www.zarvanycia.cc.ua 30 серпня - пам'ять святого мученика Мирона

  • 30.08.16, 11:09

www.zarvanycia.cc.ua 30 серпня - пам'ять святого мученика Мирона.

Святий мученик Мирон жив в III столітті і був священиком в Ахаї (Греція). Він постраждав в 250 році при імператорі Декіі. Мирон був лагідним і милостивим до людей, але разом і мужнім у захисті своїх чад. Одного разу, в свято Різдва Христового, він здійснював Богослужіння. В храм увійшов місцевий правитель Антипатр з воїнами, щоб схопити тих, хто молився і відвести їх на муки. Святий Мирон побачивши це почав гаряче заступатися за паству, викриваючи правителя в жорстокості. Святий був відданий на жорстокі муки. Його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика, тоді як поблизу 150 чоловік були обпалені вогнем, який вирвався з печі. Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам. Отримавши від святого Мирона тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя. Прийшовши в лють, Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по обдертому тілу, а потім віддав мученика на поживу звірям. Але звірі його не чіпали. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр в безсилій люті покінчив самогубством. Святого Мирона відвели в місто Кизик, де йому відсікли голову мечем. У народі вважається, що святий Мирон допомагає в хворобах, особливо при лихоманці. Тропар Мученик Твой, Господи, Мироне во страдании своем венец прият нетленный от Тебе, Бога нашего: имеяй бо крепость Твою, мучителей низложи, сокрушии демонов немощныя дерзости. Того молитвами спаси души наша. "УНІАН-Релігії" Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове. 

www.zarvanycia.cc.ua Святой мученик Диомид.

  • 29.08.16, 11:11

www.zarvanycia.cc.ua Святой мученик Диомид.

Святой мученик Диомид родился в том же городе, что и апостол язычников – в Тарсе Киликийском (юг М.Азии). По профессии праведник был врачом. Будучи христианином, он лечил больных не только с помощью лекарств, но и молитв, спасая и тело, и душу страдальца. 
Оказывая помощь язычникам, Диомид многих из них привел к вере и совершил над ними таинство Крещения. 
Праведник переходил из одного города в другой, обращая к вере все новых людей. Оказавшись в Никее, Диомид был арестован по приказу императора Диоклетиана (284-305). Когда святого перевозили из Никеи в город Никомидию, он попросил остановить телегу, сошел с нее, чтобы помолиться, и в тот момент умер. 
Это интересно: когда воины убедились, что мученик скончался, то решили отсечь ему голову и принести ее императору, чтобы удостоверить правителя в смерти Диомида. Однако, лишив мертвое тело головы, солдаты тут же ослепли. Увидев голову Диомида, василевс приказал отнести ее обратно к телу праведника. Когда приказ был исполнен, к воинам снова вернулось зрение, а с ним пришла и вера в Христа Воскресшего.

www.zarvanycia.cc.ua Проща Коломийсько-Чернівецької єпархії до З

  • 28.08.16, 12:32

www.zarvanycia.cc.ua Проща Коломийсько-Чернівецької єпархії до Зарваниці

Тисячі вірних Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ взяли участь у щорічній прощі до Зарваниці, яка відбулася на празник Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня. Паломники віддалених населених пунктів єпархії вирушили на прощу із сходом сонця 24 серпня. 

Владика Миколай (Сімкайло), єпарх Коломийсько-Чернівецький та єпископ Василій (Семенюк), єпарх Тернопільсько-Зборівський, вітали паломників та відправляли святкові Богослужби. 

У проповіді єпископ Миколай висловив радість з приводу прощі вірних єпархії до Зарваниці, оскільки кількість прочан з року в рік збільшується. “Особливо відчуваємо святе заступництво Пречистої Діви Марії, молячись разом у Зарваниці, де Богородиця подала особливий знак опіки над українським народом. Спільною молитвою поручаємо наші благання Божій Матері за дітей і молодь, які за кілька днів розпочнуть новий навчальний рік, а також за всіх вірян Коломийсько-Чернівецької єпархії”, – сказав єпископ Миколай. 

