хочу сюда!
 

Inna

25 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 29-32 лет

Містичне музеєзнавство

  • 07.10.17, 14:54

сеанси екзорцизму, таємні відділи Мінкульту,

мольфари-правники, музейні бої без правил

та підступність Зеленого змія.

Екзорцизм (від грец. ) — процедура вигнання бісів та інших надзвичайних істот з одержимої від них людини за допомогою молитви та певних ритуалів.

 «Тоді привели до Нього біснуватого німого сліпця і зцілив його, так що німий став говорити та бачити» (Євангеліє від Матвія гл. 12 ст. 22)

 і що вилетіли з того біси по велінню Ісуса Христа, вселилися в свиней і вбили стадо свиней навівши їм кинутися зі скелі, і влада бісів над людьми припинилася.

Музеї, як колекції старовинних артефактів, завжди містять незвичайну енергетику. Хто не чув про таємничі нічні звуки та явища у численних замках та старовинних будинках, перетворених на музеї?

Древній Київ в цьому напрямку теж не пасе задніх. Всі знають Національний музей культури та побуту у Пирогові. Але не всім відомо про містичне оточення скансену. Розташований на старовинних монастирських угіддях, пирогівський музей містить масу таємниць та загадок. Поруч з ним та на його території знаходяться підземні келії, залишки печерних монастирів, сліди древніх цивілізацій та кровопролитних битв Другої світової війни.

Тож потужна енергетика місця не могла не вплинути на улюблене дітище академіка Тронька – музей під відкритим небом. На це наклались аури дерев’яних будиночків, звезених зі всієї України – і, от – маємо, що маємо (Л. Кравчук, виступи, 1991р.К.)! Цитуючи корифейку пирогівського музею Лідію Орел – «…музею традиційно не щастить з керівниками…». Різноманітні очільники даного закладу (за окремими недовготривалими винятками) неодмінно скочувались до зловживань різної тяжкості за оцінками Кримінального кодексу. Не інакше – темні сили, що ховаються в надрах пирогівщини та Церківщини спокушали слабких духом керівників та їх найближче оточення.

Отже, дотепним вчинком Міністра культури В’ячеслава Кириленка можна вважати призначення у 2015-му році генеральним директором закладу діючого попа автокефальної церкви (за сумісництвом та владною традицією – власного кума)  – Юрія Анатолієвича Бойка. Не лякайтесь – не того грізного багатодітного регіонала Юрія Бойка (пам’ятаєте – «вишки Бойка»), а його повного тезку, теремківського священника. За задумкою міністра, очевидно, світлі сили, під хоругвою новоспеченого попа-директора, повинні були перемогти – вигнати у Голосіївські хащі темні сили, що перешкоджали розвитку музею. Та не так сталося, як гадалося…

Слабким виявився теремківський батюшка проти підступних демонів, що вгніздилися у болотах та корчах Пирогова. А ще слабшим – його помічники-«хоругвоносці», що на початку прийшли з ним на прю. «Хоругвоносці» чомусь відразу почали нишпорити по музею, але не в пошуках нечисті, а  шукаючи, що погано лежить. Натиривши з нещасного музею, що вдалось знайти, «хоругвеносці» сіли у свої «Порш – Кайєни» та Х-5, та здиміли у невідомому напрямку. А замість демонів з музею за цей час було звільнено більшу частину працівників, на яких тримались основні напрямки діяльності закладу. Також зникла значна частина матеріальних цінностей.  Нечисть отримала першу переконливу перемогу!

Але не таким слабким виявився  піп-директор, щоб відмовитись від подальшої боротьби. Тільки чомусь боровся він з окремими членами колективу та незалежною профспілкою – мабуть, приціл збився. Під свою хоругву батюшка зібрав нових помічників. Ці помічники раптом виявились бувшими зеками, уркаганами, відставними продажними мєнтами тощо (напевно, одночасно з боротьбою о. Юрій Бойко хотів наставити їх на «путь істинний»). Та нечиста сила завдала нового потужного удару, підіславши підступного Зеленого змія, що з давніх-давен водився у місцевих лісах та чекав свого часу.  Скориставшись тим, що на території музею о. Юрій Бойко тимчасово скасував обмеження Великого посту, Зелений змій розпочав свою щоденну роботу з адміністрацією музею. Судячи з усього, його робота мала певні наслідки. Такої кількості безумних рішень та порушень Закону на тверезу голову придумати важко. Я все-таки залишаюсь оптимістом і вважаю, що в тверезому стані керівництво здатне приймати і щось нормальне. Під час тимчасового «просвітлення» було звільнено одного з «хоругвеносців» директора, заступника з науки Ігоря Паньківа, до «заслуг» якого можна віднести пожежу, що знищила один з найцінніших експонатів музею – садибу з села Медведівці. Також наслідком його багаторічної «діяльності» можна  вважати те, що провідні науковці музею та його прибиральники практично зрівнялись по «індексу Гірша»*.

