Відвідали ми дім Олександра Дюма,який велично називається Замком Монте-Крісто. Мені сподобалося,звичайно. Ми купили білет з гідом і театралізованою постановкою. Таке дійство відбувається тільки у кожну останню неділю місяця. Було дуже цікаво. І приємно вразило те,що з глядачів були ми і ще одна сім’я з старшим хлопчиком. А люди відпрацювали все на повну потужність. У ненав’язливий спосіб цікаво обіграли і розповіли як будувався замок, як жив Дюма,що любив,як працював… Після...

Читати далі...

Жило собі перекотиполе. З малечку звикле до мандрів. Тішилось життю і не прив’язувалося до місця.Почувало себе вдома всюди,де була його сім’я. І гнали його життєвібуревії,перекочували селами і містами,а потім і країнами. А воно собі,знай,було щасливе. Могло зупинитися будь-де, захопитисячимось,залишити там часточку себе і…знятися у наступні мандри. Траплялося йомувтрачати,тих кого любить і тоді ставало йому сумно. І вертілася дзиґою тапечаль у душі(а хіба ви не знали, що й перекотиполе має...

Читати далі...

Осінній щедрий дощ барабанить по підвіконню,стікає холодними сльозами шибкою і безнадійною піснею плюскоче по асфальті. А я… Я сиджу в нашому улюбленому кафе,грію застиглі руки до горнятка з паруючим глінтвейномі обманюю себе ,що ти прийдеш. Що підкрадешся тихенько зі спини,як робив це завжди,простягнеш букет терпких хризантем(ти завжди дарував їх восени),зариєшся обличчям у заглибинку між плечем і обличчям,і,бавлячись моїм волоссям,прошепочеш,що скучив….Я ніколи не любила осінь,а...

Читати далі...