Дорога до Львову...ніч жаху! А повернення до Києва - рай!

Знову командіровка, знову Львів... Сижу зараз в кафешці біля вокзалу, п'ю каву і згадую той жах, що я пережила цієї ночі в поїзді. Взагалі, такий попутчик в мене був вперше... Ні! Ви не про то подумали! Він був не буйний, не п'яний, не озабочений...він просто воняв! Страшно воняв "козліною" (((((
Це жахіття! Пот з-під мишок+ноги - це страшна суміш! І його це взагалі не турбувало. Наче він не відчував того смердіжжжааа!!!
Я все розумію, але так не можна! Страждала не я одна. Був ще хлопець, який так само як і я по можливості довго тусувався в коридорі, намагаючися відтягнути той момент, коли все ж треба лягати спати! Ужас!
Полягали ми спати десь близько 12-тої, навмисно лишивши двері відчиненими, але проводнік заставив їх зачинити (спершу попросив, а потім двічі сам зачиняв)
Уявіть, я ледве заснула.... А зараз, спустя вже 1,5 год. я щей досі відчуваю той запах((((

Цікавості раді, залізла в нет і не знайшла там нічого такого з ліків від таких особливостей тіла, бо вважаю це ненормально-аномальним! Настільки смердіти....це тільки якась аномалія!
А як думаєте ви?

Писи. - сьогодні ввечорі буду повертатися назад до Києва і молю Бога, щоб більше мені ТАК не фортило))))


Пиписи.- зараз на годиннику в мене 06:15 ранку ... Десь на горизонті майорить Київ! Обожнюю цей момент повернення додому. Правильно люди кажуть - десь добре, а вдома краще! Львів чудове, казкове місто, що наданий час убрате в різдвяну казку без снігу...але Київ я люблю більше, бо це мій дім!!! До речі, доїхала я нормально. Знаву попалася в попутчиці інтелігентна жіночка, з якою було так приємно, бо за всю дорогу вона не проронила ні слова!)))) навіть по телефону!!! Ще 20 хв. і я втону в обіймах свого чоловіка, який зустрічатиме мене на пероні, ще 60 хв...і я вдома! Апрель_ка