тут не лише Кримський міст, Джанкой, а і Кремль можливий. Уявили знесену Спаську вежу? З курантами… Дальність польоту МіГ-29, які Україна отримала з кількох країн НАТО (МОДЕРНІЗОВАНИМИ!) складає 2200 км.

Достатньо залетіти на 500 км у бік москви з швидкістю 1500 км\год. 45-55 хвилин у повітрі. Відстань до Москви десь 800 км. Думаєте не знайдеться відчайдухів? Шанс повернутися великий. ППО РФ вже протестоване і ганебне. Гарпуни не перехопить.

Чекаємо цікавих новин… Ось така казочка вийшла, вірніше легенда. По іншому пояснити хто, чим і як вражає рашистські бази за 500 кілометрів від фронту, зможуть лише нові фолькльорні герої – Недопалок і Бавовна… Легенди новітньої історії…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Окрема президентська бригада отримала плакати

  • 09.08.22, 11:53

Ця виставка була організована миттєво. Маємо результат. Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького отримала комплекти патріотичних плакатів!

Музей плакату України розпочав акцію “Плакати для фронту”. Музейники звернулися до художників-плакатотворців з проханням надати макети своїх патріотичних робіт, або вже роздруковані шедеври. Після презентації в Києві, плакатні виставкові комплекти копіюються і передаються в бойові підрозділи.

Першою відгукнулася відома українська художниця з Іспанії Олена Завітайло. Вона підібрала плакати для виставки, кілька комплектів яких передаються бійцям. Зокрема до 20 батальйону Президентської бригади, що воює на сході.

Олена Завітайло, біографічна довідка.

Народилася 18 червня 1985 року в селищі Клавдієво Київської області Бородянського району.

Після аварії на Чорнобильській АЕС з батьками перебралися на Полтавщину. Виросла в селі Новоаврамівка Хорольського району, закінчила місцеву гімназію. Вищу освіду здобула в Полтавському педагогічному університеті на факультеті філології та журналістики. Будучи студенткою другого курсу пішла працювати редактором художньо-публіцистичних програм Полтавуського обласного радіо. Починаючи з 2006-го по 2011 рік здобула три Всеукраїнських та три Міжнародних нагороди, серед яких два гран-прі у сфері журналістики. Нагороджена спеціальним призом журі Всеукраїнського фестивалю теле і  радіопрограм «Калинові острови» за літературну майстерність.

Літературні твори друкувалися у колективних збірках поезії, українській та обласній періодиці, Національних альманахах “Золота доба” та «Нова проза», журналі «Рідний край», Антології сучасної української літератури, українсько-американському журналі  “Ukrainian People”, що виходить друком в Північній Америці (Чикаго штат Іллінойс) Лауреатка другої премії Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози ім. Івана Чендея (2019 р.).

З 2013-го по 2017-ий  – журналіст обласного видання «Події та коментарі».

Засновниця та організаторка Міжнародного мультимистецького етнофестивалю «Свіччине весілля» ( 2016 -2017 рр.)

https://uk.wikipedia.org/wiki/Свіччине_весілля_(фестиваль)

Авторка збірки оповідань «Діточки»

Ілюстраторка, засновниця художнього проекту Пригода ART

https://www.facebook.com/Ілюстратор-Пригода-ART-109194903910655

та співзасновниця видавничого проекту Книжкова майстерня «Гранка».

https://www.facebook.com/grankabooks

Переможець Всеукраїнського конкурсу на розробку оригінал-малюнків поштових марок 2017 р.

https://asfu.dp.ua/2016-01-07-16-38-23/ukrpochta/novosti-ukrpochti/243-pidsumki-vseukrajinskogo-konkursu-na-rozrobku-original-malyunkiv-poshtovikh-marok-z-rizdvom-khristovim-ta-2017-rik-mizhnarodnij-rik-stalogo-rozvitku-turizmu.html

з 2018 року проживає в Іспанії.

Королівство Іспанія, місто Мурсія

До акції потужно приєдналася директор Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки Ольга Романюк. Саме в стінах цього затишного закладу була організована презентація виставки патріотичного плакату. Бібліотекарі готують для передачі на фронт підбірку книг…

Арт-директор Музею плакату України, ветеран АТО з 92 бригади Юрій Нерослік передав для Президентської бригади свої добре знані у військах роботи. Більше того вперше представив плакат з Президентом України В.О.Зеленським. Юрій записався добровольцем ще влітку 2014 року, воював під Іловайськом, в Щасті, був поранений. Створив понад тисячу плакатних шедеврів, які передає побратимам на фронт, в музеї, школи… Нині виставляє власні картини в Празі…

Начальник служби звязків з громадськістю Окремої президентської бригади ім. Гетьмана Богдана Хмельницького Людмила Юрковська радо приєдналася до акції, виступивши співорганізатором презентації.

-Ситуація напружена. Тривають масштабні бойові дії. Проти нас сильний і підлий ворог. Захисники України мужньо захищають рідну землю! – сказала Людмила Юрковська, – Наша бригада прикриває Київ і веде важкі бої на Донбасі. Ми вдячні за будь-яку підтримку! Особлива подяка художникам Олені Завітайло і Юрію Неросліку за яскраві патріотичні плакати! Сподіваємося продовжити співпрацю!

На відкриття виставки прийшли солдат Василь Буреч, офіцер бригади Юлія Коваленко.

Юна красуня Юлія Коваленко – випускниця Військового інституту – в перші дні війни потрапила в зону бойових дій аеродрому Антонова. Відстояли Київ! Переконана, що Україна переможе у цій війні – адже бойовий дух наших бійців надзвичайно високий!

Учасник оборони Києва Василь Буреч наголосив на важливості психологічної підтримки солдат. Адже, ті, хто на передовій, фактично перебувають у стані постійного стресу. Бійці добре мотивовані, налаштовані на перемогу. Відповідно, гарна книга, музика, яскраві плакати повинні забезпечувати душевну рівновагу…

Акція Музею плакату при журналі “Музеї України” триває.

Запрошуємо плакатотворців приєднуватися!

Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького на сторожі України!

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
117
попередня
наступна