Мені 16-ти минало...
- 27.09.16, 15:39
Читала ось це http://blog.i.ua/user/390015/1964485/#p7 і згадала про своє
Колись давно-давно було мені 16 років і ось одного разу моя найкраща подруга вмовила поїхати до неї в село. В селі йшло до армії її навсежиття кохання. Щоб зрозуміти чому сталася з нами ця пригода, я приблизно намалюю наш маршрут. Отже, автобусом ми приїхали до районного центру Сокиряни. Далі, щоб добратися до українського села Гвіздівці, необхідно було пішки перейти через молдавське село Клокушна, бо воно апендиксом втулилося на українську територію. На проводи до армії ми збиралися дуже ретельно, бо передбачався цілий ритуал, як дівчина буде давати обіцянку чекати та лити сльози. А щоб ви розуміли на проводи збиралося люду як на весілля і глядачів мало бути десь 300 душ.
На дворі були шалені 90-ті...
А тепер представте картину, як з автобуса виходять Аваріядочкамента і Маленькавіра. Не згадаю, як була вдягнена Наташка, але я добре пам'ятаю себе. Джинсовий піджак, юбка максі і замшеві чоботи гармошкою, поверх піджака навколо шиї у мене був намотаний шикарний платок (найшла у бабулі в софці, його вона відклала на смерть, але я забрала собі), у вухах яскраві пластмасові кульчики, а на руках різнокольорові браслети. Окрема тема, то наш причесон. Волосся в обох було довге і густе. Всю ніч ми спали на бігудях, на які були накручені дрібні косички. Потім всю цю саморобну хімію ми збирали в тугий хвіст, але чолку залишали. У Наталі чолка була у вигляді кокону, а моя (висвітлена і налакована) жила своїм життям і при поривах вітру мене трохи зносило назад. Багіні !!!
Ми швидко дочемчекували до кордону, нас без проблем пропустили погранці до Молдови і ми почухали через село. І ось тут саме цікаве! По дорозі ми випадково примкнули до похоронної процесії, бо центральна вулиця одразу виводила нас з села, а їх на цвинтар. Машина з небіжчиком повільно їхала, а позаду йшли родичі і сусіди. Судячи з того, що народ не бився в істериці і вів досить жваві розмови на молдавсько-українській мові, дідок пожив довго на цім світі і відійшов на той плановано і закономірно. За машиною несли кришку чотири парубки, яких, як я здогадуюся, сльозно попросили бо більше не було кому. В той момент, як ці Фет Фрумоси з кришкою порівнялися з нами, вони чомусь забули про дідка і почали нагло з нами загравати. Ми були виховані дівчатка і намагались не звертати уваги на залицяльників, але ті явно не мали наміру здаватися. Ми прибавили в темпі і вже навіть почали бігти і що ви думаєте... хлопці теж прискорилися і разом з кришкою побігли за нами зі словами: "Дівчата, мей куди ви? Давайте знайомитись." Головне, що ніхто не заважав нашому спілкуванню і навпаки ще й підбадьорювали парубків голосними вигуками типу "Лови їх" і "Дівчата, залишайтеся і приходьте на обід". Не кричав тільки дідок у труні. Спасло нас те, що процесія вже мала наміри повертати до кладовища і без кришки ховати ніяк не можна було. Ми знали, що молдавани цікаві люди, але щоб на стільки...
Отака вийшла весела історія з похоронами.
P.S. Хто не мріяв про спідницю йолочку та про світер BOSS, той не знає що таке мрія. Хто не пив молдавського вина, той не знає смаку вина.
33
Коментарі
Allers
127.09.16, 15:54
Ulyashka
227.09.16, 15:55
весело було
ёlkа
327.09.16, 15:56
Вискарион
427.09.16, 16:01
Признайся, джинсы були "Мэвин"?
Вискарион
527.09.16, 16:02
"Не кричав тільки дідок у труні"
прости мене, господі 
НеЖриМоэСало5
627.09.16, 16:03
disu
727.09.16, 16:03
а про проводи парубка що - ми так і не дізнаємось?
НеЖриМоэСало5
827.09.16, 16:03Відповідь на 4 від Вискарион
не мевін,а мальвіни
Міс Марпл
927.09.16, 16:03
disu
1027.09.16, 16:04
уявила цю картіну- в смислі- ваш вигляд,а от доганяючі вас парубки з кришкою гроба...це ващє....нема ні слів, ні-уяви
