Шеф-зло.... или "О наболевшем!"

  • 20.12.17, 00:12

Что может быть хуже на работе, 
чем стабильная ротация руководящего звена? 
Ничего! 
Вот ровным счетом Н И Ч Е Г О!!!

Каждые 5-7 месяцев на протяжении трех лет я знакомлюсь с новым начальником/шефом и его замом. 
Начинает доходить до абсурда - я перестаю запоминать их имена и лица, так как с этих 5-7 месяцев, которые они якобы работают, эти умудряються "поболеть" или/и сходить в отпускburumburum стабильно по 2 месяца!
"Почему так?", "Что это у тебя за работа такая?" - логический вопрос каждого, кто прочтет мою заметку,  на что я могу ответить - это одна из наиболее крупных фирм Украины, поэтому все так печально. На зарплате в 100-150 тис. грн/мес. очень сложно продержаться дольше. Сами понимаетеpodmig...
Но вот если раньше брали в руководители уже зрелых, опытных специалистов, то еще можна было как-то стерпеть все их стратегии и наставления, с которыми ты была не совсем согласна, НОumnik понимала, что этот человек все таки СПЕЦИАЛИСТ в своем деле, и ему можна доверять... 
То сейчас статистика не тешит.... 
На эти должности начали приходить ну просто сплошные "юные дарования", которые все юнЕй, и тупЕй, и сцикливЕе своих попЕредниковcry!!!
Вот сейчас мною руководит мальчик-спальчик, который ДАЖЕ МЛАДШЕ МЕНЯ!!! И не просто младше, но еще и во многом не опытный, а главное - некомпетентный!!! 
Ну, и... класика жанра.... мы невзлюбили друг друга с первого взгляда. 
Ребята, это не выносимо. Просто доходит до абсурда. 
Мы с ним банально дошли до того, что каждый раз, на любых планерках, селекторах, заседаниях.... (не важно где, главное, что бы был зритель!) меряемся "писюнами"  знаниями, а когда он проигрывает (а это случается в 70% из 100%, так как я здесь уже опытный игрок, имею огромный багаж знаний по специфике работы компании, стаж профессии и не одного начальника пережилаdevil ), тогда ОНО включает ШЕФА и давит на меня тем, что я хоть и начальник, но не такой большой как он! И что я должна его слушать, делать как он скажет, не пререкаться с ним и не обжаловать его приказы и вообще, мое мнение ему не очень интересно, так как это 
ОН ЗДЕСЬ ШЕФ! 
(Это я почти дословно пересказываю!) 
Вот что мне делать? Как можна работать в таких условиях, под началом тупоголового бездаря-начальника, который занимает эту должность лишь потому, что он чей-то синуля любимый! протеже.unsmile

Ну вот как тут быть?! Где справедливость??? Как так можна? Оно ездит на роботу/домой в спортивной хонде 2016 года выпуска, на руках часы за/от 5 штук баксов... И рассказывает мне, что хто я такая, перечить ему! 
Боже, дай мне сил пережить эти постоянные крики, баталии и его самого! ведь еще чучуть осталось.... Каких-то 3-4 месяца и должна быть очередная ротация.
А вся проблема в том: что я не умею гнуться так, как это делает моя коллега Танечка! Вот Таня будет здесь работать, наверное, до пенсии, а может и дольше, так как ее гибчивости может позавидовать любой тренер йоги! А я так не умею. И хрен уже научусь... 
Вот не самец он, не самец,... 
Не альфа, что бы я признала в нем лидера и склонила голову... 
и даже не мужчина,.... 
а просто еще один сынуля еще одного "поважного олигарха"huh 
только надеюсь временный, как всегда.
Апрель_каrose

Страшилка на Хеллоуин....от Апрель_ки!

  • 31.10.17, 20:02
Страшилка для Хеллоуина...

Это вполне реальная история из моей жизни, что произошла со мной буквально на днях, а точнее на прошлых выходных.
Случилось это вночь с субботы на воскресенья, как раз тогда, когда мне пришлось ночевать одной.
Вообще-то, я очень редко сплю одна. Я не люблю спать одна... Дико не люблю, и в те редкие случаи, когда это все же случается, с собой в кровать я беру кота Михаила (который всегда этому рад) и мы оба получаемся в выиграше!
Но вот в ту субботу все случилось не так, совсем не так, как я люблю. Муж уехал с ночевкой к своим родителям, кот удрал на улицу и не вернулся до утра, дочь тоже отказалась спать со мной, сетуя на то, что ей удобней спать у себя в комнате, там кровать больше....
Вот блин же!
Ладно.
Заткнув уши аудиокнигой, я умостилась поудобнее под теплим одеялом, угрелась и провалилась в сон...
Проснулась я по среди ночи резко открыв глаза. Бац и все! Я уже не сплю.
Станно так... По ощущениям.... Лежишь себе спокойно, спишь, сны видишь... А тут на тебе: бац, получите и распишитесь - глаза открыти, сон как рукой сняло, плеер сам выключился, закончив свое повествование, и тишина.
На ощупь нашла телефон. Присмотрелась к часам - 03:48 ночи (или утра) Странно.
Лежу, пытаюсь снова уснуть, вслушиваясь в тишину дома. Сон не идет, мысли в голове разные (как всегда работа, бытовуха, планы на неделю...) и тут я слышу скрип. Характерный скрип дивана в соседней комнате, как будто бы на диван только что кто-то очень аккуратно присел. Но кто это?
Мама? Нет. Она спит за стенкой от меня и ее сопение слишно даже через стенку.
Скрип повторился вновь... Какойто липкий, неопределенный страх сковал мое сердце, заставив его неровно бится. Кто же там умащивается в гостинной?
В лучших традициях американского хоррорского кинематографа, я выползаю с постели, натягиваю халатик и иду смотреть, что же там такое. Захожу в гостинную, включаю свет и... как и ожидалось Н И К О Г О.
Хм...
Иду на кухню, наливаю стакан води, пью, неразбирая вкуса, и тут мимо меня что-то шмигнуло. Боковым зрением улавливаю что-то черное, больше похожее на тень. Вздагиваю, едва не выронив стакан из рук. Испуг, едва сдерживаемый крик...я едва дыша, бегу к себе в комнату, закрываю дверь, и зарываюсь в одеяло с головой. Прям как в детстве!
Лежу, вслушиваясь в гулкий стук моего сердца и окружающей комнаты.
Ничего. Тишина. Только размерное цоканье настенных часов, что доносятся ко мне все с той же гостинной.
Прошло около полу часа. Сна ни в одном глазу. Пытаюсь отвлечься, закачивая очередную аудиокнигу... И тут слишу холодящий душу звук, будто кто-то шкрябает чем-то острым оконную раму, точнее медленно чем-то проводит, плавно переходя на подоконник...
Сначала я подумала, что это ветка соседской груши, но нет. Подоконник шкрябали с внутренней стороны!
Ну что же это такое?!
Боже, как сташно. Вспоминаю "Отче наш", но чтение молитвы не помогает как от страха, так и от мрачного звука.
Резко все затихает....
Я выныриваю из-под одеяла, не в состоянии даже дотянуться к телефону, что в метре от меня лежал на простынях.
Жуть жуткая стынет в душе.... Тяжело дышать, невозможно думать, некого позвать на помощь!
Больше небыло ничего.
Ни тени, ни скипов, ни каких звуков....
Я так и заснула, оцепеневшая от ужаса, вымотаная от страха, укрывшаяся с головой одеялом....

Апрель_ка

Вакансія закрилася швидше ніж очікувалося! Дякую що відгукнулися

  • 25.10.17, 08:39

Дякую 
всім тим хто відгукнувся на мою пропозиціюkiss!

Однак, як в старому еврейському анекдоті:
- "Хто рано встає, тому Бог дає!... 
Мойша, а ти чого такий засмучений?
- Видно, хтось встав ще раніше!" 

          Ось так і тут вийшло, що вакансія вже зайнята тими двома, хто не ржав в коментах, а написали мені самими першими і чиї номери телефону я відразу відправила роботодавцю. Тому, вакансія вже закрита.
      
     Ще раз всім дякуюkiss cvetok,
Реально, дуже виручили мого товариша!



"Увага!
Шановне панство I.UA, розшукується людина для хорошого тимчасового підробітку.
Головні умови: вміння слухати, читати, сприймати, аналізувати та грамотно і коректно обробляти інформацію, викладаючи результат в форматі рецензування. Бажано проживати в Києві або недалеко від столиці, адже без зустрічей не обійдеться.
Достойний рівень з/п. Це не жарт, а реальна робота.
Бажаючі, терміново відгукніться мені в чат. Пропозиція діє до понеділка."



Апрель_ка)))rose

Як змусити себе працювати?

  • 19.10.17, 13:43
Як змусити себе працювати?
Не знаю, що зі мною сьогодні... Начебто все як завжди: вранці - смачна кава з колегами перед роботою, в 10:00 сходила в суд (справу не програла), повернулася в офіс в 12:30 - тут же пошту розписала, що принесла мені секретар.... Дивлюся на нову справу, і повільно відсовую її від себе, в думках кажучи, що до 26.10.2017 ще є час підготувати відзив. А за вікном сонечко, погода шепче! Ех...
Але нічого!
Нічогісінько більше робити не хочу. Дивлюся на підлеглих: вони також як сонні мухи лазять по офісу, ніхто нічим по суті не займається, а я... А в мене язик не повертається зробити зауваження, адже я така сама. Не знаю як дожити до кінця дня.
Це у всіх так сьогодні?

Апрель_ка

Про охоту!!!

  • 14.10.17, 20:03
Перше за все я хочу привітати всіх
зі святом Покрови Пресвятої Богородиціcvetok  
та 
днем Захисника України, з Днем Козацтва!!! 

Міцного вам здоров'я та мирного неба над головою!heart
                                                                                                                                                Апрель_каrose

А тепер про ОХОТУ!kill...
.... на подарунки...
uhmylka
                    Вчора після роботи вибігала по ТРЦ "ОceanPlaza" в пошуках подарунка для коханого до сьогоднішнього свята. Думала-гадала, щоб таке подарувати?!stena  
Світер? Носки-труси? Штани, сумки, обув, гель для душа/бриття? Банально... Не цікавоskuchno .... 
Треба щось по тематиці, типу: 
шоколадні танки, пістолети-запальнички, флаги, розкладні ножі...
Блін, то вже все було, все дарилося... 
Будуть повторки. unsmile
Що ж тоді?
           Після двох годин подарунково-розвідувально-пошукової роботи по ТРЦ ми з подругою дійшли спільного висновку, що всеdeath ... Нічого не знайдемо, і на годиннику вже сім годин вечора, а подарунків для наших чоловіків все ще немає. Довкола одне шматтьо, обув, і куча дебільних чехлів для телефонів "Чехлів"parik !
            Дивимося - попереду "Ашан". Пішли туди з останньою надією, адже їхати в інше місце по такій погоді не хотілося... 
І тут ми побачили ЗНИЖКИ!!! omg 
SALE!!!prey 
Ааааааа!!!!
ura
На КВІТИ... тобто ОРХІДЕЇ (по 179 грн)... моя слабкістьsmutili ... 
Роза карликова (по 59 грн) в горшочках - слабкість подругиsmeh smutili ... 

За 30 хв ми вибрали собі по вазону, розрахувалися, виходимо такі щасливі.... 
румяні, довольні собою та такою удачою! 
(Ось таку кралю я купилаheart)

Потім, разом дійшли до висновку, що треба то діло обмити в сусідньому "Муракамі"... 
І тут подруга каже:
"Мдя, ми, звичайно класні баришніuhmylka , але в нас сьогодні були плани на інші покупки!"
Вона права.... smeh parik
           Так. 
Точно. 
Блін... 
Куди йти далі? 
           Ще й з вазонами?! В Плазі все облазили. Погода не шепче, дощ, холод, без машини... Капець. 
           І тут, наче чудо, наче саме Небо смиловаться над нами нещаснимиangel , змученими дівчатами: мій погляд ловить магазин "Handmade" де відразу на вітрині лежали цукерки:


та не менш чудова чашка. 
ТАКОЇ чашки в мого коханого точно немає!
 
ТРЕБА БРАТЬ!lol
             Ось він - ВИХІД!!! 
Креативно, не дорого (200 грн за чашку + цукерки!), та увага! Головне ж увага? Так?!

               Сьогодні вранці ми з доньою прям в ліжку привітали нашого коханого тата: мала чашкою, а я цукерками. Він був здивований, розчулений і радий! Розцілував нас обох і ми всі в піжамах пошли на кухню готувати чай з нової (і відразу улюбленої) чашкиcup_full ...  

Дівчата!!! 

А як ви привітали свої чоловіків-захисників-козаків?podmig

Апрель_каrose


17%, 2 голоси

17%, 2 голоси

67%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Осінь та апрель.

