Марксисти-диктатори: Ленін, Гітлер, Муссоліні…

Всі найбільші вбивці і диктатори ХХ століття були марксистами. Саме вони стали катами країн, де їм вдалося прийти до влади. Лише в Китаї, за приблизними підрахунками, комуністи знищили понад 65 мільйонів людей! А взагалі, жертвами марксистсько-ленінської утопії стали не менше 150 мільйонів чоловік!

Книги Маркса, Леніна, Сталіна, Муссоліні, Гітлера, що потрапили до рук студентів-ідеалістів, дуже швидко змінюються на АКМ. Стадіони перетворюються на концтабори, університетські аудиторії – в катівні…

Масові розстріли політичних опонентів для фанатиків комунізму, є цілком допустима річ. Маємо масу історичних прикладів у різних країнах.

А народний художник України, майстер мікромініатюри, філософ і незалежний історик Микола Сядристий підібрав найбільш яскраві цитати з робіт комуністичних диктаторів.

Книгу Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов” можна придбати у Музеї мікромініатюри київської Лаври, як і поспілкуватися з автором.

А ми публікуємо маленьку главу з книги для масового читача.

ЛЕНИН И ГИТЛЕР О ДИКТАТОРСТВЕ

Советские историки вчерашнего и сегодняшнего дня вместе с коммунистами утверждают, что Сталин (железный ленинец. — Н. С.), став диктатором, отбросил ленинские принципы демократизма при управлении страной. Но это — коммунистическая ложь, которую опровергает своими высказываниями лично Ленин:

«Диктаторская власть и единоначалие не противоречат социалистическому демократизму» (В. Ленин, т. 40, с. 301).

«Воля сотен и десятков тысяч может выразиться в одном лице. Эта сложная воля вырабатывается советским путем. Столько съездов крестьянских и рабочих, сколько было у нас, не было ни в одном государстве. Таким путем мы вырабатываем сознание» (В. Ленин, т. 40, с. 309) (вырабатываем сознание у рабов. — Н. С.).

«Подчинение, и притом бесприкословное, во время труда, единоличным распоряжениям советских руководителей, диктаторов, выборных или назначенных советскими учреждениями, снабженных диктаторскими полномочиями, обеспечено еще далеко и далеко недостаточно» (В. Ленин, т. 36, с. 280).

«…Мнение, будто единоличная диктаторская власть несовместима ни с демократизмом, ни с советским типом государства, ни с коллегиальностью управления. Нет ничего ошибочнее этого мнения» (В. Ленин, т. 36, с. 155).

«Решительно никакого противоречия между советским, то есть социалистическим демократизмом и применением диктаторской власти отдельных лиц, нет» (В. Ленин, т. 36, с. 199).

«Нужно больше дисциплины, больше единоличия и больше диктатуры. Без этого нельзя и мечтать о большой победе» (В. Ленин, т. 40, с. 312).

«Диктатура есть государственная власть, опирающаяся непосредственно на насилие» (В. Ленин, т. 21, с. 31).

«Но как может быть обеспечено строжайшее единство воли? Подчинением воли тысяч воле одного» (В. Ленин, т. 9, с. 272). (Например, воле Ленина или Сталина, Гитлера или Муссолини. — Н. С.).

«Вы ошибаетесь, повторяя неоднократно, что «ЦК — это я» (В. Ленин, т. 52, с. 100; Из письма Ленина — А. А. Иоффе, который, получив критическое письмо от Ленина, во всем разуверится, а в 1927 году застрелится. — Н. С.).

«Фашизм — не доктрина, а метод, способ захвата и удержания политической власти. Фашизм претендует на единовластие. И Муссолини стал его «крестным отцом».

Бенито Муссолини о себе («Жизнь и смерть Б. Муссолини», М. Ильинский, М., «ВЕЧЕ», 2000 г., с. 80).

«В национал-социалистической форме государства титул «фюрер» — самый подходящий». А. Гитлер («Застольные разговоры Гитлера», М., Хью Тревор-Ропер, «Центрполиграф», 2005, с. 363).

«Вся организация общества должна представлять собою воплощенное стремление поставить личность над массой, то есть подчинить массу личности». А. Гитлер («Майн Кампф, «Т-ОКО», 1992 г., с. 373).

«В большом и малом наше движение представляет принцип безусловного авторитета вождя…» А. Гитлер (Там же — «Майн Кампф» — с. 287).

Как видим, Гитлер и Муссолини были полностью согласны с Лениным в том, что при коммуно-фашистских режимах вождями должны быть диктаторы. Причем, все они, включая Мао Цзэдуна, Пол Пота, Чаушеску и др., обожали Маркса, считая себя его последователями.- кінець цитати з книги М.Сядристого.

Нині у світі є кілька країн, де владу монополізували вірні марксисти-ленінці.

Найбільш яскраві – модернізований соціалістичний Китай і карикатурна Північна Корея.

Основа влади – концтабори і масові розстріли. Відповідно, відсутність навіть натяку на якісь демократичні вибори,  елементарних демократичних свобод…

Комуняки, що з них візьмеш…

Зміна політичної системи як у КНР, так і у КНДР та їм подібним комуністичним резерваціям неминуча. Діалектика теорії розвитку…

Інша справа, через скільки років і якою кількістю смертей цей процес буде вимірюватися?

Після того, як я почав писати рецензії і ділитися роздумами щодо книги мого доброго друга Миколи Сядристого, мене постійно питають, як підняти рівень життя України, Росії та інших пострадянських країн, які опинилися під паразитичною владою групи зажерливих кримінальних олігархів.

Відповідь моя проста – Маленька партія снайперів. 10 патронів, 1000 арештів – і в Україні буде порядок! Олігархи – глисти держави, не наїдаються – лише ростуть. Вбий глиста! Ввічливі арешти і вдумливі розстріли бидлоеліти – врятують Україну!

Кілька веселих гасел, гумористична програма Партії снайперів, реально можуть стати дієвою альтернативою як здичавілому капіталізму, так і кривавому марксизму.

Суспільство повинне виробити спосіб самоочищення влади на автоматичному рівні. Кланові еліти, як правило сформовані з представників нетитульних націй, не повинні монополізувати владу, глобалізуючи управління черговою олігархічною групою, що діє закулісно, виставляючи замість себе політичних маріонеток. Типу світового уряду – таємного…

Не потрібні масові розстріли простих людей!

Достатньо 1000 арештів, швидкого чесного суду, КОНФІСКАЦІЇ награбованого. За цією схемою, у будь-якій країні можна навести лад.

Інша справа, хто, як і коли на таке спроможеться? Занадто тонка лінія між демократичним очищенням, вільними виборами, свободою і марксизмом, диктатурою, концтаборами…

1000 періодичних арештів бидлоеліти з конфіскацією є кращою альтернативою масовим розстрілам звичайних людей, які миттєво стають регулярними.

Демократія повинна навчитися захищати свої принципи демократичними методами. Через прозорі, зрозумілі, юридичні механізми. Справедливо. Морально.

Хоча, Справедливість і Мораль є ще більшою утопією, ніж комунізм…

Наведений текст є авторськими роздумами над книгою Миколи Сядристого і особистими пошуками розвитку народів у системі планетарного мислення.

На владу слід дивитися крізь оптичний приціл, а не телевізор!

Цікавить сам процес…

Віктор Тригуб, автор жарту про Партію снайперів