Про бідного багача

Жив бідний чоловік. Ліг він якось спати, та не міг заслуги. Лежав і думав: «Чому бідним тяжко на світі жити? Чому багачі забирають гроші від бідних людей? У одного багатство, маєток, і він ще відбирає гроші від бідних. Якби я був багачем, то не так би жив. Я би і сам жив і іншим би давав». Коли він так думав, почув якийсь голос:

— Бери будіралош і будеш багатим. У ньому лише один золотий, але як ти його візьмеш, то відразу появиться другий. Набери, скільки хочеш, і кинь будіралош у ріку. Доки не вергнеш будіралош, не можеш нікому дати ні один золотий, бо всі твої гроші стануть черепками.

Мало не здурів той чоловік від радості, коли запалив світло і увидів на столі будіралош. Узяв один золотий, а на його місці видить другий. Почав тягнути гроші, думаючи: «До ранку натягну стільки золота, що буде і мені, і другим людям. А вже тоді вержу будіралош у ріку.»

Та вранці подумав собі: «Велика купка грошей, айбо чому ще одну таку купку не натягнути за один день. Буде мені, буде й людям». Айбо коли прийшов вечір, жаль стало метати будіралош у ріку. Подумав, що зробить се вранці. Не спав цілу ніч і тягнув гроші із будіралоша.

Вранці захотів дуже їсти. У хижі нічого не було, а купити не міг, бо всі гроші стануть черепками. Кинути будіралош у ріку і того ранку пошкодував.

Так пройшов тиждень. Чоловік від голоду заслаб, айбо з будіралошом жаль йому розлучитися. «Хто би грошам не радий?» — думає собі.

Коли дуже зголоднів, поніс будіралош до води. Та не верг його. Пошкодував. І знову вернувся до хижі і почав тягнути золоті монети. Так і умер з будіралошом у руках серед великих купок золота. Ні собі, ні другим людям добра не зробив. Золото засліплює людей, робить їх зажерливими і нещасними.

На сьому казці кінець.

Про бідного багача. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 550. Друкується вперше. Один із варіантів цього сюжету в записі від Андрія Калина опубліковано в зб., «Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати: Закарпатські народні казки. Гумор та сатира / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1966.», с. 17 — 18.