мисливська корогва

До редакції журналу “Музеї України” надійшов лист від наукового співробітника Кіровоградського обласного художнього музею Т.Ащеулової. І кілька фото. До нашого часу дійшло лише кілька козацьких корогв, які зберігаються в музеях України та запасниках музеїв Польщі і Росії.

“Мисливська корогва невідомого українського майстра ХVІІІ століття- один з найунікальніших експонатів козацької доби. Вона представляє собою двосторонній олійний живопис на полотні, що натягнуте на справжні оленячі роги.

З обох боків корогви зображені епізоди з життя святих. З однієї сторони полотна зображений Євстафій Плакида – римський полководець, якому, за легендою, під час полювання між рогів оленя, якого він переслідував, явився образ Христа. З другої сторони – Св. Домнікія, яка вважається уніатською святою та Св. Іаков, який відноситься до православ‘я. Цей парадокс свідчить про те, що українські народні художники в своїх творах поєднували уніатських і православних святих. Свідоцтвом цього є саме це зображення.

Святий Євстафій вважається покровителем мисливства. Очевидно, що ця корогва колись була обов‘язковим атрибутом для парадних виїздів на полювання.

Корогва потрапила до фондів нашого музею в 1946 році з Львівського історичного музею як козацький прапор. Після реставрації в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України твір експонувався на Всесоюзній виставці “Реставрація музейних цінностей в СРСР” (Москва, 1984р.), де викликав велике зацікавлення фахівців та любителів мистецтва”. – пише Т.Ащеулова.

Зауваження скептиків про належність шедевру комусь із польської шляхти, опитані нами експерти відкинули. Художники, які писали для польських вельмож, консультувалися з католицьким духовенством. Ця корогва має всі ознаки православної ікони. Хоча, це вже тема для наукової дискусії професіоналів.   Ймовірно, корогва була виготовлена до якогось свята чи візиту когось з козацької старшини, до маєтку одного з тодішньої знаті. Оленячі роги у ті часи дуже цінилися, виконуючи роль магічного оберега. Особливо, якщо оленя вполював господар чи гість. Можливо якийсь отаман чи Гетьман, вполювавши оленя, через кілька місяців отримав на згадку роги, перетворені в корогву. Зрозуміло, що та людина займала дуже високу посаду в козацькому середовищі. Тихо прозвучали прізвища Сагайдачного і Хмельницького… Може Мазепа… Але, говорити щось напевно, ніхто не може. Ми маємо короткий опис та фотографії. І цілу купу версій і припущень.

Зрозуміло, потрібне більш ретельне дослідження, бажано із застосуванням сучасної техніки. Треба визначити точну дату виготовлення. Співставити з тодішніми історичними персонажами. Продивитися відомі картини, літографії, книги. Може є десь якась згадка чи зображення…

Зрозуміло, що ця корогва побувала у чиїхось дуже відомих руках…

“Насамперед корогва – це прапор. – пише Т.Ащеулова, – За призначенням вони поділяли на гетьманські – були державними прапорами України і січові – символом війська Запорізького, а полкові – бойовими прапорами козацького війська.

Під час походів прапор завжди майорів на чолі війська. Під час битв біля корогви точилася запекла боротьба, бо втрата прапора для козаків означала поразку. Корогва була одним з найшанованіших козацьких клейнодів. Корогва, як і всі інші клейноди була обов‘язковим атрибутом усіх козацьких ритуалів. У бою та під час найбільших урочистостей гетьманська корогва свідчила про присутність гетьмана. Після винесення корогви із січової церкви починали скликати і проводили раду козацьку. Під час похорону гетьмана за труною несли схилену корогву.

Почесними охоронцями корогви були генеральні, військові, полкові, курінні та сотенні хорунжі.

Корогва входила до складу клейнодів, тобто атрибутів влади козацької старшини, які після відродження в середині ХУІІ століття української державності стали державними символами.

До середини ХVІІ століття клейноди виступали як символ влади козацької старшини. Вони були спільними для городових і запорізьких козаків. У походах вони перебували при козацькому війську, а в мирний час зберігалися у військовій скарбниці.

З 1648 року гетьманські клейноди стають державними символами Гетьманщини. Новообраним гетьманом клейноди надсилались польським королям, турецьким султанам і російським царям”.

Дуже цікаво, що до 1946 року, корогва зберігалася у Львівському історичному музеї. Що сталося у той рік? Велика ревізія музеїв Західної України? Багато чого було вивезено? Ким і куди? Одну адресу знаємо – Кіровоград.

Головне, корогва в Україні.

Взагалі, про сенсаційні речі в музеях Кропивницького, слід поговорити окремо. Будете в тому місті, виділіть час, відвідайте музеї!

Підготував Віктор Тригуб,  “Музеї України”