"По ту сторону Луны"

  • 10.03.16, 22:05

Фильм Леонида Канфера "По ту сторону Луны"

Три дня из жизни отдельной роты сепаратистов в ЛНР: перед боем -- во время боя и после боя. История молодого парня и его первого боя -- как пропаганда приводит в окопы.

Сама фильм ещё не смотрела... но уверена, что Канфер снял всё как оно есть.

Леонид Канфер был специальным корреспондентом телеканалов НТВ, ТВ-6 и ТВЦ в Минске. Осенью 2007 года журналист стал личным советником Рамзана Кадырова по вопросам средств массовой информации, но покинул этот пост меньше чем через полгода.Леонид Канфер посвятил несколько лет своей жизни работе в Чечне. Он взял интервью у бывшего милиционера и ветерана боевых действий Владимира Виноградова и представил на суд зрителей фильм «Как я ездил в Чечню». (Читать оригинал: http://www.vokrug.tv/person/show/Leonid_Kanfer/)

Иду смотреть. 

Шо там у москалей

  • 29.02.16, 17:35

Сегодня Москву шокировала история няни-убийцы, которая жестоко убила трехлетнюю девочку, а затем пошла с отрезанной головой к станции метро и выкрикивала "Аллах акбар"

http://www.kp.ru/daily/26499.5/3367527/

http://112.ua/avarii-chp/v-moskve-u-stancii-metro-zhenshhina-s-golovoy-rebenka-ugrozhaet-vzorvat-sebya-295019.html

Пару дней до этого произошла массовая драка с участием чеченских и русских солдат

http://obozrevatel.com/abroad/14230-v-chechne-v-voinskoj-chasti-proizoshla-massovaya-draka-s-uchastiem-mestnyih-i-russkih-soldat.htm

http://ura.ru/news/1052241719

...Ведь в мире всё закономерно:
   Зло, излученное тобой,
   К тебе вернется непременно!

                                (Омар Хайям)


Ну и немного русской мудрости. 

Беду скоро наживешь, да не скоро выживешь.
Одна беда не докучит, а докучит, так и научит.
За недобрым пойдешь — на беду набредешь.
Чужую беду руками разведу, а к своей и ума не приложу.
Чужую беду не посоля уплету, а свою и подсахарив не проглочу.
Чужую беду я водой разведу, а на свою беду сижу да гляжу.
В беду попасть скоро, а выйти долго.
Беда не так страшна, когда есть друзья.



Рецепт кексу

Знайшла чудовий рецепт кексу, не можу не поділитися. Одним пострілом вбиваємо купу зайців. 

1. Утилізуємо старе варення

2. За невеликі кошти отримуємо смачний продукт

3. Забиваємо ротики домашнім ненажерам

Нам потрібно:

1 стакан варення (бажано мілкої фракціі без великих цілих плодів)

1 ч.л. соди

1 яйце

0,5  стакану цукру 

1 стакан кефіру (нежирної сметани)

2 ложки олії 

2 стакани муки

Горіхи, ізюм, мак, цитрусова цедра все додається по бажанню, можна все разом. 

Любов додавати обов'язково, бо без неї нічого не вийде. 

Отже, любі друзі! 

Ліземо в погріб (на балкон, в тумбочку) дістаємо найстаріше варення. Якщо воно почало трохи загравати до вас, або набуло спиртового присмаку це тільки плюс. У мене завжди є проблема з поїданням варення. Багато банок залишилось ще від чоловікової бабусі, якої вже немає 7 рочків. Горілку я не жену, а викинути рука не піднімається, бо воно в гарному стані. Я вже спробувала з малиновим желе, перетертою смородиною і абрикосовим джемом.

Беремо миску "з запасом" і виливаємо стакан варення. У варення висипаємо соду і перемішуємо. Варення з содою вступають в дивні відносини і починають з'ясовувати стосунки хвилин 10-15. 

Поки варення гасить соду, ми взбиваємо яйце з цукром і туди додаємо кефір (сметану). Ніжно перемішуємо варення з содою і отриману суміш. Так само ніжно додаємо мукички. Не забуваємо додати горішки (ізюм, мак...). 

Змащуємо форму і випікаємо досить довго при 180 (людоньки, де на клаві кнопочка "градуси"?) Час випікання залежить від товщини кексу. Я печу в формах для хлібу 60-80 хвилин. Форми наповнюю до половини. Саме головне не пхати носа в духовку, поки тісто не підніметься і не зафіксує форму. Якщо впаде, то торба... кекс не секс! Тісто впало - все пропало. Готовність перевіряю дерев'яною шпажкою. 

Кекс виходить насиченого смаку і приємно-вологий.

Смачного!


Мої скарби

  • 07.02.16, 19:47

Моя бабуся Коцюбинська Феодосія Пилипівна залишила мені в спадок найдорожчий в світі скарб. Деякі речі вона і сама отримала від своєї матері, а потім передала їх мені. А я передам своїм онучкам ... дай Боже моїм синам доньокprey prey prey ... і дай Боже мені дожити smile . Це лише частина, що зберігається у мене. Ще частина у моїх батьків.

