...гірське щастя...

Лучше гор могут быть только горы...

Все-таки я "гірська дівчина", ніякі моря-океани, ніякий закордон і екзотика не приносить мені стільки задоволення як Карпати... Від одного повітря я п"янію і набираюся сил...

Крута стежка вгору, смереки впевнено ростуть серед льодовикового каміння...мене завжди вражають ці гори, внизу вони вже поросли лісом, каміння вкрите мохом по коліно, а нагорі так і лишились купою каменів,  ніби насипаних якимось велетнем...

http://photo.i.ua/user/628570/138687/

Чорниці, кам"янка, ожина, малина...по-осінньому великі і солодкі...хіба що суниці вже зовсім відійшли...і наїлася і додому назбирала...якби була не сама, то можна було б піти вище, там голубика є, але наодинці далеко заходити я не ризикую, гори не люблять надмірної зухвалості.

Хмариться, поспішаю спуститися вниз до дощу. Поки є час, купляю на маленькому базарчику справжню овечу бринзу, сушені гриби і чай на чебреці...один день то страшенно мало, але насправді краще ніж нічого, я і так в Карпатах влітку вже років п"ять не була...

P.S. У Львів я не поїхала...купа причин, з яких основна - інтуїція, яка мене вперто тримає...