(З Грицька Чубая)

З ПОЕМИ «ВІДШУКУВАННЯ ПРИЧЕТНОГО»

... І  КУДИ  Б  НЕ  ПІТИ
то  це  означає  розминутись
розминутись  із  тілом  своїм
розминутись  із  дітьми  своїми
а  потім  з  усіма  на  світі  ночами
а  потім  із  хрестом
на  власній  могилі
і  все  це  так  просто  як  розминаються
на  вулиці  незнайомі  перехожі
як  розминається  рука  із  безліччю
дощових  крапель
А  ЛИШИТИСЯ  ТУТ
то  це  означає  бути  причетною
ба  навіть  народити
витіюватий  жест  тут  не  ілюзія
а  причетність  сама
навіть  якщо  лише  слухати
як  пісок  розмовляє  в  долонях
пошепки  навіть  якщо  лише
зазирнути  хлорофілу  в
зелені  очі
навіть
білий  метелик  лілії
на  воді
навіть
кола  по  синій  воді
скороминущі  зелені  кола
навіть  тоді
навіть  тоді
як  нікого
ніде
ніколи

а  що  як  і  справді  раптом  ніде
а  що  як  і  справді  раптом  нікого
а  що  як  і  справді  раптом  ніколи

і  тільки  ми
підкреслено  існуючі
більше  всього  на  світі
перелякані  свого  власного  небуття

віримо  що  все-таки  хтось
віримо  що  все-таки  десь
і  наше  тіло  і  наші  душі
і  дай  же  нам  днесь...

                                                                                             

Знову Іздрик

а та о ти ото

а та що проклясти мене не сміла та так хотіла заклясти
від голосу твого і твого тіла на користь своєї масті –
вона ворожила украй невміло їй всюди ввижалися пастки
і так їй боліла душа її біла і чорно хотілось пропасти
а так вже ламало і так її крило усе що було непідвласним
що стала сама собі зовсім немила і крила підрізала власні
із пір'я із глини із крові і слини місила мастила і пасти
і різала жили і знов ворожила чаклунську скликаючи паству
щоб ніде нам було.. щоб всюди нас било.. щоб ми відреклися від щастя..
щоб радість зміліла.. а втіха зімліла.. а пристрасть змінилась на страсті..
та снасті її залишились без діла і нас не торкнулись напасті
хоч як вона бога і чорта молила – не склалось ні взяти ні вкрасти
сама собі того простити не вміла і знову кидалася в наступ 
хоч просто ніколи себе не любила
хоч просто ніколи себе не любила
хоч просто ніколи себе не любила
як брила могила і заступ
о ти що ідеш мов ягня на заклання 
без прощення і без любові
я з тебе знімаю твої заклинання 
своїм ще не проклятим словом



З «Кримінальних сонетів» Ю.А.

НІЖНІСТЬ

По той бік пристрасті народжується ніж.
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свому Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання —
і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:
там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.

Плакала і зітхала - Стефко Оробець

До дня святого Валентина :) 
Сабж слухати з 3 хвилини smile


Китайці молодці!

Літакцент повідомляє:

«Китайський переклад роману Джеймса Джойса “Поминки за Фіннеґаном”, робота над яким тривала 8 років, несподівано став бестселером. Видавці кажуть, що наклад 8 тисяч примірників розійшовся приблизно за місяць із дня виходу в продаж, повідомляють ВС News. [...] Перекладачка Дай Конрон, яка воювала з текстом вісім років, зауважила, що у своїй версії намагалася зберегти складність оригіналу. “Я б зрадила саму суть роману, якби мій переклад вийшов простішим для сприйняття”, – сказала вона».

Чула, що хтось пробував перекладати це українською, але, на жаль, в неті не знайшла про це інформації.

Лічно я нє асіліла в оригіналі навіть дві сторінки. На це треба купу часу - це не читається, це розшифровується. Знайшла оце одну зі спроб перекладу російською під цікавою назвою «Уэйк финнеганов» - теж тре розшифровувати.

Джерело:  ЛітАкцент

Ігуана

Напередодні Різдва розповіли мені історію, що скидалася на анекдот. Про якогось типа, — чи то етнографа, чи то археолога, — який після довгого африканського відрядження привіз собі додому ігуану. Ігуани-бо, мовляв, нічим не гірші від котів чи собак, а за багатьма параметрами навіть кращі: полюють на домашніх комах, не галасують березневими ночами і надвір просяться нечасто. Та, незважаючи на ці чесноти, імпортована рептилія в перший же день повелася вкрай неадекватно і вкусила археолога за палець. Археолог не надав цьому інциденту ваги, однак палець посинів, розпух, загноївся і втратив функціональність. Ба більше, з кожним днем йому, пальцеві, робилося все гірше. Треба було йти до лікаря. Щоправда, ігуана, немов відчуваючи докори сумління, почала всюди супроводжувати нашого археолога, попросту ходити за нам назирці: він на балкон — вона на балкон, він у туалет — вона за ним. Постраждалого це неабияк розчулило, він вирішив, що африканські колеги мали рацію: ця холоднокровна істота чутливіша за багатьох людиноподібних. Саме про це, у першу чергу, він і розповів терапевтові, виправдовуючи занедбаний стан пальця. Лікар іронічно всміхнувся, увів пацієнтові антидот і пояснив, що цей різновид ігуан належить до слабкоотруйних рептилій, чий укус не призводить до миттєвої смерті, однак організм жертви починає поволі розкладатися, а помирає жертва, щойно досягши стадії, коли стане легкостравною для ігуани. Ігуана ж ходить за нею назирці, аби здобич, бува, не втекла, або харч не потрапив у пащу якомусь іншому хижакові.

© Іздрик, «Таке»

Tired with all these, for restful death I cry...

Надибала переспів (перекладом його не назвеш) безсмертного Шекспірового 66 сонета авторства якогось Тараса Шевченка-Задунайського (хто це?):

Я кличу смерть, немов галімий емо,
Життя – лайно, а люди всі – нікчеми,
Хто береже понти, без бабок той,
Всіх кинули, у бізнесі – аццстой,

Зате рулить гламурная тусня,
Таблоїди та глянцева фігня.
Дівчата – шльондри або мріють ними стати,
Поети подались на порносайти,

Бо премії дербанять між собою
Тупі песиголовці сивочолі
І вчать нас жити, довбані скоти.

У місто не поткнешся через трафік -
Послав би я давно усе це на фіг,
Якби не те, що є у світі Ти. 

Може здатися профанацією, але я вкотре переконуюсь, що справді геніальні твори спрофанувати просто неможливо - головна ідея сонета зберігається і тут, вона хіба що перенесена на примітивніший і гротескний рівень.


Як сильно забилось серце...

  • 02.02.13, 09:03
Вчора. Але пронесло... Фух...


Нема на них Пєлєвіна:


Зайва вага після свят :(

Треба і собі так робити :)



І ще бонус: