Теперь Феликс ещё и нумизмат

Зашел в нумизматичский магазинчик на Подоле и внезапно стал нумизматом. Падкий я на блестяшки, что поделать?



 

 

 

Может, к старости разбогатею? shedevr

Борьба за клиента

Год собирался, всё никак не мог побороть свою лень. Наконец, собрал волю в кулак и пошел на АТС.
Спросил "Где у вас тут с абонентами работают?", нарвался на дежурное "Мужчина, шо вам надо?".
 А надо мне было всего-то отключить к чертям собачим городской телефон.
 Мгновенное преображение тёток из "усталых тумбочек" в "трепетных ланей"! Как они щебетали, как уговаривали "подумать", как они предлагали всякие акции всякие скидки, даже "поставить номер на паузу".
  Узнал много нового про Укралтелеком. Оказывается, всё это время я бездумно оплачивал  лишние 30+ грн за некие  500 минут міжміськіх телефонних розмов у межах України. Которыми, разумеется, ни разу не воспользовался. Я узнал бы о них из бумажных платежек, но чудесный Ахметелеком давно перестал мне их присылать, вместо этого бросил в ящик бумажку "Шановный абонэнтэ, збэрэжимо лиси Амазонкы!". Дескать, ты через инет оплачиваешь, нафига мы тебе бумажку будем печатать? Возможность отказаться от этой "услуги" мне преподнесли как существенную скидку, лишь бы я не отключался!
  Феликс был непреклонен.
  Вечером мне позвонила ещё какая-то фифа с самым обольстительным голосом, который я когда-либо слышал! Фифа спросила, действительно ли я - это я, и не мог ли кто-то другой за меня написать заявление на отключение от городского телефона? Затем она долго лила елей на мои уши (вот никогда не был поклонником секса по телефону, но тут меня стали посещать нездоровые фантазии скинуть штаны прямо с телефонной трубкой в руке). Я устоял и под конец меня ошарашили!
 Оказывается, если я захочу когда-либо подключиться снова, мне это будет стоить аж 84 грн! Щось в лici здохло! Раньше за тот телефонный номер надо было в очереди годами стоять, а теперь вжик - и снова здравствуйте!

  Одно меня печалит. Мой телефон больше не зазвенит, и вероятность того, что некая уготованная Вселенной очаровательная незнакомка ошибётся номером, сводится к нулю.
  Впрочем, её отпугнет автоответчик.



Зима!

Пока все приличные люди делают вид, что работают, котик напялил на морду лица балаклаву, завернулся в шинель и пошёл гулять в парк с фляжкой коньяку.
 Пурга, не видать ни зги, на заливе шторм, shock волны бьют о бетон, ветер сдувает.
Моя погода! Моё время года! Время белого человека с ружьём.
Жаль, что мороза маловато. Даешь минус двадцать!



 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

Дорогу молодым!

Была уже заметка про это, с Терминатором. Простите, накипело!
Они убили Люка Скайуокера!
Люка Скайуокера, сука! Убили! Ради дешёвенькой баталии с жиденьким злодеем!
Сначала они убили Хана Соло, теперь они вынесли Люка Скайуокера! Нет, конечно, он появится в виде прызрака отця Гамлэта!
Принцессу Лею выпиливать уже не надо, её запилить и выпилить будет дороже, чем упомянуть в титрах, что она, в юдолi печалi, скрылась доживать свой век в галактический монастырь, ну или там на галактическую ферму, где все счастливы и всегда светит солнце.
 
  У Диснея с Микки Маусом не было изначально никакого сюжета. Вообще! Они просто купили франшизу и решили срубить бабла на старичках. А заодно, поочередно их выпиливая. Мало ли, они ж старенькие, вдруг развалятся, как принчипесса! Надо уводить с голубых экранов!  Дорогу молодым, хватит этих нафталиновых джедаев, хватит абсолютного зла!
  А молодые что? Эх...
  Сходите на The Last Jedi. Название очень соответствует фильму. Джедаи закончились здесь. Фильм, в котором плохи решительно все и решительно всё!
(разве что негр неплох, он играет самого себя).

