Жертви гоніння за кар"єрою, або самогубці.

  • 28.08.15, 16:40
В продовження моєї теми 
замітки Каті 
а також "крику душі" Юри
                ...але й не про те....

Сьогодні вранці, поки збиралася на роботу і щоб не заснутиskuchno  (бо прокидаюся щодня о п'ятій годині ранку!), включила телевізор, а там йшла передача "Провокаторzlo ". Тема даної передачі була "суїцид"

                  Поміж кавою та make-upgirlkiss  я слухала "провокатора", і мене вразив той момент, що в порівнянні з іншими європейськими країнами, в Україні самогубці наймолодші - від 18 до 35 років!!! а в Європі цей вік коливається від 60 до 70 років!

                  Та суть в тому, що за кордоном і в Україні люди (в більшості своїй) кінчають з життям саме через невдачі на роботі, через відчуття власної нереалізованості та депресії, яка присутня в суспільстві. Тобто, коли людина не справляється з робочими обов'язками, її постійно за це "клює" начальство та колектив ще+ до всього скорочують/ звільняють... Це стає тією самою "петлею", "останньою краплею"... І людина йде з життя....

umnik До речі, китайці, як нація трудоголиків, найбільш схильна до суїциду. Там навіть при підписанні трудового договору є пункт: "не кінчати життя самогубством" + страховка на цей випадок.shock

                 Тепер моя думка з цього приводу:
Хто б мені зараз не писатиме про "духовні цінності" і "головне в житті не гроші" і т.д.т.п . моя думка залишатиметься незмінною: як не крути, а світом правлять гроші, і всі ми (в міру своїх потреб та сил) тягнемося до матеріального блага, бо воно є одним із найпоширеніших "радостей", які ми маємо за все своє життя...на жаль.unsmile

                 А для того, щоб мати ці блага ( гарне житло, якісна їжа, модний одяг, трендові гаджети, омріяний відпочинок/відпустку, та хоббі) потрібно ПРАЦЮВАТИ. Так. І не тільки працювати, а й рухатися в перед (кар'єрний рост, відкриття власної справи...), ставити перед собою ціль і намагатися її реалізувати... Тоді ті самі омріяні "блага" будуть множитися і приносити ще більше радість (людЯм все мало й малоuhmylka ), як кінцевий результат наших "трудових потуг"!
                
                 Та дехто настільки захоплюється цією грою у "самореалізацію", що коли трапляється форс-мажор, щось йде не по задуму, втрачається робота, або ж довго немає підвищення.... Все... Людина губиться, звинувачує себе у невдачах, опускає руки або накладає їхsuicide ....

                 Не вистачає сили волі витримати всі негаразди, адже дійсно легше просто піти з життя, зробити таке собі "геймовер", але без перезагрузки... 

"То просто слабкі люди" - байдуже скажете ви. 

                 І в деякій мірі я погоджусь з цим висновком, але відразу постає питання: а чому всі обов'язково мають бути сильними, успішними, розумними та цілеспрямованими? 

                 Я на хвильку спробувала уявити, яким би був світ, якби всі були "самореалізованими"... і в мене не вийшло це зробити. Фантазії не вистачилоcrazy 
Такого не може бути в апріорі!!! 
Так закладено природою. Навіть у тваринному світі є вожак, і є інші члени прайду, стада, стаї, групи і т.д.т.п., яких він веде за собою. І це нормально. 

P.S. - Тому вважаю, що потрібно завжди прагнути "кар'єрних висот", але не фанатично, до божевілля, і пам'ятати: самогубство це не вихід, адже "тупиків" в житті не існує:
1. Якщо ти впав, то піднімися, обтрусися і знову гай-да! 
2. Якщо ти втомився, то зупинися, відпочинь, зміни врешті-решт роботу! 
3. Якщо "не можеш" більше гнатися до гори, то прийми це і зроби висновок, що можливо воно просто тобі насправді не потрібно.smile 

І в кожному із трьох пунктів, наведених мною вище, ти не "програв", а тільки "перезагрузився".

Счастье... обширно и многогранно; лишенный возможности быть счастливым в одном, найдет свое счастье в другом. (с)



Апрель_каrose

Потрібна ваша думка, поділіться нею будь-ласка.

  • 25.08.15, 11:52
От вирішила запитати у вас, шановних друзів (і не зовсім друзів) 
про те, чи з вами таке траплялося.... 

