Профиль

novasich

novasich

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Важные заметки

музей Юрія Христенка

  • 12.12.18, 13:14

Ще одна перлина Закарпаття! Домашній музей Юрія Христенка – сенсаційна колекція ливарної промисловості Австро-Угорщини! Це зібрання міжнародного рівня! Однак, цій збірці загрожує небезпека. Чи зрозуміє це міська влада Ужгорода? Привертаємо увагу!

В самому центрі Ужгорода, біля підніжжя Замкової гори, розташувався будинок з гарним черепичним дахом, що нагадує китайську пагоду. Мене зустрічає господар та проводить у затишний двір. З двору потрапляємо до легкої споруди, що пристосована під виставковий зал. Колекція виробів з металу вражає! У мене особисто склалося враження, що чавун – ще один з дорогоцінних металів.

-Коли і як виникла ідея започаткувати колекцію декоративно-вжиткових виробів з чавуну? – запитую у власника експонатів, Юрія Христенка.

  • Свого часу, в 2000-му році, ми відкрили кав’ярню. Ці речі починали збирати для оформлення інтер’єру кафе, щоб відтворити обстановку старого Ужгорода. Пізніше це переросло в хобі, захоплення. Я почав цікавитись історією, походженням цих речей. Так, якщо  вироби з заліза кельти почали виробляти на Закарпатті ще в останній чверті першого тисячоліття до н.е., то в ХVIII-XIX століттях Закарпаття стало одним з центрів ливарної промисловості Австро-Угорщини.  Граф Шенборн лише в одному 1813 році на переобладнання залізорудних підприємств витратив 3 700 форинтів (то були великі кошти). А вже в 1840-х роках такі витрати становили понад 15тисяч щорічно. Того часу в чотирьох комітатах краю діяли 16 металургійних та металообробних заводів. Із них п’ять — належали державі, п’ять — власникам латифундій графам Старої, Боткаї, три — графу Шенборну. Власниками інших трьох заводів були капіталісти Фальвін,  Бетлер і Четнекі.                     -То всі ці унікальні вироби походять з майстерень, що знаходились на території нашої області?
  • Так, – у великих містах Європи – у Відні, Будапешті та інших – в магазинах були каталоги чавунних виробів, наприклад, пічок, в яких на кількох мовах описувалась сама піч, кубатура приміщення, яке вона здатна обігріти, ціна доставки її залізницею. Відома на сьогодні фірма – виробник печей Йотул значно молодша, ніж закарпатські майстерні. Хто знає, якби інакше склалась історія – можливо, Закарпаття і сьогодні експортувало б  вироби з металу по всьому світу.
  • Крім того, що печі, праски, підсвічники, дзвіночки, люстри зроблені якісно та мають ужиткове значення, вони неймовірно декоративні. Кожен виріб – витвір мистецтва. Не віриться, що з громіздкого чавуну можливо створити подібні шедеври.
  • На жаль, секрети виробництва та вміння роботи з металом у нас втрачені. Тому подібні вироби мають виняткову історичну цінність.
  • У мене одного склалось враження, що ваша неймовірна колекція з кількох тисяч експонатів в центрі міста, під Замковою горою – готовий музей, унікальний туристичний об’єкт? А які ваші стосунки з очільниками міста, нинішніми та попередніми?
  • Цікаве питання. Попереднім головам міста я неодноразово пропонував виставити свою колекцію у великих приміщеннях, доступних для екскурсій, відкритих уроків тощо. Пропонував я це робити за символічну плату, або навіть безкоштовно. Як я зрозумів, міську владу цікавили інші, більш прозаїчні речі. Єдине, чого мені вдалось добитись, це те, що у 2006-му році міськрада дала дозвіл на будівництво на моїй території, у дворі, виставкового павільйону, де я міг би розташувати колекцію.
  • Добре, хоч не заважали!
  • Так, але сьогодні події в розвитку. Будинок, в якому я проживаю та знаходиться зібрання, має адресу Ужгород, вулиця Підградська, 27. Квартири номер один та номер два, в якій, власне, я і живу. Цього року квартиру номер один викупила фірма «Максавто». Під час оформлення у нотаріуса квартира номер один дивним чином зникла, а на її місці з’явилось «нежиле приміщення». Потім – як у казці – чим далі, тим страшніше. На місці квартири номер один-«нежилого приміщення» почав будуватись торгово-офісний центр. Треба підкреслити, що будинок має біля ста років, зведений за певними технологіями, тому і ремонту потребує специфічного. Схоже, директора «Максавто» Павла Добоша такі дрібниці мало обходять. Ремонт робиться звичайною бригадою заробітчан за «сучасними» технологіями. Можна сказати, взагалі без технологій. Після «вправної» заміни на половині даху старовинної черепиці бляхою та маніпуляцій зі стінами квартира номер два починає набувати аварійного стану та теж перетворюватись на «нежиле приміщення».
  • А звертатись до міських служб пробували?
  • Звертався, але мої звернення чомусь мали зворотній ефект. Комісія з міськради, побачивши наслідки «перебудови» пообурювалась, але потім, вочевидь, під чиїмось тиском, різко змінила свою думку. Наразі у неї претензії до моїх виставкових павільйонів, дозвіл на встановлення яких я отримав від них же ще в далекому 2006-му році. Тож на сьогодні я повинен займатись не впорядкуванням своєї колекції, а відстоюванням самого права на її існування.

Зі  складним почуттями я повертаюсь з екскурсії в унікальний домашній музей Юрія Христенка.  Більш ніж сто унікальних чавунних печей, кілька сотень дрібніших  експонатів, більшість з яких були ексклюзивними, або випускались мінімальними партіями. На сьогодні це – єдина колекція подібного масштабу. В цивілізованому світі від державних інституцій очікувалось би сприяння в утриманні подібного зібрання, допомоги у музеєфікації.  В наших умовах – просто не перешкоджати та дати можливість колекції дожити до кращих часів. Дивує позиція начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Олександри Зотової, яку я вважав принциповим фахівцем. Ситуація проста, як пісний борщ. Потрібна просто принциповість та незаангажованість. Я не буду нагадувати відомі факти спотворення історичного обличчя міста. Але в даному випадку не бачити кричущих порушень та шукати з іншого боку бюрократичних зачіпок – не личить, шановне чиновництво!

