"ПутьОвІ" замітки

     Живу в готелі, в найкриміногеннішому по якомусь з рейтингів обласному центрі України. Готель - один з найкращих в місті. Я, обережна дівчинка, з наступом темноти з нього не виходжу. Сьогодні проїхалась в центр, їсти хотілось, а в ресторані готелю - весілля. Комусь свято, а я голодна). Тому довелось вийти в люди. Громадським транспортом якось безпечніше, ніж на таксі.

     Місто не курортне, тому всі, хто в відрядженні, з готелю пороз"їждждались. Напівпустий, крім весілля, готель. Висовуюсь з вікна, покурити. І - моя ж радість, під вікном прив"язана величезна гарнюня вівчарка! Так от хто вчора цілу ніч торохтів ланцюгом і заважав мені спати! Окрім того, задня сторона готелю оточена 2-метровим муром, на який накручений кільцями колючий дріт. Нудьгую в номері. Зате в мене з"явилась подруга - вівчарка під вікном. Тепер мен хоч хтось охороняє і я не одна!!

      Дах в мене ще не поїхав, людина  соціальна істота, телек дивитись не можу, обдзвонила всіх, кого можна, з аськи всі потікали від надмірного сплеску моєї балакучості.

     Треба якось вівчарку назвати. Мені ще разом з нею пару вечорів коротати..