Почну вихвалятись draznilka .

Це рушники, для яких бабуся спочатку виткала тканину, а потім сама ж вишила і зв'язала мереживо. В кожній частинці зберіглася її душа і я її, повірте, відчуваю на дотик.

Цей рушник просто обожнюю. 

Це, я так думаю, найдавніший рушник, тканина груба і нитки вже втратили яскравий колір.

А цей порівняно молодий (десь 1968-69рр), вона вишила його для свого сина (мого дядька), коли той служив на флоті. Чому він не у дядька? А тому, що я просто взяла і забрала, бо захотіла, а він був не проти. uhmylka

А це дві доріжки, що зроблені її діамантовими ручками. Маю наміри забрати з села ще пару. Навіть не забрати, а врятувати. В селі вони лежать у софці (величезна скриня з дубу), бо не модні. Софку я вже теж "забила", але вона дубова і здоровенна, треба буде їхати з причепом. У бабусі була вірна подруга Мотря, у них був один станок на двох. Я годинами спостерігала за тим, як вони чаклують, підбирають нитки і народжують нові і нові квіти. Село над Дністром, на їншому березі вже Молдова, ось і орнамент здебільшого яскравий і квітковий

Найдорожчий мій скарб. Перша сорочка моєї прабабусі, отже їй більше 100 років!!!

Все шилося вручну, стіжок до стіжка.

А це сорочка баби Мотрі. Вона мені її віддала ще за життя. Я була підлітком і баба Мотря мені її просто подарувала, може передбачала, що діти після її смерті все продадуть... і хату, і рушники, і коври, і станок. А новий господар Грішка спалить станок в печі. Сука.... Коли я останього разу була у селі (проводжала бабусю до раю), то першим ділом спитала за верстат і мене вбили... Так мені здалося, що я на мить померла, коли почула про нього, спаленого в печі. 

Ніколи нікому не продам ці речі, бо це для мене як продати душу.

Нотатки собаки, що на мить втратила удачу

Давно я не писав, але повірте, на те була вагома причина. Багато з вас вже й забули шикарного кобеля з добрими і чесними очима та м'язистим молодим тілом. Так трапилось, що ще на початку осені це тіло потрапило під колеса здоровенної хреновини і отримало ушкодження ледве-ледве сумісні з життям.

П'ять днів я лежав в парку і подихав... п'ять днів в компанії зелених мух ...п'ять днів очикування суки з косою... І ось, зібравши всі сили і собачу волю в лапи, втягнувши в дупу випавші тельбухи, я добрався до свого будинку. 

Home Sweet Home! Ми зустрілися з нею поглядами. Вона дивилась на мене заплаканими і змученими від очикування очима, я - сповненими надією, що тепер точно не здохну. Нашу зустріч перервав її чоловік: "Бл.ть! Це що наш Тофік?" Так, це був я... 

Я був в такому вигляді, що висувалась пропозиція мене приспати і відпустити до собачого раю. Попередній огляд дав такий результат: відкрита рана на лапі, зламаний таз і ребра, здоровенні сині яйця і трошки випавша кишка... і все це в лайні і блювоті. Зелені мухи вирішили мене не залишати і ми приповзли всі разом.

Тіло обмили і залишили в спокої. Тут дуже до речі згодилося навчання у ветеринарному техникумі старшого сина моїх господарів. За годину було призначене лікування і подаровані досить значні шанси на одужання під науковим гаслом "Заживе як на собаці". 

Також хочу виразити велику подяку місцевому Айболиту http://narod.i.ua/user/520757/ Його поради дуже допомогли у лікуванні мого сечового міхура, що майже місяць не хотів тримати при собі вологу. В ветеринарних довідниках запропоновано три шляхи подолання нетримання у собак: медикаментозний, операція і евтаназія. Третій варіант мене чомусь не приваблював. І взагалі, що за методи вирішення проблем?

Після аварії я вже майже прийшов до норми. Трохи не слухається задня лапа, але я вже звик і навіть отримав з цього вигоду. Якщо раніше я бігав за котами раз-два-три-чотири, то тепер швидше 1-2-3...1-2-3... 

Я, як і раніше, знаю своє місце і сплю за шторкою...

А це я прийшов з прогулянки і мене чомусь назвали сукою. Я не винен... воно мене чомусь приваблює і, якщо хтось не в курсі, то це до грошей.

Всім людям бажаю в Новому році здоров'я, грошей... і не бути суками.

Флешмоб про красивых дядь

  • 09.12.15, 22:28

Не могла их объединить с ними http://blog.i.ua/user/6314888/1757244/ в одну заметку. Решила спеть оду и нашим украинским мужчинам. 

Иван Миколайчук

Владимир Талашко

Богдан Ступка

Алексей Горбунов

Есть ещё много достойных, но эти просто боги. Трое первых у меня вызывают огромное уважение как личности и таланты, а Горбунов пАдлец просто хорош чьёрт бабьери smutili.