В результаті нетривалої боротьби з домовиками, мавками та іншими фольклорними персонажами, керівництво музею на чолі з попом, судячи з усього, капітулювало та стало на бік нечисті. Інакше не можна пояснити повну деградацію музею як наукового та культурно-освітнього закладу, занепад експозицій, убогість та примітивність проведення фольклорних заходів. На додаток – системне та цинічне порушення трудового та фінансового законодавства. Крім системних пиятик та маніпуляцій з фінансами, при попівщині в музеї увійшли в систему бійки та розправи над незгідними. В 2015 році зі струсом мозку відправили на лікарняне ліжко заступника директора. Цей, 2017,  рік – особливо «врожайний». Спочатку – замах на голову профспілки, наслідком якого стали серйозні травми та перелом руки. А апофеозом ідіотизму стало те, що «права» рука директора , заступник з науки пан Рудюк просто на вченій раді «відправив у нокаут» завідувачку екскурсбюро(!!!). Не інакше – щось пороблено! Логічним продовженням мало бути розірвання контракту та кримінальна відповідальність за «чудеса» адміністрування. Розрив контракту, до речі, вже ініційований Незалежною профспілкою та добігає логічного завершення.

Відчуваючи, що ситуація вийшла з-під контролю (хотілось би зауважити, що Бойко ніколи реально й не володів нею), а музей раз за разом програє безглузді судові позови, у які його втягла нинішня адміністрація, керівництво закладом пішло на безпрецедентний крок: виписало з Закарпаття спеціально навченого юриста- мольфара, чи пак мага, у якого і прізвище відповідне: чи то Магій, чи то Магей. Той повинен був зняти з музею прокляття, виграти безнадійні справи (чи за допомогою магії, чи іншими   мольфарськими засобами) та створити громадську підтримку за допомогою «Клубу закарпатської культури», який він сам і придумав. Але… мольфаром Магей виявився таким само бездарним, як і юристом, а «Клуб..» вкотре програв Зеленому змію – вся його діяльність звелась до організації колективних пиятик на території музею. Так що, на нашу думку, мольфару краще зосередитись на цілительській діяльності та лікувати наговорами чиряки та геморої.

Розумним кроком з боку Мінкульту було б провести щось на кшталт «сеансу екзорцизму» –  вольовим рішенням вигнати з музею весь нинішній «менеджерський склад» на чолі з попом-директором. Приурочити цю подію краще до Свята Покрови – тоді нечисть особливо вразлива і можна з нею легко впоратись. Отже, чекаємо від Мінкульту рішучих дій – нам за ідею гонорару не потрібно. Звільнення – очищення – конкурс, на якому будуть оцінюватись не особистості, а програми розвитку. І у нас буде шанс вдруге похвалити нинішній склад Мінкульту.

Трохи не забув – час вже Міністерству культури розсекретити таємний музейний відділ, якого давно не видно й не чути у музейному житті. Адже, крім Пирогова, нечисті повно і в інших музейних закладах – в Національному історичному, наприклад! Пане Чорногор, вилазьте зі схрону – і до роботи!

Всіх читачів нашого сайту – з наступаюим святом Покрови та Українського війська.

Слава Україні!

h-індекс, або індекс Гірша (Хірша) — показник впливовості науковця, колективу науковців, наукового закладу або наукового журналу, заснований на кількості публікацій та їх цитуваннях.

Індекс Гірша був запропонований американським фізиком Хорхе Гіршем в 2005 році.

 

І. Корсун

 

 

 

Якщо відверто,   я  вже не планував писати про музеї та Міністерство культури – набридло! Я почав писати статті про перепідписання Переяславських угод, про зустріч Іллі Муровлянина з Андрієм Боголюбським…

Але ньюсмейкери з музею у Пирогові уміють створити такий інформаційний привід, який затьмарює своєю оригінальністю будь-які інші теми. Нещодавно, на інтерв’ю у Наталі Влащенко віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко відхрестився від того, що він є віце-прем’єром з гуманітарних питань.  Мушу з ним погодитись – це – не гуманітарні питання, а гуманітарна катастрофа, яку залишив після себе пан Кириленко. Одним з чинників даної катастрофи є піп Юрій Бойко, котрого Кириленко поставив «царювати» у пирогівському скансені.

Регулярні пиятики генерального директора з вузьким колом підлеглих не могли не привести до певної деградації. Музей давно зник з радарів як науково-освітній осередок, відсутні ознаки його кльтурно-просвітницької діяльності. Починає зникати тонкий шар цивілізованості – в закладі процвітає кулачне право. Після побиття голови Незалежної профспілки, (роком раніше відправили на лікарняне ліжко заступника директора), настала черга начальників відділів. Новоспечений заступник з науки Рудюк, за яким, як відомо, не тягнеться шлейф наукових відкриттів та монографій, почав запроваджувати нові методи роботи з підлеглими.

0

Комментарии