Цвіт Папороті - Олег Потурай

Між хмар ніч місяця полоще.
І дивно
           папороть
                         цвіте.
"Цвіте!" - в долині тиша сплесне.
"Цвіте!" - шелесне поміж віт!
А хто знайде той цвіт чудесний,
Здобуде щастя
                         звабний цвіт.


Через століття, ще не скоро
Дослідять люди те зело
І зрозуміють:
                   в нього - спори,
Воно ніколи
                  не цвіло!

Але для предків...
                            Непідзвітна
Нам суть язичницьких таїн.
Для предків папороть безквітна
Цвіла,
          бо вірилося їм.

Вони ішли вночі до гаю -
І цвіт спалахував крізь тьму.
Ми знаємо:
                   його немає.
І
   не знаходимо
                           тому.