Якщо хтось думає, що щось хоч наближене можна побачити в муніципальних музеях Закарпаття, я мушу розчарувати: нічого, навіть наближеного там не спостерігається. Принагідно, зі слів колекціонерів,  можу розповісти сумну історію колекції металевих виробів Ужгородського краєзнавчого музею. Колись, у не дуже сиву давнину, метал та чавун з запасників Краєзнавчого, готували до виставки. Домовились з одним з ужгородських підприємств для зняття окислів протруїти метал у ваннах з кислотою. Чи щось неправильно пояснили виконавцям, чи оператор під час сеансу протруєння хильнув чарочку та заспав, але деякі експонати «дотруїлись» до стану папіросного паперу. Як розповідали тодішні працівники, ні про які виставки мови вже не йшло, по дорозі додому вони лише молились, щоб експонати доїхали до запасників та розсипались вже там.

Рівень протистояння наростає. Ужгородці повинні з’ясувати для себе, що їм потрібно в історичному центрі Ужгорода – туристична принада – єдина в Європі колекція ливарних шедеврів з древнього Закарпаття, чи точка з ремонту та продажу сільгосптехніки «Максавто». Це ж питання наш журнал буде ставити і до Голови міста – Богдана Андріїва. Місто, яке декларує розвиток туризму як пріоритетний, мало б для себе визначитись, що ми хочемо запропонувати нашим гостям та залишити нашим дітям.

Вадим Логвінов, редактор сайту “Закарпатський край”

Необхідний коментар:

Ужгород може втратити домашній музей Юрія Христенка! Унікальна колекція буде розпорошена, розграбована і просто зникне. Подібних прикладів у сучасній музейній історії чимало. Журнал “Музеї України” звертається до відповідальних осіб з Ужгородської міської Ради: вивчіть ситуацію! Підтримайте ентузіаста-колекціонера, який хоче зберегти історичні скарби для громади!

Адже, місто може отримати ще один самобутній музей, туристичну родзинку, куди підуть люди! Невже це так важко?

Беремо цю ситуацію під журналістський контроль часопису і медіа-групи Українська пресова корпорація.

Сподіваємося на реакцію народних депутатів України!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

 


Єдиний концерт легендарного Анатолія Кочерги!

  • 23.11.18, 12:18

Неймовірний мистецький вечір очікує киян! Єдиний концерт легендарного артиста Анатолія Кочерги!

Співак планетарного рівня, що давно входить до творчої еліти світу, знову дарує свій талант українцям!

Кількість квитків обмежена, і вони щойно виставлені у відкритому доступі! Не пропустіть!

ШОСТАКОВИЧ, МОЦАРТ. Симфонічний оркестр НФУ

14-12-2018 19:00

Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії України

Диригент – ВІТАЛІЙ ПРОТАСОВ

Солісти –

АНАТОЛІЙ КОЧЕРГА (бас)

АЛЛА РОДІНА (сопрано)

Програма:

Д. Шостакович – Музика до кінофільму «Гамлет»

В.А. Моцарт – Симфонія № 14 ля мажор, К 114

Д. Шостакович – Симфонія № 14 для сопрано, баса і камерного оркестру тв. 135

Кочерга Анатолій Іванович – український оперний співак, зазначає Вікіпедія.

Народився у селі Самгородок Козятинського району Вінницької області. Закінчив Київську консерваторію. З 1979 року — народний артист УРСР, з 1983 року — народний артист СРСР. У 1984 році був обраний народним депутатом СРСР 11-го скликання.

 

Лауреат Шевченківської премії 1989 року — «за створення партій в операх „Борис Годунов“ М.Мусоргського, „Дон Карлос“ Дж. Верді, „Милана“ Г.Майбороди у Державному академічному театрі опери та балету УРСР імені Т.Шевченка».

На даний час Анатолій Кочерга разом із дружиною Ліною мешкають переважно у передмісті Відня. Також вони мають помешкання у Києві та Люксембурзі. А. Кочерга не змінював громадянства і залишається громадянином України. За словами самого співака «Я тільки працюю за кордоном. Хоча мені постійно пропонують залишатися за кордоном. А я не хочу. Я їжджу на роботу… На всіх афішах, практично всіма мовами світу написано, що я — з України. І я пишаюся цим»

 

Варто зазначити, що Анатолій Кочерга – мистецька глиба світового рівня! Гріх не скористатися таким унікальним шансом і не доторкнутися до Справжнього…

Анатолій Кочерга – мистецька глиба

  • 21.11.18, 21:41

Гарні новини надходять з Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського! Нещодавно заклад пережив бурхливі вибори ректора, які фактично, стали взірцем для інших вищих навчальних закладів.

Після неймовірних потрясінь, які консолідували викладачів і студентів, переміг Максим Тимошенко, що нині утверджується на посаді ректора славнозвісної Консерваторії. Відповідно, посилена увага до перших кроків Ректора, особливо, кадрових призначень.

Тішить, що Максим Олегович обрав демократичний шлях відкритого спілкування з колективом і суспільством через власну сторінку в Фейсбуці. Що у нинішній злий час є сміливим вибором.

І повідомлення про знакове кадрове рішення.

-Щиро вітаю з поверненням у велику та дружню творчу родину великого баса, випускника Київської консерваторії Анатолія Кочергу!

Підписати наказ про призначення великого маестро радником з творчих питань Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського стало великою честю та радістю для мене.- написав у ФБ ректор НМАУ

Максим Олегович Тимошенко

Я неймовірно гордий від того, що всесвітньо відомі випускники Академії щиро вболівають за долю своєї альма матер та ревно працюють задля її відродження.

З найкращими побажаннями Вам, Анатолію Кочерго, творчої наснаги, легкості та плідної співпраці з неймовірним колективом консерваторії!

Вітаю!

Кочерга Анатолій Іванович – український оперний співак, зазначає Вікіпедія.

Народився у селі Самгородок Козятинського району Вінницької області. Закінчив Київську консерваторію. З 1979 року — народний артист УРСР, з 1983 року — народний артист СРСР. У 1984 році був обраний народним депутатом СРСР 11-го скликання.

Лауреат Шевченківської премії 1989 року — «за створення партій в операх „Борис Годунов“ М.Мусоргського, „Дон Карлос“ Дж. Верді, „Милана“ Г.Майбороди у Державному академічному театрі опери та балету УРСР імені Т.Шевченка».

На даний час Анатолій Кочерга разом із дружиною Ліною мешкають переважно у передмісті Відня. Також вони мають помешкання у Києві та Люксембурзі. А. Кочерга не змінював громадянства і залишається громадянином України. За словами самого співака «Я тільки працюю за кордоном. Хоча мені постійно пропонують залишатися за кордоном. А я не хочу. Я їжджу на роботу… На всіх афішах, практично всіма мовами світу написано, що я — з України. І я пишаюся цим»

 

Варто зазначити, що Анатолій Кочерга – мистецька глиба світового рівня! І підтримка такої людини Академії, його поради, увага до студенства є неймовірно позитивним фактом!

