Десь в Індійському океані...

Думки вслух...

Мадмуазель,

Ви так сподобались мені,

Як ще ні з ким такого не бувало,

Я бачив Вас давно у сні,

Коли ще Сонце з моря не вставало.

Коли ще темінь була на дворі,

І десь цвіркун цвірінькав вночі,

Мені так чітко снилися тоді,

Прекрасні Ваші ясні очі.

Та й вся Ви така юна й гарна,

Із лицем Вашим милим й світлим,

Являлись мені кожен раз,

У снах у моїх самих заповітних.

І кожен ранок, кожен раз,

Весь час напружуючи мізки,

Сидів я часто й думав,

Хто Ви така і звідки.

Ішли і місяці й роки,

Та ось одного разу,

Серед багатьох фото всіх,

Я Вас впізнав одразу.

Побачив Вас, та аж зомлів,

Бо дивина така чинилась,

Що тая дівчина із снів,

Із фото на мене дивилась.

Така ж прекрасна, як і в снах,

Не дать не взять,-царівна,

Чудова,мила і ясна,

Одним словом – чарівна.

Зачарували Ви мене тоді,

Коли природа пробудилась,

Від зимнього, сліпого сна,

Як фенікс, вся переродилась.

Коли травичка свіжа проросла,

Пташка співоча здаля прилетіла,

Та квітка гарна пишно розцвіла,

Бджоли кругом зашаруділи…

Та все це дома, ну, а тут,

А тут є тільки море,

Часом спокійне,часом – ні,

І дуже гарні зорі.

 І вахту стоячи вночі,

Милуючись зорями,

Хотів я бути там, де й Ви,

Та милуватись Вами.

Хотів би бути весь свій час,

Як мав б таку можливість,

Я поруч з Вами, біля Вас,

Щоб щасливіш разом нам жилось.

Для той единственной, которую найду среди миллионов, которую полюблю больше жизни, с которой вместе вырастим наших детей, вместе пройдём все жизненные испытания, с которой буду жить до смерти...

(This poetry has been written at Sea on m/v "Greta Selmer" in period of time from 13.04.2015 till 16.04.2015 by second officer Grynevych Volodymyr).