Весна. Писати не хочеться, але щоб ви не думали, що я перестала худнути і почала знову їсти тортики, то от вам мій черговий звіт. Він вам може і не треба, але треба мені. Така фішка публічного похуданія.
Вага потроху тане, але так потроху, що аж бісить. Розумію, що так і має бути, та хочеться швидше.
Вчора до старшого сина приходив дружбан. Дуже розумний хлопчик, вчиться в медунівері в Берліні. Перед цим бачила його бабулю, вона дуже схудла. Казала, що внук розробив їй дієту.... Ну я ж звісно впала йому на вуха. Виявилось, що у нього є якась німецька програма, що розробляє дієту конкретно для кожного. Задаєш початкову вагу, бажану вагу, продукти які ти любиш, продукти які ти не любиш, ще щось і та програмка видає меню. На вихідні напросилася в гості до його мами, вона теж сильно схудла. Ну як напросилася... Подзвонила і вона з радістю мене пригласила на каву...тим паче, що живуть вони через три хати від нас, але зустрічаємось ну дуже рідко. Вона пізно їде з роботи, я рано вже в хаті. От знову пишу багато дурних букв ні про шо, а ви вимушені читати. Вибачте, я така. В житті можу мовчати сутками, а тут балакуча, як....як....як той ящик.
В цей день ще сусідка принесла моєму сину кицьку на стерилізацію. Сина купив інструменти, препарати і ще купу всього на купу грошей і задумав трохи підробляти на сусідських котах, та на тих сусідах грошей не заробиш, але меду у нас вже більше ніж у бджіл. За дві кицьки дали дві 3-х літрові банки. Меду підігнали бабулям і самі тріскаємо....але я не дуже, бо мед зайві калорії, хоч і корисні.
Ну про шо я? А! Якраз, коли прийшов дружбан, принесли кицьку. І от мій оперує, а той в асистентах. Картинка для мене, як для мами, дуже приємна. Зразу скинула фотку його мамі і швидко домовились про каву.
Ось вони:

Весна наче вже стукає в двері і точно вже б'є у голову. Хочеться робити якісь перестановки в кімнатах, рятувати світ і придумати нову зачіску. Худнути хочеться ще більше ніж на початку, але воно виходить все повільніше. Але ж виходить!
Не сказати, щоб я сильно вже стараюся. Фітнесом займатись ніколи, бігати не хочеться... Едине, що добре вдається так це трохи закрити рота. Хліба і цукру не їла з 28 січня і, якщо чесно, не дуже страждаю.
На сьогодні я худну рівно місяць.

Итак, снова я. Терпите меня, я все еще не сдаюсь. Вес снижается, но уже со скоростью чепыряхи. Худею в основном за счет уменьшения калорийности. С 28 января умяла 3-х литровую банку квашеной капусты и начала следующую. Столько капусты не ела наверное в своей жизни никогда. Если увидите ник "Коза", знайте, это бывшая Муха-ха-ха.
Взвешиваюсь утром в одно время. Сегодня вот:

Думаєте я здалася?! Ні. Я маленькими кроками йду до мети. Мета моя поки не змінилася, хочу схуднути і влізти в свої любимі штани. В нелюбимих вже застібнулася молнія і це мене несказанно тішить.
За цей малий проміжок часу, я вже вивчила корисні продукти, добре знаю дні, коли в АТБ морква по акції і дякую собі розумній, що восени наморозила купу овочей і грибів.

...было 40 дней как ушел Doppler

Оце вже пару разів натрапляла в політичних замітках на списки в камах. Ви що, вибачте за таку мою російську, йобнулісь?! Вважаєте, що маєте право складати якісь списки? Не тяжка ноша ділити на свій-чужий? Навіть не знаю, що це за перелік, але підозрюю, що за уподобаннями майбутнього президента. Мені от цікаво, що ви цим хотіли сказати?! Список кого?! Розумних? Дурнів? Гидко на це дивитись, нагадує рашку. А тепер вибачте, що не втрималась, але накипіло.
Якщо ви дійсно бажаєте знати приблизний рахунок наступних виборів, то зробіть замітку і знизу додайте опитування з прізвищами кандидатів ...хоча з такими клонами і підходом до діла як тут. Ех ви... списки вони складають

Якщо сьогодні ще буде одна політична замітка, то у тих хлопців, що напишуть,  не встане піська, а у дівчат обвиснуть груди. А хто не побоїться і напише, то ми всі будемо знати, що у вас вже так і є і вам вже пофік. Хто написав раніше, хай вже буде, для вас правило не рахується.
Нє, ну дійсно, давайте встановимо ліміт на день на це трясця. До виборів ще як до неба рачки, а ми вже сі всрали.

 В'язати я вмію, але не маю терпіння. Я взагалі, так мені здається, майже все вмію (ну крім синтезу плутонію в домашніх умовах), але не маю терпіння. Хвилинка самореклами закінчена, тепер про носки. Колись кума (щоб у неї руці не боліли ніколи) нав'язала нам носків. А вони падлюки почали дирявіти на п'ятах. Я їх навіть штопала яскравими нитками, бо вважаю, що штопані в'язані носки надають хаті затишку і певного колориту. І ось коли попротерлися вже латані, я згадала як робила моя бабця.