Ректор Максим Тимошенко взяв правильний курс!

Успіхів!

Віктор Тригуб

Відспівуємо Нацмузей Д.Яворницького, чи врятуємо?

  • 18.11.18, 20:39

Рятуємо ДНІМ! Журнал “Музеї України”, спільно з сайтами медіа-групи УПК, продовжує відслідковувати трагікомічно-корупційну оборудку під назвою “вибори директора Дніпропетровського Національного історичного музею ім.Д.Яворницького”.

Ми жорстко включаємося в боротьбу за духовну спадщину українців і повірте, переможемо. Може і не зразу… Досвід великий…

Примітиви з комісії Дніпропетровської облради, з демонстративними порушеннями, обрали директором всесвітньовідомого козацького закладу з унікальними експонатами, якусь напівбезграмотну баришню, яка навіть мотиваційного офіційного листа не може написати без помилок! Всі життєві досягнення тієї сумнівної особи – життя з якимось дрібним грошовитим місцевим бізнесменом, чий бізнес найближчим часом буде досліджено і перевірено, та створення сільського генделика з проросійським змістом.

Відповідно, до всієї тієї активності буде привернуто увагу влади, правоохоронних органів, преси, громадськості…

Є підозра, що з приходом “нового менеджменту” в Національний музей, що зберігає безцінні скарби козацької доби та символічні експонати української нації, будуть розграбовані, підмінені чи пошкоджені унікальні музейні фонди. А це вже нахабний виклик Національній безпеці України, країни, що веде виснажливу війну на Сході, має окупований Крим. Тому журналісти, спільно з кількома Народними депутатами України, готують звернення до РНБО і керівників СБУ. Зрозуміло, сподіваємося на увагу фіскальних органів до “неймовірних економічних” сімейних досягнень родини “нового дирехтора”…

Звернення Президенту України і депутатам Дніпропетровської обласної Ради вже направлено.

Відповідно до “культурного” Закону, рішення конкурсної комісії є остаточним і не підлягає затвердженню жодним іншим органом. Однак, діє Закон “Про місцеве самоврядування”, за яким Дніпропетровська обласна рада має затверджувати керівників комунальних закладів. А ДНІМ є Комунальним закладом облради. Як можна здогадатися, преса і громадськість почне жорсткий тиск на депутатів облради з вимогою не призначати ТАКОГО директора для ТАКОГО музею. Мабуть і не призначать, оголосивши новий конкурс…

У нас є озаріння, що “переможниця” днями напише заяву про відмову від посади директора ДНІМ…

А якщо ні, то після  серії знущальних публікацій і телесюжетів з її прізвищем у заголовку, баришні залишиться одна дорога – до Ізраїлю чи у шоу-бізнес… Фото і скани з Фейсбуку.

І враження відомого громадського діяча Віктор Векленко з ФБ.

ДНІМ
R.I.P.

Отже спектакль під назвою «Конкурс на посаду директора Дніпропетровського національного історичного музею» відбувся.
Від щирого серця висловлюю співчуття Надії Капустіній, Яні Тимошенко, всьому колективові ДНІМ і самому ДНІМ.

Музей був дійсно «закритий», пані Капустіна часто мовчала, певна «совковість» була присутня. Потрібне оновлення? Безсумнівно! Але!
Поставте завдання і дайте грошей. Облуплені бокові стіни, холодні зали, вогкі підвали… Винна Капустіна? А може потрібно було викинути нах… Першину? Бо риба гниє з голови.

Свіжі кадри? Із непідтвердженою трудовою біографією та фейковою рекомендацією? З того, що бачу по музеях країни – проблеми є кругом. Але ось так… Ми – дійсно регіон-лідер.

А знаєте – все відбувається закономірно. Бо місту і області українське і національне не потрібне. Навіть у м’якенькому варіанті. І історія, наближена до реальної, – теж. Фантастичний Пересрачень і легендарний Старий Самар – так. А історія й етнографія – нафіг. Але між ось цими химерами просовувати тезу, як хтось з нами на наших землях уживався, – то ніхто і не помітить. А тих, хто помітить, – не почують. А поверх цієї катавасії, прикритої шароварами й кулішами, гіпотетичними музеями сучасного мистецтва, науки, історії Дніпра, можна тихенько протягувати потрібні месиджі потрібної ідеології.

Так що – шолом, православні!

ДНІМ
R.I.P.
Недосказане

За можливості завжди намагаюся бути об’єктивним і рівно відстороненим. Але ситуація навколо провідного музею області трагікомічна.

Обласна влада спробувала зробити процес прозорим, здійснивши он-лайн трансляцію, але не спромоглася перевірити документи однієї з претенденток, незважаючи на резонансні зауваження ЗМІ. Або не схотіла? Поіменного списку голосувань із зазначеними посадами не бачив. Звідси є два припущення. Або розпорядження «з гори». Або дуже велика особиста зацікавленість.

Було надано три варіанти бачення. Грунтовно-монументальне, романтично-емоційне і ділетантсько-невіглаське. Для того, щоб здійснювати зміни – потрібні гроші. Для ДНІМ – великі гроші. Їх як не було, так і не буде, хіба що розпродадуть цікавинки. Відповідно, зміни мають знову бути на ентузіазмі. Наскільки його вистачить?

Холодні зали, вогкі підвали, потерті вітрини, тріщини на стінах в середині й назовні, маленькі винагороди за велику працю, відсутність виставкових площ, відсутність приміщень і людей, де можна опрацьовувати експонати, в тому числі й сторонніми дослідниками… Це – проблема не тільки ДНІМ, але зараз говоримо про нього. Хто і як це буде вирішувати?

Професійність і розуміння музею необхідні. Інакше йому гаплик. Приклад – гуманітарний департамент ДМР, там ще гірше. Яким би ти не був крутим волонтером чи бойовим офіцером, але вдалих прикладів результативної роботи на адміністративних посадах чи у керівництві комунальними підприємствами майже немає. Дещо аналогічна ситуація, коли відбуваються входження з бізнесового простору.

Впливи. Хто б там що б там не казали, але національна ідентичність міста й регіону під загрозою. Патріотизм і толерантність теж мають межі.

Віктор Векленко

Отож, боротьба за порятунок музею планетарного значення, яким є Дніпропетровський Національний історичний музей Д.Яворницького, триває в режимі реаліті-шоу.

Україна, як завжди, переможе!

Але, за це треба боротися! Приєднуйтеся!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Нацмузей Яворницького – то один з символів України!

  • 17.11.18, 16:21

Презентуємо черговий міжнародний скандал з тихої музейної заводі. Цього разу тихо “корупційно збожеволіла” ціла конкурсна комісія в Дніпропетровській обласній раді.

