Олег Ляшко вимагає переглянути акт Кабміну по Донбасу…

Народні депутати України обурені дивним рішенням Кабінету Міністрів про план заходів “дружби” з терористами ЛДНР, які за логікою деяких чиновників вже “представляють народ Донбасу” перед державними органами України!

Народний депутат України, Голова фракції Радикальної партії Олег ЛЯШКО дуже обурений появою такого документу!

Радикальна партія направила до Уряду спеціальну заяву з критикою, зауваженнями і чіткими вимогами усунути недоліки і покарати винних у появі такого документу!

“Розпорядження Кабінету Міністрів України №892-р від 31 серпня 2016 року “Про схвалення Концепції Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України” (далі – Концепція) та №8-р від 11 січня 2017 року “Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження” (далі – План заходів) викликали серйозну критику в політичному і експертному середовищі та мали значний негативний суспільний резонанс, зокрема з огляду на їх суттєву невідповідність законодавству України щодо відсічі збройній агресії Росії та подолання її наслідків.

У зв’язку з цим депутатська фракція Радикальної партії Олега Ляшка наголошує на такому.

Протидія збройній агресії Росії проти України, відновлення територіальної цілісності України, захист і відновлення прав громадян України, які постраждали в ході агресії та/або знаходяться на тимчасово окупованих територіях, зокрема в окремих районах Донецької і Луганської областей, є ключовим пріоритетом і визначальним завданням Української держави.

Реалізуючи свої конституційні повноваження в частині визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, Верховна Рада України сформувала чітку правову позиції України з зазначених питань, в т.ч. щодо міжнародно-правової відповідальності Росії як держави-агресора, зокрема ухвалила низку постанов:

Постанову Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором»;

Постанову Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян»;

Постанову Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»;

Постанову Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»;

Постанову Верховної Ради України від 21.05.2015 № 462-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод»;

Постанову Верховної Ради України від 11.12.2015 № 892-VIII “Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, Європейського Парламенту і парламентських асамблей міжнародних організацій щодо продовження та посилення санкцій проти Російської Федерації за організацію терористичних актів в Україні”;

Постанову Верховної Ради України від 18.02.2016 № 1014-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України».

Кабінету Міністрів України слід принципово враховувати, що основна відповідальність за ситуацію на окупованій території згідно з міжнародним правом лягає на державу-агресора, яка зобов’язана забезпечити дотримання прав людини та створити умови для повноцінної життєдіяльності населення. Така правова позиція закріплена, зокрема, у низці Резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи, що визнали російську агресію проти України.

Водночас, захист прав громадян України, які постраждали в ході агресії та/або знаходяться на тимчасово окупованих територіях, зокрема в окремих районах Донецької і Луганської областей, залишається також пріоритетом і завданням держави.

Згідно частини третьої ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, в т. ч. при прийнятті обов’язкових для виконання актів Уряду – постанов і розпоряджень.

Отже, зазначені вище постанови Верховної Ради України мають бути концептуальним підґрунтям для вироблення і прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних актів, що стосуються реалізації засад державної політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, які визнані Верховною Радою України тимчасово окупованими територіями.

Однак, проведений нами аналіз положень розпоряджень Кабінету Міністрів України № 892-р від 31 серпня 2016 року та № 8-р від 11 січня 2017 року та затверджених ними Концепції і Плану заходів свідчить про їх невідповідність законодавству України, у т. ч. зазначеним постановам Верховної Ради України.

Як кричущі приклади принципової невідповідності можна навести такі:

у Концепції вживається поняття “збройний конфлікт”, що суперечить постановам Верховної Ради України, в яких дається принципово інше правове визначення – “збройна агресія”, яке адекватно відображає ситуацію, що склалася на сході України внаслідок збройної агресії Російської Федерації і створених нею терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР»;

у Концепції жодним чином взагалі не відображена міжнародно-правова кваліфікація Росії як держави-агресора, яка розпочала збройну агресію проти України в лютому 2014 року. І що саме збройна агресія Росії, діяльність підтримуваних нею терористичних організацій на територіях Донецької та Луганської областей та скоєні ними злочини проти людяності і воєнні злочини, які призвели до особливо тяжких наслідків, стали причиною виникнення гострої кризової ситуації на сході України, а не бідність, складна демографічна ситуація та застаріла структура економіки (як це зазначено у Концепції), оскільки зазначені чинники притаманні всім областям України, а не лише Донецькій та Луганській областям;

у Плані заходів відсутні положення, в яких було би зазначено, що окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей є “тимчасово окупованими територіями”, як це однозначно визначено у постановах Верховної Ради України. Натомість, вживається беззмістовна у правовому сенсі термінологія щодо “території окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження”, з якої не є зрозумілим, з яких саме причин органи державної влади та їх посадові особи не здійснюють свої повноваження на окремих територіях Донецької та Луганської областей;

пунктом 13 Плану заходів передбачається сприяння проведенню “народної дипломатії” з метою підтримки постійного діалогу безпосередньо між різними групами громадян, що проживають по різні боки лінії зіткнення.

Водночас, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, як це визначено у постановах Верховної Ради України, діють “незаконні збройні формування, керовані, контрольовані і фінансовані Російською Федерацією” та “російські окупаційні війська”. Тому викликає глибоке нерозуміння та справедливе обурення положення про проведення “народної дипломатії”, зокрема організацію діалогу між представниками громад щодо вирішення спільних питань, що пов’язані із забезпеченням розв’язання гуманітарних та інших проблем місцевого характеру, в умовах окупації незаконними збройними формуваннями і російськими окупаційними військами;

крім того, очевидно, що залучення представників міжнародних організацій (як це передбачено у пункті 13 Плану заходів) з досвідом медіації з метою мирного врегулювання конфліктів, започаткування діалогу між особами, що проживають на неконтрольованій та контрольованій території, можливе тільки після звільнення тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей від незаконних збройних формувань та виведення російських окупаційних військ, а також відновлення конституційного ладу і порядку на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи вищевикладене, депутатська фракція Радикальної партії Олега Ляшка вимагає вжити невідкладних заходів для перегляду розпоряджень Кабінету Міністрів України № 892-р від 31 серпня 2016 року “Про схвалення Концепції Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України” та №8-р від 11 січня 2017 року “Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження” з метою їх приведення у повну відповідність до норм законодавства України, у тому числі положень зазначених постанов Верховної Ради України, а також відповідних рішень РНБО та Указів Президента України.

Також вимагаємо провести службове розслідування щодо підготовки зазначених розпоряджень КМУ, що не відповідають законодавству України щодо відсічі збройній агресії Росії та подолання її наслідків, та притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності.”

Сподіваємося, чиновники зрозуміють свої помилки і будуть працювати в інтересах народу України, а не терористів!

Єгор Малахов, журналіст