А у нас у Науковій Світлиці сьогодні народилася ідея публічних дебатів вчених і журналістів перед аудиторією студентів, що вивчають журналістику. І від завтра ми вже починаємо готувати цей захід.

На жаль, учора не залишилось часу на обговорення проблем телевізійного освітлення науки. А тут у нас є один старий проект Всеукраїнського шкільного телебачення, який ми хотіли б обговорити. Та якщо дискусія продовжуватиметься, ми обов"язково представимо на розсуд цей проект, щоб почути корисні поради і слушні рекомендації.

Чому там повинно бути пізнавально та цікаво?

Тому що під час проведення кожного Тижню науки щодня мають проводитись презентації галузевих НДІ, вищих навчальних закладів та наукові виставки, українські та закордонні вчені читатимуть популярні і фахові лекції або наживо, або через скайп, будуть демонструватися науково-популярні фільми, проводитись наукові ігри серед команд українських шкіл або наживо, або через скайп, працюватиме школа наукової журналістики. А ще тут організатори проекту сподіваються проводити наукові тижні країн світу та влаштовувати міні-концерти за участі молодих вчених, студентів і школярів. Все це буде транслюватися наживо на мережевому науково-пізнавальному телеканалі Малої академії наук України Інтелект TV.

Тобто в плани входить і організація дозвілля?

Так, контакт з наукою у кожного відвідувача має бути продуктивним. Тому в діяльності проекту передбачені і розважально-пізнавальні елементи спілкування з людьми. Так, наприклад, планується створення Театру науки, Наукового кафе, відбуватимуться командні та персональні науково-розважальні змагання та квести. Не виключено і проведення тематичних творчих фестивалів.

Яким чином цей проект допоможе розвитку нашої науки?

Будь-яка популяризація працює на розвиток науки. У нашому випадку це ще й можливість поповнити свої знання, знайти своє на шляху професійної орієнтації

Чи потрібна допомога від суспільства?

Враховуючи на те, що держава витрачає на науку менш ніж 1% бюджету, важко чекати допомоги з її боку. Ми перш за все розраховуємо на зацікавленість певних кіл суспільства, тому волонтерська і матеріальна допомога від спільнокошту будуть дуже корисними для проекту на стартовому етапі. А далі ми спробуємо налагодити справи так, щоб діяльність проекту набула неабиякий розголос у суспільстві, щоб ми змогли за рахунок суміжних проектів здобувати необхідне фінансування на свою діяльність. А там, може, й держава підтягнеться.

Хто є організатором проекту?

Ідея проекту народилась в молодіжній громадській організації "ІНТЕЛЕКТ УКРАЇНА". Та самотужки підняти його молодим ентузіастам дуже важко. Та на допомогу прийшли активісти Рад молодих вчених України, молоді вчені, яким небайдуже майбутнє української науки. Приміщення надає Мала академія наук України. Долучилась до проекту і Національна академія наук України. Такою спільнотою підняти проект можна, що ми і зробимо найближчим часом.

Коли ж стартує проект?

На сьогодні йде активна робота з складання календарю наукових тижнів. Сподіваємося, що з початку листопада ми зможемо запрошувати до себе всіх, кого цікавить наука. Наразі почав роботу сайт проекту - http://sweetlytsa.jimdo.com, за яким треба стежити, бо він розвивається динамічно в рамках планової роботи. Тим більш, що саме там з"явиться першою інформація про старт роботи Наукової Світлиці. Приходьте до нас, долучайтесь до науки, це цікаво і корисно.

И всех троих нас связало в один прекрасный день одно любопытное обстоятельство: мой папа очень был похож на первого космонавта планеты. И это порой давало ему определенные бонусы. Так, однажды он в поезде полдня рассказывал в поезде двум восторженным студенткам, принявшим его за Гагарина, о своем полете в космос и о своих ощущениях на орбите Земли...

В этом удивительном сходстве убедился и я, попав на торжественное собрание школы по поводу приезда первого космонавта. Я даже не помню, что именно он рассказывал, я был потрясен, я даже подумывал, а не папа ли это, хоть голос у Гагарина был повыше, но ведь интонации в этом голосе были точь в точь, как папины!

После окончания собрания, не знаю каким образом, но я очутился перед космонавтом, взял его за руку и, посмотрев в глаза, робко поинтересовался: "Папа?"

Гагарин улыбнулся, и тут я увидел, что взгляд у него совсем иной, его глаза лучились теплом, но оно не было таким, как у моего отца... И тогда я увидел голубые петлицы... Я замер на месте и, наверное, жутко покраснел от стыда...

Я еще запомнил хохоток за спиной у космонавта в его свите, его руку на моем плече... Он что-то говорил мне, а я так был потрясен всем происходящим, что не могу вспомнить сегодня и слова. Помню только, что от его слов, как и от взгляда, веяло теплом...

Когда много лет спустя я пожимал руку превого космонавта независимой Украины Каденюка, я рассказал ему эту историю, и отметил, что, наверное, очень мало осталось в этом мире людей, в чьей руке когда-то гостили ладони первых космонавтов СССР и Украины...

По крайней мере, во второй раз я не опростоволосился....