  • 30.09.17, 20:56
Сьогодні свято - день мого ангела.
За вікном осінь, на душі холод, в очах дощ. В руках бокал червоного вина, в домі панує тепло та тиша, а серце бажає змін....
Змін, яким не час.
Змін, які не можуть реалізуватися зараз. Змін суттєвих, кардинальних!
Ох, як же я ненавиджу тебе, неминуче явище "сезонна дЕпресія"!
Н Е Н А В И Д Ж У!
Чуєш?!
За цей місяць я одержала перемогу в трьох мільйонних судових справах, пережила звільнення двох своїх керівників, з'їздила в чудове по результату відрядження, навіть побувала на допиті в НАБУ, а також мене прооперували! За плечима безліч перемог та втрат, уколи, крапельниці і "дикі" по усвідомленню і відчуттям, процедури...
Стільки всього за 30 днів!
Вино смачне, ніч довга і шкодую лише за тим, що немає сигарет...
Немає коханого поруч...
Не вистачає тепла в душі і гармонії в серці!
Ух...
Злість на себе накриває з головою! Хвилини слабкості!
Години самотності...
Приємні миті тиші...
Коли лише ти, вино і осінь.
О, небо! Дай мені сил!
У вівторок лікар вручить мені листок паперу, що буде означати відновлення моєї працездатності, що означатиме: моє тіло готове знову йти в бій... Готове знову ринутися в смерч ритму Великого Міста, окунутися з головою в океан прийняття рішень, дій та оголивши кігті, зуби та виставивши броню, я повинна продовжити боротьбу за виживання, рухатися вгору, кожну хвилину доказуючи своє право та відповідність займаній посаді та місцю під сонцем....
Я не жаліюся, ні.
Інакше я не вмію.
Інше життя не для мене.
Я справлюся.
День-два і я знову стану собою: юристом, начальником, стервом, борцем!
Однак восени та повесні зі мною трапляється "сезонна дЕпресія", коли хочеться повністю, кардинально змінити життя: відкрити квіткову крамницю, або ж невеличку кав'ярню з круасанами та запашною кавою... І присвятити себе, всю себе (!) цьому невеличкому бізнесу, радіти малому і просто жити!
Можливо колись я так і зроблю, можливо колись піддамся цьому пориву слабкості, полишивши всі плани позаду...
Можливо!
Однак, не зараз... Ще не час!
Ох, як же я ненавиджу тебе, неминуче явище "сезонна дЕпресія"!
Н Е Н А В И Д Ж У!
Чуєш?!
І дякую тобі за ці моменти...

P. S. - прошу вибачення за соплі. Просто потрібно було це написати.

Апрель_каrose

Мій ранок...мій звичний ранок.

  • 16.12.16, 20:31
Ранок, кава, фон - телепрограма...
За вікном ще ніч. Місто спить, проте мені треба йти. Цілую ніжно теплі, шершаві губи, кажу коханому "до вечора, вже пора..." та вмить опиняюся в полоні обіймів.... М'якість ковдри, тепло та аромат його тіла, шепіт у саме вушко "люблю...будь обережна! Подзвони як доїдеш!"
Поцілунок.
Я вдягаю пальто, взуття, беру до рук сумку...останній погляд в дзеркало.... Ненавиджу!
Видох, треба зібратися до купи, адже попереду бій і я маю вистояти, витримати, перемогти.... ти зможеш!
Вимикаю світло, зачиняю двері. Дуже тихо зачиняю, бо всі мої ще сплять... На годиннику шоста ранку.
Виходжу на вулицю, запалюють цигарку. Холод сковує мої плечі. Хмарку сигаретного диму розвіює вітер. Сніжинки вальсують довкола мене. Під ногами репить сніжок. Я йду по засніженій дорозі, під світлом ліхтарів до автобусної зупинки.
Там, на правому березі Дніпра мене чекає черговий бій із засліпленною жадобою богинею. Я готова до нього... мабуть.
Книга, Метро, Кава. Палац України.
Яка чудова вранішня кава в Евгена. Він знає мій розклад, він знає яку я люблю, він готує для мене позачергою... Це вже схоже на ретуал...
Підкурюю ще одну сигарету, роблю перший ковток гарячого напою...зустрічаю друга. Разом йдемо на роботу обговорюючи майбутній бій. Сьогодні я не буду сама. Я вірю що добро завжди перемагає зло. Правда за нами, так що "Тримайся Фемідо!"br />

Апрель_ка...

Зимові спогади! продовження флешмобу якого немає)))

  • 14.12.16, 14:16
                                                          Зимові спогади... http://blog.i.ua/user/8088198/1984955/
                                                                                     ... вчора було 13 число. Андрія! Гаданія!
                Пам'ятаю я дужееее полюбляла з подругами гадати на "суженого-ряженого" на Андрія (років 12-14)! 
Чобіт за ворота кидали, курку в хату манили, папір на тарілці палили і на стіну дивилися, що за тінь там буде...
 ой же ж весело було!!!ura

                А "місточок" з лози під подушку клався зі словами: "сужений-ряжений переведи мене через місточок!" 
Лягаєш спати і уявляєш собі Рікі Мартіна....smutili

ДІВЧАТКА!!! Ви пам'ятаєте це???... 
А колядки, щедрівки.... Коли всі перевдягнуті, веселі, сніжок рипить під ногами, Зірка в переді йде! 
Дорослі співають, а ти така теж одягнута в хустку і кожушок, 
разом з дорослими козу ведеш.... Пироги в мішок збираєш, коляду співаєш! 

