Ще одне кіно про дітей, але на цей раз не дитяче. Навіть не знаю як обізвати цей жанр - не комедія, але і не так щоб драма. Таке собі дуже європейське кіно про закриту школу для дівчаток. На любителя

Під хворобу захотілося чогось милого і легкого, а це саме той випадок - чудові альпійські пейзажі і добра казка з щасливим кінцем

От чесно, так і не зрозуміла ажіотажу навколо цієї книги. Такий собі "Квадрат Малевича" в літературі, ІМХО. Прочитати варто хіба для того щоб скласти власну думку.
Моя думка - сповідь розбалуваного життя хлопчиська, який не в стані пережити типову для будь-якої пари "кризу трьох років" намагається підвести під свою слабкість "наукову базу".

Маловідомий радянський фільм 1980 року режисера Олексія Корнєєва  по одноіменній п"єсі Віктора Левашова. Чому він не став популярним для мене загадка - бо в ньому є все і гумор, і гра акторів, і достатньо глибока проблематика. Єдина версія - те що він вийшов невдовзі після Рязанівського "Гаража" з яким досить таки подібний постановкою, але трохи не дотягує розмахом.

Несподівано відкрила для себе ще одного майстра "малої прози" - Стефана Цвейга. Зреагувала на слово "новели" на обкладинці.
В шкільні роки він асоціювався у мене виключно з надзвичайно занудною книжкою "Подвиг Магеллана", яку (нечуваний випадок) мене змушували читати з-під палки. Про те що він ще й надзвичайно талановитий новеліст я до вчорашнього дня і не підозрювала.
Чи то мені така збірка потрапила в руки, але більшість новел про жінок і кохання. Причому чисто жіночі почуття передані надзвичайно влучно і реалістично. І самі сюжети настільки життєві що не втратили своєї актуальності навіть сто років потому.

Вкотре впевнююсь що премію імені Андерсена за просто так не дають і все що її удостоїлось можна і треба читати. Навіть дорослим :)
А ще я страшенно рада що серед сучасної дитячої літератури таки є щось більше за Гаррі Потера і жалкі потуги повторити його успіх. І що моїм дітям не прийдеться обходитись самою дитячою літературою ХІХ сторіччя.
Невеликі повісті - захопливі, цікаві, достатньо короткі щоб дитині не набридло, достатньо казкові, достатньо повчальні. Якщо ви думаєте над тим що дати почитати дитині від 6 до 10 років - беріть, не помилитесь. За казковою канвою автор дуже вміло вплітає глибокі питання дружби і першого кохання, добра і зла, взаємовідносин з батьками і рідними, друзями та вчителями.
Якщо знайдете у виданні "Веселки" - отримаєте насолоду ще й від надзвичайно якісного українського перекладу.

Один з коментарів автора:
вопрос дурацкий по сути своей! покажите мне человека, независимо от половой принадлежности, который бы отказался от денег, а тем более женщину задавать такие вопросы равносильно тому, как если бы вам звонили на домашний телефон и спрашивали дома ли вы!!!

Стало щиро цікаво, мене одну виховували не приймати від чоловіків гроші і дорогі подарунки, якщо я не певна в серйозності його і, головне, своїх, намірів?
Попереджаючи деякі коментарі в моєму житті були чоловіки які були готові дати мені гроші і на забаганки,  і в набагато серйозніших ситуаціях, коли я їх справді потребувала. Але найчастіше я відмовлялась, оскільки не хотіла таким чином ставати від цього чоловіка залежною.

На советы в ключе не маяться и просто один год не дарить, никто и не заметит, а то и обрадуется, отвечала что дескать если людям таким образом не выразить внимание они решат что она ими не интересуется и исчезнут с горизонта.
Стало интересно, неужели все так печально и подобные подношения действительно рассматриваются как знаки внимания, а их отсутствие вызывает обиду?
А как вы поздравляете с Новым годом не очень близких знакомых?

В маршрутке наблюдала интересный феномен. У четырех людей относительно одновременно зазвонили телефоны. Мы в это время проезжали Троещинский рынок. Из четырех человек только один точно указал свое местоположение, один сказал что он находится дальше ("Только выехали с Троещины"), один переместил себя на 5 минут вперед ("Я на Юности"), а девушка вообще сказала что она уже доехала до метро.
А как вы отвечаете в таких случаях?