Закон

Ти на словах неначе камінь,
Змовчиш і витримаеш все.
І як, і хтоб тебе не зранив
Для тебе все воно пусте!

Ти посмішкою радий світлу,
Ти голосом хвилюєш час...
І з далечіні гучні ритми
Ти знову винайдеш для нас.

Ти як завжди твердіш за скелю
І холодніший за метал,
Бо сине небо твоя стеля,
А сонце настрій і запал.

Але бува щемить в тя серце,
Не видко сонця з-поза крон
І боляче чомусь нестерпно
Але мовчиш, бо ти закон.