              Якось пройшло те все.
 Немає. 
             Минулого року жодна дитина в хату не зайшла, незакалядувала.... Переводяться традиції зимові. Шкода.... 

Апрель_каrose

Стара-добра тема. Новорічна, про Оленів)))

  • 14.12.16, 12:17
Доброго дня, вечора, ранку... одним словом - всіх вітаю, поважне панство айюа! 
Хочу спитатися вашої думки. Цікава думка чоловіків, точніше цікава їх логіка. 
От уявіть:

У вас є дівчина/дружина/кохана людина, яку ви дуже цінуєте, любите, бережете і не уявляєте свого життя без неї. 
Все ідеально, вона любить вас, ви її. Ще й торти пече!
До того ж у вас вже є сім"я, спільна дитина. Ви робите кар"єру і вона в цій справі від вас не відстає!!!
Ви гордитеся нею... адже вона втілення ваших мрій, і саме головне - ця жінка лише ваша і любить лише вас
Вона говорить вам про це кожного дня, і доводить це кожної миті коли ви разом.... своїми поцілунками, дотиками, поглядами і,
 найголовніше, вчинками!
 Вона доглядає за вами, турбується про вас. Як мама міряє вам температуру, поїть бульйоном коли ви захворіли. 
Переживає чи ви взяли зонтик, та чи пообідали на роботі, а коли ви повертаєтеся з відрядження - готує ваші улюблені страви та ванну для двох....  heart
Дитина, є дім і плани на майбутнє... Все добре окрім інфляції bokali
Але, сталося дещо неординарне....  для вас....
                                                                       ...а що саме?
У вашої  дівчини/ дружини/ коханої людини з"явився друг!!!shock
чоловічого полу з яйцями, членом, і зовні "очень даже" (на вашу думку)...

Вона з ним товаришує, постійно спілкується по телефону і бачиться на роботі, бо він її підлеглий та по сумісництву ще й бой-френд її найліпшої подруги. 
Нічого такого, але він (друг або назовем його вАлєрою) часто звонить вашій коханій жінці внеробочий час
і вони подовгу спілкуються... а ще, можуть попити кави після роботи. 

Тема їх розмов реально примітивна - робочі моменти та складні відносини Валєри з його майбутньою дружиною. 

ДругВалєра ділиться з вашою коханою своїми переживаннями, а вона дає йому поради....  І все!

Але вас це напрягає, ви починаєте ревнувати, забороняти їй спілкуватися з ним, тільки тому, що вас давить ЖАБИСЬКО, бо коли ви потайки взяли її телефон, то зрозуміли, що ваша дівчина/дружина більше часу спілкується з НИМ, ніж з ВАМИ!!! 
Ви влаштовуєте сцену ревності, а вона клянеться, що кохає вас. Той друг  для неї це не друг, а подруга-валєрія! 
Що це не те, що ви думаєте!!!.... 
Проте, ви непохитніnini

Так от! 
Увага!
(барабанна дробь)
Питання: 
Чи правильно  ви себе поводите в цій ситуації? адже ваша половинка не ваша власність. 

Моя думка: Вона (ваша кохана) має право на друзів і власні інтереси. Її спілкування з іншими, будь-то чоловіки чи жінки, не повинно викликати у вас заздрість чи ревнощі, адже це право кожної вільної людини! Всі відносини мають бути в першу чергу на довірі і повазі одне до одного, тим більше, що ви вже створили сім"ю і виховуєте не перший рік спільну дитину!
                        До того ж, вона не ховає свою дружбу з тим хлопцем. Він буває у вас в гостях, а ви у нього. І ще один взагалі не суттєвий момент - друг хоче одружитися на подрузі вашої дружини/дівчини, яка щей ваша кума!wakeup


І ще...
P.S.- Якщо жінка захоче від вас піти, вона піде і жодна сила її не зупинить.rose


З любов"ю, Апрель_каrose


 

Флешмоб. Моє друге робоче місце - кухня ))))

  • 14.05.16, 17:02
Раз дівчата затіяли тему з флешмобом кухні, 
покажу вже і я своє друге робоче місце, де працюю після роботи та по вихідним без вихіднихumnik


намагалася зняти панорамне фото, вийшло як завждиsmeh smutili!!!


якось так...скромно...




Апрель_каrose