Учасники прощі брали участь у нічних чуваннях, урочистому поході із свічками, мали можливість приступити до Святої Сповіді. З уваги на велику кількість прочан Божественну Літургію відправляли на подіумі перед Зарваницьким собором, де прочани масово приступили до Святого Причастя. 

Проща до Зарваниці у Коломийсько-Чернівецькій єпархії є досить давньою традицією вірян. Щорічно 28 серпня на свято Успіння Пресвятої Богородиці віруючий люд вирушає пішою прощею до Небесної Заступниці у Зарваницю. Із особливими проханнями люди стають на шлях паломництва, долаючи до двохсот кілометрів власною ходою. Разом із парафіянами йдуть священики, закликаючи до спільної молитви за прощення провин, за навернення людей до Бога, за опіку Матері Божої над українським народом…

http://www.zarvanycia.cc.ua/
http://vk.com/zarvanycia
https://www.facebook.com/zarvanycia.net
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557
https://twitter.com/Zarvanycia , 
http://blog.i.ua/user/6200557&nbsp
https://www.youtube.com/embed/4vRguZgeNUM

www.zarvanycia.cc.ua 22 серпня – Святого апостола Матія

  • 25.08.16, 10:41

www.zarvanycia.cc.ua 22 серпня – Святого апостола Матія

Святий апостол Матій народився у Вифлеємі. Ще у ранньому дитинстві він почав вивчати священні книги і Закон Божий під керівництвом Симеона Богоприємця. Саме завдяки йому Матій жив строго по Заповідях Божих. 

Пройшло 30 років з того часу, коли Господь Ісус Христос народився від Діви Марії. Настав час і Він охрестився від Івана Хрестителя і явивив Себе світу, зібрав учнів - майбутніх апостолів і проповідував про наближення Царства Небесного, творячи безліч чудес. Святий Матій, почувши Його науку, покинув світські турботи і приєднався до Його учнів і послідовників і всюди слідував за Господом, насолоджуючись тим, що бачить Бога. Ісус, знаючи всі порухи людської душі, бачив чистоту Матія і вибрав його до 70-ти апостолів. Після страждань, воскресіння і вознесіння Господа, його взяли до 12-ти святих апостолів, на місце Юди-зрадника. І вже при зісланні Святого Духа на апостолів, Матій був з ними. Після цього апостоли кидали жереба, кому в якій країна проповідувати Слово Боже. 

Матію випала Юдея. Там він і трудився, відвідуючи всі міста і села, аби поширити звістку про спасіння світу через Ісуса Христа. Не боявся він проповідувати і язичникам. Святе Передання говорить, що Матій проповідував і в Ефіопії, де дуже постраждав: його тягнули по землі, били, стругали тіло залізними кігтями, палили вогнем. Але Дух Святий підтримував його і він з радістю терпів усі муки. 

Згідно з деякими джерелами, Матій також проповідував у Македонії, де нечестиві греки вирішили випробувати силу його віри. Вони схопили його і змусили випити отруту, від якої люди ставали сліпими. Коли ж Матій її випив, він не осліп і, поклавши руки на постраждалих від цього зілля, Іменем Христовим зцілив більше 250 людей. 

Диявол не міг стерпіти такої зневаги. Він явився язичникам і наказав вбити того, хто знищує поклоніння бісам. Коли ж вони хотіли схопити святого, то три дні безуспішно шукали його, адже апостол став для них невидимим. Пізніше він сам прийшов до них і віддався в їхні руки. Вони схопили його і кинули до темниці. Там Матію явилися біси, що злісно скреготіли зубами. Наступної ночі йому явився Господь, звільнив його від кайданів і відкривши двері темниці, випустив на волю. Коли настав день, апостол ще з більшою завзятістю і абсолютно безстрашно почав проповідувати народу. Серед натовпу були дуже жорстокі люди, що не вірили святому і розлютилися та вирішили вбити його. Коли вони наблизились до нього, земля поглинула їх. Всі хто бачили це, вжахнулися та прийняли Хрещення. 

