Ніжно про осінь
- 20.09.09, 00:15
Жовтогаряче і золотаве,
Іноді падає листя яскраве,
Падає в трави і на доріжки,
Тихо шепоче у тебе на ніжках.
Дуже приємно навколо дивитись,
Потім раптово, вмить підхопитись,
Швидко побігти на листя брунатне,
Килим м’який потихеньку топтати.
Добре звалитись на купу листочків,
Тихо полежати, зімкнуті очі,
Потім дивитись на небо блакитне,
Що восени є подеколи чистим.
Інколи вітер потужно завиє,
Дощик рясненько всю землю обмиє,
Буде наступного року – врожаю!
Ось що цей дощик нам обіцяє.
Раптом вночі приморозить калюжі,
І не залишиться в світі байдужих...
Осінь чудову не всі полюбляють,
Навіть тьмяною порою вважають!
Та подивися навколо уважно –
Все кольорове, красиве,...І бажано:
Добре люби будь-яку пору року,
І не бажай від природи нівроку,
Щиро радійте примхливій погоді,
Щоб не з’явилось у серці негоди!
Щиро дружіть і любіть один одного,
Щиро вітайте товариша кожного!
5 жовтня 2004 р.
|
Та щось там прочитав у сина в підручнику. Слово мені сподобалось - жовтий, чи гарячий - не памьятаю... Ото й пішло. А потім вже на російську перекладавв. На мою думку, на українській - яскравіше!