хочу сюда!
 

Лида

34 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 35-43 лет

Куколь-Яснопольскі

  • 07.09.14, 09:21

           Шановні Ворожбяни,минулого разу ми ознайомилися з нашими земляками,дворянським родом Скрицьких,а зараз я хочу представити вам ще один дворянський рід,це Куколі, котрі також мали значний вплив на розвиток Ворожби,вони хоч і поступалися Скрицьким по своєму походженню,але були більш міцнішими фінансово і напевне хитрішими,тому що не мали таких втрат людей як вищеназваний рід.

           В 1674 році з Волошського міста Ясси на Слобожанщину при бувають Куколі.Точно не доведено,але судячи з прізвищ можна припустити,що їх було два брати.Один з них,Федір, поступив на службу в Острогожський полк писарем і по батькові він пи сався Іванович,а другий Степан(якого по батькові в документах того часу я не знайшов),поступив на службу в Сумський полк і в 1674 році вже був на посаді Ворожбянського сотника.В 1677 році він вже разом з білопільським сотником Хомою Федоро вим звертаються до царя з проханням відмежувати білопільські землі (до речі Білопілля спочатку будувалося в куті,котрий утворюють вулиці Підмісто і Подол в Ворожбі,а не в Кризі). Про це свідчать земельні володіння ворожбянської сотні,котрі простяглися по лівій стороні річки Вир(північніше річки Локня й до річки Сейм)та по правій стороні річки Вир де розташовані села Проруб, Іскрисківщина,Волфине. Перебуваючи на посаді ворожбянського сотника,але пишучись часто білопільським (тоді могли писатись білопільськими як ворожбянський так  крижський і річанський) він вступає в конфлікт з ворожбянсь ким отаманом Федором Чернявським за землі, розташовані біля теперішньої міськради,але по універсалу Сумського полковник а він програє цю справу,та пізніше, мабуть після обміну свого маєтку біля Покровської церкви на село Скрисковщину,там будується двоповерховий будинок, в якому проживали його нащадки і котрий простояв до 60-х років ХХ століття з назвою в народі «Кримський».Біля цього будинку збудована була і Стефанівська церква(закрита в 1797році).Перебуваючи на посаді ворожбянського сотника Степану Куколю доводилося крім участі в походах,постійно вести війну з росіянами (путивляна ми),котрі були надзвичайно впертими і постійно намагалися обманом та хитрощами захопити  виділені козакам ворожбян ської сотні землі, не гребуючи при цьому безпідстав ними звинуваченнями при зверненнях до царя. Так продовжува лося майже до кінця 17 століття,поки Степан Куколь, в1696 ро ці, не відповів їм за  побиття підданими путивльського Мовчан ського монастиря,котрі проживали в Вирях(по теперішньому Старих Вирках ) козаків ворожбянської сотні.А відповів він, піднявши сотню, так,що в результаті зявилися вбиті й поранені і почалися розборки за участю представників царя,в результаті чого він був переведений сотником Крижським,подалі від межі. Коли він перейшов на посаду Крижського сотника,а його місце сотника в Ворожбі зайняв Скрицький Григорій Васильович,то почав переносити й Білопілля до Криги і вже в 1704році одер жує грамоту на місто Білопілля на теперішньому місці.На цей час його брат Федір,в Острогожському полку,призначається полковником,але пробувши недовго на цій посаді звільняється,з формулюванням «по старости».В нього своїх дітей немає і він одружується на вдові Скотченка і її діти почали писатися по ньому як Куколевські.В Степана Куколя також дітей не числи лося,але пізніше зявляються відомості про те,що в війську Сте пана Мазепи служив канцеляристом Федір Яснопольський, котрий під час битви під Полтавою(1709р), перейшов на бік російської армії.Не зрозуміло як йому вдалося уникнути Сибі ру,але через деякий час він вже числиться в Гадячському полку, а потім писарем в Роменській сотні і володіє мельницею на два кола біля села Аксютинці. Та доноси на нього,за участь в війні на боці Мазепи, переслідують його.І Степан Куколь добиваєть ся переводу його до Білопілля на посаду Крижського сотника (на своє місце),та й тут не дають спокою розслідування по його справі,але з переходом в Білопілля він вже пишеться Куколь-Яснопольський.Всі ці негаразди призводять до того, що Степан Куколь помирає в 1725 році і похований він десь біля Стефа нівської церкви.Через деякий час,негаразди з сином Андрієм, котрий вбив свого вчителя,та доноси і розслідування  по перебу ванні Федора Куколь-Яснопольського в таборі Мазепи, призво дять до того,що він відстороняється від посади сотника.Через деякий час,будучи не в змозі витримати такої наруги,він у віці 49 років помирає,в 1735 році і похований біля свого батька. Залишилася в Ворожбі вдовою його дружина Єфімія з дітьми:Іваном (1726 р.н.), Федором(1728), Петром (1732), Ганною(1735),а Андрій (1714),будучи вже дорослим (після відбування покарання в монастирі),оселився в Куянівці,чому вона й називалася Андріївкою.Всі ці Федорові сини,за виклю ченням Андрія, по досягненню ними 14-річного віку стають підпрапорними Сумського козачого полку,а потім сотниками Іван в 1745 році, Федір(1755),Петро(1757),а син Андрія Іван (1739р.н.) стає підпрапорним Перекопської (в Сумах)сотні в 1756р. Іван Федорович Куколь-Яснопольський змінює на посаді Білопільського сотника Івана Подольського. Проживає він зі своєю дружиною Ганною Іванівною та дітьми в батьківському будинку, в Ворожбі.Його рідна сестра Ганна Федорівна виходить заміж за уродженця Вирів(Старих Вирків), котрий дослужився до майора, Єлісея Васильовича Титова і вони мають землю, кріпосних і числяться в приході Покровсь кої церкви.Ганна при виході заміж за Єлісея Титова вже мала сина,котрий писався Федором Івановичем Куколем (без прис тавки Яснопольський),котрий пізніше йде в запас підпоручи ком. Від Єлісея вона також має дітей Григорія,Никифора та Євдокію.До речі в 1776 році,при хрещенні Никифора в Покров ській церкві, хрещеними записані білопільський поміщик Петро Федорович Куколь- Яснопольський та білопільська поміщиця порутчиця Ганна Іванівна (дружина Івана Федорови ча).Як бачимо не дивлячись на те, що вони проживали не в Білопіллі,а пишуться білопільськими і це збиває з пантелику дослідників.Петро засновує і облаштовує село Новопетрівку, Федор хворіє і в 1762 році вже не підписує щорічний список .Після ліквідації,в 1765 році, слобідських козацьких полків, Іван і Петро переходять в гусарський полк, одержують звання поручиків і Іван звільняється в запас,а Петро дослуджується до капітана і також звільняється.Всі ці Федорові діти мають свою певну частку після розподілу майна свого батька і разом з матірю Єфімією, котра останнім часом проживала в хуторі Воронівка, володіють землями і підданими,в Івана—622, Петра—510 підданих. Постійно в Ворожбі проживає Іван з дружиною Ганною Іванівною та дітьми Василем,Миколою, Марією старшою й меншою та Єфімією.Петро тут також має свою частку,але постійно проживає в Новопетрівці разом з дітьми Федором, Володимиром,Йосипом і Андрієм.Проходить час,близько 1780року помирає Іван Федорович,до речі він в 50-х роках покупає в Річанського сотника Висоцького землю,де засновує хутір Саївщину,а в 1814році помирає його дружина Ганна Іванівна,розподіливши все майно між своїми дітьми.Їхні діти Василь та Микола служать в війську,Василь дослужується до майора і звільнившись в запас разом з дружиною Євпраксі єю та донькою Ганною проживають в Ворожбі.Тут же прожива ють сестри Василя й Миколи,котрі пишуться девицами і дітей не мають.Микола Іванович служить в війську і дослужившись до штабс-капітана звільняється,він також має свою частку в Ворожбі,але облаштовується в Іскрисковщині і в Ворожбу тіль ки навідується, так як тут є його землі й піддані. Поступово відходять сестри Миколи і їхні землі та піддані відходять Ми колі Івановичу та дочці Василя Ганні.Ганна Василівна, будучи єдиною донькою і доволі богатою нареченою, виходить заміж за колежського ассесора і кавалера Коропчевського Миколу Павловича,сина віце губернатора Чернігівської губернії.Вони проживають в Ворожбі,їхні дочки:Прасковья вийшла заміж за поміщика Роменського повіту підполковника Льва Слезкина,а Єлісавета за поміщика Глухівського повіту Дорошенка.Дочка Олександра,разом з матірю Ганною проживають в Ворожбі.В 1888 році Олесандра Миколаївна помирає і її ховають в Біло пільській Іллінській церкві,котру будували її дід і прадід по материнській лінії Куколь-Яснопольські.Я не знаю хто далі проживав в цьому будинку і яке їхнє родство,але після револю ції тут проживали Подольські,також шляхетського походжен ня.Цікаво й те, що тут зберігалися архівні матеріали Коропчев ських та Куколь Яснопольських,котрі потім попали до збірки Дорошенків,а звідти частково до республіканського архіву.

 Галушка В.О.                                                                                                                                                                                  30.08 2014року                                                          

0

Комментарии