Тоді апостол повернувся в Юдею і багатьох синів Ізраїлевих навернув до Христа, звіщаючи їм Слово Боже, підкріплене явними Господніми чудесами: Іменем Христовим Матій повертав зір сліпим, слух глухим, кривих випростовував, помираючих до життя повертав, виганяв бісів, прокажених очищав. Матій називав Мойсея святим і закликав дотримувати Закон, що він приніс людям від Бога на скрижалях. В той же час він навчав вірувати в Христа, що на Нього вказував Мойсей, Якого передрікали пророки, що Його послав Отець заради спасіння світу через воплочення від Непорочної Діви Марії. 

В той час первосвящеником в Юдеї був Анан, що ненавидів Христа і хулив Його Ім’я, переслідував християн. Саме він наказав скинути з покрівлі церкви святого апостола і брата Ісусового Якова, від чого він і помер. І ось коли Матій проповідував Слово Боже в Галилейських синагогах, засліплені злобою фарисеї схопили апостола і привели його до Анана. Первосвященик зібрав синедріон, наказав привести апостола і звернувся до розлюченого натовпу, називаючи Ісуса Христа найбільшим єретиком в історії, бо Він насмілився назвати Себе Сином Божим, що було нечувано, Він проповідував Сам від Себе, соромив фарисеїв та книжників, називав їх лицемірами і за це Він і постраждав. Правитель закликав Матія покоритися закону Мойсея, якщо ж він і надалі називатиметься християнином, його стратять. 

Матій промовив, що називатися християнином – велика честь для нього. Він запропонував суду і людям послухати, чому його проповіді – істина. 

Правитель погодився. Апостол почав тлумачити Старозавітні прообрази і пророцтва про Ісуса Христа, як Господь пообіцяв Аврааму, Ісааку і Якову з роду їхнього вивести такого Мужа, Який благословить всі земні племена, про що і Давид звіщав у своїх псалмах, про Якого пророки Ісая та Мойсей передрікали. Але такі пояснення розлютили Анана і він звинуватив Матія в посяганні на закон. 

Він наказав розгорнути книгу Закону і вголос прочитати: «Хто буде лихословити на Бога свого, той матиме гріх тяжкий і має бути укаменований, тож не шкодуйте його і так викоріните зло з Ізраїля» (пор. Лев.24:15-16). Коли ж завершили читати, первосвященик присудив укаменувати Матія. 

Коли ж святого повели на страту, Матій промовив до своїх убивць: «Лицеміри! Правдиво говорив про вас пророк Давид, що натовп накинувся на душу праведника і судять кров невинну». Після таких його слів, згідно із законом, два свідки поклали руки свої на його голову і засвідчили, що він хулив на Бога, Закон Його Мойсея. Вони ж і перші кинули в нього каміння і святий просив, аби його поховали з цими двома каменями – свідченням його мук за Христа. Потім й інші кидали в нього каміння, а святий піднявши руки, віддав духа. Беззаконним фарисеям було мало цих знущань, тому вони вже після смерті мученика відрубали йому голову. Так святий закінчив свій земний шлях. Побожні ж християни взяли тіло його і з почестями поховали, славлячи Бога. 

www.zarvanycia.cc.ua У Зарваниці проща Коломийсько Чернівецька є

  • 22.08.16, 14:19

www.zarvanycia.cc.ua У Зарваниці проща Коломийсько Чернівецька єпархії в Неділю 28 серпня на УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Немає історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. 

Свято має подвійний зміст: зрозуміла людська скорбота поєднується з радісною упевненістю в тому, що смерті як знищення і небуття просто не існує. На це вказує і слов'янська назва : «Успіння» — тобто «Сон», за яким буде пробудження і слава. 

Про земне життя Діви Марії відомо мало: канонічні Євангелія говорять про Неї тільки у зв'язку з Ісусом Христом. Відомо, що вмираючий Христос просив Її усиновити Свого улюбленого учня — св. Іоанна Богослова. Нарешті, Книга Діянь апостольських говорить про Її перебування серед апостолів в свято П'ятидесятниці. Після Пятидесятниці Діва Марія перебувала в Єрусалимі близько 10 років. Подальше життя Богоматері описане тільки в апокрифічних джерелах, що не увійшли в Біблію і не мають догматичного авторитету. 

