"Сам п"ю і вас припрошую"...

Не знаю, звідки взялося в українській ментальності це наполегливе бажання будь-що не тільки напитися самому а і напоїти іншого...Я не скажу що я ярий поборник тверезості, якщо людина вміє пити і знає свою межу - на здоров"я, я сама не проти випити трохи коньяку чи пів-бокала гарного вина. От тільки навіщо настирно змушувати людину пити більше ніж вона хоче і вимірювати кількістю випитого повагу, здоров"я, силу? А потім ми плачемся що нація спивається...

Чого мені це наболіло - я з вересня працюю в лабораторії при університеті, співробітників там небагато, колектив дружній і я без проблем в нього більш-менш влилася. От тільки кожне застілля на роботі перетворюється на суцільні муки - мене вперто намагаються напоїти...ледь не силоміць... пробувала з"їжджати на жарти - не помагає, пояснюю що у мене на алкоголь можуть бути непередбачувані реакції, до втрати свідомості - не доходить (відповідь мене убила "Тре організм тренувати, от ми чистий спирт п"єм і нічого"). Хоч бери кульочок за пазуху...

І як з цим можна боротись? Найпростіше звичайно не ходити взагалі на сабантуї, але то не вихід, мені з цими людьми щонайменше два роки ще працювати, а якщо поталанить, то і більше...Як пояснити людям що мені не можна пити більше ніж я п"ю? Ну я можу звичайно дати себе раз напоїти до виклику швидкої, тоді точно дійде, але мені якось не хочеться на собі такі експерименти повторювати...