Фух, полегчало.

Дія шоста

ДІЯ ШОСТА

Берегова лінія озера, вечірня темрява.
У води, біля багаття, на дерев'яній палєті сидять Віскаріон, відомий самогонщік, і Гаскольд, відомий нарколог. Сбоку від них дерев'яна бочка, в який повзають бридкі гигантські жаби. Жаб по черзі витягають, встромляють в клоаку тростину і смажать на кострі.
Десь поблизу, понад  озером, доноситься п'яний вереск - то тітки все ще приймають баню і грають в покер на одягання.

Віскаріон: Якусь хуйню ми нездорову мутимо с цими божими тварямі! Але кращої приманки на щуку не знайти.

Гаскольд: Мєжду прочім, в деякіх краінах жаби - дєлікатес! Був я одного разу в Парижі, на Монмартрє. І дуже мені в сортір по нуждє пріспічіло. Захожу я значить в рєсторан, глядь - овва! А за століком Соня Сотнік сидить, вся такая задумчівая, і оті жаб'ячі потроха жере! Ще й півом запиває із запотєвшего бокалу!

Віскаріон: Ти ба, яке диво! А шо ето за фіфа?

Гаскольд: Ну знайома моя! Я нє ростєрялся, підхожу до неї, пріподнімаю шляпу і говорю: пардон мадам, разрєшитє вам впєрдоліть!

Віскаріон: Ти ж сцяти хотів?

Гаскольд: Та падажді ти зайобувать! А вона мені: дурак ти, Сірьожа, і йумар у тєбя казармєнний! Встає, брискає мені півом в обличчя і уходіт. Стою, обтєкаю. Отето поворот!

Віскаріон: Нє оцєніла глибокої романтікі, курва!

Віскаріон насаджує нову жабу на тростину. Жаба квакає і сучить лапами.

Гаскольд: А я ж с сєрьйозними намєреньямі, дєтєй от нєйо хотєл! Тут ко мнє подходіт араб, хазяїн завєдєнія і каже: "ізвінітє, мі здєсь такого не любім, нє моглі би ви уйті?".

Віскаріон: Расстрєлять!

Гаскольд: Я йому такий: ну ніхуя собі, морда жидовська, то може ти зі мною вийдеш на вулицю, я тєбє провєрю аналіз сахара в крові? А він мнє "Дурак ти, Сірьожа, і йумар у тєбі казармєнний!". І пішов за поліцаєм.

Віскаріон: Ніхуя не зрозумів, звідки араб по-українські бєльмесав і чого тебе Сірьожей називал?

Гаскольд: Віскарік, ти ето мєня только что в піздуни запісал ілі как?

Благий мат з озера: Рятуйте добрі люди! Рятуйте, православніє!

Віскаріон, тримаючи тростину із жабою наізготовкє: Якась сволота у воді, може рибінспектор?

Дівочій голос десь далеко із бані: Мальчікі, там чєловек тонєт, памагітє!

Гаскольд (скидає трусєля, ставить одну ногу на бочку так, щоб полум'я демонструвало його чрєсла): Дєвачкі, я спасу єго! Гдє б тут нирнуть так чтоби нє запачкать мой свєтлий образ?

Віскаріон: Та погодь, Д'Артаньян, всі тєлєвізори мнє подереш своім жєзлом любві поки допливьош! Давай в човен!

Благий мат з озера: Да, нє надо мєнє тут ніякої гомосятіни! Рятуйте, бо нєту больше сіл!

Віскаріон з Гаскольдом гребуть на голос і витягують на човен нєгра з бутилкой самогона. Нєгра ссаживають на березі біля костра і відбирають самогон.

Віскаріон (робить ковток з бутиля і кривиться): Ти бач яка подлюка? Нєгр, з самогоном! Не моїм!

Гаскольд, розмірковуючи чи вдягати трусєля: Як це не твоїм?

Фелікс, жалібно: Хлопці, та я не негр, я Фєлікс! То все багнюка єбуча!

Віскаріон: Точно вам кажу, не мій самогон! Я свій з тонкімі тонамі дуба і орєха витримую, а цей мишачімі сцяками воняє!