Один з переказів свідчить про участь Марії у розподілі між апостолами земель, куди їм належало відправитися для проповіді. За жеребом Їй випала Іверія (Грузія), з якою Вона згодом опинилася таємничо пов'язана через Іверську ікону Божої Матері. Але ангел вказав Їй інший шлях — на Афон (північний схід Греції), і ця Свята гора стала пізніше світовим центром православного чернецтва, місцем особливого шанування Богоматері. 

Uspenie Bogorodino Nagoriane 
Під час гоніння Ірода на юну Церкву Христову (Діян. 12, 1-3), Пресвята Діва Марія разом з апостолом Іоанном Богословом в 43 році пішла в Ефес (на західному узбережжі Малої Азії), в якому проповідувати Євангеліє випав жереб апостолу Івану Богослову. Молилась і займалась рукоділлям, і відвідувала місця, які стосуються земного життя її Сина що рано пішов з життя. Вона була також на Кіпрі у святого Лазаря Чотириденного який був там єпископом, і на Святій Горі Афонській, про яку, як каже святий Стефан Святогорець, Матір Божа пророчо сказала: «Це місце буде Мені в жереб, даний Мені від Сина і Бога Мого. Я буду Заступниця місцю цьому і Богу молитмусь за нього». 

Події останніх днів, безпосередньо пов'язані з Успінням Богоматері, символічно відтворюють найважливіші моменти Її життя. Новим Благовіщенням стає сповіщення архангела Гавриїла про близьку кончину, а прийняття Марії разом з тілом в «небесну славу» — новим Введенням в Храм. Як колись Богоматір тримала на руках немовля Христа, так тепер Її Син, що спустився з небес до смертного одра, приймає на Свої руки маленьку і тендітну душу Марії, яка народилася в нове життя. Такою, у вигляді сповитого немовляти, зображується Її душа на православних іконах свята. 

Незабаром настає кульмінація: розлучена з тілом душа Богоматері знову чудово з ним возз'єднується, і потім воскресле тіло йде в потойбічний світ. Апостоли, які зібралися в Єрусалимі для Її поховання з усіх кінців Всесвіту, розкрили на третій день гробницю для запізненого апостола Фоми. І цей апостол, що колись засумнівався в Воскресінні Христа, тепер сам сповістив товаришам про воскресіння Його Матері: бажаючи поклонитися тілу Марії, він знайшов у печері самі лише похоронні пелени. 

Час Успіння Діви Марії невідомий. Очевидно лише, що це було до перших гонінь на християн, розв'язаних божевільним імператором Нероном в 64 році. Старохристиянська традиція вказує гробниці Діви Марії, Її батьків Іоакима та Анни, а також Йосипа Обручника в Гефсиманському саду, в східній частині Єрусалиму. 

Передання про тілесне піднесення Богоматері на Небо поділяють християни і Православної, і Католицької Церков. Відсутній у Православ'ї урочистий момент увінчання (коронування) Діви Марії як «Цариці Небесної» Ісусом Христом — улюблений сюжет західного релігійного мистецтва живопису, добре знайомий відвідувачам Ермітажу. Успінню Богоматері присвячені багато храмів Сходу і Заходу, в тому числі раніше головний парафіяльний храм Русі — Успенський собор Московського Кремля. Назва свята відбилася також в одній з найпоширеніших на Русі «священичих» прізвищ — Успенські. 

Символічно, що Успіння — останнє двунадесяте свято православного церковного року (завершується 13 вересня за новим стилем). А першим загальнохристиянським святом Нового року є Різдво Богоматері (21 вересня н. ст.). 

Основу свята Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та одностайна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства але в Євангелії про цю подію немає свідчень. 

Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі (431 р.). Первісне святкування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня «Пам'ять Богоматері», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мало назву «Пам'ять Блаженної». 