                    Я ніколи не сиджу на одному місці. Весь час рухаюсь вперед, ні на мить не сумніваючись у правильності своїх рішеньsila (це я пишу про роботу та кар"єру!smoke
                   Не буду кривити душею - мені з роботою щастить. Не завжди, звичайно, але кожна нова посада була для мене "новою сходинкою вгору", а попередня - дуже гарним досвідом, що розширював мої професійні знання та навички. 
                  Так я нарешті, за 5 років "поневірянь", знайшла те що шукалаgirlkiss !!! Все!!! Точка!!! Я пройшла всі співбесіди та комп'ютерне тестування, пару тижнів "сивіла від очікування вердикту".... і вуаля! Я на своєму місці!!!ura 
angel  Алілуя....prey  

                 Та от зараз відчуваю те, що не відчувала ні разу на жодній з попередніх робіт - Я БОЮСЯ!!!nevizhu Хвилююся, не хочу облажатися, чогось не знати, виявитися не професіоналом чи (недайбоже!) піддати під сумнів правильність вибору моєї кандидатури на дану посаду!!! 

Хоч все йде нормально, третій тиждень пішов, як я працюю на цій роботі, колектив чудовий, керівництво мене хвалять, але страх й досі лишився.whosthat
Скажіть, будь-ласка, шановні обивателі, чи були у вас подібні відчуття?! 
Чи не одна я така панікерка?smutili 


Апрель_ка rose

14%, 5 голосов

69%, 25 голосов

17%, 6 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Цікаво, чи здогадаєтесь ви)))

  • 21.08.15, 13:00
                  До створення даної замітки мене надихнула розмова з чотирма моїми знайомими... 
                  
                  Якось заговорилися на тему щастя, тобто чи відчуваємо ми себе щасливими саме зараз, на дану хвилину? 
                  Думки розділилися і ми вмить поділилися на два табори: 
                  Дві мої знайомі кажуть, що вони щасливі. Так, їхнє життя не ідеальне, але претензій вони не мають. А ще дві дуже жалілися.... 

Жіноче щастя. Чотири життєві історії (коротко). 

1. Історія:
Дівчина живе разом зі своїм цивільним чоловіком в батьківській хаті без ремонту, працює на посаді лаборантки майже за копійки (за нинішніми цінами), дітей немає, бо через стан здоров"я, народити вона не може.... Її чоловік працює електриком, їздить на халтурки, заробляє посереднє. Відверто кажучи, живуть на грані бідності, але вони молоді, активні, полюбляють подорожувати по країні... і люблять один одного вже більше 12 років!

2. Історія:
Дівчина наймає квартиру, працює на хорошій роботі, займає керівну посаду (яка для її ще досить молодого віку дуже й дуже висока!). Має добрий дохід, що дозволяє їй ні в чому собі не відмовляти.... Але вона самотня: немає ні хлопця, ні дітей, ні навіть хоббі (вона це усвідомлює)! Все через самовідданість роботі. Проте в неї багато друзів, та життєвих цілей, до яких вона стрімко наближається з кожним днем.   

3. Історія:
Дівчина працює на заводі, а саме на печах (виготовляє деталі), її хлопець працює там же сварщиком. Живуть вони в неї вдома в двокімнатній квартирі з її батьками (тато, мама), з братом та його дівчиною, а ще з її донечкою, яку вона народила від першого кохання. Заробляють на двох непогано, так як хлопець її підробляє ще поза роботою, бо має власний сварочний апарат. Він дуже любить її донечку, а мала відповідає йому взаємністю.

4. Історія:
Дівчина заміжня, чоловік її любить, а вона безтями закохана у нього, мають дитину. Живуть у неї з її мамою. Мають роботу з невеликим достатком (працюють в офісах). Мріють про власне житло та подорожі за кордон, але розуміють, що з нинішньою ситуацією в країні, їхні мрії не скоро здійсняться. Бувають періоди колосальної нестачі коштів, вона хворіє (виразка на шлунку), але піти до лікаря не хоче - немає коштів, все відкладає "на потім", бо на першому місці потреби дитини.

Цікаво, чи здогадаєтесь ви, які з цих історій щасливі, а які - ні.podmig
п.с. - Моє життя також не ідеальне, але при розмові я приєдналася до табору "щасливих"smutili .





Апрель_каrose

Випадковий ексгібіціонізм...

  • 20.08.15, 11:00
От не можу я жити без пригод. Ну от ніяк не виходить.
Якась єрунда, а все рівно стається.smoke

От наприклад вчора: 
                      Вирішила я вчора після своєї роботи заїхати  до чоловіка на роботу. Думаю заберу його, да разом поїдемо додому.
                     Вийшла я на ст.м.Арсенальна. Там я рідко виходжу, тому забула про її специфічну побудову, тобто довгий перон, пару арочних переходів на протилежну платформу, і аж в самому кінці вихід до ескалатору..., на відміну від інших станцій, де посередині між платформами є велика "площа".