Гаскольд (відбирає самогон): Ти де ето спіонєріл, копчьоний?

Фєлікс, витирає багнюку з морди лиця: Я Ганєчкіну зустрів біля галантереї. Бачу, десята ранку, а вона вже на бровах, тварина. Ну, думаю, подкачу-пощєкочу!

Віскаріон: Ти диви, ще один піздун з казармєнним йумаром!

Фєлікс (хреститься): От вам хрест, чисту правду кажу! Підхожу до неї такий "Ганечкіна, покажи цицькі!". А вона мені: "МОЙОТ". Ну, я ж не проти мойота, тільки не зовсім розумію куда це вона язика встромити повинна?

Гаскольд (кашляючи після самогону): Дєрєво ти! То шампунь такий. Дуже дорогой!

Фєлікс (тягне руки до самогону але йому не дають): Та я зрозумів шо вона бухнуть хоче! Кажу єй: гдє і когда, свєт очєй моіх? Вона щось під юбкою помацала, пальці занюхала і каже: приходь під вечір до кузні на сєновал. Только шоб с мойотом!

Віскаріон (авторітєтно): Хуйовий вона мойот робить, якщо ви мене розумієте!

Гаскольд (насаджує чергову жабу на прута): От дурко небите, треба було хоть сісю авансом випросіть!

Фєлікс: Батя, я стараюсь! Кажу ій: ну хоть блінчік свой вивалі для затравкі! А Ганєчкіна шо гєстаповка: котік, ми дєловиє люди, спочатку мойот, потом цицьки!

Віскаріон, щє раз пробує самогон та спльовує: Тьху! Сказочній довбойоб!

Фєлікс: От іду я під вечір до сєновалу, розумію шо бєз бухла ніяк. І тут на тєбє, прямо серед кукурузи якийсь комбайн лежить пєрєломлєн пополам! Я ж знаю шо мотористи на поле без горючего не виїжджають... Мац-мац - оцей пузиряка!
(Фєлікс показує на бутиль і знов тягне до неї руки)

Гаскольд: То шо, прикурила вона тобі кожану флєйту?

Фєлікс (потирає запливше око): Дінамо вона дране! Приходжу на сєновал, її нема. Думаю,  мабуть десь сховалась щоб не побачив ніхто. Я ласково так: мілая, скидай трусікі і рачком на размінку станоовісь!

Віскаріон: Єбать, ти романтік, Філя!

Фєлікс: Я теж часу не гаю, скинув штані, лізу з голой жопой за той сєновал - а там кузнєц, сука! Аж червоний, як бик роздраконєний! Той пан Сало вирішив, що я до нього з харазмєнтамі, схопив дрин і так мене по хребту законтачив! Я там і орав, я і мяукав, я і на четвереньках в кукурудзу драпав... Ох, жахливий той кузнєц! Трохи не всерся!

Гаскольд: Дікарь какой-то! Вроде взросла людина, нє ну всякій ошибаєтся іногда! Біть то зачєм?

Віскаріон: То тобі ще пощастило, котік, що він тебе дрином! Знаєш за що нашого пана Сало баби звуть "М'ясний молот" ?

Фєлікс вздрагіваєт і, нарешті, відпиває самогону.
Фєлікс: Повзу геть звідти - аж бачу, Ланс з тою курвою Ганєчкіной на кукурудзі в шахматіста і поетессу грають! Я пнув її під сраку, кажу, шож ти, хвойда, прілічних мужчін так подставляєш нєкрасиво?

Десь на протилежному краю озера, над обривом, з'являється яскраве світло тракторних фар. Фєлікс дико таращиться і намагається сховатись в бочку з жабами. Жаби неймовірно квохчуть і бздять.

Фєлікс: Аааа! Спасайтєсь, гражданє!

Віскаріон: Ти чого, ще й Ланса під сраку пнув?

Фєлікс: Ні! Трактор об'явив мені війну! Він мене по всьому полю ганяв як похотлівий олєнь!

Гаскольд: Шось ти йобнувся нечістоплотно! А Ланс де був?