Аж у шостому столітті празник отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». Вірменська церква святкує Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582–602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.

www.zarvanycia.cc.ua Еміліан, єпископ Кизицький

  • 21.08.16, 15:44

www.zarvanycia.cc.ua Еміліан, єпископ Кизицький, терпів муки за Христа в час царювання в Константинополі Лева Вірменина, запеклого іконоборця. Святого Еміліана неодноразово змушували припинити почитання святих ікон, але він слідував повчанням святих отців і не корився нечестивим наказам. Еміліан був першим з єпископів, хто посмів відмовити імператору у виконанні його волі і заявив, що питання вшанування ікон буде вирішуватися в Церкві, а не державних палатах. 

За таку непохитну вірність православній вірі єретики знущалися над ним і у 815 років його разом з іншими єпископами ув’язнили. Але святий Еміліан терпів все з радістю, маючи тверду надію успадкувати Царство Небесне. Так він по-християнськи зносив усі муки і помер у темниці, маючи непохитне уповання на Господа і будучи прикрашеним вінцем сповідника.

www.zarvanycia.cc.ua Святий Дометій

  • 20.08.16, 16:16

www.zarvanycia.cc.ua Святий Дометій жив у часі царювання Костянтина Великого. Він походив з Персії, де його навернули до християнства. Святий покинув родину і нечестиву язичницьку батьківщину і вирушив до кордону з Грецією в місто Нізібію. Там, в одному з монастирів, він був охрещений, а з часом і пострижений в монахи і жив там непорочно та у строгому пості. 

Але завдяки дияволу, решта монахів зненавиділи його, тому святий Дометій втік в монастир святих мучеників Сергія і Вакха в місті Феодосіополь. Там він наслідував життя архімандрита Нурвела, про якого розповідають, що 60 років він не їв нічого вареного, спав дуже мало, та й не лежачи, а стоячи, спершись на жезл. Архимандрит Нурвел призначив преподобного Дометія дияконом, але коли святий дізнався, що його хочуть змусити стати священиком, то втік звідти. Святий Дометій усамітнився на одній з пустельних гір. Там він жив, служачи Господу, терплячи спеку, мороз і всі примхи погоди. Пізніше він ввійшов у вертеп, де Іменем Христовим звершував дива: багатьох зцілював від недуг, навернувши їх до християнства. 

Згодом в цю місцевість навідався Юліан Відступник. Дізнавшись про діяльність святого Дометія, правитель наказав його закидати камінням. Слуги, що мали виконати нечестивий наказ, застали святого з двома учнями, коли вони в піснях прославляли Господа. Так святий Дометій і його учні стали мучениками Христовими, будучи укаменованими язичниками. 

https://twitter.com/Zarvanycia , 

www.zarvanycia.cc.ua Святе Преображення Господа Бога і Спаса наш

  • 19.08.16, 15:25

www.zarvanycia.cc.ua Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

"Величаємо Тебе, життєдавче Христе, і почитаємо пречистого Твого Тіла преславне Преображення" 

Величання на утрені празника 

Шостого серпня наша Церква святкує празник світлого Господ­нього Преображення. Завдання цього празника — звеличувати славну подію Преображення з життя Ісуса Христа, яке деякі святі Отці називають другим Богоявленням. Важливість події видно з того, що її записали аж три євангелисти: Матей, Марко й Лука. Тож погляньмо на подію Преображення, на установлення празника та на дух його богослужби. 

ПОДІЯ ПРЕОБРАЖЕННЯ 

Христова прилюдна діяльність закінчується. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча апостоли вірили, що Ісус це Богом посланий Месія і ту віру прилюдно визнали устами апостола Петра, все-таки їхня віра ще не була укріплена. Христос хоче скріпити їхню віру надзвичайним актом. Тому через кілька днів після того, як предсказав їм свої страсті і смерть, Він бере із собою Петра, Якова й Йоана, виходить з ними на гору Тавор і тут на молитві привідкриває перед ними промінчик Свого божества. Святий єван гелист Матей про чудесну Христову переміну каже: "І преобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2). Коло Христа явилися старозавітні пророки Мойсей і Ілля і розмовляли з Ним про Його смерть. Апостол Петро, захоплений блиском Христової слави, вигукує: "Господи, добре нам тут бути!" А втім, як при Христовому хрещенні в Йордані, так і тут почули голос з неба: "Це — мій улюб­лений Син, що Його я вподобав: Його слухайте" (Мт. 17, 5). Святе Євангеліє нічого не говорить про місце Христового Преображення. Зате християнська традиція з IV ст. загально приймає, що тим місцем була гора Тавор. 

