Говорить осінь та весна і зори ясночолі,
Що ти одна, що ти одна в моїй квітневій долі.
Співають квіти, у гаях шепочуть ніжно ріки,
Що ти моя, що ти моя, що ти моя навіки.
Світає день мені з твоїх зіниць,
Проміння радості я в них ловлю,
У вічній музиці весняних птиць
Ясніє світ мені твоїм "люблю".
Шепоче вишня у вінку і вогник на калині,
Що я таку, що я таку ніде більш не зустріну.
У серці начебто струна озвучилась поволі,
Бо ти одна, бо ти одна в моїй квітневі долі.
В мріях я була завжди твоя,
В мріях ти завжди був мій,
Та часу течія, нестримна течія
Змела сліди тих мрій в душі моїй.
Зникло наше бути чи не бути,
Ген за гори з журавлями одпливло,
І тепер не знаю, як забути
Те, чого ніколи не було.
Щирий сміх торкався вуст твоїх,
Щирий сміх, як перший сніг,
Та днів нестримний біг, та днів нестримний біг
Змести повік не зміг той перший сніг.
В мріях я була завжди твоя,
В мріях ти повік був мій,
Та часу течія, нестримна течія
Лишила давній біль в душі моїй.