Фєлікс: А Ланс за трактором біг! А Ганєчкіна за Лансом. Волала "гдє мой мойот прощєлига?!".

Віскаріон, Гаскольд, разом: ТАК ХТО Ж У ТРАКТОРІ БУВ?

Фєлікс, тремтячи, з випученими очіма: Ох, хлопці... Нікого!!!

Десь над озером роздається тривожний гудок. Всі троє опасліво повертаються в його сторону.
В темряві здається, що фари пливуть по воді.

Дія друга

(шото вообще не вдохновляет отєто продолжать)

ДІЯ ДРУГА

Замизгана прийомна голови совгоспа. В приміщенні стоїть мертвий запах вчорашніх котлєт. На лакірованих столах залипли судочкі з олів'є та корейською морквою. Обідня перерва.
В прийомній одиноко сидить Зараза і літають мухи.
З коридору чутно возмущєніє спакойствія, в прийомну галасно заходять Маруся К. - голова совгоспу, і Бджілка - бухгалтершо за покликом серця.

Зараза: Ой, дєвочкі, я вам такоє щаз разкажууу!

Маруся К.: А ну циц! Так от, Бджіла, я тобі кажу, ведра соляри не вистачає, а ти про Вєнєцію! Сцяти я хотіла в твою Вєнєцію, ти мені акта зроби, що нема ведра соляри!

Бджілка: Прі чом здесь вообще ето? Ті мєня утоміла, Маруся, со своєй солярой!

Маруся К: Як це при чому? Ланс якійсь падлюці соляру наліво пхає!..

Бджілка (краснєєт): ну, нє совсем падлюці, нє совсем і соляру...

Зараза: Дєвачкіііі!!!

Обидві тітки замовкають і стурбованно дивляться на Заразу.

Зараза: от поки ви по складу ГСМ шаройобілісь до нас тут Мужчіна завітав!

Маруся К. (охає та сідає в диряве крісло) Мужчіна? Який фпізду мужчіна?

Зараза: Ах, єслі би!.. Справжній мужчіна! Охайний такий, в курткє кожанкє...

Бджілка: Кросівий?

Зараза (заплющує очі): Єбабельний як бог! Високий, чорнявий, з блакитними очима, прєсс кубікамі...

Бджілка (щуриться): Де це ти вже прєсс в нього знайшла, блонда блудива?

Зараза: Та навіть крізь куртку видно! Весь такий з іголочки, з щетиною обільной, на Раяна Гослінга схожий, але більш мужній!

Маруся К.: Я б дала Раяну Гослінгу. Самєц мужчіни! Настоящій! А пахне мабуть...

Зараза: Ой, не кажіть тьотю Маруся, я вся на стулі зайорзала, матка аж з трусів випригує!

Бджілка: Ето, навєрноє, ко мнє. Тайній поклоннік із Костогризівки, уже рік мозг мнє виїдає, спасу от нєго нєт...

Зараза: Нє нє, етот на прідурка нє схожий! Заходіт такой, в руках букет троянд червоних у длінной коробкє, по-модньому. Опускає чорні окуляри і  говорить таким, залізним голосом...

Бджілка: Шо ж ви мєня всє бєсіте так, кажу ж то мій паклоннік! Рукі прочь!

Маруся К.: Та не кудахтай кура, дай про мого майбутнього чоловіка послушать вніматєльно!

Зараза: І говорить: мнє нужєн Феликс Чумайданов!

Маруся К.: Тю бля! Тьху! Підарасом аказался шолє?

Зараза: Та не перебивайте! Фєлікс йому треба! Я йому: а що він у вас вкрав? А той: нічого, він в лотерею три мільйони виграв, я пріз вручіть хочу!

Бджілка: Отетот жирний? Куда єму три мільйони, он же лопнєт і всьо жиром заляпаєт! І говном!

Зараза: Жірний не жірний, а тєпєрь мільйонєр! Тот мужчіна як узнал шо Фелікса тут нєт, развєрнулся і пошол. Я єму навіть котлєту прєдложить не встигла! І квіти уньос.