Чому Ісус Христос тільки трьом вищеназваним учням показав славу свого божества? На думку святого Йоана Дамаскина, Хри­стос узяв із собою Петра, щоб той, хто прилюдно визнав Христове божество, почув підтвердження свого визнання і від Небесного Отця. Господь узяв на Тавор Якова, бо той мав бути першим єпископом Єрусалима і першим з апостолів повинен був віддати своє життя за Христа. Укінці Спаситель зробив свідком Своєї переміни й апостола Йоана, бо той був його улюбленим учнем і дівственник. Євангелист Йоан, збагнувши Христове божество на Таворі, опісля у своєму Євангелію писав: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог" (1, 1). 

Усі три апостоли, свідки Христової слави на Таворі, будуть опісля свідками і Його агонії в Оливнім Городі. Як глибоко Христова переміна записалася в їхніх серцях видно з того, що вони писали про неї через багато років. Апостол Петро у другому посланні віру в Христа скріплює згадкою про Його славне Преображення, кажучи, що вони були "наочними свідками Його величі. Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього прийшов такий голос від величної слави: "Це мій Син любий, якого я вподобав". І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з Ним на святій горі" (11, 1, 16-18). А святий євангелист Йоан із захопленням писатиме у своєму Євангелію: "І ми славу Його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого" (і, 14).

www.zarvanycia.cc.ua Мученик Євсигній

  • 18.08.16, 14:59
www.zarvanycia.cc.ua Мученик Євсигній 

Мученик Євсигній народився в Антіохії в середині III ст. Протягом шістдесяти років він служив у військах римських імператорів Діоклетіана, Максиміана Геркула, Констанція Хлора, Костянтина Великого і його синів. Святий Євсигній був співрозмовником святого Василіска (пам'ять 3 березня і 22 травня) і описувачем його мученицького подвигу († близько 308 р.). На початку царювання святого Костянтина Великого він був свідком явлення на небі зоряного Хреста, що віщував Рівноапостольному царю перемогу. У старості святий Євсигній залишив військову службу і пішов на свою батьківщину. Там він проводив час у молитвах, пості та відвідинах храмів Божих. Так він дожив до царювання Юліана Відступника (361-363), який прагнув відновити язичництво. За доносом одного з антіохійських громадян, святий Євсигній як християнин постав перед судом імператора Юліана в 362 р. Він безбоязно викрив імператора у відступі від Христа, поставив йому в приклад його небожа святого Костянтина Великого і докладно розповів, як він був очевидцем явлення на небі знамення Хреста. Юліан не пощадив глибокої старості святого Євсигнія, якому було тоді 110 років, і наказав відсікти йому голову.

Сім Єфеських отроків (бл. 250, Ефес)

  • 17.08.16, 14:11
www.zarvanycia.cc.ua Сім Єфеських отроків (бл. 250, Ефес) — сім воїнів-отроків Ефеських (Максиміліан, Ямвлих, Мартиніан, Іоанн, Дионисій, Костянтин і Антонін). Ці отроки гонителями християн були закриті в печері, де Господь навів на них чудесний сон. Откроки пробули в печері понад 170 років, потім були відкриті, пробудилися від чудесного свого сну, і розповівши про себе і свої мучення на очах у всіх схилили голови і знову заснули, цього разу до всезагального воскресіння. Чудо це було засвідчено в V ст. До їхнього покровительства звертаються хворі, змучені довгим безсонням, і батьки, що моляться про своїх дітей, що не засипають.