Світлій пам`яті друзів

  • 30.04.13, 12:07

Світлій

пам’яті  журналістів,

членам  Спілки  журналістів  України,

які  відійшли білими журавлями

у вічність.

 

ЇХ  ДАВНО  УЖЕ  НЕМАЄ…

Їх  давно уже  нема  у  цьому  місті

На  цій  землі  й  не  буде.

Та  голоси  звучать  їх  все  одно,

І  пам'яті  серця  не  вистудять вітри..

Лишилися  їх  жести,  імена,

І  їх  слова.  І  той  же  хліб  насущний.

Серця  чутливі  наші,  наче  ртуть,

І  доки  хоч  одна  душа  на  світі,

яка  їх  знала,

ще  жива  -  живуть вони  також…

 


 


Як показати дитині, що ви її любите





Я тебе люблю
Учіться говорити дитині про свої почуття. Розпочинайте негайно, оскільки вам знадобиться час, щоб опанувати таке мистецтво. Це складно, адже ви, можливо, вважатимете, що дитина відчуває любов, або ж будете думати, що це й так зрозуміло – любити свою дитину…Та все таки говоріть. І майте на увазі, що недостатньо тільки іноді розповідати дитині, як ви її любите. Говоріть не тільки "я тебе люблю", але й інші фрази, по'вязані з позитивними емоціями.
Увага! Це правило не діє, коли йдеться про негативні почуття, тож ретельно все обміркуйте, перед тим як їх висловити за допомогою мовлення або інакше.
                         Скринька зі скарбами
Візьміть коробку або шухлядку з тими речами, що пов'язані з життям дитини від народження до двох років. Перше брязкальце, перша пипка, номер немовляти з пологового будинку, газета від дня народження дитини тощо. Звісно, поки ваш малюк не підріс, він нічого не розумітиме, але спогади з часом ставатимуть ціннішими, тому незабаром дитина почне радіти, знаючи, наскільки вона для вас дорога від самісінького народження. Доказом цього є те, що ви зберегли пасмо волосся після першої стрижки або список першої сотні слів, записаних саме так, як дитина вимовляла їх (моко-молоко, абуко-яблуко тощо). Якщо ви не почнете збирати ці коштовності вже зараз, потім буде запізно. Згодом зробіть скриньку для скарбів, пов'язаних із наступним віком, а пізніше ще одну…
                             Посадіть дерево
Коли народиться дитина, посадіть у саду дерево. Якщо у вас немає саду, тоді, можливо, він є у когось із родичів. Коли-небудь ви з малям підете подивитися, як дерево виросло, і пишатиметесь цим обоє. Зрештою, якщо ви не посадите дерево після народження дитини, то нічого страшного не трапиться.
А якщо ви маєте сад, а в ньому "ваше" дерево, то закріпіть на ньому табличку із сердечком і вашими з дитиною іменами.
                 Кравчиня для Барбі
Шийте одяг для улюбленої ляльки вашої доньки і тримайте напоготові гайки для першої скриньки з інструментами вашого сина. Не турбуйтесь, діти відчувають, що ви це робите з любові до них, а не їхніх іграшок.
                      Тільки ваші вітання
Вигадайте з дитиною особливе вітання, яке знати будете тільки ви вдвох (можливо, й інші члени сім'ї також). Вітання може складатися з певного жесту, підморгування, підстрибування на місці. Цікавішою буде комбінація декількох рухів, які ви часто повторюватиме. Таке вітання стане особливим зв'язком між вами й дитиною.
Незвичайні пестощі
Дитину можна цілувати по-різному (тручись носами, лоскочучи віями щоки та ін.), так само придумайте різні пестощі. Наприклад, пишіть слова на животику малюка, лоскочіть пір'їнкою, мастіть олійкою після купання…Можете вигадати і різні обійми: обнімайте однією рукою або обома, піднявши одну ногу, заклавши одну руку за спину і повернувши голову вбік…
                    Подушка для ударів
Демонструйте малюкові, що ви його любите таким, яким він є, незважаючи на його настрій, капризи, звички. Зробіть сімейну подушку для биття, ударів, криків – будь-яких проявів люті. Цією подушкою можуть користуватися всі члени вашої сім'ї, і вона має перебувати у квартирі на видному місці. Важливо, щоб дитина розуміла не тільки те, що її люблять, навіть коли вона розлючена, але й те, що ці прояви гніву можуть спричинити конфлікт між вами. Саме з цієї причини подушку потребуєте і ви.
                            Телефони любові
Коли ви граєте в "зіпсований телефон", кажіть дитині багато ніжних і ласкавих слів.
Увага! Мета гри полягає не в тому, щоб дитина правильно вимовила чи відтворила слова, а спробувала їх запам’ятати.
                 Перша власна виставка
Організуйте виставку робіт маляти. Малюнки, вірші, фігурки з тіста або пластиліну, виставлені в будь-якому кутку будинку, очікуватимуть на відвідувачів – ваших друзів або друзів дитини.
Подарунки від дитини також розташуйте на видному місці. Хваліться ними, особливо, в присутності малюка.
                       Доброго ранку
Уранці будіть дитину поцілунком. Можливо, вона вас учора роздратувала, або ви поспішаєте, або вважаєте, що малюк спить і не розуміє, що ви його будите. Але не думайте про це. Просто виробіть звичку: будити дитину поцілунком. Коли ж ви прокинетесь, намастіть собі й дитині губи помадою, потім цілуйте одне одного так сильно, щоб залишались сліди на щоках. Згодом разом із дитиною накиньтеся на тата.
                    В одязі батьків
Діліться з малюком усім. Інколи батькам і на думку не спадає все те, що дитина хоче, аби з нею розділили. Якщо вона виявляє бажання, дозвольте їй вдягнути ваш хатній одяг або вечірню сукню, незважаючи на те, що речі завеликі для неї. Часом діти в такий спосіб установлюють із батьками особливий зв'язок, почуваються з ними, як зі своїми кумирами нарівні, "виростають" у власних очах і не є такими самотніми.
                  Дитячі ігри
Для дитячих ігор вигадуйте нові правила. Їх не мусить дотримуватися ніхто, окрім членів сім'ї. Нагородою для переможця може бути 19 поцілунків, виконання якогось бажання, приготування улюблених тістечок, відвідування кінотеатру.
                      Старі іграшки для нових дітей
Якщо у вас є місце, зберігайте дитячі іграшки. Хоча б найперші та найулюбленіші. І ви, і дитина з радістю їх розглядатиме або ж подаруєте їх іншому малюкові в родині. Нагадую: нічого не віддавайте й не викидайте без згоди на те вашої дитини.
                           Бабусині розповіді
Дбайте про бабусь і дідусів, не заперечуйте їхню роль та права. Є багато важливих речей, про які знають або можуть зробити лише вони. Крім того, коли дитина дорослішає, вона хоче дізнатися про дитинство батьків. Для маляти надзвичайно важливо, коли воно довідується, що мама й тато також колись були дітьми. Хто ж їх у цьому найкраще переконає, як не дідусь із бабусею!
                                Дитина на роботі
Приведіть дитину до себе на роботу. Ваша робота вже не буде таємницею, а дитина зрештою зрозуміє, куди ви йдете щоранку і чому змушені тривалий час там перебувати. Дитина почуватиметься спокійніше в той час, коли вона залишається без вас.
Разом
Разом: Переглядайте мультфільми. Грайтеся. Вигадуйте нові ігри та історії. Гуляйте. Лоскочіть. Ходіть скуплятися. Танцюйте. Читайте. Бігайте. Робіть "картинки" на снігу. Співайте.
                      Родовід
Намалюйте дерево родоводу, з маминими і татовими предками. Ім'я дитини напишіть зверху. Візьміть великий аркуш паперу, біля імен родичів можете наклеїти їхні фотографії, все розфарбуйте веселими кольорами і залиште місце для малюків, які ще тільки мають народитися.
                          Ім'я – це важливо
Під час розмови часто називайте дитину на її ім'я. Діти обожнюють, коли дорослі це роблять. Так вони почуваються рівноправними. Дозвольте також малюкові давати ім'я вашій машині, дереву, домашньому улюбленцеві – всьому, що він захоче назвати.
                                    Трохи ти, трохи я
Робіть хатню роботу спільно з дитиною, поки це подобається вам обом. Дитина розуміє, що ви ставитеся до неї нарівні, оскільки разом розподіляєте обов’язки й відповідальність. Надзвичайно важливо – розподілити обов’язки на кухні. Оскільки ви там перебуваєте багато часу, і саме звідти з’являються справжні дива, дитина сприймає кухню, як особливе місце, як ваше царство, куди її прийняти можете тільки ви.
                         Членський квиток
Як тільки дитина навчиться підписуватися, запишіть її до бібліотеки. Дитина пишатиметься членським квитком, де стоїть її підпис.
                           Напад любові
Обнімайте й цілуйте дитину так само, як тоді, коли вона була ще зовсім маленькою. Власне, якщо в дитини видався не найкращий день, її настрій поліпшиться, коли ви, обійнявши її за плечі та міцно тримаючи, цілуватимете й лоскотатимете її...














































Становлення дитячої особистості



Коли дитину оточує критика, вона звикає засуджувати.
Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.
Коли дитину оточують насмішки, вона стає сором’язливою.
Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу вини.
Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.
Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.
Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться справедливості.
Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.
Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.
Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.
Коли дитина живе в атмосфері прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.



Народні ігри для дітей




Любі друзі! Якщо ви вже втомилися від комп’ютерних „стрілялок”, пропонуємо вам різноманітні розважальні ігри, в які ви можете пограти з друзями на перервах, після уроків та вдома.


Зайчик
Щоб визначити хто буде «зайчиком», проказують лічилку:

Біжить зайчик слобідкою,

За ним дітки черідкою,
Бачить зайчик, що не втече,
Перекинув вушка через плече.
Втікай, зайчику, до гаю,
А то спіймаю.
Тоді вже стають колом та беруться за руки. А «зайчик» — усередині. Ідуть круг нього, примовляючи:
Городили зайчика
Тинком, льонком,
Да нікуди зайчику
Да ні вискочити,
Да нікуди зайчику
Да ні виплигнути,
А в нас ворота
Позамиканії,
Жовтим піском
Позасипанії.
«Зайчик» поривається, де б вискочити. А ті, що в колі, не дають. перепиняють міцно зчепленими руками, стають щільніше, заступаючи дорогу. А коли «зайчик» прорветься, то всі кидаються його ловити. Хто спіймає, стає «зайчиком». А як дівчинка наздожене, то її повинен замінити хтось із хлопчиків. Бо дівчинці не личить бути «зайчиком».

Гуси
Діти вибирають з-поміж себе двох - матку і вовка. Матка жене всіх учасників, своїх дітей у поле, а потім. усівшись на певній віддалі, за лінією, яка називається городом, кличе своїх дітей:
- Гуси, додому!
- Задля чого?
- Вовк за горою.
- Що він робить?
- Гуси скубе.
- Які?
- Сірі! Сірі!
Гуси волохаті, Тікайте прямо до моєї хати!
Гуси біжать в город, а вовк перебігає їм дорогу і намагається кого-небудь зловити.
Коли вовк зловить за лінією, то його гуси б'ють крилами, і пійманого за лінією гусеняти він не бере до себе; пійманих же на шляху до городу забирає і садовить їх усіх разом.
Гра продовжується доти, поки вовк не переловить усіх гусей.

В горохової скрині
Спершу визначають, кому бути «гороховою скринею». «Горохова скриня» сідає або присідає. Всі інші обступають її колом, беруться за руки й крутяться, примовляючи:
Сиди, сиди, скрине,
В гороховім місці,
Закрий рота.
Як ворота,
На крюк, на замок,
А кому не йметься,
В того обдереться.
Водночас «горохова скриня» лічить:
Раз, два, три,
Грав я й ти,
А я виграв,
А ти ні,
Тебе бити,
Мене — ні.
«Горохова скриня» лічить так, щоб останнє слово випало на того, що в колі. Всі зупиняються, а той, на кого вказано, виходить, знімає головний убір або яку-небудь річ і віддає. Зразу ж повертається на своє місце, і гра продовжується, поки кожний не залишить щось «горохової скрині».
Тоді стають рядком і просять «горохову скриню» повернути речі:
— Добродійко, голубонько, оддай мені моє!
А «горохова скриня» відповідає:
— Ні, так не вийде. Покажи мені щось, тоді віддам.
Діти по черзі співають пісеньки, розповідають віршики, танцюють.

Редька
Спершу визначають, кому бути «сусідкою». Всі інші стають по двоє, потім присідають одне навпроти одного на коліна. Пара неподалік від пари, рядками, подібно до того, як росте редька на грядці.
«Сусідка» підходить до крайньої пари і розпочинає розмову:
— Бабо, дай редьки!
— Скопай грядку, то й знатимеш, звідки редька береться.
«Сусідка» обходить довкола «редьки», показуючи, як копають грядку. А тоді звертається уже до другої пари:
— Бабо, дай редьки!
— Посади собі.
Знову слід обійти довкола «редьки» та показати, як її саджають.
З тим же запитанням «сусідка» підступає до інших пар, а їй відповідають:
— Полий собі.
— Посапай собі.
— Прополи собі.
«Сусідка» показує як усе те робиться, аж поки почує:
—Вирви собі.
Та пара, яка це каже, міцно тримається за руки, а «сусідка» хапає когось одного попід руки й пробує відірвати від того, з ким він зчепився руками. Як не відірве, то далі йде зі своїм запитанням. А як відірве, то сяде на те місце, а її замінить той, хто не вдержався. І гра продовжується далі.

Кіт та миша
Вибирають «кота» і «мишку», які стають посередині кола. Всі інші тримаються міцно за руки і йдуть неквапливо по колу і примовляють:
А до нори, мишко, до нори.
А до золотої комори.
Мишка — у нірку,
А котик — за ніжку:
—Ходи сюди! —
А що ж то за мишка — Не втече,
А що ж то за котик — Не дожене!
Мишка — у нірку, А котик — за ніжку:
—Ходи сюди, ходи сюди!
Коли піднімають руки вгору, «мишка» тікає від «кота». Він кидається за нею, але перед ним опускають зчеплені руки, не дають вискочити. Як прорветься й спіймає «мишку», то ті, хто не вдержав, виходять на середину кола, й гра продовжується.

Сірий кіт
Гравці стають у ряд один за одним, узявшись ззаду за пояс, ходять у різних напрямках, і прямо, і кружками, і в'ються. У цей час, коли вони так ходять, «сірий кіт», тобто гравець, який стоїть першим і усіх водить, запитує:
—А є миші у стозі?
Ті, що стоять у ряду останніми і називаються мишами, відповідають:
— Є.
— А не бояться кота?
— Ні..
— Ой, як кіт вусами поворушить, то всіх мишей подушить.
З цими словами кіт ловить мишей. Кого піймає, той стає котом, а кіт — мишею.
У залізного ключа
Діти стають у коло, побравшись за руки, а один хтось залишається всередині і намагається прорватись, налягаючи їм на руки. Його питають:
— Який ключ?
Він відказує:
— Залізний.
Як розчепить чиї руки, то виривається з кола і втікає, а за ним всі женуться та співають:
Ой дзвони дзвонять,
Хорти вовка гонять
По болотах, очеретах,
Де люди не ходять.
Хто зловить, той сам стає вовком, і тоді знов грають спочатку.


Горщечки
Гравців має бути непарна кількість. Всі, крім одного, утворюють подвійне коло. Гравець, який не має пари, стає в середину кола — це купець. Діти, які утворили зовнішнє коло, називаються горщечками, а внутрішнє — господарями. Купець звертається до когось з господарів і питає:
—Продаєш горщечок чи ні?
Якщо продає, починається торг. Коли зійдуться в ціні, виходить і купець, і господар за коло та й біжать у протилежні боки, навколо граючих. Хто раніше прибіжить до «горщечка», що продається, той стає господарем.
Далі гра іде тим же порядком.

Птахи
Діти називають себе іменами птахів і сідають на відкритому місці.
Один хлопець підходить до них і каже:
—Дайте мені голуба.
Той, хто називається голубом, устає і біжить, а цей його доганяє. Як той не встигне сісти на своє місце і піймається, то стає на місце того, котрий ловив, а той сідає, і так гру продовжують, поки не втомляться.

У царя
Гравці діляться на дві команди, кожна з них обирає собі царя. Один — білий цар, інший — турецький.
Команда турецького царя шикується в ряд, всі міцно тримаються за руки. Навпроти шикується команда білого царя. Потім кожен з команди білого царя, починаючи від краю і закінчуючи самим царем, по черзі розганяються і намагаються розбити руки якій-небудь парі серед противників. Якщо розіб'є, то відбиту частину забирає у полон, і далі вона бере участь у грі вже на боці білого царя, а якщо не розіб'є, то відбиту частину забирає — сам лишається в полоні у турецького царя.
Грають доти, поки в одній якій-небудь команді не заберуть усіх.

Лис
Побравшись за руки, всі стають у коло, а один з учасників гри, по вибору, стає за лиса і йде в середину. Коло подається то вправо, то вліво з піснею:
Ха-ха-ха, гі-гі-гі!
Лис зловився в капкані.
Качки, кури, голуб'ята,
Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!
Злодій лис у капкані.
Ой, ой! Вирвавсь, утікайте!
Тепер в нього страшна злість,
Кого зловить, того з'їсть.
Коли проспівають усю пісню до кінця, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає, той стає лисом, і гра починається спочатку.

Квочка
У цю гру грати найкраще напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив'язують мотузок до кілочка; хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів:
Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діток,
Дрібних квіток.
Діти-квіти: «Квок», —
ходить кружка. Після слів: «Діти-квіти: «Квок» — усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.

Перстень
Діти сідають рядком або колом. Беруть якусь маленьку річ, частіше перстень. Цей перстень кладуть у руки так, щоб відгадуючий не знав, у кого цей перстень. Діти наставляють руки, а той, що роздає перстень, кладе свої руки з перснем в інші руки і, кому забажає, тому й опустить той перстень. Це залишається таємницею, щоб відгадуючий не побачив персня. Коли перстень роздано, той, хто відгадує, підходить до сидячих і говорить:
Гадало, гадало
По полю гуляло,
Дай, Боже, вгадать
І перстень узять.
Він підходить до кого-небудь з дітей, які, на його думку, мають перстень. Коли відгадає — сідає на його місце, а той стає відгадуючим. Коли відгадуючий не вгадає, все повторюється знову, аж поки не вгадає.

Зачарований скарб
Десь на моріжку позначте межу. Кроків за двадцять по обидва боки від межі покладіть по «скарбові». Це може бути і хустина, й панамка, і звичайнісінька паличка.
Далі всі поділіться на два рівні гуртки й починайте гратися.
Кожен гурток повинен не тільки вберегти власний скарб, але й видобути скарб сусідів. Ставити сторожу коло скарбів не можна. Вся надія тут на прудкі ноги. Забігати на сусіднє поле треба обачно. Бо як хтось із чужого гурту впіймає тебе чи бодай рукою торкнеться, то вже мусиш стати як укопаний і чекати, поки прибіжать свої й рятівним доторком знімуть ті чари.
Котрий гурток першим здобуде чужий скарб, той і виграв.

Павучки
Це досить весела гра, де за павучків виступають два-три гуртки дітей. Кожен гурток оперізує себе шворкою, як ото колоски в сніпку. Щойно пролунає команда, оперезані гуртки рушають до умовленого місця. Хто дістанеться туди найраніше, стає переможцем! Гратися в цієї гри треба босоніж, щоб не відтоптати одне одному ніг.










































































































































































































ЖИТТЯ





Життя - не свято, і, на жаль,
Буває смуток і печаль,
Бувають сльози гіркоти,
Що біль лишають назавжди.

Але потрібно, попри все,
Шукати серцю радісне,
Навчитися прощати всім:
Забути гнів, образи й біль.

Життя складне, але ж буває,
То дощ іде, то сонце сяє.
Потрібно тільки почекати
І буде сонечко сіяти!