Профиль

куделька

куделька

Украина, Ивано-Франковск

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Вправи при грудному остеохондрозі.

  • 03.01.14, 19:07
Докучає тупий біль в середній частині хребта? Швидше за все, то навідався остеохондроз. Хребет і довколахребцеві м*язи після фізичних навантажень вимагають відпочинку. Звісно, якщо це вдома, то найкращим відпочинком буде горизонтальне положення на жорсткому матраці. Тільки без фанатизму, щоб тривалий постільний режим не перейшов рубіж 2-3 днів. А якщо офіс? І до начальницького дивану ви стосунку не маєте? Ну що ж, на то є інша рада - вправи. Роззирніться, чи вистачає простору, щоб не зачепити ненароком вітрину сусідки по офісу і вперед, - до котячої гнучкості.

Інтроверсія

Цієї ночі було прочитано шість сторінок книги Сьюзен Кейн "Інтроверти. Як використовувати особливості свого характеру". Що й казати, я була вражена тим, як автор вміло пояснює речі, котрі я для себе відкривала тільки на рівні "комфортно-некомфортно". Багато що стало на свої місця. Я почала себе розуміти трішечки більше, як учора.

Для поповнення запасу сил інтровертам треба побути наодинці, екстравертам ж відновлення необхідне, тільки якщо вони спілкуються недостатньо.

А я ж так довго страждала від думки, що не вмію тішитися товариством друзів, бо чулася знесиленою навіть після дружніх посиденьок. А що вже казати про робочу метушню, після якої увечері доводиться падати в ліжко трохи не в чоботях і без вечері.skuchno Нє, таки треба шукати собі більш відповідну роботу, бо моя інтроверсійна сутністьwhosthat вже втомилася грати роль екстраверсійної druzhba . Або вчитися відпочивати якісно в інтроверсійному розумінні.
Интроверт  Шутки Желтой Панды

Хочу літа!

Так уже влаштована людина, - коли має щось, хоче іншого; коли має досить, хоче більше; зрештою, коли зима і Новий рікelka - хочеться літа! Звісно, моє бажання збудеться через... кілька місяців. Але я хочу вже. Щоб отак серед лісу, і щоб сунична галявина, і щоб сонечко крізь листя.umnik Як каже моя мама: "Таке Тобі бажиться, що купи не держиться".podzatylnik І з цим треба щось робити, бо самі тільки бажання, то й справді, якось непродуктивно, чи що?smutili Відпорпала оце в паперах цитату Хемінгуея:

"Дайте людині необхідне - і вона захоче зручностей. Забезпечте її зручностями, - буде прагнути розкоші. Осипте її розкошами - почне зітхати за вишуканим. Дозвольте їй отримати вишукане - вона жадатиме безумств. Обдаруйте її всім, чого забажає - буде скаржитися, що її обдурили, і що вона отримала не те, що хотіла."

І думаю собі, невже це про мене також? Отам, де про безумство?crazy Нє-нє, не хочу.nini Хоч мушу визнати, щось є в моєму бажанні. Не те, щоб... але якась казковість. Як от в "Дванадцяти місяцях". Еге ж.dada

Та на цьому не скінчиться, цьому мабуть можна якось дати раду. Можна перемкнути бажання, як пультом телевізора.zombobox Можна втішатись думкою, що наявність бажання свідчить про відсутність депресії.dance Можна заглибитись у світ чарівних слів, таких як поміркованість, стриманість, аскетизмangel . А можна... посіяти крихітну суничну насінинку у віконному горщику і плекати її як бажання літа серед зими.cvetok


Освідчення

У серці Карпатських Горган, серед ялицево-букової зелені лісів є чарівна місцина. На схилі могутнього хребта один із численних малих потічків робить черговий закрут біля оголеної скелі і грайливо спадає до прозорого мерехтливого озерця, котре створила водоприбійна ніша. Сіро-зелені гладенькі камінчики під водою причаровують жвавими посмішками сонячних зайчиків, котрі заманливо бавляться на дні із крихітними рибками. Озерце тулиться до квадратних кам’яних брил, котрі незворушно зберігають спокій серед бурхливих веселощів бистрих водяних бризок. Кілька старезних дерев, стовпилися над квадратурою скель і з подивом оглядають рівненьке камяне плато, по котрому вода крадеться далі лагідною олійною стрічкою до урвища.

Тихий плюскіт заколисує і втихомирює розшарпане серце, втома кличе лягти ящіркою на нагрітому сонцем пласкому камені і забутися на якийсь час серед щебету пташок у верхівках дерев. Та невпинний рух води кличе далі, до краю урвища.

Ось крута стежинка продирається серед вогкого коріння дерев, і запахів прілого листя, ближче до слизьких мокрих валунів, котрі роблять непевними кроки.

У вузькій гірській ущелині від ритмічних шорстких візерунків флішевих скель відбивається луною шум велетенського каскаду падаючої води. Крок, ще крок, і Ти стоїш перед срібним обличчям могутнього карпатського красеня, відчуваючи на собі живий холодний подих. І твоя маленька самотня постать губиться і тане серед горганської глушини, а шматочок серця назавжди залишається сяючим діамантом краплини, що зачаїлася серед колючої зелені скельного моху…