Вони від горя захищають,
Як тільки в житті світло згасло,
І замість нас хворіють,
І вмирають замість нас.
- Давай так! Посиди тут, поки владнаємо всі формальності! - апостол Петро закрив переді мною двері.
- І ось ще що, - хвіртка трохи прочинилася і звідти хлинуло світло, - Сподіваюся тобі пояснили, що сюди не так просто потрапити?!
- Ну так, в загальних рисах, - промимрив я. - Усвідомлення власної гріховності, .. хороші справи ..
На лаву впав договір:
- Вивчай поки! Щоб потім не було претензій! Двері знову закрилися.
Я озирнувся. Високі стіни, високі ворота. Великий напис "РАЙ" над ними. І порожнеча навколо. Всередині стало зимно. Негнучкими пальцями підняв комір, але це не допомогло. Останній раз таке було, коли в інституті захищав диплом.
- Ех, сигарету б! - тут же чортихнувся - тіло і навіть пальто були безтілесні. Часу не відчувалося зовсім. Як на глибині Маріанської впадини.
Сів на лавку, взяв папку зі словом "Інструкція" і почав гортати:
"3. Не лицемірність..
Гортаю далі:
5. Не лукавство ..
Я задумався . Так. Лицемірив, звичайно, і лукавити доводилося ..
Читати перехотілося. Чим далі, тим безнадійніше. Чисто з цікавості перемахнув на останню сторінку.
Під пунктом Примітка було написано наступне:
... Всі вищевказані пункти вважати недійсними, в разі, якщо існують душі, які можуть заручитися і визнати наявність ознак любові даного індивідуума.
Я задумався. Величезна кількість осіб замерехтіла переді мною. Школа, армія, інститут, дівчата, хлопці, жінки, чоловіки, клієнти, родичі, друзі ..
Що вони можуть про мене сказати, крім того, що я козел..Я зітхнув і поклав папку на лавку ..
Подивився на безкінечний простір і приготувався до вердикту.
Потужні ворота відкрилися. Вийшов Апостол і покликав мене. Я зібрався, нехотячи встав і попрямував до нього.
Він поплескав по плечу і незрозуміло чому радіючи, несподівано з силою, штовхнув мене всередину Раю. Нічого не розуміючи, я озирнувся на нього. Він посміхаючись показав палицею за моєю спиною.
Я обернувся.
У відблиску світла, з величезної веселки, до мене бігла Бася. Моя вірна Бася.
Єдина, яка з усією своєю собачою вірністю, віддала за мене свій голос. Забувши незаслужені покарання і мою неувагу до неї в минулому житті.
Я стояв і плакав, а вона облизувала своїм мокрим язиком мої сльози ..
Р. Шарафісламов
Я хочу її...