Бджілка: Сразу пєльмєнь прєдлагала би! І шо? Бля, ти диви, мільйонер! Воно нудноє і нє йобане! І мудак єщо тот, пєрєстал ко мнє пріставать, корчіт абіженого! Ідіотіщє!

Маруся К (достає телєфона і кудись дзвонить): Дімася, ето Маруся! Бєрі швабру і ко мнє в кабінєт. Шо? Га? Кабінєт, не мінєт! Ка бі нєт!
(ховає тєлєфона): Нудноє, нє нудноє, а тепер точно скоро жениться. Мільйони на дорозі не валяються! Треба ковьор в кабінєті вимить, будєт свадєбний подарунок.

В коридорі роздаються громкі шагі. В прийомну маршем вривається Хозяін, вєтєран колчаківськіх фронтів.

Хозяін: Опа! На манєжє всьо тє жє! Як справи, зазнобушкі мої горємичния?

Бджілка: От за шо я вас люблю, Хозя, так то за манєру подмєчать дєталі!

Хозяін: Дарагая моя руда бєстія, чи не в курсі ти, якого хєра ко мнє поваділся Допплєр воєнкомат осаджати? Кожен день приходить ввечері і щось тихо пиздить собі в бороду під дверима.

Бджілка: Яєбу! Може це тобі до жопного врача пора? Слишал, Фелікс в лотерею шмульйони вийграл?

Хозяін (вскидує брови): Трєба єму налог на нужди армії впаяти. Доречі хто з вас, курви, поцупив в мене тактичний бінокль зі столу?

Маруся К.: Кому той мікроскоп треба? Пісюн в нього розглядаєш? Гагага!

(всі баби регочуть)

Хозяін стукає кулаком по лакірованному столу, залиплі судочки з олів'є і корейською морковкою нєрвно підскакують, з них здіймається рой мух.

Хозяін: Значіть так: Феліксу ми повєстку пришльом, с трєугольной пєчатью. Тут главноє опєрєдіть всякіх ніщіх мудаков і кладоіскатєльніц! Бджіла, пєчатаєм негайно!

Бджілка: У мєня прінтер салфєтку зажевал. І вообщє ти мєня начінаєшь раздражать. Лучше б кунік сдєлал!

Хозяін (озираючись): Тіше, дура, нє орі, люді кругом!

Хозяін херачить по прінтеру кулаком, той гудить і димить.

Зараза: Прєкратітє ломать інвєнтарь!

Хозяін: В сраку той інвентарь, і ту салхфєтку туди ж засуньте! (спішно покидає прийомну)

Маруся К.: Шото пєрєгнула я палку по темє з біноклем, занєрвнічал Хозя! Бджіла, може от руки повістку намалюєш?

Бджілка: Не хочу! Он мєня оскорбіл і вибесіл! Хай несьот ігрістого віна і рафаелкі!

Маруся К. Тогда давай акта на ведро соляри!

Бджілка (похмуро): Не хочу. Я взамуж хочу!


Вечiр нової української лiтератури на блогах

  • 26.11.17, 21:50
Специально для мисс Бурпл хотел написать пьесу, но обломался.
Предлагаю коллєктiвно закончить в своих бложиках.


Дійові особи:

