Ось воно! Саме воно! Осінній дощ!

Знач так, що ще?! ПРИВІДЧИНЕНЕ ВІКНО, КОВДРА, КАВА З МОЛОКОМ,ЧОРНИЙ ШОКОЛАД, НОУТБУК, СОПЛИВЕНЬКИЙ ФІЛЬМЄЦ.....

Хрін упс! а я на роботі...

Хоч би кави...

Прикольно, коли робочий тиждень починається не з чашки кави, не з тісного тролейбуса, не з черги біля ліфта і навіть не з повідомлення про зарплатню...

Приємно тоді, коли хтось, не найліпший друг чи колега, а просто так один з багатьох поділиться саме з тобою гарною новиною. Хтось просто написав заяву на звільнення (чомусь останнім часом у нас це вважається хорошим показником), інший налагодив стосунки із колишньою дружиною і всиновлює малюка...хтось кидає все і їде до відразливої Росії заради того, щоби бути з коханим.

Він/вона, прошепотівши стиха "ти ж нікому, ще ніхто не знає крім тебе" піде кудись в робочий день, добуваючи своїх два тижні. А ти посміхаєшся до монітору щаслива не за себе, а за них, тих, хто дає надію, що все може бути інакше.

Вдалого дня. Посмішок ВАМ!

Мала собака - довіку цуценя. Їй за двадцять, та досі плутають зі старшокласницею.

Найбільше досягнення - кілька фото на обкладинці та самотужки проколений язик. Так, тепер ще й шепелявить. 

Ненафарбована скидається на 13-річну, з косметикою - на нафарбовану 13-річну...

Трохи хвалькуватості, трохи випендрьожу та ще більше ненависті до себе...

Транс.Бублики.Ліза - улюблені слова та спогади.

Час від часу трохи підводить серце - та хіба то аргумент?! Живи швидко та весело! Та чомусь ні одне, ні інше не виходить.

Алкоголь та сльози - вже звична суміш. Трохи зачекай - і вона твоя, якщо захочеш, звичайно.

Улюблена істота - кицька, вона не зраджувала, не ображала, не просила лишитись друзями. Вона просто лягала на живіт і виспівувала йому казку.

Не ЕМО, та ж може і собі вени порізала б...

А що? 

Може бути.

Жити ж не смачно!!!!!