Ситуація до реготу нагадує подібне шоу в Одесі за часів Януковича. Там тоді гінеколог-риг (!) очолив комісію по культурі (!!!) і просунув директором відомого музею власницю катерінгового кабака. Тоді ми їх “трохи постібали”, притихли…

В Дніпрі ситуація катастрофічна. Тупуваті місцеві бариги просто не розуміють планетарного значення Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д.І.Яворницького. Заклад давно і успішно очолювала одна з аксакалів музейної справи, Надія Іванівна Капустіна.

Біографічна довідка: Працює в музеї з вересня в 1979 р. спочатку екскурсоводом діорами, з лютого 1989 р. — завідуючою сектором науково просвітницького відділу, з 1990 р. – завідуючою відділом науково просвітницької роботи, з лютого 1998 р. – директором музею. Є провідним фахівцем з проблем музейної науково-просвітницької роботи. Саме їй належить ініціатива розробки і впровадження в практику музейної діяльності багатопрофільної программы “Музей и дети”, розробленій у 1991 році і з успіхом діючої в даний час. Н.І. Капустиною була розроблена і творча концепція традиційного музейного свята просто неба “Чисті джерела”.
Автор 3 наукових проектів, 2 з яких отримали гранти Міжнародної Фундації «Відродження». Разом з В.М. Бекетовою є автором проекту і безпосереднім реалізатором проведення першого Всеукраїнського музейного фестивалю «Музей третього тисячоліття» (7-12 листопаду в 2005 р.) За участю Н.І. Капустиної створені: музей історії фінансової служби краю, музей історії Дніпропетровського обласного телерадіотрансляціоного центру, музей історії Обленерго.
Займається викладацькою діяльністю. В Дніпропетровському Національному Університеті, Київському Інституті Культури читає курси: «організація екскурсійно-туристичної діяльності», «музеєзнавство», «етнографічне і туристичне краєзнавство», «історія української і зарубіжної культури», «географія культури».
Нагороджена грамотами і подяками органів влади і суспільних організацій, пам’ятною медаллю Дніпропетровської міськради “За вірну службу рідному місту” (1998 р.), Пам’ятним знаком «За розвиток регіону” (2005), Орденом св.Княгині Ольги III ступеню (2007), удостоєна звання Заслужений Працівник Культури (2004).

Але, обласній Раді такі досвідчені кадри не потрібні!

А далі хроніка з місцевих сайтів і ФБ:

В Дніпропетровській обласній раді конкурсна комісія остаточно визначилася з кандидатами, яких будуть розглядати як потенційних керівників історичного музею імені Дмитра Яворницького. Про це з місця події повідомляє кореспондент Дніпрограда.

Під час сьогоднішнього засідання комісії було вирішено першочергові організаційні питання. Зокрема, прийнято регламент та процедуру голосування. Також присутні члени конкурсної комісії обрали, хто буде головувати під час засідань. Розглянувши пропозиції, було вирішено, що головою стане Вікторія Лук’яненко, начальник відділу аудиту обласної ради.

Після цього комісія перейшла до попереднього узгодження кандидатів на посаду директора музею. Загалом було розглянуто пакети документів від чотирьох осіб: Яни Тимошенко, Віктора Боняка, Юлії Пісчанської та Надії Капустіної. Втім, до наступного етапу конкурсу було допущено лише трьох потенційних директорів. Комісія виключила з конкурсу Віктора Боняка через те, що він не відпрацював три роки в культурній сфері, що згідно із законодавством є обов’язковим критерієм під час відбору.

Наразі претендентами залишилися Яна Тимошенко (керівниця будинку-музею Садиба Дмитра Яворницького), Юлія Пісчанська (власниця ресторану “Гуляй-поле”) та Надія Капустіна (нинішня директорка історичного музею ім. Яворницького).

Варто також зазначити, що дніпровський журналіст Владислав Войцеховський на своїй сторінці у Facebook опублікував допис, в якому йдеться, що Юлія Пісчанська, як і знятий з розгляду Віктор Боняк, не має підтвердженого необхідного стажу роботи для участі в конкурсі. За його словами, кандидатка має лише півтора роки стажу замість трьох, що вимагаються за умовами конкурсу. В коментарях декілька містян висловили сумніви, що людина, далека від музейної справи, зможе реалізувати належну політику управління історичним музеєм. Втім, зауваження журналіста комісія до уваги не взяла.

Їдемо за місто. Співвласниця готельно-ресторанного комплексу Юлія Пісчанська — теж подалася на конкурс. У готельно-ресторанному бізнесі — з 2012 року Має дві вищі освіти — філологічну та юридичну. Серед робіт були і творчі, і керівні — писала сценарії, була продюсером.

Юлія Пісчанська, співвласниця готельно-ресторанного комплексу: «Я багато подорожую, більше ніж 20 років, і це моє хобі —  я відвідую всюди музеї. Я бачу як вони працюють, я бачу як вони працюють зі мною, як з відвідувачем, я розумію, що наш музей — він несучасний. Я думала, може я чогось не розумію, бо це такий центр освіти науковий, щось таке видатне, але теж — ні. Роботи там дуже багато. По-перше, — це налагодити інфраструктуру, якої там немає. Я маю на увазі ті місця загального користування, які мають бути в музеї, або в театрі. Багато що требує реекспозиції, тому що воно не відповідає вимогам часу та вимогам історії. В мене є команда. Я розумію, і всі розуміють, що фахової освіти у мене немає. Я не історик, хоча я гуманітарій. Я зв’язалася з фахівцями, з музейщиками, з істориками, які сказали: “Так, ми готові”. Коли ми говоримо про мою роботу для ресторану, то ми повинні розуміти, що я обслуговую інтереси і функції ресторану, і я розумію, що музей — це не ресторан. Музей має бути таким діалоговим майданчиком для спілкування між активістами і між владою».

Фейсбук: Отже, конкурс на директора Національного історичного музею ім. Яворницького.
Частина 1. Брехня від претендентки мадам Юлия Песчанская (Julia Pischanska) про трудову біографію.
Вимога конкурсу: три роки у сфері культури.
ВІдкриваю трудову біографію мадами Пєсчанської:
1995-96р – Палац культури студентів ДНУ – нормуль (свідки підтверджують півтора роки).
А от далі…далі починаються странності, які я вважаю брехнею.
“Актриса театру “Маски” – пише мадам Пєсчанська. Справа в тому, що “Маски” – народний театр, любительський. Запис у трудовій там не ставлять. Сабж грав ролі другого плану у декількох спектаклях.
Далі. 95-97рр. “фестиваль студентських театрів “Рампа”, адміністратор” – пише мадам Пєсченська у своїй трудовій біографії. Це – відверта і голіма брехня.
Якраз ця згадка про “Рампу” і стала для мене свідченням того, що мадам Пєсчанська бреше.
..справа в тому, що я… був гідом і волонтером на першому фестивалі “Рампа”. Фестиваль, доки не гигнувся (а дарма гигнувся – крутий був фестиваль!) – проводився раз на рік. всі долучені до нього кадри були виключно на общєствєнних началах.
Протягом кількох останніх днів я дзвонив організаторам фестивалю з питаннями: Чи була на фестивалі посада – адміністратор? І чи займала цю посаду Юлія Пєсчанська?
Відповідь: посади адміністратор із занесенням цієї посади в трудову книжку – бути не могло! Не було такої посади.
Із згадуванням Юлії Пєсчанської – теж виникли проблеми. Ніхто не згадав! ..хоча мене, чомусь, пам”ятають усі… І лише, коли одні організатори фестивалю подзвонили іншим організаторам, то ті згадали – да! була така дівчинка тоді ще з дєвічьєй фамілієй – але офіційно і практично адміністратором фестивалю вона не була.
ІТОГО. Трудова біографія мадам Пєсчанської з необхідних трьох років у сфері культури – офіційно може мати лише півтора роки в ДК студентів. Інше – мухляж. Сподіваюсь, хоч один із 9-ти членів конкурсної комісії гляне у трудову книжку мадам Пєсчанської.
Пункт 2. Аргументовані припущення. Ібо “мєня тєрзают смутниє сомнєнія”.
Мої юристи саме з цим пунктом рекомендували бути максимально обережним. Бо Мадам Пєсчанська в попередньому пості вже натякала – тіпа, фільтруй базар, бо я Пєсчанська, маю юридичну освіту, засудю, єслішо. Я фільтрую базар – і отвєчаю за нього. Але промовчати і не поділитись сумнівами не можу. В загальних словах це буде так. В попередньому пості побачили, хто підтримує кандидатуру мадами Пєсчанської? Пряма лінія від цих людей до відомого в Дніпрі бізнесмена, колекціонера худойжествєнного іскуйства і історичних цінностів – очевидна? Чи довірите ви ключі від історичних цінностей комусь із вище вказаних?
Пункт 3. Аргументовані припущення з мінімумом сомнєній, бо на основі фактів. А що, власне, зробила мадама Пєсчанська для розвитку української культури, з того часу, як змінила дєвічью фамілію на прізвище одного з власників крутої торгової марки?
В своєму мотиваційному листі мадама Пєсчанська пише про “новий дискурс”, “формування свідомості громадян на історичних прикладах”, “Дніпро – форпост України” і т.д. – і посилається на “власний бізнес: готельно-ресторанний комплекс “Гуляй Поле”. Очевидно, що на прикладі цього проекту мадама Пєсчанська має показати – як вона буде все то впроваджувати в Національному історичному музеї, виходячи з досвіду культурно-ресторанного “ГуляйПоля”?
Ну, що? Пішли на сайт “ГуляйПоля” мадами Пєсчанської?
http://g-p.dp.ua/entertainment/
Все- російською мовою.
Карта – як доїхати? Єкатеринослав – проспєкт газєти Правда.
О! Тут же посилання на сторінку завєдєнія у забороненому в Україні “ВКонтантє”.
І наостанок – моє улюблене.
Пам”ятаєте? «Инда взопрели озимые. Рассупонилось солнышко, расталдыкнуло свои лучи по белу светушку. Понюхал старик Ромуальдыч свою портянку и аж заколдобился»

А тепер – раздєл “Развлечения” в “ГуляйПоле”:
“Забавы и потехи для почтенных гостей ГП:
На вольной территории и забавы вольные:
На память о гулянке – фото с Батько Махно, да на тачанке!
Для шпаны беспризорной (пока маменька с папенькой трапезничают) на дворе – ребячий городишко!
Музыка заедрическая, а к выходным и музыканты форменные, издающие музыку доподлинную!
Танцы в дозволении!
За столом для компании – разрешено горлопание! Для сего и «ГОРЛОПАННИК» имеется!
Шоб азарт с куражом свой пресечь — имеется «Игральная картечь»!
Обход территории! По сосновому бору гуляние!
Заглядывание в дупла печей русских!”
Є ще питання – чому я достібався до мадами Пєсчанської?
Хто не зрозумів – заглядивайтє в дупла русскіх пєчєй!
..все це хотіли зробити без шума і пилі…
Єдине, що міг зробити – винести це в публічну площину.
І виніс!
…а тепер – нехай розпочнеться хайп!

Влад Войцеховский

(Пісчанська пройшла. 5 голосів. Фарс відбувся. Об’єктивно представила найгірший проект. – повідомив Влад у ФБ).

“Одна з кандидаток на посаду директора Дніпропетровського історичного музею надала недостовірну інформацію про досвід роботи. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши офіційні документи, подані до відповідної конкурсної комісії.

Зокрема, в автобіографії Юлія Пісчанська вказала, що з 2011 року і по теперішній час працює продюсером в ТОВ «Горизонт-Фільм». Водночас, за даними відкритих реєстрів, ТОВ «Горизонт-Фільм» було зареєстроване в Ялті лише у 2012 році.

 

Крім того, за інформацією отриманою Дніпроградом з обласного Управління ДФС, «Горизонт-Фільм» в процесі своєї діяльності не нараховувало доходів громадянам, а отже жодного офіційно працевлаштованого працівника не мало і не має.

Ймовірно, щоб додати ваги та значущості власній кандидатурі та перемогти у конкурсі більш досвідчених в музейній справі конкурентів, Юлія Пісчанська вирішила «прикрасити» свою автобіографію, вказавши в переліку займаних посад неправдиві дані.

Нагадаємо, що у відповідності до Закону про культуру кандидати на посаду такого рівня крім володіння українською мовою та вищої освіти повинні мати щонайменше трирічний досвід роботи на керівній посаді в органах державної влад та місцевого самоврядування або  організаціях різних сфер власності, а також стаж роботи у сфері культури не менше трьох років.-http://dniprograd.org/2018/11/14/kandidatka-na-posadu-direktora-istorichnogo-muzeyu-falsifikuvala-stazh-roboti_73207

На посаду керівника історичного музею імені Дмитра Івановича Яворницького претендують три кандидата: діючий керівник закладу Надія Капустіна, керівник  будинку-музею «Садиба Дмитра Яворницького» Яна Тимошенко та рестораторка Юлія Пісчанська.

Конкурс має відбутись 16 листопада. За процедурою можна буде спостерігати на сайті обласної ради.

Орина ВАЩУК”.

До речі, відео засідання на сайті облради чомусь недоступне…

Нацмузей Яворницького – то один з символів України! Справжня скарбниця історії Українського козацтва! Співласниця генделика з далекої сільради, яка бувала в музеях хіба іноді, на екскуріях, не здатна не те що очолити, а навіть зрозуміти значення подібного закладу!

Говорити про взаємодію з високопрофесійним колективом, про реставрацію, збереження фондів, розвиток, ремонти з випадково призначеною бізнес-дамою, даремно витрачати час. Будуть пресові скандали і “мочилово”. Журналісти гарантують!

В цій ситуації музейники, громадськість, козацтва, патріоти України повинні згуртуватися і просто врятувати ТАКИЙ музей!

Що ми і зробимо!

Чергові ГНИДНИКИ! Цього разу з Дніпропетровської облради!

Президенту України Порошенку П.О.

Шановний Петре Олексійовичу!

Журнал “Музеї України” інформує Вас про ганебну ситуацію довкола виборів директора закладу планетарного значення – Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д.І.Яворницького. В результаті дивних інтриг, що на думку громадськості мають певні корупційні ознаки, музей може очолити сумнівна особа без відповідних знань, навиків і головне реального досвіду музейної роботи.

Вимагаємо Вашого особистого втручання, як Гаранта Конституції і ефективних дій для порятунку музею такого рівня! Це національне надбання всіх українців!

У цій ситуації дієві всі доступні Вам засоби… Тож дійте!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Максим Тимошенко: ПЕРЕМОГА!

  • 13.11.18, 20:51

Чесні, жорсткі вибори – основа демократії. В цьому переконався колектив Київської Консерваторії.

Студенти Національної музичної академії України імені П.Чайковського святкують перемогу – після драматичних інтриг, боротьби, обрали нового ректора – Максима Тимошенка!

Відбулося офіційне представлення. Приїхав Міністр культури України Є.Нищук, що оприлюднив наказ про призначення, політики, митці, громадські діячі…

Прийшли майже всі студенти і викладачі.

Зачитали кілька поздоровлень з далекого Китаю, де дуже цінують Академію!

Квіти, вітання…

Нового керівника чекає купа проблем. Аварійний гуртожиток. Аварійна будівля Консерваторії…

Кілька днів тому, на прохання студенства, ще не призначений ректор, у супроводі журналістів відвідав гуртожиток. Умови проживання музичної еліти держави і Європи – неприпустимі. Максим Олегович дав слово виправити ситуацію. Студенти чекають!

З фотоапаратом пройшлися вздовж облуплених, підмоклих стін Консерваторії. Скрізь сітки від шматків штукатурки, тротуар розділений стрічкою – не заходити – можливий обвал…

Це знакова будівля Києва – символ. Центр, Майдан… Навіть уявити важко, що з тим жахом робити, де брати кошти…

Сподіваємося, нова команда зможе! Хоча, буде дуже важко. Особливо враховуючи кризові економічні показники країни, що утримує 800 кілометрів фронту, та серію “талановитих” реформ…

 -Влітку навколо Національної академії розгорнулась цікава драматургія скандалу, яка мені потріпала нерви, – чесно і публічно визнав Міністр культури Євген Нищук, – Але, завдяки конфліктам, реклама академії збільшилась. Скандал розвивався за всіма правилами шоу-бізнеса. Цілі досягнуті. НМАУ отримала легітимного ректора. І це велика відповідальність. Насправді, у закладах культури постійно купа скандалів. У нас можуть бути непорозуміння , амбіції, конкуренція, та ми всі робимо тендітну справу, де є настрій, душа, емоції. І будь які процеси, які відбувалися – ми маємо переводити все в культурний процес і далі працювати…

 

-Для мене велика честь стояти на цій сцені і дякувати за довіру, що дала мені можливість бути ректором. Це не просто довіра – це кредит на майбутнє. Я націлений на виконання своєї програми! – заявив новообраний ректор Національної музичної академії України Максим Тимошенко, – Також хочу подякувати колективу НАККіМ, школі Лисенка, світовим митцям, що мене підтримали , шановному колективу, який показав, що він за європейські цінності, студентству. Ми пройшли 2 тури виборів достойно і бездоганно. Ми вже лідери! Ми – храм мистецтв. Дякую родині, батькові – я їх не підведу. Я зроблю теплу мистецьку атмосферу в академії. Буде багато складнощів, але я буду все робити, щоб змінити нинішню ситуацію. Обіцяю виконати все, що  почав.

Слава мистецтву, новій Академії, професурі, студентам! Слава Украні!

Зал вибухнув оплесками. Відчувається – М.О.Тимошенку вірять і чекають результат. Це надихає і змушує досягати результату.

– Нарешті академія має достойного очільника. Тимошенко отримав великий кредит довіри, тут конфлікту не було – була нормальна боротьба програм. – сказав ректор Національної академії керівних кадрів культури Василь Чернець, – Колектив проявив мудрість і зрілість. Ця зрілість привела до чистої та чесної перемоги. Все буде добре!


Вітаємо Максима Тимошенка і колектив!

Відчуваю, що ще не раз доведеться писати про майбутні, дуже ймовірно, “гострі і драматичні” події, які почнуться найближчим часом.

Занадто багато проблем, конфліктів інтересів, інтриг, вибивання коштів, ремонтів, кадрових рішень, оптимізацій доведеться пройти новому ректору. Після їх подолання і буде справжна Перемога.

Поки маємо перший результат. Вибори.

Віримо і працюємо!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Осокорки: Перемога!

  • 07.11.18, 19:55

Невдовзі на Осокорках з’явиться новий сучасний житловий масив!

7 листопада, відбулось чергове судове засідання, на якому вирішилася доля будівництва нового мікрорайону на столичних Осокорках.

Нагадаємо, проти затверджених міською владою планів виступили так звані активісти ГО «Екопарк», які стверджували, що спірна територія має бути віддана під ландшафтний парк та вимагали скасувати дозвіл на будівництво.

Зазначимо також, що представники цього об’єднання з усіх сил затягували розгляд ініційованої ними ж справи. Не стало виключенням й сьогоднішнє засідання. Спочатку активісти усіляко заперечували долучення до справи документів, які були подані як докази законної видачі дозволу на будівництво. Аргументи щодо того, що дозволи не пройшли погодження у відділі охорони культурної спадщини, не здалися суду переконливими через те, що спірна територія не є охоронюваною.

Зрозумівши, що поразка близько – «екопарківці» спробували затягнути справу в інший спосіб та подали клопотання тимчасово зупинити провадження, допоки немає рішення по справі про заборону будівельних робіт. Це клопотання також було судом відхилено.- пише http://stopcor.org/tyagnuli-tyagnuli-prote-ne-vityagnuli-sud-vidmoviv-aktivistam-ekoparku-dozvil-na-budivnitstvo-novogo-mikrorayonu-zakonniy/?fbclid=IwAR2zQgulRtN_MwXrc6pVz80g6_QeKiyX8b0sVkoh8fuflTVAokDcsVKN8d0

Після цієї невдалої спроби затягування процесу суд розпочав дослідження матеріалів по суті. Були проведені дебати, в яких кожна зі сторін висловила свої позиції, і судді нарешті змогли винести вердикт – будівництво законне. Тож у скасуванні дозволу активістам ГО «Екопарк» відмовлено і невдовзі на Осокорках з’явиться новий сучасний житловий масив.

У голови ГО «Екопарк на Осокорках» – обшук

  • 31.10.18, 13:03

У голови ГО «Екопарк на Осокорках» Олександра Пилипенка – обшук. Спецслужба вилучила у громадського активіста мобільні телефони та ноутбуки. Про це повідомляє одна зі спільнот у Фейсбуці.

Пилипенко та члени його організації неодноразово було помічені у сутичках та заворушеннях навколо будівництва на Осокорках в Києві. Вони позиціонують себе як активісти, які виступають за створення на масиві “екопарку” і вважають будівництво «Патріотики на озерах», яке передбачає благоустрій території та створення зон відпочинку, незаконним.

У вересні цього року,  ГО «Екопарк на Осокорках» навіть презентували свою концепцію майбутнього «екопарку», щоправда, вона більш схожа на віртуальну: там нема жодних розрахунків, плану реалізації, не вказані джерела фінансування, нема підтримки інвесторів….

Розвиток екозони – лище на словах.   Зате у проекті закладені генделики, платні розважальні центри та розливайки. Під виглядом організації ландшафтного парку відбувається банальне «віджимання» території для комерційних проектів.

На запитання журналістів щодо кошторису та фінансування парку, активісти з громадської організації так і не змогли надати чіткі пояснення. До речі, концепція й досі  не пройшла всі необхідні інстанції і не затверджена в КМДА.

Ось саме з таким “сирим” та недолугим  проектом і виступають псевдо-захистники так званого «екопарку» і блокують будівництво нового житлового масиву.

До своїх протестів вони залучають радикально налаштованих молодиків, вдаються до провокацій, псують майно забудовника, розпалюють сутички з використанням фаєрів та димових шашок.

Через активність цієї громадської організації страждають звичайні мешканці Осокорків – вони постійно отримують шквал дезінформації та нервозність. Нещодавно до пікетувальників  долучились і депутати-невдахи, які на платформі «екопарку» розпочали  свою передвиборчу кампанію.

Врешті – решт на цей бедлам звернула увагу Служба Безпеки  України.

Сподіваємось, що після втручання спецслужби  з’ясується вся правда про «екопарк» і забудовники відновлять роботу по благоустрою території навколо осокорських озер.

Жителі Осокорів вже давно  мріють про спокій і  безпеку у чистій та комфортній  зеленій зоні навколо озер.

Р.Новіков

Майбутнє озера Небреж. Результати соцопитування

  • 30.10.18, 08:11

Як показали результати соціологічний опитувань серед мешканців столичних Осокорків, людям не вистачає повноцінної зони відпочинку біля водойми.

Осокорчанам вже давно потрібна екологічна, чиста та безпечна зелена зона з набережною, пляжем та облаштованим місцем відпочику в оточенні живої природи.

Для з’ясування настроїв щодо майбутнього Осокорків, серед місцевих мешканців  з 30 вересня по 6 жовтня 2018 року, представниками ГО «ЕКОконтроль» було проведенено соцопитування.

970 осіб, які проживають поблизу озера Небреж, відповідали на запитання, що підготували екологи. Для отримання найбільш повної та достовірної інформації опитування проводилося в різний час доби й охопило всі прошарки населення.

Жителі Осокорків жваво відреагували на ініціативу і охоче ділилися своїми думками щодо впорядкування території навколо озера Небреж.

Так про що ж запитували у киян і які відповіді почули екологи?

Перше питання – як ви вважаєте, що сьогодні треба робити в першу чергу, щоб зберегти озеро?

Для відповіді були надані такі варіанти: Сподіватись, що міська влада займеться його благоустроєм? – 31% Зобов’язати забудовника мікрорайону прийняти на себе соціальний пакет з облагороджування озера і забезпечення приведення в порядок прибережної території? – 67%

Інше – 0

Нехай все залишиться, так як є – 13%

Друге – чи важливий для вашої сім’ї екологічно чистий, безпечний відпочинок на водоймі?

Варіанти відповідей:

Так – 98%

Ні – 0

Інше – 2%

Третє питання – для повноцінного відпочинку на озері, що б Ви хотіли на ньому побачити?

Варіанти відповідей:

Облаштувати цивілізований пляж – 80%

Дитячі майданчики – 42%

Спортивний майданчик – 27%

волейбольний майданчик – 30%

Поле для пляжного футболу – 22%

Рибальські вимостки – 46%

Куточки з незайманою дикою природою – 38%

Інше – 0

Нехай все залишиться, так як є – 5%

Четверте питання – чи має сенс облаштовування частини озера, створивши на ній екологічний, культурний і просвітницький Центр всього району?

Варіанти відповідей:

Облаштувати набережну – 65%

Для аерації і очищення водойми зробити фонтан – 2%

Зробити Арт театр під відкритим небом (виступ артистів, музикантів, дитячих колективів, проводити тематичні зустрічі, перегляд театральних постановок, літній кінотеатр) – 4%

Екологічний Центр для проведення Зелених Уроків для дітей – 14%

Створити дитячий Яхт Клуб – 6%

Озеленити прибережну смугу.Посадити дерева. Зробити квітники – 56%

Облаштувати Алею Мужності – 22%

Проводити літні дитячі табори – 4%

Нехай все залишиться, так як є – 13%

Як бачимо, переважна більшість мешканців мікрорайону підтвердила своє бажання мати безпечне, облаштоване та екологічно чисте місце відпочинку біля водойми.

Столиця має зручне географічне розташування, практично всі кияни мають доступ до відкритої води: або до Дніпра та Десни, або до численних київських озер.

Але, на сьогодні, через розміщення величезної кількості кафе та ресторанів на узбережжі, постала загроза знищення водної екосистеми.

Олександр Чистяков, лідер ініціативної групи ГО «ЕКОконтроль»:

«Водойма – це живий організм. Для його підтримки необхідний комплексний підхід. Близько 80% столичних водойм вимагають розчищення і днопоглиблення, а також викосу зайвої водної рослинності та зариблення рослиноїдними видами риби з метою природної меліорації. Але, сьогодні на берегах столичних водоймищ побудовані різні «розливайки» та «шашличниці», які своїми «відходами виробництва» явно травлять біосистему».

Отже, перед екологами столиці гостро постало питання як зберегти київські водоймища. Як показує практика, на сьогодні без приватних інвесторів це питання не вирішити.

Восени цього року завдяки допомозі банка “Аркада”, екологи провели зариблення озера Небреж, запустивши туди п’ять тонн коропа, який найкраще очищує воду. Риба досить велика, до 300 грамів. Тому зможе добре адаптуватися в нових умовах і очистити озеро.

А ранньою весною заплановано провести другий етап зариблення. Тож ця водойма невдовзі стане ще й улюбленим місцем для риболовлі.

А після проведення рекреаційних робіт озеро Небреж оживе і предстане в усій своїй магічній красі.

Р. Новіков

«Екопарк на Оскорках»: піар-майданчик для майбутніх виборів?

  • 29.10.18, 03:36

Протистояння на столичних  Осокорках продовжує хвилювати громадськість. Активісти  “Екопарку на Осокорках” намагаються зірвати будівництво сучасного житлового масиву “Патріотика на озерах”,  яку фінансує  АТ АКБ «АРКАДА».

Кілька “професійних мітингувальщиків” вимагають скасування дозволу КМДА  на будівництво житлового масиву “Патріотика на озерах”.

Але, у  банку «Аркада» впевнені в своїй правоті  і кажуть, що всі потрібні документи і дозволи на забудову цієї території є – так що все законно.

Так чого реально добиваються «активісти»? Який ландшафтний парк вони захищають?

Подивимось історію «Екопарку на Осокорках».

Ще у далекому 2005 році, закинута ділянка навколо озер Небреж і Тягле  була передана в оренду  АКБ «Аркада». КМДА офіційно затвердила ГенПлан забудови Осокорків, до 2020 року, який  виставлений на офіційному сайті http://kga.gov.ua/…/1196-detalnijplanteritorijirajonuos

І коли забудовник  почав розчищати занедбану територію, зариблювати озера, виникли «активісти», які захотіли «віджати» територію під виглядом ландшафтного парку.
До процесу підключились депутати та їхні піар-менеджери, які запустили механізм маніпуляції  на базі ГО «Екопарк на Осокорках».

Спочатку  розповсюдили петицію на підтримку «Екопарку на Осокорках».
10.02.2016 – петиція набрала необхідну кількість голосів підтримки і була прийнята до розгляду КМДА,
07.11.2017- активісти розробили план з реалізації «екопарку»  і лише 21.09.2018 офіційно оприлюднили остаточну версію “Концепції розвитку території “Екопарк Осокорки”.  https://ecopark-osokorky.com.ua

До речі, сама «Концепція» потрапила до Департаменту містобудування та архітектури  лише 17.09.2018 року – попереду вибори і для деяких депутатів Київради  ландшафтний парк стає чудовим майданчиком для самопіару.

Зрозуміло, що  доручень щодо підготовки проекту рішення Київської міської ради про внесення змін до містобудівної документації в частині відображення в Генеральному плані “Екопарку Осокорки” до Департаменту містобудування та архітектури й досі  не надходило. Як і не було рішення “Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення “Екопарк Осокорки” Київської міської ради.

Той, хто проходив всі бюрократичні щаблі, знає — це довга і  складна процедура.
Але,  для майбутніх  кандидатів в депутати це виграшний  пункт для передвиборної програми – є чим «пудрити» мізки своїм виборцям.

Для тих, хто ще й досі сумнівається щодо долі своїх майбутніх квартир, повідомляю:  будівництво житлового масиву “Патріотика на озерах”  — законне.

Пропоную провести  аналіз  між концепціями  житлового масиву «Патріотики на озерах»  і ландшафтного парку.

Отже,  будівництво «Патріотики на озерах» проводить ТОВ  “КонтрактБудСервіс”.

Перед тим, як розпочинати будівництво, товариство  офіційно замовило  детальний  план території  (ДПТ є проектною документацією з розрахунками, обгрунтуваннями), узгодило його з усіма інстанціями, затвердило в КМДА і підписало договір з АКБ “Аркада” про залучення інвестицій.

 

В той же час, ландшафтний парк існує виключно у вигляді концепції  – це просто мрії купки проплачених «активістів», які не мають під собою ні  необхідних узгоджень, ні джерел  фінансування.

Що пропонують інвестори житлового масиву? Озеленення території, гармонійне поєднання сучасних житлових будинків, об’єктів інфраструктури з унікальним природним середовищем, інфраструктура (дитячі садочки і школи, заклади торгівлі і розваг), відпочинок на воді, чарівна набережна. Все розвивається  за рахунок інвесторів!

Який інтерес інвесторів? Отримати квартиру за гроші нижче вартості на вторинному ринку. Що отримує Київ?  Паї за землю і розвиває інфраструктуру міста за рахунок інвестицій приватних осіб. Інвестори отримують квартири. А головне — з бюджету міста гроші витрачати не потрібно.

Це звичайна схема розвитку міста у цивілізованих країнах.

В той же час, захисники  “Екопарку”  розраховують, що КМДА виступить замовником проекту ландшафтного парку і виділить з бюджету міста гроші платників податків, на створення  паркової зони і щорічно буде виділяти гроші на його утримання.

Відчуйте різницю у підходах у вирішені міських проблем? Який шлях вибере КМДА? Звісно – інвесторів.

Ось що розповіли тележурналісти – http://podrobnosti.ua/2266386-hto-stot-za-blokuvannjam-budvnitstva-zhitlovogo-masivu-patrotika-na-ozerah-na-osokorkah.html?fbclid=IwAR2Lq23zcC0OREjVaoh5AuViT6zTZAnxSIQaGFfud00i1G-xHceNbFmham0

Отже, «Екопарк на Осокорках» — це звичайна передвиборча піаркампанія  та заробіток “протестувальників”!

А якщо план з ландшафтним парком не затвердять? Тоді на цю територію  зайдуть  інші забудовники.

А поки  «протестувальники» відпрацьовують гроші замовників,  «Патріотика на озерах»  продовжує будуватися і виконувати свої зобов’язання перед інвесторами.

Забудовники впевнені, що суд, який відбудеться 2 листопада буде на їхню користь, поставить крапку для «балагану» навколо озер на Осокорках і люди вчасно отримають комфортабельне сучасне житло.

Так і буде! Купка крикунів не має право зривати  розвиток Києва!

Р.Петренко

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
100
предыдущая
следующая