Допплєр - авторітєтне свєтіло в області статєвих органів, старий бородатий Пілюлькін на пігулках. Жонат на Пєтровіче.
Зараза - фігуріста сільська бухгалтерша. Слідкує за професійною бухгалтерською деформацією ягодиць і видає себе за спортсменку.
Бджылка - молодящаяся жiночка, колега Зарази. Отпєтая хамка що вважає себе багінєю.
Сірєна - багіня без цицьок і продавщіца в галантереї.
Хєльга - багіня з цицьками i цим все сказано
Ганна Ірисівна - завідуюча кожвєдмедом iз до бiса гарними ногами.
Змєєлов - екзальтірований і влюбчівий студент-зоотєхнік, що проходить практику в колгоспі. Частий постоялець в закладі Ганни Ірисівни.
Привид мадам Коломбо - міфічна істота, яку Змєєлов видає за справжню жінку, що залишилась в місті. Бо на жонатих краще бабИ клюють.
Маруся К. - дирехтор совгоспу, де проісходить бєзобразіє. Викладає в школі ядерну фізику малолiтнiм кобзарям.
Хозяін - воєнком, ветєран колчаківських фронтів. Критикує Допплєра за інфантілізм.
Ланс - вєдущій трахторист
Юля Ганєчкіна - місцева шльондра-клофєлiнщiца, але всім вже байдуже
Діма Астапєнко - кацапський шпигун на завданні, косить під сільського дубецлика. Десь від'їв ряху.
Віскаріон - самогонщiк-браконьєр промислового масштабу з вiнокурнею біля озера
Фєлікс - озабочєний бєрємєнний мужичьок, алігарх головного мозку. Нічим не нагадує кота, але полюбляє мохнаті кіскі i cамогон.
Місс Марпл - спікєр місцевого Ку-клукс-клана і баптістка до мозга костєй.
Гаскольд - нарколог iз  спецiалiзацiєю на жiночому алкоголiзмi
НеЖриМоєСало69 - великий романтiк i кузнець коллєктивного щастя
Марiн та Помадка - жiночки що приймають баню на озерi
Iнопланєтная тварь - прибулець з далеких свiтiв.

ДIЯ ПЕРША

Берег озера бiля колгоспного полю. Лiтня передзакатна година. В камишi сидить Змєєлов з тактiческiм бiноклем i виглядає голих тiток у банi на протилежному боцi. Вiн постiйно обмахується, бо десь пiд вухом пiщить комар.

З високого обриву кубарєм котиться Фєлiкс. Пiд його лiвим оком величезний фiнгал якого ще десять хвилин потому не було.
Фєлiкс залiтає в камиш, штовхає Змєєлова, той роняє в багнюку бiнокль.
Обидва встають на ноги. Фєлiкс в однiй руцi тримає пляшку з мутною рiдиною, в iншiй велику сушену рибину. Рибина пiдозрiло уставилась на Змєєлова i мовчить.

Фєлiкс: Йобта, як тебе, вєтєрiнар, а ти тут що забув?

Змєєлов: я тут спостерiгаю за дикою природою. А то у вас самогон, дядя?
Змєєлов з огидою на обличчi копирсається в багнюцi, але бiнокля не знаходить.

Фєлiкс, потирає запливаюче око: та то не мiй, моя тiльки рибина!

Змєєлов: дядя, харє тут сказкi разводiть. Налєйте бєдному студєнту!

Фєлiкс вздихає та вiдкорковує пузир: Та звiдки ви взялися на мою голову, зоофiли єбучi!

Змєєлов (достає розкладний стаканчiк), образливо: я зоотєхнiк!

В камишi роздається шорох i з'являеться борода Допплєра, а за нею й вiн сам. Допплєр одягнений в елегантнi мужськiє шорти й рожеву майку-алкоголiчку, на ногах щiльний моток iзолєнти. В руках вiн тримає немалий дрючок, що придає йому сходство з пророком Мойсеєм.

Фєлiкс, Допплєру: Батя, самогон будеш?

Допплєр: Я не пью, ви мнє протiвни! Кстатi, в мене з кабiнета хтось поцупив гель для смазки, пiвбанки. Новий не видадуть, доведеться з своєй зарплати покупать, але я краще пiду вдавлюся!

Допплєр прискипливо дивиться на Фєликса i його запливаюче око.

Фєликс: то не я поцупив, я тiльки випiть iнодi люблю!

Змєєлов, невдало: Да, да, i не я! Я тут за прiродой спостерiгаю!

Допплєр, оглядає багнюку: За якою ще природою? Презiраю вас, недальокiе алкаши! Вам би только нє работать!

Фєлiкс: Та от i я думаю, яка тут в сраку природа, га, студент?

Змєєлов, впевнено: я тут, дядя, за сєримi цаплямi вєду наблюдєнiя!

Допплєр: За хламiнго рожевими! Ти куди гель дiв, дурiк?
Допплєр загрозливо зжимає в руках дрючка i надвигається.

