хочу сюди!
 

Наська)

34 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 20-90 років

Про подвійні стандарти...

У мене все життя був тільки один дідусь...другого не було...спочатку це мене не дуже цікавило, бо бабуся також була далеко і приїжджала раз на пару років...потім я дізналась що батько більшу частину життя жив сам, без батька...

Мені то було дивно, бо я "татова дочка", мені простіше уявити життя без матері...а ще дивнішою була погорда з якою бабуся розказувала що вона "забрала сина і ні цьому придурку, ні його клятій рідні більше ні разу не показала"...

А нещодавно розвівся бабусін племінник, я про те дізналась однією з перших, бо ми досить близькі, як брат з сестрою. Для мене то була не новина, адже відчувалося що в сім"ї не все гаразд, то навіщо мучити і себе і дітей. А тепер про це дізналося старше покоління і зразу почалися розмови що "та сучка сина від нього ховає, треба щось робити", пропозиції забрати дитину у матері до бабусі, "бо він же наш"... А коли я не втрималась і зауважила, що свого часу бабуся чинила так само, мені сказали що "він же наш племінник, а то були придурки"... А як на мене нема ніякої різниці - і в тому і в тому випадку є батько, дідусь і бабуся яких позбавляють спілкування з сином і онуком...і діти які не знатимуть частини своїх коренів...

Чесно мені цікаво було б зустріти прадідуся і прабабцю (якщо вони ще живі) чи братів-сестер мого діда якого я ніколи не знала, дізнатися про рід, фамілію якого я ношу. А що, може бути я насправді родичка відомої співачки з якою у мене однакова фамілія, тіки я про те навряд чи дізнаюсь...

А ще на одному з форумів обговорювалася тема розлучення - жінка лишилася з двома дітьми і радилась як краще зробити. І що цікаво, дівчата які виросли в більш-менш нормальних сім"ях радили спокійно все пояснити і дати можливість дітям продовжувати спілкування з батьком, відносини батьків не повинні зачіпати відносини батьки-діти. А ті які виросли без батька,говорили що треба дослівно "рассказать детям какой их отец кобель и козел чтобы они видеть его не захотели". Тіки вони не розуміють що потім ці діти зроблять так само....можливо з сином когось з них...і тоді вони виявляться вже "придурками і сучками"...

Може варто все-таки ставати цивілізованими людьми і припиняти ділити на "наших" і "придурків" ? Адже завжди є ймовірність стати для когось тим самим "придурком".

"Як гукнеться, так і відгукнеться"....

 

6

Останні статті

Коментарі

19.01.08, 12:56

варто!

    29.01.08, 15:31

    бывает и другая ситуация..
    мой папа сам не хочет с нами общаться..
    в смысле не с мамой, а с детьми своими..
    но мы уже взрослые тетки, привыкли..
    отболело это..

      39.01.08, 15:41Відповідь на 2 від Ta_ta

      Як на мене це просто варіація тої ж ситуації - так само одна сторона не хоче спілкуватись з іншою, а страждають в першу чергу діти...
      Чому за помилки дорослих завжди розплачуються діти?

        49.01.08, 15:43Відповідь на 3 від tanjuwa

        это жизнь, Танюшка..
        у меня тоже вокруг таких историй - море..
        и я не знаю, как донести до людей. что их малыши ни в чем не виноваты..
        и у каждого должны быть и мама, и папа..

          59.01.08, 15:52Відповідь на 4 від Ta_ta

          и я не знаю, как донести до людей. что их малыши ни в чем не виноваты..
          и у каждого должны быть и мама, и папа..
          Не робити самим таких помилок, тоді може наші онуки будуть трохи щасливішими, а всі правнуки матимуть маму й тата...

            69.01.08, 21:07

            а вы четт ниправильно рассматриваете позицию самих детей:
            а) а с чиво этт вы решили, шо они таквотвоттаквот страдають бедные? ведь слепой - никада не скажет какой цвет лучче , сайлатневый али слюдяной? так и ни один ребенок никада не скажет шо его жисть- никароша, он ведь другой не знает...
            б) единственный сурьезный "-" одновоспитанников - этт, то что они менее адаптивны и приимчивы к разнообразию людей(ибо традиции воспитания у них - монопсихологичны, а не дупсихологичны(ни ат слова "дупа" )). Но у таких людев и имееться соответствующий адекватный"+" - умение выбиться в жизни.
            Дык хто мине скажит: пачиму присуцтвие воттакого "-" - хужее ацсутствия воттакова "+" ?

              79.01.08, 21:26Відповідь на 6 від идиётец

              Ну по-перше я мала перш за все на увазі те що однакова ситуація однією і тою самою ситуацією по різному трактується і сприймається з різних сторін...
              А по-друге йдеться про достатньо дорослих дітей 7-10 років мінімум, які вже можуть відчути різницю...

                811.01.08, 22:59Відповідь на 7 від tanjuwa

                када уходил(очень давно) мой отец - я переживал. Если чесно, переживал именно "неправильность" ситуации(как же так - жили втроем, а теперь вдвоем?). Но сильно переживал... недолго,... и ...постепенно привык бы к такой жизни и считал бы ее нормальной...
                если б отец не вернулся
                и теперь , в своем старчискам возрасте, я и щас не знаю, что было тогда нормальным , а шо - не. Дык как вы могете судить о "хорошо-нехорошо", "нармальна-нинармальна", ежели я и сам об этам низнаю до сих пор? и остальные дети - тож

                А ситуация твоя - всего лишь артефакт родового сбережения гена собственного рода - доминантным... не более того...
                но и не менее... паскоку, а хто сказал, шо гены "правильнаго" роду - лучшее или хужее генов "отех сучек-сучков"?.
                Но ведь реагировать на события как-то надо...

                  929.01.08, 19:00

                  На днях прийшло повідомлення з однокласники.ру...від дівчинки з такою самою фамілією як у мене...

                    1018.06.10, 16:14Відповідь на 9 від tanjuwa

                    и как? чем закончилось если не секрет?

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна