Життя прекрасне. Чий це вислів - достеменно не пам'ятаю. Але дозволю собі повторити ці слова – життя прекрасне. І не тому, що в мене оптимістичне відношення до нього, а тому, що це дійсно так.
Перебуваючи здебільшого в погоні за життєвими благами і в стані постійної депресії, замаскованої ейфорією здійснення бажань, людство втратило відчуття спокою і рівноваги. Принаймні, більшість із нас. Ми перестали споглядати світ, а як результат – розуміти його. Наше життя обмежене рамками догм і правил суспільства, яке затирає нашу індивідуальність і штампує ординарних істот з єдиним світоглядом. І в цьому ніхто не винен окрім нас самих. Ми живемо по інерції, не розуміючи, що це не життя, а існування. Отже, ми існуємо в штампованому світі, де всі такі як „я”, а я – такий як „всі”. І то є добре, але лише до певного часу, бо потім починається етап незгоди. Принаймні, у деяких з нас.
Час непевності, запитань і переосмислення настає завжди. Рано чи пізно, але настає. Для когось він приходить серед життя і є переломним моментом, для когось він триває упродовж лічених хвилин в період прощання з цим самим життям. Одні переглядають свої цінності та прагнення однократно, інші – постійно. Навіщо це робити? – запитаєте ви. Щоб знайти себе і своє місце у світі. Навіщо шукати місце? Щоб бути певним у собі і впевненим у завтрашньому дні. Навіщо бути впевненим? Щоб бути собою. Навіщо бути собою? В протилежному разі немає сенсу в існуванні, а тим паче в житті, яке так і не стане прекрасним для того, хто не має індивідуальності, хто такий, як „всі”.
Безглузді розмірковування? Дивлячись, під яким кутом зору їх сприймати. Коло в 360° містить в собі багато кутів. Кожен обирає свій. Але всі кути, якими б вони різними не були, зрештою, є складовою кола. Отже, ми ходимо по колу, збираючи кути. Невже не простіше зразу побачити коло, яке є досконалим по формі і зрозумілим по змісту? Простіше, але неможливо. Для цього потрібно пройти через шлях кутів.
Життя прекрасне. Але має свої закутки, перебуваючи в яких, людина не завжди бачить їх прекрасними, так як відсутнє цілісне сприйняття реальності. І тільки після проходження більшості закутків, починаєш розуміти дійсність, і перед тобою вимальовуються справжні обриси життя, яке є прекрасним

Не буває ідеальної роботи, ідеальної сім\'ї, ідеальних людей ... Але
бувають ідеальні моменти ... І їх може стати більше в нашому житті,
треба тільки навчитися їх помічати і цінувати!

Життя... Воно дивовижне, непередбачуване, гірке і солодке, одноманітне і барвисте, часом сумне чи радісне, але дивовижне й цікаве. А найголовніше (що дуже шкода) — дається один раз. А от для чого ми приходимо в цей світ так і не знаємо. Знали б, напевно, виконували свій обов’язок ретельніше і чітко йшли до мети, а так... Живемо, мало що робимо, часто пливемо за течією і думаємо, що ми вічні. Та, на жаль, нема в цьому світі нічого вічного, все тлінне, мінливе і швидкоплинне. В цьому ми переконуємося, але вже проживши чимало на цій землі. Та життя — це справді велике диво! І саме нам випало щастя жити на дивовижній Землі. Тому треба цінувати кожну його хвилину, радіти сонцю і ранковій росі, вічним зорям у нічному небі, кожній квіточці, що прийшла у цей світ так само, як і ми; пташині, що виспівує хвалу життю радісно і невтомно.

У кожної людини є ціна.Вона визначається його вчинками, словами, способом життя. Деякі люди з часом стають просто безцінними у вашому житті, найдорожчі, кохані, рідні. . А є ті які коштують копійки і вчинки підлі і слова їх повітря .. . Їх щиро шкода. але такі теж мають бути серед нас, щоб розуміти ціну реальним людям...

Мне казалось, что женщина нe должна говорить мужчине, что любит его. Об этом пусть говорят ее сияющие, счастливые глаза. Они красноречивее всяких слов.

Ремарк

Чтобы губы были красивыми — говорите добрые слова. Чтобы глаза были красивыми — излучайте доброе. Красота женщины не в одежде, не в ее фигуре или прическе. Красота женщины в ее глазах, потому что это дорога к ее сердцу — месту, где живет любовь.

© Одри Хепберн