sms 17 Дарма ти плакала, Варко.

Варя  зачиталася подвигами піонерів...  Потім увімкнула праску. «Піонерський галстук має три кінці – в знак непорушного зв*язку трьох поколінь: комуністів, комсомольців і піонерів," - звучало у свідомості, коли розгладжувала  ацетатний шовк. "Він – частка червоного революційного прапора… Червоний галстук на ваших грудях,-- говорив товариш Каганович на І-ому Всесоюзному піонерському зльоті, -- просякнутий кров*ю сотень і тисяч борців.  …Носіть же з честю цей червоний галстук, міцно тримайте в руках червоний прапор комунізму».
Варя дуже шанувала ідею революції та червоні символи. Але зараз, зачитавшись, дівчинка таки запізнювалася до школи на уроки в другу зміну. І тут, зараза, як на зло, відірвався собака: ошийник перетерся. А батьки на роботі...  З мукою сумління, але й не довго думаючи, Варя рішуче зняла свій піонерський галстук і прив*язала ним до цепу неслухняного Рябка, аби той не наробив шкоди. Хтось побачив собаку- піонера й догідливо та натхненно доніс у школу. Не діти, а дорослі мучилися, що робити і чи карати дівчисько. Учителі й піонервожата в школі бідкалися й обурювалися вчинком шестикласниці. А ми, юні піонери, мабуть, учинили б, як і вона в такій буденній, ницій ситуації. І це при тому, що добре знали інші, вагомі, завітні подвиги піонерів на війні, або як "дивний" Павка Морозов, чи як піонер, побачивши пошкоджену рейку, зняв червоний свій галстук і вимахував ним машиністу поїзда, що наближався...
Дорослі пожурилися, пожурилися, дорікнули малій. Серйозних оргвисновків наче й не робили, та й як же ховатися з цим... Ну й добре. Добре, що Сталіна вже не було. А інакше б, мать його в тата!, нагадали б, що «в борні довголітній і Ленін  і Сталін творили Вітчизну для нас», а не вчили собак прив*язувати галстуками, щоб вони ставали піонерами, комсомольцями чи  комуністами. Отже, дарма ти плакала,Варко.                                                                             Зупинився поїзд отроцтва навіки у моїй пам*яті.