Ікона на стіні...

Це єдина бабусина річ, яку я лишила в кімнаті на тому самому місці...Стара сільська ікона, бабуся забрала її собі після смерті своєї матері (моєї прабабці) на згадку про батьківський дім...І висить вона як належить - вкрита вишитим тою ж прабабцею рушником...

Вчора з того приводу мала суперечку з мамою (до порядку в квартирі вона вже причепитись не може, тож найшла щось інше). "Ти робиш тут красивий інтер"єр, а ця ікона все псує - прибери її, чи хоч повісь так щоб ніхто не бачив, а то кімната не дівчини, а бабусі якоїсь..."

От не розумію я, чого мою матір так завжди бісять старовинні речі, пов"язані з релігією - тато колись чудом найшов у зібраній нею стопці макулатури Євангеліє мого прапрапрадіда, 1880 року видання...довгий час ховав на роботі, а потім віддав мені, бо воно належало моїй рідні по материній лінії...так і цю ікону вона б викинула не задумуючись про те що вона означає для мене і для батька...бо "некрасива і псує інтер"єр"

А ще дивніше мені що мати соромиться що ми з батьком - віруючі люди. На батька вона ще якийсь вплив має, тож в церкву ми ходим разом хіба що на Великдень, а от з мене хрестик вона з 14 років зняти не може, і не може заборонити бувати в церкві, а тепер, коли маю власне житло - тримати на видноті (а не ховати в закритій на замок шухлядці) ікони...

Може я нічого не розумію в інтер"єрах, але ховати в непомітне місце ікони для мене - дико, слава Богу не в радянські часи живем і давно вже віра не пов"язується у більшості людей з старими бабусями, і в церкві можна зустріти чимало молоді...Проте деколи дивує наскільки у людях вкорінилась радянська пропаганда...