Як мало...
- 08.08.24, 02:12
Ми фрази розкидаємо крилаті,
Як «добрий день» кохаю прозвучить.
Напевно, десь у чомусь винуваті,
Що наше серце з кимось не горить.
Адже у інших теж душа болить...
І десь, когось, за щось ми не пробачимо,
Не розуміємо, життя - коротка мить.
Як часто ми звертаємось до Бога,
Лише тоді, коли у нас біда,
Коли на серці біль або тривога,
Коли самих себе, бува, шкода.
Буває, що не завжди в чомусь прАві,
На вчинках інших ставили хрести.
Не в тих місцях шукали переправи,
Не з тими будували ми мости.
Як мало тих хто бачить ніжність неба,
У кому мудрість музики звучить,
Хто жебраку подав на кусень хліба,
Хто разом з нами душами кричить!
В житті все більше, поруч з нами, підлих,
Хто лицемірно кличе нас на чай.
Як мало справжніх, світлих, добрих ,вірних,
Готових з нами в радість і печаль.
Таня Алексійчук.
***************
«І жах не в тому, що щось зміниться, —
жах у тому, що все може залишитися так само.»
/ Ліна Костенко./
1
Коментарі
Vivyenn
115.08.24, 02:35
Кохаю може прозвучати, як Добридень! А ось ненавидять люди щіро, у цьому випадку можна не сумніватися, що кажуть відверто.
Краще б навпаки, так? 