Змєєлов: Чєстноє комсомольскоє, то не я! Я тут.. чота дєвочкi понравiлicь!

Змєєлов показує через озеро в напрямку банi, де маячать двi розмитi жiночi фiгури.

Фєлiкс, наливає другу та чистить рибину: Ну, за торжество справєдлiвостi! А шо студент, тiтки красивi, вибритi чи може з мохнатими трикутниками?

Змєєлов: от шановний якби ви бiнокля мнє не вхєрачили в озеро, я б может i росказав, а так хуй вам!

Допплєр: дрочiли хренови! Я етого добра на три життя вперед надивився, как дєтi малиє, єй богу! Менi за вас стидно!

Десь зверху над обривом чутно трактор. Фєлiкс блiднiшає, кидає рибину в озеро, щiльно прижимає до грудей самогон, стрибає в багнюку i зникає в камишi.


ДIЯ ДРУГА

(продолжайтє)






Вечерний Минск

Весь день самоотверженно брехал заказчику исправлял кривую ДНК у некоторых прохиндеев. Тем временем, в городе началась зима. Вид из охфиса:



Унылое и серое, угу? Вот таким я его и запомнил 15 лет назад.
Особо ничего не фоткал, ибо как и говорил, интенсивно окучивал заказчика в светлое время суток. Вырвался на волю только вечером, решил пофоткать рядом с квартирой.



Здесь очень божеский убер. За 19 километров пути с меня взяли что-то около $4.50
Зашёл в центральный гастроном купил себе палочку с/к Брауншвейгская по ГОСТу 86, сыр (он оказываетя пахнет!), мароженых всяких разных, шоколад, хлеб и пиво. Знаю что дряное, но надо вспомнить почему. А ещё у них странная фанта голубого цвета. Тоже взял на пробу. Заплатил за всё 26 рублей - это примерно 11 долларов.



Окна моего жилья выходят прямо вот на это здание. Нет, снято не из окна :)



Вообще квартирка - агонь! 120 квадратов, сталинка, 3 спальни, окна во двор, окна на проспект Независимости, окна на площадь. И джакузи. Ещё не опробовал, но намерен покиснуть :)
Заказчик готов был очень щедро оплатить волшебника.
Нам всем иногда нужно чудо.

Опять Борисполь

Пока вы трясетесь в маршрутках и стоите в пробках, Феликс снова отсиживает зад в аэропорте. Как обычно, он полон раздражающих элементов.
Дурацкая тетя, которая учит английский вслух с телефона. Ее не менее дурноватый знакомец с жутко громким голосом, пустой терминал аж содрогается! Татуированные бородатые лошпеды в кофейном ларьке подсчитывают шекели и фунты, подпевая петушиными голосками какой-то гусской гангста-рэп бубнятне. Непонятно кто кривляется больше: запись или лошпеды. Выводок кудахтающих бабушек на рейс в Амстердам «я в пэршый раз мэни страшно литаты, а куды нам в Амстердами шоб на Парыж?»

Люди, вы можете быть тише? Ваш мусор в головах мешает мне дремать!

Как закалялась колбаса

Всё начинается с хорошего мяса и большого терпения.

700 грамм говяжьей вырезки, 700 грамм свиной вырезки. Солим, добавляем ложку сахара.



В холодильник no frost на неделю.



Режем сало, 400 грамм кубиком по 5-7 мм. Собираем черный, душистый перцы, паприку и мускатный орех. Дополнительно крошим черный перец грубо.



80% мяса крутим на мясорубку, 20% нарезаем тонкими полосками и замешиваем в фарш. Добавляем сало, специи, пару ампул аскорбиновой кислоты, полрюмки коньяку.



Набиваем в черева. На неделю в холодильник no frost, вялиться.



Через неделю, чуть завяленную но ещё сырую, помещаем в бомж-коптильню на дымогенераторе.



Коптим в концентрированном дыму 2 часа.



После копчения, чуток позолотела и надулась.



На две недели сохнуть и выветривать вонь на балкон.




В процессе (неделя на балконе)





Вскрытие. Через месяц от старта. Отлично!