                      Я ж вся у вайбері сижу, строжу подрузі смсcall , і так цікаво було, що вийшовши з вагону, я навіть не відволікалась від екрану свого смарта, щоб зорієнтуватися. (А зря!) 
                      Мандрую, знач вперед, (не дивлячись і не кваплячись) і в перший же прольот завертаю, думаючи, що там ескалатор... а там...
....а там мене окутав такий собі інтим-полумрак, чую чийсь стогін.... піднімаю голову.... а там.... omg матьмояженщіна...
                                  ...а там, що я бачу!!!!.... 
 піздец, 
                     ....йде до мене спиною якийсь старий дід, у якого до колін спущені штани, труси та в принципі гола жопа його також вже осунулась як і одяг - до низу!!!popa  

                          Однією рукою він тримає ті штани, щоб вони не спали з нього остаточно, а в другій - кульок, і потихеньку човгає ногами вперед, навіть не намагаючись прикритися, тобто повернути штани на те місце, з якого вони чомусь спали! 

                         Спершу в мене округлились очі , потім стало тошно (це долі секунди!!!), і я тут же розвернулася на 180 градусів, забувши про вайбер та подругу... і чухнула назад до платформи, щоб якомога швидше утекти від того жахіття!!! Спотикаюсь (сама не знаю об шо і чого!), сумка випадає з рук, я присідаю за сумкою, щоб її підняти і в це момент....
                         В цей самий момент, під'їжджає метро, виходять люди... і в цей же самий тунель завертає молодий хлопець. Він дивиться на діда, потім на мене (з великими очима), тут же оцінює ситуацію... і судячи з його усмішки я можу тільки догадуватися, про що він подумавsmeh smutili... гівнюк

                         Коли вже я підіймалася по другому ескалатору мене розібрав сміх! rofl
Розповідаю чоловікові, - він сміється. Каже, що лише зі мною така може трапитись, тому що зі мною завжди щось трапляється!
І я задумалась... А він-таки правий.
smutili Апрель_ка rose

Зі святом!!!

  • 19.08.15, 11:50
Вітаю всіх зі святом!!!cvetok
                Дуже рідко ходжу до церкви і в основі своїй - це лише по святам або коли "ну дуже припече"smutili.
                Сьогодні, на жаль, я не змогла піти до церкви у зв'язку з тим, що робочий (напруженийhammer ) день, але моя донечка з моєю мамою пішли!
                Вчора ввечері я з донечкою прикрашали кошика для яблучок, грушок та смачного липового медку. Малій дуже подобаються такі свята як Різдво, Пасха, Спас, тому вона охоче йде зі мною до церкви. Цього разу мене замінила бабуся, але на настрій дитини то не вплинуло.)))) 
 
               
Апрель_каrose

Допоможіть знайти притулок для трьох сиріток!

  • 25.05.15, 13:13
Допоможіть знайти добрих та турботливих господарів для цих бідолашних сиріток.cat

               Історія їх стандартно-страшна, тобто цих трьох кошенят якась сука викинула з електрички як непотріб! на платформу, з якої вони попадали вниз. Одному Богу відомо, як ці бідні створіння не покалічилися при падінні на колію, та не потрапили під колеса поїздів. Моя добра подруга та сусідка разом зі своїм чоловіком в цей час проїжджала мимо станції та побачила це жахіття. 
                По природі своїй, вона дуже любить тварин, та не змогла відвернутися від цих крихіток. Забрала до себе. 
                Але ситуація ось в чому, якщо вона залишить цих кошенят в себе, то в неї вже буде 8 котів!!! та дві собаки!!!, яких вона також підібрала свого часу. А це дуже багато, навіть для приватного сектору.

Кошенята віком до двох місяців. Здорові, активні, красиві.... Два хлопчика (рудий та сірий) і одна дівчинка (сіренька)smile

   



Небайдужі, пишіть до мене в лічку, або ж зробіть максимальний перепост.

Дякую Всім за увагу!

Апрель_каrose

Пироговий флешмоб :)

  • 20.05.15, 11:11
             Останнім часом все частіше помічаю, якими корисними бувають наші блоги. chih
             Ось наприклад замітка disu  (http://blog.i.ua/user/4574453/1681763?p=7#advA_advC_1681763_23112170надихнула мене побалувати свою малечу та рідних ось таким смачним пирогом: sila
Трохи тіста залишилося, то я вирішила спекти малечі,
 ще пару пиріжків з корицею, які вона дуже любить :)mmmm
 

Ось так....drink

Дякую тобі disu за чудовий рецепт!cvetok


Апрель_каrose

Весна в мене вдома.

  • 06.05.15, 13:35
Чотири вихідні дні.... 
                                   як це було прекрасно!.....
Шашлики, природа, рибалка, друзі, компанія, сміх, танці та сімейне єднання!!! 
              
 Якщо спитати мене, що найпрекрасніше я пережила за останній рік - це "майовка-2015", ці незабутні чотири дні в родинному колі та в компанії друзів!  

А ще я дуже люблю весну!!! 
Я народилася в саму найпрекраснішу пору року і на свій день народження, 
кожного року я можу насолоджуватися цією красою навіть не виходячи зі свого двору:

Ось така краса росте та квітне в мене вдома! 



писи - чомусь лише цього року я почала радіти з того, що не живу в квартиріdrink

Апрель_каrose

Вони живуть серед нас, а те тільки в блогах. Це жах!!!!

  • 06.05.15, 12:23
             Вчора зайшла на блог, провірила почту і побачила що мені "вісить" повідомлення в чаті. Відкрила, прочитала і ..... ахуєла!!!

Якийсь невідомий мені суб"єкт пише мені ось це:


  • pollllмудачка конченая .в задницу се засунь свою жалобу хуета
  • pollll, 30.04 19:50
    хуелька киевская зажратая .шоб тя прибили падлу
  • pollll, 30.04 19:53
    книгу оно пишет . туалетгой бумаги и без такой хуеты конченой хватает как ты чмошница ебаная
  • pollll, 30.04 19:54
    теперь стучи чмо админам
  • pollll, 30.04 19:54
    када вас уже перебьют или свали нахуй с украиы дерьмота
____________________________________________________________

Не зрозуміла ні слова, а особливо причини такого воніізвєрженія, так як я ніколи з ним не спілкувалася і тим більше не жалілася на нього! Я його не знаю!!!!  
Перейшла по ссильці на його профіль і не побачила нічого хорошого: http://narod.i.ua/user/6098163/profile/

Все в голові стало на свої місця, але ж.... трохи моторошно!
Такі психічно хворі, неврівноважені люди, схильні до насильства СОЦІОПАТИ ЖИВУТЬ СЕРЕД НАС! Їдуть з нами в метро, автобусі, ліфті, ходять по вулиці, живуть по сусідству... 

Це жах! Це кошмар! 

пи.си. - Одним словом - цього неврівноваженого я відправила в ігнор, але відчуття тривоги залишилося, адже таких як воно (хворобливих, агресивних соціопатів гуляючих на волі) багато!


Апрель_каrose

Чому так?

  • 29.04.15, 15:57
          Наше життя складається з наших вчинків, нашого вибору, наших поглядів, наших думок, наших мрій, нашої оцінки, нашої дії та бездіяльності, наших помилок, і як результат цього ми є тими, якими бачимо себе сьогодні, зараз, саме в цю хвилину - успішними чи нереалізованими, щасливими чи нещасними, самотніми чи гріючимися під лагідними промінцями любові рідних....  

Тільки з Наших дій складається Наше життя!

          На своєму життєвому шляху ми зустрічаємо ситуації, коли деякі речі відбуваються незалежно від нас, і ми не можемо знайти тому причину. Тоді в середині нас починає зароджуватися одне й те саме питання: "Чому так? Чому саме так це відбулося?"

          Ми запитуємо себе "чому?" кожного дня, багато років, а потім це питання відходить у давнину, і озираючись в минуле, ми починаємо розуміти відповідь, а можливо навіть вже не бажати її отримати. 

          Але все ж таки, багатьох із нас питання "чому?" не відпускає, і в пошуках відповіді ми знову і знову перебираємо в своїй пам"яті, в своєму серці, в своїй душі обставини минулого, оживляючи його в думках на стільки, що здавалося б воно відбулося учора, намагаючись все ж таки віднайти відповідь самостійно, але ні.... 

          Її немає. Відповіді. Її знає лише той, в кого вже ніколи не спитаєш, і хто тобі вже ніколи її не розповість.... 

Питання різні:
"Чому не можна того брати?"
                                  "Чому не можна з тим гуляти?"
                                                                  "Чому мені поставили таку оцінку?"
"Чому вона відмовила мені?"
                                    "Чому він так вчинив зі мною?"
                                                                         "Чому, про що так довго вона мовчить?"
"Чому пішов від мене?"
                        "Чому це сталося саме зі мною?"
                                                               "Чому так боляче?"
                                                                                  "Чому ніяк не можу забути, відпустити?"....

Чому?....

Дивно, та кажуть, що життя все ставить на свої місця, не дивлячись на те, чи зібрали ми пазл у своїй голові чи ні. Ми живемо далі, а світ разом з нами міняється, тихо або буйно плине "річка життя" кожного із нас.... 
                      ...але для більшості із нас одне залишається не змінним до останнього подиха....
... "чому так?" 




Особисто в мене дуже багато "чому?", 
і сумно від того, що я ніколи не дізнаюся на них відповіді....

Апрель_каrose